18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
21 листопада 2025 року м. Черкаси Справа № 925/836/25
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю
позивача Антошина О. Є. та представників сторін:
позивача - Ковбаса О.С. адвокат,
відповідача - Новіцька І.Л. адвокат,
третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом фізичної особи - підприємця Антошина Олега Єгоровича
до товариства з обмеженою відповідальністю “Телекомунікації ХХІ»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство “Черкаський автобус»
про стягнення 392 896, 25 грн,
Фізична особа - підприємець Антошин Олег Єгорович звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікації ХХІ" про стягнення 296 440, 05 грн основного боргу за договором на виконання робіт з монтажу інженерних систем № АО20230525/1 від 25.05.2023, 22 838,72 грн неустойки (пені), 58 389,40 грн інфляційних втрат, 15 228,08 грн 3% річних та відшкодування понесених судових витрат.
В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за укладеним між сторонами договором на виконання робіт з монтажу інженерних систем № АО20230525/1 від 25.05.2023 щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем відповідно до умов цього договору робіт з монтажу інженерних систем. Правовими підставами позову позивач визначив статті 509, 525, 530, 610, 629, 837, 838, 853, 854 Цивільного кодексу України (ЦК України).
Ухвалою від 04.12.2024 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки. Залучено до участі у справі № 925/836/25 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство “Черкаський автобус» (вул. Різдвяна, буд. 292, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 05390419).
15.08.2025 від представника відповідача через систему “Електронний Суд» надійшов відзив на позову заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також відзив містить клопотання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування заперечень щодо позовних вимог представник відповідача зазначив таке.
Акт виконаних робіт є первинною документацією, що підтверджує факт виконання робіт, даний документ повинен містити інформацію, що є обов'язковою на підставі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.
Проаналізувавши направленні на підписання акти виконаних робіт, за доводами відповідача, надісланні документи не містять обов'язкових реквізитів, а саме зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, а тому відповідач стверджує, що надані документи не вважаються первинним документами, оскільки не відповідають укладеному Договору, зокрема:
1. Відповідно до Акту надання послуг № А-2023-94 від 28 серпня 2023 року, виконавець виконав роботи з монтажу інженерних систем, розділ ОВК у кількості 0,5 штук вартістю 107 818, 48 грн, але у специфікації чітко прописано, що розділ ОВК включає монтажні роботи, оренду машин і механізмів, ПНР та документацію, адміністративні та транспортні витрати у кількості по 1 шт., тому незрозуміло яким чином виконавець поділив виконані роботи і зазначив їх у кількості 0,5 шт., тобто не вказаний обсяг та найменування робіт.
2. Відповідно до Акту надання послуг № А-2023-67 від 28 серпня 2023 року, виконавець здійснив монтаж інженерних систем, розділ ЕТР на суму 198 093,03 грн., в той час як у Специфікації по пунктах зазначений перелік робіт, які підлягають виконанню, зокрема, електромонтажні роботи з системи ЕТР, метрологічні випробування, ПНР та документація, адміністративні та транспортні витрати на загальну суму 396186,05 грн. Окрім того, в специфікації чітко вказані одиниці виміру.
3. Згідно з Актом наданих послуг № А-2023-86 від 28 серпня 2023 року, виконавець виконав роботи з моніторингу інженерного обладнання на загальну вартість 52 654,15 грн у кількості 0,5 шт., а відповідно до розділу 4 Специфікації, моніторинг інженерного обладнання включає: розгортання платформи у кількості 1 шт., програмування інтерфейсів у кількості 15 шт., програмування регістрів у кількості 300 шт., створення візуалізацій у кількості 1 шт., створення оповіщень у кількості 1 шт., ПНР та документація у кількості 1 шт., адміністративні та транспортні витрати у кількості 1 шт. на загальну вартість 105 308, 30 грн. Окрім того, в специфікації чітко вказані одиниці виміру, в той час як в Акті вказано лише 0,5 від невідомої кількості.
4. Відповідно до Акту надання послуг № А-2023-85 від 28 серпня 2023 року виконавцем було виконано роботи з монтажу структурованої кабельної системи вартістю 163 220,05 грн., проте в розділі 5 «Структурована кабельна система», окрім монтажу зазначені і інші роботи: тестування, паспортизація та документація, а також адміністративні та транспортні витрати, про які не згадується в акті виконаних робіт.
З огляду на те, що у вищезазначених Актах не конкретизовано перелік виконаних робіт, а лише вказано загальне найменування, наполягаємо на тому, що Акти суперечать Специфікації та є такими, що не відповідають умовам договору, тому Замовник і не підписав дані акти, оскільки вони не є первинними документами та не відображають фактичних робіт, не мають жодного відношення до укладеного Договору та не розцінюються як Акти виконаних робіт в розумінні п. 4.3. укладеного Договору. Відповідно, предмет Договору має чіткий перелік робіт та їх кількість, який закріплений у Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору.
За твердженням відповідача, позивачем належним чином не було підтверджено фактичного виконання робіт на заявлену у позові суму, направлені на підпис документи не вважаються відповідачем Актами виконаних робіт у зв'язку із відсутністю предмету, а також оскільки не видається можливим встановити остаточні обсяги робіт. Позивачем не доведено направлення відповідачу спірних актів виконаних робіт та рахунків на оплату відповідно до умов п. 10.4. Договору на виконання робіт з монтажу інженерних систем за № АО20230525/1 від 25 травня 2023 року. Зазначене вказує на відсутність обумовлених договором та законом підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості та відповідно штрафних санкцій, за наведених позивачем доводів та обґрунтувань у зв'язку з чим позовні вимоги не є обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
21.08.2025 від позивача через систему “Електронний Суд» надійшла відповідь на відзив, де спростовуються заперечення відповідача з огляду на таке.
Акти надання послуг, складені позивачем, відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Кожен акт містить обов'язкові реквізити первинного документа: назва документа (форми), дату складання, найменування сторін (позивача та відповідача), зміст та обсяг господарської операції (виконання робіт з монтажу інженерних систем за конкретним розділом Договору), одиницю виміру (відсоток або частка від загального обсягу), посади та прізвища відповідальних осіб, електронний підпис, що прирівнюється до власноручного підпису відповідно до законодавства України про електронний документообіг. Ці реквізити забезпечують можливість ідентифікувати факт господарської операції, її учасників, обсяг та предмет виконаних робіт, що є ключовим критерієм для визнання документа первинним.
