03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 578/1357/21
провадження № 61-12563св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 ,
відповідач (третя особа) - військова частина НОМЕР_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу військової частини НОМЕР_2 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 , на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 19 грудня 2023 року в складі судді Косар А. І. та постанову Сумського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року в складі колегії суддів: Собини О. І., Філонової Ю. О., Рунова В. Ю.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовомдо військової частини НОМЕР_2 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 , та просила стягнути з відповідача на користь кожного з них по 500 000,00 грн в рахунок компенсації моральної шкоди.
На обґрунтування позову зазначала, що її чоловік та відповідно батько неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 уклав контракт із Збройними силами України строком на три роки та був зарахований на посаду кулеметника військової частини польова пошта НОМЕР_3 (військова частина НОМЕР_2 ).
25 липня 2016 року, приймаючи безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за розпорядженням старшого командування, а саме в межах спостережного пункту «Депо», розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок нанесення тілесних ушкоджень, тортур та фізичного насильства з боку солдата ОСОБА_4 та старшого сержанта ОСОБА_5 , ОСОБА_3 помер.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 25 вересня 2018 року кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 за частиною четвертою статті 426-1, частиною другою статті 121 КК України закрито у зв'язку зі смертю обвинуваченого. Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 12 червня 2020 року, який набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за частиною другою статті 121, частиною третьою статті 406 КК України до 8 років позбавлення волі.
На момент загибелі ОСОБА_3 вони проживали разом з ним однією сім'єю. Загибель рідної людини спричинила їм емоційні страждання, відчуття його безповоротної втрати викликає у них відчуття безмежного горя, адже було вбито близьку людину. Моральні страждання збільшилися ще й внаслідок того, що відповідач, проводячи службове розслідування за фактом смерті ОСОБА_3 , в службових документах вказував недостовірні відомості щодо обставин загибелі солдата та виставив його як порушника службової дисципліни, негативно характеризував, хоча останній не встиг прослужити й місяця за контрактом до дня загибелі.
Відповідач ухилявся від виконання покладених на нього обов'язків щодо належного проведення службового та спеціального розслідування за фактом загибелі військовослужбовця, подання відповідних документів до Центральної військової лікарської комісії Збройних сил України для встановлення причинного зв'язку його смерті з виконанням обов'язків військової служби, що в свою чергу унеможливлювало отримання позивачами соціального захисту та пільг, передбачених законодавством України протягом тривалого часу.
Оскільки солдат ОСОБА_4 та старший сержант ОСОБА_5 вчинили злочин під час виконання службового обов'язку, то і відповідальність за заподіяну ними шкоду має бути покладена на військову частину.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 19 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року, позов задоволено.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 500 000,00 грн в рахунок компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок злочину.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_2 на користь неповнолітнього ОСОБА_2 в особі законного представника матері ОСОБА_1 500 000,00 грн в рахунок компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок злочину.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на час вчинення злочину знаходитися у службових відносинах з відповідачем та виконували службовий обов'язок, тому відповідальність за заподіяну ними шкоду має бути покладена на військову частину НОМЕР_2 . Визначаючи розмір моральної шкоди суди врахували поведінку відповідача, факт того, що негативні наслідки вчиненого злочину мають незворотній характер, суб'єктивне ставлення позивачів до передчасної втрати ними чоловіка та батька, їх душевні страждання і відчуття безмежного горя, та дійшли висновку про те, що сума у розмірі 500 000,00 грн є достатньою для відшкодування ОСОБА_1 та неповнолітньому ОСОБА_2 моральної шкоди, заподіяною смертю чоловіка та батька.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2024 року військова частина НОМЕР_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 19 грудня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року й ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
На сьогодні відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частини п'ятої статті 23, статей 1167, 1172 ЦК України у подібних правовідносинах про те, що моральна шкода може бути відшкодована лише однією зі сторін, яка несе відповідальність згідно із законом, і подвійного відшкодування за один і той самий випадок законодавством не передбачено. Неможливим є подвійне відшкодування моральної шкоди з винної особи та роботодавця (юридичної особи).
Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 12 червня 2020 року у справі № 229/582/17 було задоволено цивільний позов ОСОБА_1 та стягнуто на її користь 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка ОСОБА_3 .
Відповідно до частини п'ятої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд першої інстанції ухвалив рішення за відсутності представника відповідача, хоча він повідомив суд про те, що він захворів та не може брати участь у розгляді справи. Це призвело до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору без врахування заперечень сторони відповідача.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року відкрито касаційне
провадження у справі та витребувано її матеріали з Краснопільського районного суду Сумської області. Окрім того, вказаною ухвалою зупинено виконання рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 19 грудня 2023 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
25 жовтня 2024 року справа № 578/1357/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою від 06 жовтня 2025 року залучено військову частину НОМЕР_1 до участі у справі в якості правонаступника відповідача військової частини НОМЕР_2 .
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог про стягнення на користь неповнолітнього ОСОБА_2 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, тому в цій частині рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - його сином.
Відповідно до Наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 30 червня 2016 № 194, солдат ОСОБА_3 як військовослужбовець за контрактом зарахований до списків військової частини польова пошта НОМЕР_3 та призначений на посаду кулеметника 1 відділення 3 взводу 2 мотопіхотної роти військової частини - польова пошта НОМЕР_3 .
25 липня 2016 року, приймаючи безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за розпорядженням старшого командування (наказ командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 08 липня 2016 № 192), а саме в межах спостережного пункту «Депо», розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок нанесення тілесних ушкоджень, тортур та фізичного насильства з боку солдата ОСОБА_4 та старшого сержанта ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_3 помер.
У подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було притягнуто до кримінальної відповідальності за частиною другою статті 121, частиною четвертою статті 426-1, частиною третьою статті 406 КК України.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 25 вересня 2018 року кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 за частиною четвертою статті 426-1, частиною другою статті 121 КК України закрито у зв'язку зі смертю обвинуваченого.
Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 12 червня 2020 року у справі № 229/582/17 ОСОБА_4 визнано винуватим за частиною другою статті 121, частиною третьою статті 406 КК України, на підставі частини першої статті 70 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200 000,00 грн.
З наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 06 серпня 2020 року № 139- ОД вбачається, що службове розслідування по факту смерті військовослужбовця солдата ОСОБА_3 в період часу з 25 липня 2016 року по 05 серпня 2016 року, яке проводилось посадовими особами військової частини - польова пошта НОМЕР_3 відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_3 від 25 липня 2016 року № , було проведено з суттєвими порушеннями Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 № 82. Смерть кулеметника 1 відділення 3 взводу 2 мотопіхотної роти солдата ОСОБА_3 25 липня 2016 року визнано такою, що настала під час виконання обов'язку військової служби.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральну шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду), так і певних спеціальних умов. До таких спеціальних умов належать: перебування завдавала шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою-роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно з частиною першою статті 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до частини сьомої статті 128 ЦПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Встановлено, що ОСОБА_1 скористалось своїм правом та пред'явила цивільний позов до ОСОБА_4 в рамках розгляду кримінального провадження, просила стягнути з нього моральну шкоду, заподіяну смертю чоловіка ОСОБА_3 , у розмірі 200 000,00 грн.
Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 12 червня 2020 року, який набрав законної сили, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200 000,00 грн.
Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, стягнено на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію (відшкодування) моральної шкоди, завданої смертю чоловіка ОСОБА_3 .
Задовольняючи позов про відшкодування моральної шкоди у цій справі, суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом, також просила стягнути на її користь моральну шкоду, заподіяну їй смертю чоловіка ОСОБА_3 , тобто фактично просила здійснити подвійне стягнення грошових коштів на відшкодування цієї шкоди, що чинним законодавством не передбачено.
З урахуванням наведеного, рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення вимог про відшкодування на користь ОСОБА_1 моральної шкоди підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_2 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 , задовольнити частково.
Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 19 грудня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року в частині вирішення вимог про стягнення з військової частини НОМЕР_2 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді:М. Є. Червинська А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов