19 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 27/104б (905/424/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.
за участю арбітражної керуючої Карауш Ю. В. та представника ОСОБА_1 - Горьового В. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу арбітражної керуючої Карауш Юлії Вікторівни
на ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.05.2025
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2025
у справі № 27/104б (905/424/23)
за позовом Бондаренко Ірини Олександрівни
до відповідача-1 - Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
відповідача-2 - Державного підприємства "СЕТАМ"
відповідача-3 - ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3
про визнання недійсним та скасування електронних торгів, оформлених протоколом № 574265, акту про проведення електронних торгів та витребування з незаконного володіння рухомого майна,
в межах справи №27/104б
про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Бондаренко Ірини Олександрівни
У провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа №27/104б про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Бондаренко Ірини Олександрівни (далі - Бондаренко І. О. , Боржниця).
У межах цієї справи розглядався спір за позовом Боржниці до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ ДВС), Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, про визнання недійсними та скасування електронних торгів, оформлених протоколом № 574265, та акту про проведення електронних торгів, витребування з незаконного володіння рухомого майна.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.07.2023 у справі №27/104б (905/424/23) позовні вимоги задоволено; визнано недійсними електронні торги за номером лоту № 514327 з реалізації рухомого майна в кількості 53 позицій б/в, які були проведені 21.07.2022 ДП «СЕТАМ» та оформлені протоколом проведення електронного аукціону (торгів) № 574265; визнано недійсним акт про проведені електронні торги від 08.08.2022, затверджений в.о. начальника Відділу ДВС Андросович Н. В., відповідно до протоколу проведення електронного аукціону (торгів) №574265; витребувано у ОСОБА_1 на користь Бондаренко І. О. рухоме майно: 1. Кухонний гарнітур білого кольору - 3шт.; 2. Посудомийна машина Siemens, серійний номер SN658D02ME/29 (вмонтована); 3. Витяжка Siemens; 4. Варочна поверхня Siemens; 5. Духова шафа Siemens; 6. Раковина кухонна разом із краном та системою очистки води; 7. Світильник сірого кольору; 8. Раковина кухонна разом із краном; 9. Посудомийна машина Electrolux вмонтована; 10. Кухонний гарнітур чорного кольору; 11. Холодильник Siemens вмонтований; 12. Світильник сірого кольору; 13. Світильник сірого кольору настінний - 3 шт.; 14. Світильник чорного кольору точковий - 3шт.; 15. Унітаз Devit білого кольору демонтований; 16. Унітаз білого кольору демонтований - 3 шт.; 17. Вмивальник білого кольору демонтований; 18. Світильник чорного кольору точковий; 19. Душова кабіна із піддоном; 20. Вмивальник Cersanit; 21. Унітаз білого кольору Primera демонтований; 22. Шафа білого кольору демонтований; 23. Кондиціонер Samsung; 24. Світильник сірого кольору; 25. Стілець на металевій ніжці; 26. Вмонтована система кондиціонування Gree; 27. Двері міжкімнатні - 13 шт.; 28. Батареї кімнатні - 12 шт. 29. Вмонтована система теплої підлоги із датчиками Nexans; 30. Двері розсувні міжкімнатні; 31. Сходи між 1 та другим поверхом; 32. Світильники 4 шт.; 33. Вмонтована шафа білого кольору; 34. Душова кабіна; 35. Бойлер - 5 шт.; 36. Унітаз; 37. Біде - 3шт.; 38. Вмивальник - 3шт.; 39. Дзеркало з підсвіткою; 40. Світильник у санвузлі; 41. Світильники 18 шт.; 42. Вмонтовані шафи у дитячій кімнаті білого кольору; 43. Сходи та перегородки на антресолі білого кольору; 44. Душова кабіна; 45. Дзеркало - 2 шт.; 46. Унітаз; 47. Джакузі червоного кольору демонтоване; 48. Душова кабіна; 49. Фурнітура для ванної кімнати 6 шт.; 50. Вхідні двері броньовані; 51. Вимикач світла/розетка вмонтований 71 шт.; 52. Ролети на вікнах 18 шт.; 53. Світильник сірого кольору - 9 шт.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 рішення Господарського суду Донецької області від 18.07.2023 у справі №27/104б (905/424/23) залишене без змін.
25.12.2023 на виконання рішення видано відповідний наказ.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
27.03.2024, на підставі поданої в інтересах Боржниці заяви арбітражної керуючої Карауш Ю.В. № 02-46-24/61 від 06.02.2024, головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Лебедєвою Л. Ю. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Донецької області № 905/424/23 від 25.12.2023 про витребування у ОСОБА_1 рухомого майна.
21.08.2024 постановою зазначеного державного виконавця виконавче провадження № НОМЕР_1 передане до Відділу ДВС за фактичним місцезнаходженням майна.
03.10.2024 постановою головного державного виконавця Полісмака О.О. (далі -Виконавець) виконавче провадження № НОМЕР_1 прийняте Відділом ДВС.
18.10.2024 Виконавцем здійснено виклик боржника з вимогою з'явитись за адресою знаходження Відділу ДВС для надання інформації про місцезнаходження рухомого майна.
18.10.2024 Виконавцем складено акт державного виконавця, згідно з яким за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що на останньому поверсі будинку квартири після № 37 двері не відчинили; поняті не залучені.
Арбітражна керуюча Карауш Ю. В. звернулась до Відділу ДВС із запитом № 02-46-24/523 від 03.12.2024, якому просила призначити дату спільного виїзду за місцезнаходженням майна, яке підлягає вилученню у ОСОБА_1., а у разі неможливості доступу до майна, що підлягає вилученню, отримати у встановленому порядку рішення суду про примусове проникнення до житла ОСОБА_1 за адресою фактичного місця знаходження майна.
10.01.2025 Виконавцем складено акт державного виконавця, відповідно до якого встановлено, що вимогою виконавця від 06.01.2025 зобов'язано боржника забезпечити безперешкодний доступ до квартири АДРЕСА_1 (далі - Квартира) 10.01.2025, починаючи з 14:00 години. Виходом Виконавця, за участю арбітражної керуючої Карауш Ю. В., встановлено, що безперешкодний доступ боржником не надано.
Арбітражна керуюча Карауш Ю. В. звернулась до Відділу ДВС зі заявою №02-46-25/94 від 20.01.2025, у якій просила застосувати кримінальну відповідальність до ОСОБА_1 , передбачену статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження», здійснити подання до Господарського суду Донецької області про примусове проникнення до Квартири з метою виконання наказу від 25.12.2023 у справі № 27/104б (905/424/23) про витребування рухомого майна.
У зв'язку з невиконанням вимог виконавця від 18.10.2024 та 06.01.2025, постановою Виконавця від 07.02.2025 за повторне невиконання без поважних причин боржником рішення накладено на ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 3 400,00 грн.
07.02.2025 постановою Виконавця виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/424/23 від 25.12.2023 про витребування рухомого майна закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
10.02.2025 Виконавцем направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.
03.03.2025 від Відділу ДВС на адресу суду надійшла постанова від 07.02.2025 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з оригіналом наказу Господарського суду Донецької області від 25.12.2023 у справі №27/104б (905/424/23).
У відповідь на скаргу арбітражної керуючої Карауш Ю. В. Відділом ДВС направлено лист №4529/27.10-25 від 18.03.2025, у якому зазначено, що відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний допускати в установленому законом порядку виконавця до житла чи іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; відповідно до інформаційної довідки № 412184583 від 07.02.2025 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Квартира боржнику на праві власності не належить.
До матеріалів скарги долучені: протокол про проведення аукціону № BRD001-UA-20230428-31384 з реалізації майна в процедурі банкрутства ПП «Лекс», порушеній господарським судом Київської області, справа № Б8/183-11, - квартири, загальною площею 203,2 кв.м, житлова площа 169,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , переможець аукціону - ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ); акт №BRD001-UA-20230428-31384 про придбання майна на аукціоні.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Квартира належить на праві власності ОСОБА_4 .