Зазначення у графах актів « 0,5 шт.» (або 50% від загального обсягу) не є недоліком, а відображає лише часткову оплату відповідачем за виконані послуги (виконані роботи). Позивач зазначив, що першочергові рахунки на оплату за надані послуги, виставлені позивачем відповідачу за умовами Договору (додатки до позовної заяви № 12, 22, 25, 29, 30, 31, 32) містили запис в графі кількість - « 1 шт.». Оплачуючи ці рахунки в розмірі « 0,5 шт.» (або 50% від загального обсягу) відповідач не пред'являв позивачу будь-яких вимог, претензій тощо щодо їх невідповідності первинним документам, що спростовує доводи відповідача про «неналежність актів».
Положення п. 10.4. Договору не є виключним і не виключає використання інших форм комунікації, зокрема електронного документообігу, який прямо передбачений п. 10.9. Договору. Згідно з п. 10.9. Договору сторони визнали юридичну силу будь-яких документів, складених та наданих в електронному вигляді з застосуванням електронного цифрового підпису (ЕЦП) або удосконаленого електронного підпису засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригінали, що мають юридичну силу. Також позивач повідомляє, що Договір був укладений через сервіс електронного документообігу «Вчасно» з використанням ЕЦП, що безпосередньо підтверджує згоду сторін на електронну форму комунікації та документообігу. Все листування сторін відбувалося через відповідний сервіс, тому на думку позивача, направлення актів надання послуг через цей сервіс є належним способом виконання договірних зобов'язань, повністю узгодженим із умовами Договору, діями сторін та чинним законодавством України.
Відповідач посилається на виконання 0,5 частини робіт ФОП Олефіренком Андрієм Анатолійовичем за Договором підряду від 01.06.2023 № 0106/п/2023, намагаючись таким чином спростувати факт належного виконання робіт та умов Договору позивачем.
Позивач заперечує здійснення робіт на об'єкті за адресою: м. Черкаси, вул. Різдвяна, 292 ФОП Олефіренком Андрієм Анатолійовичем, оскільки саме позивач виконував усі роботи з монтажу інженерних систем відповідно до Договору № АО20230525/1 від 25.05.2023.
У Договорі підряду від 01.06.2023 № 0106/п/2023, укладеному між відповідачем та ФОП Олефіренком Андрієм Анатолійовичем, предмет договору сформульовано загально: «комплекс робіт з монтажу інженерних систем та налаштування робіт, що включає в себе роботу електронних пристроїв та їх конструювання з використанням власного устаткування, обладнання, будівельної техніки», без вказівки на конкретний об'єкт виконання робіт (зокрема, адресу: м. Черкаси, вул. Різдвяна, 292).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відсутність конкретизації об'єкта (місця виконання робіт) робить цей договір абстрактним, формальним і не пов'язаним з проектом позивача, що виключає його релевантність для цієї справи.
Акт монтажу обладнання, виробів та матеріалів від 26.09.2023 № 1 та акт передачі технічної документації від 27.09.2023, підписанти від підрядника - Ващенком І.М. та Кобищем Ю.І., без будь-якої згадки про ФОП Олефіренко Андрій Анатолійович.
Відповідач наводить доводи щодо відносин із АТ «Черкаський автобус» і намагається відокремити їх від зобов'язань перед позивачем. Відносини відповідача з третьою особою (АТ «Черкаський автобус») не є предметом цього спору і не змінюють зобов'язань за Договором з позивачем. Ці відносини не впливають на самостійність та обов'язковість Договору між позивачем та відповідачем, укладеного 25.05.2023 за № АО20230525/1, і не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань, зокрема щодо оплати робіт.
27.08.2025 від відповідача через систему “Електронний Суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У зв'язку з перебуванням судді Чевгуза О.В. на лікарняному судове засідання призначене на 09 год. 30 хв. 16.09.2025 не відбулося.
Ухвалою від 18.09.2025 Господарський суд Черкаської області повідомив учасників справи про перенесення судового засідання на 28.10.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В судовому засіданні, яке відбулось 28.10.2025, суд оголошував перерву до 15 год. 00 хв. 13.11.2025.
В судовому засіданні, яке відбулось 13.11.2025, суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволені клопотання представника позивача про виклик у судове засідання свідків (відомості про дану процесуальну дію занесені до протоколу судового засідання).
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав зазначених у відзиві.
В судовому засіданні, яке відбулось 13.11.2025, за клопотанням представника відповідача судом оголошено перерву до 17.11.2025.
В судовому засіданні 17.11.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення.
В судовому засіданні 21.11.2025 ухвалено судове рішення та в порядку ст. 240 ГПК України підписана вступна та резолютивна частини рішення.
Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
25.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телекомунікації ХХІ" (далі - замовник, відповідач, ТОВ "Телекомунікації ХХІ") та фізичною особою-підприємцем Антошиним Олегом Єгоровичем (далі - виконавець, позивач, ФОП Антошин О.Є.) укладено Договір №АО20230525/1 на виконання робіт з монтажу інженерних систем (далі - Договір, Договір №АО20230525/1 від 25.05.2023).
Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов'язується виконувати роботи з монтажу інженерного обладнання замовника згідно проектної документації, його налаштування та введення в експлуатацію у строки й на умовах, зазначених нижче (далі - Роботи), а замовник зобов'язується вчасно прийняти ці роботи та оплатити їх.
Відповідно до п. 3.1. до обов'язків виконавця належать:
- п. 3.1.1. виконання робіт та передача їх замовникові у строк і порядок, що зазначені в даному Договорі;
- п. 3.1.2. письмово попередити замовника про настання обставин, які викликали або можуть викликати зриви виконання робіт;
- п. 3.1.3. надати вповноваженому представникові замовника безперешкодний доступ протягом усього періоду виконання робіт до всіх частин Робіт у будь-який час проведення Робіт.
Порядок приймання виконаних робіт закріплений у пункті 4 даного договору та регулюється наступним чином:
п. 4.1. виконавець планує дати виконання робіт та узгоджує їх із замовником.
