18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
05 грудня 2025 року справа № 925/1491/25
м. Черкаси
Суддя Господарського суду Черкаської області Дорошенко М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,
ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) через систему "Електронний суд" подала до Господарського суду Черкаської області заяву від 02.12.2025 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність як фізичної особи.
Автоматизована система документообігу Господарського суду Черкаської області для розгляду справи за вказаною заявою ОСОБА_1 визначила суддю Дорошенка М.В.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 113 КУзПБ передбачає, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Відповідно до ч. 13 ст. 30 ГПК України справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Згідно з ч. 1 ст. 8 КУзПБ, справи про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, місцем проживання фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження або місця проживання після подання кредитором або боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду.
Таким чином, справи про неплатоспроможність розглядаються господарськими судами за місцем проживання фізичної особи.
Кодекс України з процедур банкрутства не визначає терміну "місце проживання фізичної особи".
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Наведене визначення є місцем проживання в приватно - правовому розумінні.
Натомість відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено наступне:
- місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
- місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265, якою затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).
Відповідно до п. 1 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), цей Порядок визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.
Декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради (п. 3 Порядку).
Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (п. 4 Порядку).
Відповідно до п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
Тож, враховуючи те, що КУзПБ не визначає термін "місце проживання фізичної особи", у даному випадку для визначення підсудності розгляду справи про неплатоспроможності фізичної особи, яка не є підприємцем, слід застосовувати положення ч. 3 ст. 27 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Частиною 6 ст. 5 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" також встановлено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.
Відповідно до п. 2 Розділу VI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню). Для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до: 1) паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки; 2) паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон; 3) витягу з реєстру територіальної громади.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" витяг з реєстру територіальної громади - документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу. Статтею 26 вказаного закону регламентовано порядок видачі витягу із реєстру територіальної громади.
Згідно з доданим до заяви ОСОБА_1 від 02.12.2025 Витягом з реєстру територіальної громади від 16.09.2025 №2025/013541710, виданим ОМС ВК Золотоніської міської ради, ОСОБА_1 24.06.1980 була зареєстрована за адресою місця проживання: АДРЕСА_3 , і на даний час з цього місця реєстрації не знята.
У своїй заяві від 02.12.2025 ОСОБА_1 зазначила, що у зв'язку з вимушеним переселенням, зумовленим повномасштабною агресією, вона наразі фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 в орендованому житлі.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" встановлено, що цей Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
ОСОБА_1 у заяві від 02.12.2025 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність як фізичної особи не зазначила, що вона є внутрішньо переміщеною особою і відповідну довідку до заяви не додала.
З огляду на викладене саме вказана у Витязі з реєстру територіальної громади від 16.09.2025 №2025/013541710 адреса реєстрації місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 є тією адресою, яка враховується судом для визначення підсудності справи за заявою ОСОБА_1 від 02.12.2025 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Таким чином, за правилами ч. 1 ст. 8 КУзПБ, п. 8 ч. 1 ст. 20, ч. 2 ст. 27, п. 13 ст. 30 ГПК України справа за заявою ОСОБА_1 від 02.12.2025 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підсудна Господарському суду Донецької області.
Частиною 4 ст. 8 КУзПБ передбачено, що якщо справа не підсудна такому господарському суду, матеріали справи передаються господарським судом за встановленою підсудністю в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 ст. 31 ГПК України визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
За таких обставин заява ОСОБА_1 від 02.12.2025 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підлягає передачі за підсудністю до Господарського суду Донецької області.
На підставі викладеного, керуючись ст. 8 КУзПБ, статтями 20, 27, 30, 31, 234, ГПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 від 02.12.2025 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з доданими до неї документами передати за підсудністю до Господарського суду Донецької області.
Ця ухвала набрала законної сили з моменту її підписання суддею і протягом десяти днів може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя М.В. Дорошенко