Короткий зміст поданої до суду скарги на дії державного виконавця
09.04.2025 через систему «Електронний суд» та 11.04.2025 засобами поштового зв'язку на адресу Господарського суду Донецької області від арбітражної керуючої Карауш Ю. В. надійшла скарга на дії Виконавця, у якій скаржниця просила:
- скасувати постанову Виконавця від 07.02.2025 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1;
- зобов'язати Виконавця відновити виконавче провадження № НОМЕР_1 (стаття 41 Закону України «Про виконавче провадження»);
- зобов'язати Виконавця усунути порушення статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - вжити заходи щодо повного та ефективного вчинення виконавчих дій, у т.ч. щодо примусового проникнення до житла власника квартири АДРЕСА_1 .
Скарга мотивована тим, що Виконавцем не вчинено всіх належних дій для виконання рішення суду, а постанова про закінчення виконавчого провадження порушує права та законні інтереси стягувача - Боржниці, в інтересах якої звернулась до суду з відповідною скаргою арбітражна керуюча Карауш Ю. В.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.05.2025 у справі №27/104б (905/424/23) скаргу арбітражної керуючої Карауш Ю. В. на постанову Виконавця від 07.02.2025 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 задоволено частково; визнано протиправною та скасовано постанову Виконавця від 07.02.2025 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1; зобов'язано Виконавця усунути порушення прав заявника шляхом вжиття всіх необхідних заходів з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області №27/104б (905/424/23) від 25.12.2023, передбачених Законом України «Про виконавче провадження»; у задоволенні скарги арбітражної керуючої Карауш Ю. В. в іншій частині відмовлено.
Ухвалу в частині визнання протиправною та скасування постанови Виконавця від 07.02.2025 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 суд першої інстанції мотивував тим, що рішення про витребування майна є рішенням майнового характеру, тож закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області № 905/424/23 від 25.12.2023 про витребування рухомого майна на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є неправомірним.
Відмову у задоволенні скарги у частині зобов'язання Виконавця відновити виконавче провадження № НОМЕР_1 місцевий господарський суд обґрунтував відсутністю необхідності додаткового накладення на виконавця відповідного обов'язку на підставі рішення суду, адже за правилами частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» скасування постанови про закінчення виконавчого провадження спричинює його відновлення і, у такому разі, обов'язок щодо вчинення дій, спрямованих на примусове виконання рішення, виконавець має в силу закону.
Задовольняючи вимоги в частині зобов'язання державного виконавця усунути порушення статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом вжиття заходів щодо повного та ефективного вчинення виконавчих дій суд першої інстанції керувався приписами частини другої статті 343 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та необхідністю поновити порушене право заявника.
Водночас частково відмовляючи у цій частині вимог, а саме щодо вимоги про зобов'язання державного виконавця вжити заходи з примусового проникнення до житла власника квартири, місцевий господарський суд зауважив на тому, що вчинення таких дій відноситься до дискреційних повноважень державного виконавця, тому суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе відповідні повноваження.
Не погодившись із ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.05.2025 у цій справі, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку, просила зазначену ухвалою скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги арбітражної керуючої Карауш Ю. В.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтувала в цілому тим, що арбітражна керуюча Карауш Ю. В. порушила десятиденний строк на оскарження спірної постанови Виконавця від 07.02.2025, а суд першої інстанції, своєю чергою, зобов'язавши Виконавця усунути порушення прав заявника шляхом вжиття всіх необхідних заходів з примусового виконання наказу, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», конкретно не зазначив, які дії має вчинити Виконавець та яких порушень він допустився при вчиненні виконавчих дій, відтак оскаржувана ухвала не встановлює будь-якого критерія її виконання.
Крім того, не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 13.05.2025, Відділ ДВС оскаржив її до Східного апеляційного господарського суду та згідно вимог апеляційної скарги просив скасувати зазначену ухвалу у цій справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги арбітражної керуючої Карауш Ю. В.
З урахуванням змісту викладених у скарзі Відділу ДВС доводів така є тотожною апеляційній скарзі ОСОБА_1 .