п. 4.2. роботи за цим Договором здійснюються виконавцем в окремо погоджені з замовником робочі години. Сторони погоджуються, що робочими годинами вважається час в період з 09:00 год до 13:00 год, з 14:00 год до 18:00 год з понеділка по п'ятницю, крім святкових та неробочих днів, згідно трудового законодавства України.
п. 4.3. передача виконаних робіт замовнику оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього Акта, який виконавець надає замовнику підписаним зі своєї сторони.
п. 4.4. замовник повинен підписати Акт не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його від виконавця або надати письмову мотивовану відмову від його підписання.
п. 4.5. при наявності мотивованої відмови замовника від підписання Акта, сторони приймають рішення щодо усунення виявлених недоліків. Після, усунення недоліків виконавцем, замовник повинен підписати Акт в порядку, передбаченому дійсним Договором.
п. 4.6. Якщо замовник після отримання Акта не підпише його та не надасть мотивовану відмову від його підписання у строк зазначений в п. 4.4, Роботи вважаються виконаними у порядку, передбаченому Договором, і підлягають повній оплаті Замовником.
Згідно з п. 5.1. Договору вартість робіт формується відповідно до тарифів виконавця та становить 970 879,90 грн. без ПДВ.
Відповідно до Специфікації розділів проекту для виконання робіт (додаток №1 до Договору), роботи поділено на 5 розділів (систем):
1. Розділ ОВК, поділений на 4 частини, загальна вартість яких становить 215 636,95 грн.
2. Електротехнічний розділ, поділений на 4 частини, загальна вартість яких становить 396 186,05 грн.
3. Пожежогасіння серверної кімнати, поділений на 3 частини, загальна вартість яких становить 90 528,55 грн.
4. Моніторинг інженерного обладнання, поділений на 7 частин, загальна вартість яких становить 105 308,30 грн.
5. Структурована кабельна система, поділений на 5 частин, загальна вартість яких становить 163 220,05 грн.
Відповідно до п. 5.2. Договору замовник здійснює передплату 75% протягом 5 (п'яти) робочих днів після Акту приймання-передачі обладнання та матеріалів в роботу обома сторонами.
Згідно з п. 5.3. Договору замовник здійснює остаточну оплату робіт протягом 5 (п'яти) робочих днів після підписання АВР обома сторонами.
Відповідно до п. 5.4. Договору сторони домовились про можливість оплат за вказаною схемою по кожній системі окремо.
Договір укладено та підписано у сервісі електронного документообігу “Вчасно» із застосуванням удосконаленого електронного цифрового підпису.
В позовній заяві позивачем зазначено таке.
Відповідно до п. 5.4. Договору відповідач мав сплатити передплату 75% за кожну систему окремо в розмірі:
1. Розділ ОВК (75% від 215 636,95 грн.) = 161 727,21 грн.
2. Електротехнічний розділ (75% від 396 186,05 грн.) = 297 139,54 грн.
3. Пожежогасіння серверної кімнати (75% від 90 528,55 грн.) = 67896,42 грн.
4. Моніторинг інженерного обладнання (75% від 105 308,30 грн.) = 78981,23 грн.
5. Структурована кабельна система (75% від 163 220,05 грн.) = 122415,04 грн.
Відповідно до інформаційного повідомлення про зарахування коштів №60 з клієнт-банку АТ «ПУМБ» 08.08.2023 (а.с. 63) на підставі Договору відповідачем сплачено на користь позивача 107 818,48 грн., що складає 50% від загальної вартості робіт за розділом ОВК.
Позивач зазначив, що в порушення п.п. 5.2., 5.4. Договору відповідач перерахував лише 50% передоплати за розділом ОВК, замість встановлених 75%.
29.08.2023 позивачем направлено відповідачу через сервіс електронного документообігу «Вчасно» акт надання послуг №А-2023-94 щодо виконання робіт з монтажу інженерних систем, розділ ОВК у розмірі 0,5 (фактично 50%) від загального обсягу робіт за вказаним розділом на суму 107 818,48 грн (а.с. 64).
За фактом виконання робіт за розділом ОВК у повному обсязі, 22.09.2023 позивачем підготовлено та 04.10.2023 направлено відповідачу через сервіс електронного документообігу «Вчасно» акт надання послуг №А-2023-94_2, щодо виконання другої частини робіт з монтажу інженерних систем, розділ ОВК - у розмірі 0,5 від загального обсягу робіт за вказаним розділом (фактично решта 50%) на суму 107 818,48 грн (а.с. 65).
Відповідач 09.10.2023 отримав Акт надання послуг №А-2023- 94_2 від 22.09.2023, що підтверджується даними про отримання, які зазначені на звороті акту.
25.05.2023 позивачем через сервіс електронного документообігу «Вчасно» виставлено відповідачу рахунок на оплату №АО-2023-67 за виконання робіт з монтажу інженерних систем, розділ ЕТР (електротехнічний розділ) на суму 396 186,05 грн (а.с. 68).
07.06.2023 на підставі рахунку №АО-2023-67 відповідачем сплачено на користь позивача 198 093,03 грн, що складає 50% від загальної вартості робіт за електротехнічним розділом та підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №42 з клієнт-банку АТ «ПУМБ» (а.с. 42).
29.08.2023 позивачем направлено відповідачу через сервіс електронного документообігу «Вчасно» акт надання послуг №А-2023-67 щодо виконання робіт з монтажу інженерних систем, розділ ЕТР (електротехнічний розділ) у розмірі 0,5 (фактично 50%) від загального обсягу робіт за вказаним розділом на суму 198 093,03 грн (а.с. 68).
За фактом виконання робіт електротехнічного розділу у повному обсязі, 22.09.2023 позивачем підготовлено та 04.10.2023 направлено відповідачу через сервіс електронного документообігу «Вчасно» акт надання послуг №А-2023-67_2, щодо виконання другої частини робіт з монтажу інженерних систем, розділ ЕТР (електротехнічний розділ) у розмірі 0,5 від загального обсягу робіт за вказаним розділом (фактично решта 50%) на суму 198 093,03 грн (а.с. 69).
27.11.2023 відповідачем сплачено на користь позивача 100 000,00 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №285 з клієнт-банку АТ «ПУМБ» (а.с. 70).
Відповідачем замість залишку 198 093,03 грн сплачено 100 000 грн, тому виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 98 093,02 грн за виконання робіт з монтажу інженерних систем, розділ ЕТР (електротехнічний розділ).
05.07.2023 позивачем через сервіс електронного документообігу «Вчасно» виставлено відповідачу рахунок на оплату №АО-2023-86 за виконання робіт з моніторингу інженерного обладнання на суму 105 308,30 грн (а.с.71).
11.08.2023 на підставі рахунку №АО-2023-86 відповідачем сплачено на користь позивача 52 654,15 грн., що складає 50% від загальної вартості робіт розділу з моніторингу інженерного обладнання та підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №67 з клієнт-банку АТ «ПУМБ» (а.с. 67).
28.08.2023 позивачем підготовлено та 29.08.2023 направлено відповідачу через сервіс електронного документообігу «Вчасно» акт надання послуг №А-2023-86 щодо виконання робіт з моніторингу інженерного обладнання у розмірі 0,5 (фактично 50%) від загального обсягу робіт за вказаним розділом на суму 52 654,15 грн.
За фактом виконання робіт з моніторингу інженерного обладнання в повному обсязі, 04.10.2023 позивачем направлено відповідачу через сервіс електронного документообігу «Вчасно» акт надання послуг №А-2023-86_2, щодо виконання другої частини робіт з моніторингу інженерного обладнання у розмірі 0,5 від загального обсягу робіт за вказаним розділом (фактично решта 50%) на суму 52 654,15 грн (а.с. 74).
В позовній заяві позивач зазначив, що акти відповідачем не підписані, письмова мотивована відмова від підписання Акту на адресу позивача у строк, передбачений п. 4.4. Договору - не надходила.
27.10.2023 відповідачем сплачено на користь позивача 52 654,15 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №109 з клієнт-банку АТ «ПУМБ» (а.с. 109).
Отже, відповідач позивачу за виконання робіт з моніторингу інженерного обладнання сплатив у повному обсязі.
Щодо розділу «структурована кабельна система».
05.07.2023 позивачем через сервіс електронного документообігу «Вчасно» виставлено відповідачу рахунок на оплату №АО-2023-85 за виконання робіт з монтажу структурованої кабельної системи на суму 163220,05 грн (а.с. 76).
07.07.2023 на підставі рахунку №АО-2023-85 відповідачем сплачено на користь позивача 81 610,03 грн, що складає 50% від загальної вартості робіт розділу “структурована кабельна система» та підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 52 з клієнт-банку АТ «ПУМБ» (а.с. 77).
11.08.2023 на підставі рахунку №АО-2023-85 відповідачем сплачено на користь позивача 50% від загальної вартості робіт розділу “структурована кабельна система» - 81 610,03 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №66 з клієнт-банку АТ «ПУМБ» (а.с. 78).
28.08.2023 позивачем направлено відповідачу через сервіс електронного документообігу «Вчасно» акт надання послуг №А-2023-85 щодо виконання робіт з монтажу структурованої кабельної системи на суму 163 220,05 грн (а.с. 79).
Щодо розділу «пожежогасіння серверної кімнати» .
28.08.2023 позивачем через сервіс електронного документообігу «Вчасно» виставлено відповідачу рахунок на оплату №АО-2023-95 за виконання робіт з пожежогасіння серверної кімнати на суму 90 528,55 грн (а.с. 85).
Позивач зазначив, що передоплату за виконання робіт розділу “пожежогасіння серверної кімнати» відповідачем здійснено не було.
04.10.2023 позивачем направлено відповідачу через сервіс електронного документообігу «Вчасно» акт надання послуг №АО-2023-95 щодо виконання робіт з пожежогасіння серверної кімнати на суму 90 528,55 грн (а.с. 86).
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 90 528,55 грн за виконання робіт розділу «пожежогасіння серверної кімнати».
Отже, у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачм за Договором у розмірі 296 440,05 грн, з яких:
- 107 818,48 грн. за виконання робіт з монтажу інженерних систем, розділ ОВК;
- 98 093,02 грн за виконання робіт з монтажу інженерних систем, розділ ЕТР (електротехнічний розділ);
- 90 528,55 грн за виконання робіт розділу “пожежогасіння серверної кімнати».
З метою досудового врегулювання спору між сторонами Договору, позивачем на адресу відповідача 26.02.2025 надіслано претензію щодо сплати заборгованості (а.с.88-89).
12.03.2025 відповідачем було надіслано відповідь на претензію за вих. № 55/25, в якій відмовлено позивачу в погашенні заборгованості за Договором, оскільки надіслані позивачем в системі електронного документообігу “Вчасно» акти виконаних робіт не містять обов'язкових реквізитів, відповідач не вважає такі акти первинними документами і тому не підписує їх в системі електронного документообігу “Вчасно». У відповіді на претензію відповідач зазначив перелік не виконаних та не переданих, на його думку, по Акту приймання-передачі робіт та документації, а також зазначив про те, що матеріали претензії не містять доказів фактичного виконання робіт.
Між ТОВ “Телекомунікації ХХІ» та АТ “Черкаський автобус» укладено договір поставки та монтажних робіт №0323-1 від 14.04.2023 (а.с. 98). та договір №16062021/104 від 16.04.2021 про розробку проектної документації (а.с. 119-121).
Відповідно до пункту 1.1. Договору поставки та монтажних робіт № 0323-1 від 14.04.2023 АТ “Черкаський автобус» як замовник доручив, а ТОВ “Телекомунікації ХХІ» в якості підрядника зобов'язався на свій ризик власними або залученими силами і засобами у відповідності до вимог замовника та проектної документації, чинних будівельних норм і правил та в обумовлений Договором строк поставити обладнання (згідно Додатків 1-5) та виконати роботи з монтажу систем:
ОВК (Опалення, вентиляція, кондиціонування);
СКС (Структурована кабельна система);
ЕТР (Електротехнічний розділ);
САГП (Пожежогасіння серверної кімнати);
Моніторинг (Моніторинг інженерного обладнання).