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Відділу ДВС задоволено; ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.05.2025 у справі № 27/104б (905/424/23) скасовано в частині задоволення скарги арбітражної керуючої Карауш Ю.В. на постанову Виконавця від 07.02.2025 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні скарги на зазначену постанову Виконавця від 07.02.2025 відмовлено; в решті ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.05.2025 у цій справі залишено без змін.
Зазначену постанову суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що місцевим господарським судом в оскарженій ухвалі не наведено ані конкретних порушень, яких припустився державний виконавець при вчиненні (невчиненні) виконавчих дій, ані конкретних дій, які державний виконавець має вчинити задля усунення допущених ним порушень (поновлення порушеного права заявника).
У цьому аспекті, на переконання апеляційного суду, оскаржена ухвала позбавлена правового сенсу та носить абстрактний характер, що свідчить про неможливість виконання такого судового акту. При цьому неважливо, як саме фактичні обставини впливають на задоволення чи відмову у задоволенні скарги: відсутність у рішенні суду зазначення зрозумілої причини його постановлення свідчить про відсутність у такому рішенні сенсу.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Арбітражна керуюча Карауш Ю. В. (скаржниця) подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила:
- скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі №27/104б (905/424/23) повністю;
- скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.05.2025 у справі №27/104б (905/424/23) в частині, якою зобов'язано Виконавця усунути порушення прав заявника шляхом вжиття всіх необхідних заходів з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області №27/104б (905/424/23) від 25.12.2023, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», і в цій частині прийняти нове рішення, яким зобов'язати державного виконавця усунути порушення статті 18 цього Закону, а саме: вжити заходи щодо повного та ефективного вчинення виконавчих дій, у т.ч. щодо примусового проникнення до житла власника квартири АДРЕСА_1 ;
- в іншій частині ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.05.2025 у справі № 27/1046 (905/424/23) залишити без змін.
Касаційну скаргу скаржниця мотивувала підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема статей 18, 39, 63 Закону України «Про виконавче провадження», та порушенням процесуальних норм у аспекті неповноти встановлення обставин справи й оцінки доказів, а також неналежного здійснення апеляційного перегляду справи.
Обґрунтовуючи незаконність оскарженої постанови апеляційного суду, скаржниця стверджувала про ухвалення цього судового рішення з порушенням норм процесуального права з таких підстав:
- скасувавши ухвалу суду першої інстанції в усіх частинах щодо задоволення скарги на дій Виконавця, апеляційний суд залишив в силі оскаржену постанову про закінчення виконавчого провадження, яка базується на неможливості звернути стягнення на майно, що не відповідає дійсності, так як не всі можливі дії були вчинені Виконавцем для цього. Зокрема, встановивши, що квартира АДРЕСА_3 не належить боржникові, та не вчинивши всіх належних дій для доступу до майна, що знаходиться у зазначеній квартирі та підлягає передачі стягувачу, Виконавець прийняв передчасне і незаконне рішення про закінчення виконавчого провадження, що унеможливило виконання рішення господарського суду від 18.07.2023 у справі № 27/104б (905/424/23) та порушило права та законні інтереси стягувача та кредиторів у справі про його банкрутство;
- суд апеляційної інстанції не врахував обґрунтованості висновків місцевого господарського суду в частині визнання протиправною та скасування постанови Виконавця від 07.02.2025 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1;
- зазначаючи про неповне з'ясування обставин, апеляційний суд не вказав, які саме обставини не були встановлені судом першої інстанції та яким чином вони впливають на вирішення справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Боржниця ( Бондаренко І. О. ) подала відзив, у якому просила залишити касаційну скаргу арбітражної керуючої без задоволення з викладених у відзиві підстав, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.
За змістом наведених у відзиві доводів Боржниця стверджує, зокрема, про таке:
- питання ефективного вчинення виконавчих дій, у т.ч. щодо примусового проникнення до житла власника квартири №41, знаходиться поза правовим полем господарських судів, адже норми статті 376 Цивільного процесуального кодексу України встановлюють особливі правила підсудності, а саме: що подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника розглядається не судом, який видав виконавчий документ, а судом за місцем знаходження житла чи іншого володіння особи;
- поновлення виконавчого провадження фактично не призведе до змін у виконанні рішення суду, оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції не встановлює будь-якого критерія її виконання, фактично ця ухвала на думку скаржника не є тим рішенням суду, яке можу бути виконаним;
- незгода скаржниці з рішеннями судів попередньої інстанцій, з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в оскаржуваній постанові, не свідчить про їх незаконність.
Касаційне провадження
06.10.2025 до касаційного суду надійшла зазначена вище касаційна скарга арбітражної керуючої Карауш Ю. В.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 для розгляду касаційної скарги у справі № 27/1046 (905/424/23) визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Картере В. І.,
У зв'язку з відпусткою судді Картере В. І. 22.10.2025 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.
Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2025, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражної керуючої Карауш Ю. В. на ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.05.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі № 27/104б (905/424/23); розгляд касаційної скарги призначено на 19.11.2025 о 11:15.
Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Судове засідання 19.11.2025 відбулось за участю скаржниці - арбітражної керуючої Карауш Ю.В. та представника ОСОБА_1 , які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов'язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті у судовому засіданні 19.11.2025 за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.
Водночас з огляду на перебування у відпустці головуючого у справі судді Огороднік К. М. з 24.11.2025 по 28.11.2025 (наказ в.о. голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.11.2025 № 4077/0/6-25), повна постанова за результатом перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі складена касаційним судом у строк, який є об'єктивно необхідним для вчинення відповідної процесуальної дії.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.
Об'єктом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення, ухвалені судами попередніх інстанцій за результатом розгляду скарги на дії державного виконавця.
За змістом статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).
Як свідчать матеріали справи та установлено судами попередніх інстанцій, чинним та таким, що набрало законної сили, рішенням Господарського суду Донецької області від 18.07.2023 у справі № 27/104б (905/424/23), серед іншого, було визнано недійсними електронні торги за номером лоту № 514327 з реалізації рухомого майна у кількості 53 позицій та витребувано у ОСОБА_1 на користь Бондаренко І. О. відповідне рухоме майно:
25.12.2023 на виконання рішення видано відповідний наказ, який був пред'явлений до виконання арбітражною керуючою Карауш Ю.В. в інтересах Боржниці - Бондаренко І. О .
Відтак суди попередніх інстанцій установили, що в провадженні Відділу ДВС перебувало на виконанні виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/424/23 від 25.12.2023 про витребування у ОСОБА_1 рухомого майна.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.
За змістом частини 1 статті 60 зазначеного Закону під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.
Водночас ураховуючи принцип обов'язковості виконання судових рішень, колегія суддів вважає, що державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу, виданого господарським судом на виконання судового рішення про витребування рухомого майна у боржника, мав вжити заходи, передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, як детально зазначено вище, що Виконавцем у виконавчому провадженні НОМЕР_2 здійснено такі дії:
- 18.10.2024 здійснено виклик боржника з вимогою з'явитись до Відділу ДВС для надання інформації про місцезнаходження рухомого майна;
- 18.10.2024 складено акт державного виконавця, згідно з яким за адресою місцеперебування рухомого майна (що підлягає витребуванню) двері не відчинили; поняті не залучені.
- 10.01.2025 складено акт державного виконавця, відповідно до якого встановлено, що вимогою виконавця від 06.01.2025 було зобов'язано боржника забезпечити 10.01.2025 безперешкодний доступ до Квартири, чого надано не було, що встановлено за результатом виходу за участю арбітражної керуючої Карауш Ю. В.;
- 07.02.2025 постановою Виконавця за повторне невиконання без поважних причин боржником рішення (вимог від 18.10.2024 та 06.01.2025) накладено на ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 3 400,00 грн.
Постановою Виконавця від 07.02.2025 закінчено виконавче провадження НОМЕР_2 (з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області № 905/424/23 від 25.12.2023 про витребування рухомого майна).