Поставка обладнання за Договором № 0323-1 від 14.04.2023 відбувалась на підставі окремого договору, укладеного між ТОВ “Телекомунікації ХХІ» та ТОВ “ЗЕОН УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 40287515).
В обґрунтування виконання позивачем повного об'єму робіт з монтажу інженерних систем у позовній заяві позивач зазначив, що роботи з монтажу ідентичних інженерних систем на об'єкті АТ “Черкаський автобус», що передбачені умовами Договору поставки та монтажних робіт № 0323-1 від 14.04.2023, укладеного між АТ “Черкаський автобус» (Замовник) та ТОВ “Телекомунікації ХХІ» (Підрядник), ТОВ “Телекомунікації ХХІ» замовило у ФОП Антошина Олега Єгоровича, у той самий період. Виконання ФОП Антошиним О.Є. робіт з монтажу інженерних систем було передбачено Договором на виконання робіт з монтажу інженерних систем №АО20230525/1 від 25.05.2023 та додатком до нього - Специфікацією розділів проекту для виконання робіт. Так, згідно Специфікації розділів проекту для виконання робіт, позивач зобов'язувався здійснити монтаж інженерних систем за наступними розділами: ОВК (Опалення, вентиляція, кондиціонування) ЕТР (Електротехнічний розділ); Пожежогасіння серверної кімнати; Структурована кабельна система; Моніторинг інженерного обладнання. Таким чином, ФОП Антошин О.Є. був безпосереднім виконавцем робіт з монтажу інженерних систем, передбачених зобов'язаннями ТОВ “Телекомунікації ХХІ» перед АТ “Черкаський автобус», та фактично забезпечував їх належне виконання. Додатково позивач повідомив, факт виконання ФОП Антошиним О.Є. робіт саме на об'єкті АТ “Черкаський автобус» підтверджується умовами укладених між сторонами договорів. Так, відповідно до п. 1.6. Договору поставки та монтажних робіт № 0323-1 від 14.04.2023, укладеного між АТ “Черкаський автобус» (замовник) та ТОВ “Телекомунікації ХХІ» (підрядник), пунктом поставки обладнання є склад замовника за адресою: 18036, м. Черкаси, вул. Різдвяна, буд. 192. Водночас згідно пункту 1.2. Договору на виконання робіт з монтажу інженерних систем №АО20230525/1 від 25.05.2023, роботи проводяться за місцем встановлення обладнання, а саме за адресою: 18036, м. Черкаси, вул. Різдвяна, буд. 292.
Позивач у позовній заяві зазначив, що свої зобов'язання виконав належним чином, але відповідач не оплатив у повному обсязі виконані позивачем роботи з монтажу інженерних систем, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості у примусовому порядку.
Спірні правовідносини сторін виникли із Договору на виконання робіт з монтажу інженерних систем №АО20230525/1 від 25.05.2023, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із прав та зобов'язань сторін за цим договором.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно з ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статей 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов'язань підряду, загальні положення про підряд, як окремий вид зобов'язань, визначені параграфом 1 глави 61 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом ст. 599, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи судом встановлено, що 25.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телекомунікації ХХІ" (відповідач) та фізичною особою-підприємцем Антошиним Олегом Єгоровичем (позивач) укладено Договір №АО20230525/1 на виконання робіт з монтажу інженерних систем.
Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов'язується виконувати роботи з монтажу інженерного обладнання замовника згідно проектної документації, його налаштування та введення в експлуатацію у строки й на умовах, зазначених нижче (далі - Роботи), а замовник зобов'язується вчасно прийняти ці роботи та оплатити їх.
Згідно з п. 5.1. Договору вартість робіт формується відповідно до тарифів виконавця та становить 970 879,90 грн. без ПДВ.
Відповідно до Специфікації розділів проекту для виконання робіт (додаток №1 до Договору), роботи поділено на 5 розділів (систем):
1. Розділ ОВК, поділений на 4 частини, загальна вартість яких становить 215 636,95 грн.
2. Електротехнічний розділ, поділений на 4 частини, загальна вартість яких становить 396 186,05 грн.
3. Пожежогасіння серверної кімнати, поділений на 3 частини, загальна вартість яких становить 90 528,55 грн.
4. Моніторинг інженерного обладнання, поділений на 7 частин, загальна вартість яких становить 105 308,30 грн.
5. Структурована кабельна система, поділений на 5 частин, загальна вартість яких становить 163 220,05 грн.
Відповідно до п. 4.3. Договору передача виконаних робіт замовнику оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього Акта, який виконавець надає замовнику підписаним зі своєї сторони.
Відповідно до п. 4.4. Договору замовник повинен підписати Акт не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його від виконавця або надати письмову мотивовану відмову від його підписання.
Відповідно до п. 4.6. Договору якщо замовник після отримання Акта не підпише його та не надасть мотивовану відмову від його підписання у строк зазначений в п. 4.4, Роботи вважаються виконаними у порядку, передбаченому Договором, і підлягають повній оплаті Замовником.
Таким чином, між сторонами виникли зобов'язальні правовідносин на підставі договору №АО20230525/1 на виконання робіт з монтажу інженерних систем.
29.08.2023 направлено відповідачу через сервіс електронного документообігу «Вчасно» акт надання послуг №А-2023-94 щодо виконання робіт з монтажу інженерних систем, розділ ОВК у розмірі 0,5 (фактично 50%) від загального обсягу робіт за вказаним розділом на суму 107 818,48 грн (а.с. 64).
За фактом виконання робіт за розділом ОВК у повному обсязі, позивачем 04.10.2023 направлено відповідачу через сервіс електронного документообігу «Вчасно» акт надання послуг №А-2023-94_2, щодо виконання другої частини робіт з монтажу інженерних систем, розділ ОВК - у розмірі 0,5 від загального обсягу робіт за вказаним розділом (фактично решта 50%) на суму 107 818,48 грн (а.с. 65).
Відповідач 09.10.2023 отримав Акт надання послуг №А-2023- 94_2, останнім днем для його підписання або надання письмової мотивованої відмови було 16.10.2023, а відтак останнім днем для здійснення оплати було 23.10.2023. Замовником у межах строків, визначених Договором, не було надано мотивованої відмови від підписання Акту №А-2023-94_2 від 22.09.2023, з 24.10.2023 ТОВ «ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ ХХІ» вважається таким, що прострочило виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт за Договором №АО20230525/1 від 25.05.2023.
25.05.2023 позивачем через сервіс електронного документообігу «Вчасно» виставлено відповідачу рахунок на оплату №АО-2023-67 за виконання робіт з монтажу інженерних систем, розділ ЕТР (електротехнічний розділ) на суму 396 186,05 грн (а.с. 68).
07.06.2023 на підставі рахунку №АО-2023-67 відповідачем сплачено на користь позивача 198 093,03 грн, що складає 50% від загальної вартості робіт за електротехнічним розділом та підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №42 з клієнт-банку АТ «ПУМБ» (а.с. 42).
Таким чином, відповідачем в порушення п.п. 5.2., 5.4. Договору перераховано лише 50% передоплати за розділом ЕТР, замість встановлених 75%.
29.08.2023 позивачем направлено відповідачу через сервіс електронного документообігу «Вчасно» акт надання послуг №А-2023-67 щодо виконання робіт з монтажу інженерних систем, розділ ЕТР (електротехнічний розділ) у розмірі 0,5 (фактично 50%) від загального обсягу робіт за вказаним розділом на суму 198 093,03 грн (а.с. 68).
За фактом виконання робіт електротехнічного розділу у повному обсязі, 22.09.2023 позивачем підготовлено та 04.10.2023 направлено відповідачу через сервіс електронного документообігу «Вчасно» акт надання послуг №А-2023-67_2, щодо виконання другої частини робіт з монтажу інженерних систем, розділ ЕТР (електротехнічний розділ) у розмірі 0,5 від загального обсягу робіт за вказаним розділом (фактично решта 50%) на суму 198 093,03 грн (а.с. 69).
Відповідач 09.10.2023 отримав Акт надання послуг № А-2023-67_2 від 22.09.2023, що підтверджується даними про отримання, які зазначені на звороті акту.
З урахуванням ч. 1 ст. 11 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг» та згідно з п. 4.4. Договору, відповідач мав підписати отримані акти не пізніше ніж через 5 робочих днів з моменту їх отримання від позивача, а саме: Акт надання послуг №А-2023-67 від 28.08.2023 - до 04.09.2023 включно, а Акт надання послуг №А-2023-67_2 від 22.09.2023 - до 16.10.2023 включно, або надати письмову мотивовану відмову від його підписання у цей же строк. Акти відповідачем не підписані, письмова мотивована відмова від підписання Акту на адресу позивача у строк, передбачений п. 4.4. Договору, не надходила.
27.11.2023 відповідачем сплачено на користь позивача 100 000,00 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №285 з клієнт-банку АТ «ПУМБ» (а.с. 70).
Відповідачем замість 198 093,03 грн сплачено 100 000 грн, тому виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 98 093,02 грн за виконання робіт з монтажу інженерних систем, розділ ЕТР (електротехнічний розділ).
05.07.2023 позивачем через сервіс електронного документообігу «Вчасно» виставлено відповідачу рахунок на оплату №АО-2023-86 за виконання робіт з моніторингу інженерного обладнання на суму 105 308,30 грн (а.с.71).
11.08.2023 на підставі рахунку №АО-2023-86 відповідачем сплачено на користь позивача 52 654,15 грн., що складає 50% від загальної вартості робіт розділу з моніторингу інженерного обладнання та підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №67 з клієнт-банку АТ «ПУМБ» (а.с. 67).
28.08.2023 позивачем підготовлено та 29.08.2023 направлено відповідачу через сервіс електронного документообігу «Вчасно» акт надання послуг №А-2023-86 щодо виконання робіт з моніторингу інженерного обладнання у розмірі 0,5 (фактично 50%) від загального обсягу робіт за вказаним розділом на суму 52 654,15 грн.
За фактом виконання робіт з моніторингу інженерного обладнання в повному обсязі, 04.10.2023 позивачем направлено відповідачу через сервіс електронного документообігу «Вчасно» акт надання послуг №А-2023-86_2, щодо виконання другої частини робіт з моніторингу інженерного обладнання у розмірі 0,5 від загального обсягу робіт за вказаним розділом (фактично решта 50%) на суму 52 654,15 грн(а.с. 74).
В позовній заяві позивач зазначив, що акти відповідачем не підписані, письмова мотивована відмова від підписання Акту на адресу позивача у строк, передбачений п. 4.4. Договору - не надходила.
27.10.2023 відповідачем сплачено на користь позивача 52 654,15 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №109 з клієнт-банку АТ «ПУМБ» (а.с. 109).
Таким чином, відповідач позивачу за виконання робіт з моніторингу інженерного обладнання сплатив у повному обсязі.
Щодо розділу «структурована кабельна система».
05.07.2023 позивачем через сервіс електронного документообігу «Вчасно» виставлено відповідачу рахунок на оплату №АО-2023-85 за виконання робіт з монтажу структурованої кабельної системи на суму 163220,05 грн (а.с. 76).
07.07.2023 на підставі рахунку №АО-2023-85 відповідачем сплачено на користь позивача 81 610,03 грн, що складає 50% від загальної вартості робіт розділу “структурована кабельна система» та підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 52 з клієнт-банку АТ «ПУМБ» (а.с. 77).
Позивач зазначив, що в порушення п.п. 5.2., 5.4. Договору відповідач перерахував лише 50% передоплати за виконання робіт розділу “структурована кабельна система», замість встановлених 75%.
11.08.2023 на підставі рахунку №АО-2023-85 відповідачем сплачено на користь позивача 50% від загальної вартості робіт розділу “структурована кабельна система» - 81 610,03 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №66 з клієнт-банку АТ «ПУМБ» (а.с. 78).
28.08.2023 позивачем направлено відповідачу через сервіс електронного документообігу «Вчасно» акт надання послуг №А-2023-85 щодо виконання робіт з монтажу структурованої кабельної системи на суму 163 220,05 грн (а.с. 79).
Таким чином, відповідач позивачу за виконання робіт «структурована кабельна система» сплатив у повному обсязі.
Щодо розділу «пожежогасіння серверної кімнати» .