Водночас судами попередніх інстанцій констатовано, що, приймаючи оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, Виконавець керувався пунктом 11 частини 1 статті 39 і статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, неможливістю виконати рішення суду без участі боржника.
Також судами встановлено, що 10.02.2025 Виконавцем направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.
За змістом пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 63 цього Закону.
Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а частиною 3 визначено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів з'ясовано, що Виконавець у межах виконавчого провадження НОМЕР_2 здійснив ряд наведених вище заходів та, у зв'язку із закінченням виконавчого провадження, направив повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення до органів поліції.
На підставі встановлених обставин, суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові вважав, що частково задовольняючи скаргу на дії Виконавця, судом першої інстанції не наведено ані конкретних порушень, яких припустився державний виконавець при вчиненні (невчиненні) виконавчих дій, ані конкретних дій, які державний виконавець має вчинити задля усунення допущених ним порушень (поновлення порушеного права заявника).
Доводи скаржниці наведеного не спростовують, натомість зводяться до незгоди з наданою апеляційним господарським судом оцінкою встановлених обставин справи та спонукання Верховного Суду до переоцінки доказів, що згідно з вимогами статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Разом з тим касаційним судом враховано, що звертаючись до господарського суду зі скаргою на дії Виконавця, як і оскаржуючи такі дії в адміністративному порядку (до начальника Відділу ДВС), арбітражна керуюча Карауш Ю.В. керувалася виключно неповнотою вчинених Виконавцем дій у виконавчому провадженні та не заперечувала правомірність закінчення цього провадження саме на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Зважаючи на зазначену норму процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд підставно не надавав в оскарженій постанові оцінку правомірності закінчення виконавчого провадження у порядку вимог пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки такі дії суду свідчили б про порушення засади диспозитивності господарського судочинства.
Верховний Суд також взяв до уваги, що скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд правильно врахував те, що згідно відповіді на скаргу арбітражної керуючої Карауш Ю. В. Відділом ДВС у листі №4529/27.10-25 від 18.03.2025, серед іншого, зазначено, що відповідно до інформаційної довідки № 412184583 від 07.02.2025 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Квартира боржнику на праві власності не належить, що, за відсутності доказів користування останнім таким житлом, спростовує доводи скаржниці про невиконання обов'язку Виконавця щодо звернення до суду задля примусового проникнення до житла власника Квартири.
Отже, встановивши необґрунтованість в цілому викладених у скарзі на дії Виконавця доводів, що також підтверджено листом-відповіддю Відділу ДВС на скаргу арбітражної керуючої Карауш Ю. В., суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні скарги на дії Виконавця у тій частині, яка була задоволена місцевим господарським судом, та залишив у решті ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.05.2025 у цій справі без змін.
Будь-яких доводів, які б спростовували вмотивованість такого висновку апеляційного господарського суду, скаржницею у касаційній скарзі не наведено.
Решта аргументи скаржниці про порушенням апеляційним господарським судом процесуальних норм у аспекті неповноти викладених в оскарженій постанові мотиві колегією суддів відхиляються, оскільки у постанові від 14.04.2025 у справі №927/966/23 Верховний Суд зазначив, що міра та обсяг, якими обґрунтовує суд свої мотиви, залежить від характеру рішення і перебуває поза межами перевірки Верховним Судом з огляду на приписи статей 300, 310 та частини другої статті 311 ГПК України.
Таким чином, в межах підстав касаційного оскарження скаржниця не навела змістовних доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції, відтак підстави для скасування або зміни законної та обґрунтованої постанови апеляційного господарського суду відсутні.
Інших порушень норм процесуального права, які є підставами для обов'язкового скасування оскаржених судових рішень, колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
З огляду на викладене вище, доводи скаржниці про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуальних норм підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилалася скаржниця.
Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведене та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги арбітражної керуючої Карауш Ю. В. та необхідність залишення оскарженої постанови апеляційного суду у цій справі без змін.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу арбітражної керуючої Карауш Юлії Вікторівни залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі № 27/104б (905/424/23) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді С. В. Жуков
В. Я. Погребняк