28.08.2023 позивачем через сервіс електронного документообігу «Вчасно» виставлено відповідачу рахунок на оплату №АО-2023-95 за виконання робіт з пожежогасіння серверної кімнати на суму 90 528,55 грн (а.с. 85).
Позивач зазначив, що передоплату за виконання робіт розділу “пожежогасіння серверної кімнати» відповідачем здійснено не було, що свідчить про порушення пунктів 5.2., 5.4. Договору.
04.10.2023 позивачем направлено відповідачу через сервіс електронного документообігу «Вчасно» акт надання послуг №АО-2023-95 щодо виконання робіт з пожежогасіння серверної кімнати на суму 90 528,55 грн, відповідач 09.10.2023 отримав Акт надання послуг № АО-2023-95 від 28.09.2023, що підтверджується даними про отримання, які зазначені на звороті акту (а.с. 86).
Згідно з п. 4.4. Договору, відповідач мав підписати отриманий акт не пізніше ніж через 5 робочих днів з моменту його отримання від позивача, тобто до 16.10.2023 включно, або надати письмову мотивовану відмову від його підписання у цей же строк. Акт відповідачем не підписаний. Водночас письмова мотивована відмова від підписання Акту на адресу позивача у строк, передбачений п. 4.4. Договору, не надходила.
Отже, виходячи з положень п. 4.6. Договору, роботи вважаються виконаними та підлягають повній оплаті відповідачем.
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 90 528,55 грн за виконання робіт розділу «пожежогасіння серверної кімнати».
Згідно з п. 5.3. Договору позивач мав здійснити повну оплату не пізніше ніж через 5 робочих днів після підписання Акту виконаних робіт, а виходячи із змісту п.п. 4.4., 4.6. Договору - не пізніше ніж через 5 робочих днів після спливу строку на підписання акту виконаних робіт/надання письмової мотивованої відмови.
Позивач 09.10.2023 отримав Акт надання послуг №АО-2023-95 від 28.09.2023, останнім днем для його підписання або надання письмової мотивованої відмови було 16.10.2023, а відтак останнім днем для здійснення оплати було 23.10.2023. Беручи до уваги, що роботи позивачем було виконано у повному обсязі, а відповідачем у межах строків, визначених Договором, не було надано мотивованої відмови від підписання Акту №АО-2023-95 від 28.09.2023, з 24.10.2023 відповідач вважається таким, що прострочило виконання зобов'язання з оплати наданих послуг (виконаних робіт) за Договором №АО20230525/1 від 25.05.2023.
Таким чином, станом на 24.10.2023 у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем за Договором у розмірі 296 440,05 грн, з яких:
- 107 818,48 грн. за виконання робіт з монтажу інженерних систем, розділ ОВК;
- 98 093,02 грн за виконання робіт з монтажу інженерних систем, розділ ЕТР (електротехнічний розділ);
- 90 528,55 грн за виконання робіт розділу “пожежогасіння серверної кімнати».
Суд критично ставиться до заперечень відповідача виходячи з наступного.
Відповідач посилається на п. 10.4. Договору, який регулює порядок листування (рекомендовані листи, кур'єр, телеграф, факс або вручення особисто), і робить висновок, що акти надання послуг не були належним чином направлені. При цьому відповідач не заперечує у своєму відзиві факту отримання цих актів через сервіс електронного документообігу «Вчасно».
Згідно з п. 10.9. Договору сторони визнали юридичну силу документів, складених та наданих в електронному вигляді з застосуванням електронного цифрового підпису (ЕЦП) засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригінали, що мають юридичну силу.
Таким чином, направлення актів надання послуг через сервіс електронного документообігу «Вчасно» з використанням ЕЦП, є належним способом виконання договірних зобов'язань, повністю узгодженим із умовами Договору, діями сторін та чинним законодавством України.
Зокрема, відповідно до ч. 1 статті 11 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.
У відзиві відповідач зазначив, що в Актах не конкретизовано перелік виконаних робіт, а лише вказано загальне найменування, тому на його думку, Акти суперечать Специфікації та є такими, що не відповідають умовам договору, тому Замовник і не підписав дані акти, оскільки вони не є первинними документами та не відображають фактичних робіт, не мають жодного відношення до укладеного Договору та не розцінюються як Акти виконаних робіт в розумінні п. 4.3. укладеного Договору.
Щодо зазначених заперечень судом враховано наступне, згідно з п. 4.4. Договору, після отримання акта надання послуг у системі «Вчасно» відповідач був зобов'язаний у п'ятиденний строк або підписати його з використанням ЕЦП, або надати мотивовану відмову від підписання. При наявності мотивованої відмови замовника від підписання Акта, сторони приймають рішення щодо усунення виявлених недоліків. Після, усунення недоліків виконавцем, замовник повинен підписати Акт в порядку, передбаченому дійсним Договором. Пункт 4.6. Договору зазначає, що у разі ненадання мотивованої відмови у встановлений строк, надані послуги вважаються прийнятими відповідачем без зауважень.
Відповідачем не подано до суду належних та допустимих доказів щодо направлення позивачу мотивованих відмов від підписання актів згідно з п. 4.4. Договору, зокрема зазначених зауважень у відповіді на претензію та у відзиві на позов, що в Актах не конкретизовано перелік виконаних робіт, а лише вказано загальне найменування, що суперечить Специфікації та є такими, що не відповідають умовам договору, вони не є первинними документами та не відображають фактичних робіт, не мають жодного відношення до укладеного Договору та не розцінюються як Акти виконаних робіт в розумінні п. 4.3. укладеного Договору.
Суд доходить до висновків, що відсутність мотивованих відмов від підписання актів з боку відповідача у визначений договором строк свідчить про визнання ним факту надання послуг та їхньої відповідності умовам Договору, тому підлягають повній оплаті відповідачем.
Також, матеріали справи містять банківські виписки та інформаційні повідомлення про зарахування коштів з яких судом встановлено, що відповідач оплачував рахунки, направлені через систему «Вчасно», що свідчить про визнання ним легітимності такого способу документообігу, з урахуванням положень п. 10.9. Договору.
Судом враховано, що Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Відповідно до ст. 76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ст. 77 ГПК («Допустимість доказів») обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Отже, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування (постанови Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 913/38/20, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 26.02.2021 у справі № 908/2847/19, ухвала Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 750/3192/14 ).
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20).
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції» (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом» (“beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Аналогічний підхід до стандарту доказування “вірогідність доказів» висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами ГПК України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюється через призму такого стандарту доказування, як “баланс вірогідностей».
Суд вважає за необхідне звернути увагу на принцип сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які “не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір “під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).
Також як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року у справі №450/2286/16-ц (провадження №61-2032св19) добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - “non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Отже, укладаючи договір №АО20230525/1 на виконання робіт з монтажу інженерних систем від 25.05.2023 сторони погодили перелік робіт, які мають бути виконані позивачем, їх вартість, порядок приймання виконаних робіт, порядок та строки розрахунків, відтак вимогу позивача про стягнення вартості виконаних позивачем робіт, які відповідачем отримані, але не оплачені суд визнає обґрунтованою, доказаною і такою, що підлягає задоволенню.
Суд зауважує, що відповідач не був позбавлений можливості направити позивачу мотивовані відмови від підписання актів щодо виконаних позивачем робіт згідно з п. 4.4. Договору, тому з урахуванням п. 4.6. Договору №АО20230525/1 на виконання робіт з монтажу інженерних систем, факт виконання позивачем робіт на суму 296440,05 грн. та їх несплати відповідачем за Договором матеріалами справи підтверджено, а тому вимога про його стягнення підлягає задоволенню в судовому порядку.
Щодо позовних вимог про стягнення 22838,72 грн пені, 58389,40 грн грн інфляційних втрат та 15228,08 грн 3 % річних судом враховано таке.
Відповідно до пункту 3.5. Договору сторони домовилися, що у випадку несвоєчасної оплати даного Договору, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 5.3. та пунктів 4.4.-4.6. Договору, відповідач мав здійснити оплату за виконані роботи на суму 296 440,05 грн у строк до 18.10.2023 (включно), станом на дату подання позову, відповідач так і не здійснив оплату виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим позивач відповідно до пункту 3.5. Договору та ст. 549 ЦК України нарахував відповідачу пеню за кожний день прострочення.
Згідно з ч. 1 ст. 546, ст. 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної у попередньому абзаці норми ЦК України нараховані інфляційні втрати на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 та інші).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
В розрахунок інфляційних втрат не може включатися заборгованість менше місяця (постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18).
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується (постанова Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19).
Дослідивши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені та інфляційних втрат, перевіривши його за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд встановив, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, оскільки в позовній заяві позивачем зазначено дату отримання актів 04.10.2023, тоді як судом встановлено отримання 09.10.2023, тому день коли зобов'язання мало бути виконано є 24.10.2023, отже період нарахування пені 24.10.2023 - 18.04.2023, а не зазначений позивачем з 19.10.2023- 18.04.2023, період для нарахування інфляційних втрат становить 24.10.2023 - 05.07.2025, поряд з цим, заявлені позивачем суми є меншими від нарахованих судом, тому з урахуванням принципу диспозитивності суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в тому розмірі який просить позивач 58389,40 грн за період 24.10.2023 - 05.07.2025, пеню в розмірі 22838,72 грн за період 24.10.2023 - 18.04.2023.
Дослідивши надані позивачем у позовній заяві розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивачем також невірно визначено період нарахування, встановивши, що він вчинений невірно, суд розрахував його самостійно, тому до стягнення підлягає 15106,08 грн 3% річних за період 24.10.2023 - 05.07.2025, в решті вимог про стягнення пені слід відмовити, у зв'язку з безпідставним нарахуванням.
Щодо вимоги позивача про зазначення в резолютивній частині рішення суду про нарахування 3% річних з 06.07.2025 до моменту виконання рішення з урахуванням ч. 10 ст. 238 ЦК України суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Враховуючи обставини, за яких виникла заборгованість відповідача, суд зауважує, що ч. 10 ст. 238 ГПК України носить диспозитивний характер, надаючи право виключно суду вирішувати питання доцільність застосування механізму стягнення відсотків, пені відносно яких на час прийняття рішення не відомо чи виникне таке право у стягувача.
Враховуючи обставини даної справи, суд вважає, що вирішення питання щодо стягнення відсотків права на які може виникнути у позивача у майбутньому, повинно віршуватися в окремому судовому провадженні із застосуванням норм законодавства, діючих на час виникнення порушеного права.
Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, суд має зважено підходити до вибору процесуальних засобів, щоб це не призвело до порушення основоположних засад господарського судочинства та не призводило до порушення прав гарантованих Конституцією та законами України і при застосуванні зокрема положень ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд вважає за необхідне враховувати дії стягувача та боржника на час виникнення порушеного права, а не заздалегідь.
Господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. У цьому сенсі, суд не може проігнорувати вимоги ч.3 ст.16 ЦК України, за якими, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу. Тобто, в кожному окремому процесі суд повинен оцінити не тільки порушення з боку відповідача, але і дії особи, яка звертається за захистом своїх прав через призму ст. 13 ЦК України. Тому, приймаючи рішення в умовах фактичної відсутності прав (які ще не виникли) на стягнення відсотків та враховуючи особливості вирішених в ході розгляду цієї справи зобов'язань, суд вважає за доцільне відмовити у застосуванні ч.10 ст. 238 ГПК України, проте зазначає що позивач з моменту виникнення порушеного права може звернутися до суду з вимогою про стягнення відсотків, права на які у нього виникне, з окремим позовом або вирішити це питання з відповідачем поза межами судових процесів.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікації ХХІ" ( 08292, Київська обл., місто Буча, вулиця Енергетиків, будинок, 10, квартира, 48 ЄДРПОУ 36170315) на користь фізичної особи - підприємеця Антошин Олег Єгорович ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) - 296 440, 05 грн основного боргу за договором на виконання робіт з монтажу інженерних систем № АО20230525/1 від 25.05.2023, 22838,72 грн неустойки (пені), 58 389,40 грн інфляційних втрат, 15106,08 грн 3% річних, 5891,61 грн судового збору.
У задоволенні вимоги фізичної особи - підприємця Антошина Олега Єгоровича щодо зазначення в рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено та підписано 05 грудня 2025 року.
Суддя О.В. Чевгуз