8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" грудня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3153/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУБ - ГАЗ" (61068, м. Харків, пр. Московський, 179-Б, оф. 604)
про стягнення 5'244'354,14 грн
за участю представників:
позивача - Вагнера Д.В.;
відповідача - Мосійчука Ю.С.,
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУБ - ГАЗ", в якій просить суд стягнути заборгованість за неналежне виконання договору транспортування природного газу №151200830 від 17.12.2015 у розмірі 5'244'354,14 грн. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2025 відкрито підготовче провадження у справі №922/3110/25 та призначено судове засідання на 08 жовтня 2025 року о 14:00.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
22.09.2025 відповідач подав відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що в порушення встановленого п. 8.3. Договору порядку оплати, позивач не надавав ні в електронному вигляді, а ні в письмовому вигляді рахунки фактури для здійснення оплати; сторонами не було обумовлено обсяг послуги замовленої потужності, тому позивач не надавав вказану послугу і відповідно не надсилав рахунки для здійснення оплати за ненадану послугу. Крім того, відповідач вказав, що спірний договір припинено з 01 березня 2019 року; для встановлення фінансових зобов'язань за цим договором сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків, за наслідками чого було встановлено факт відсутності у відповідача перед позивачем будь якої заборгованості, в тому числі і за надану послугу замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи, про що свідчить підписаний сторонами акт звірки розрахунків станом на 31.12.2019.
29.09.2025 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що зафіксувавши у Звіті про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу ТОВ "КУБ-ГАЗ"№01 від 05.05.2017 та в акті приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року від 03.05.2017 передачу на точці входу до газотранспортної системи природного газу в обсязі 14'724,714 тис.куб.м, відповідач сам підтвердив передачу на точці входу до газотранспортної системи природного газу у вказаному обсязі, для чого скористався забезпеченим йому доступом до потужності точки входу, яка відповідно до умов договору є платною. Незважаючи на не укладання Додатку 1 до спірного договору, позивач все одно зобов'язаний був і забезпечив надання послуг розподілу потужності, таким чином відповідач не втратив право доступу до потужності газотранспортної системи та йому була розподілена потужність, що підтверджують наявні в матеріалах справи докази. А відтак, послугу обумовлену договором відповідач отримав і зобов'язаний був сплатити вартість наданої послуги позивачу. Також позивач вказав, що обов'язок відповідача виконати своєї фінансове зобов'язання виникло в квітні 2017 року, тобто в період дії договору, тому розірвання договору не припинило цього обов'язку відповідача, а відтак підлягає задоволенню. Крім того, позивач зазначив, що акт звіряння взаємних розрахунків не є первинним документом в розумінні ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не може бути обґрунтованою підставою для здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій, оскільки є лише його наслідком.
07.10.2025 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, що долучення позивачем до відповіді на відзив та матеріалів справи таких документів, як податкова накладна № 719 від 30.04.2017 не може бути підтвердженням заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки отримувачем (покупцем) у зазначеній накладній визначено "НЕПЛАТНИКА", проте у випадку існування заборгованості, Податкова накладна мала б бути виписана саме на ТОВ "КУБ-ГАЗ" з чітко зазначеною сумою зобов'язань, які мали бути сплачені, оскільки відповідач є платником ПДВ.
29.10.2025 позивач надав пояснення, які досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.
10.11.2025 позивач надав пояснення, які досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2025 о 14:15 год.
Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 03.12.2025 проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив такі обставини.
17.12.2015 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - Позивач або Оператор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "КУБ-ГАЗ" (далі - Відповідач або Замовник), керуючись Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2493 (далі - Кодекс або Кодекс ГТС), уклали договір транспортування природного газу 151200830 (далі - Договір).
Вказаний договір укладений у формі Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2497.
Послуги, які можуть бути надані Відповідачу за цим Договором, є, зокрема, послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності) (п. 2.3 Договору).
Обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) (п. 2.4 Договору).
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу (пункт 2.5 Договору).
Відповідно до пункту 2.6 Договору Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Згідно з пунктом 2.7 Договору Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.
Додатки 1, 2, 3 є невід'ємними частинами договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли Замовником Послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (пункт 2.8. договору).
Оператор зобов'язаний своєчасно надавати послуги належної якості (пункт 3.1 Договору).
Пунктом 3.2 Договору визначено, що Оператор зокрема має право своєчасно отримувати від Замовника плату за надані послуги.
Згідно з пунктом 4.1 Договору Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.
Відповідно до пункту 4.2. Договору Замовник має право отримувати від Оператора послуги належної якості та в обумовлені цим договором строки.
Відповідно до п. 6.1 Договору Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності).
Відповідно до п. 8.1 Договору величина договірної потужності Замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку 1 до цього Договору. Величина договірної потужності Замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до цього Договору.
Позивач зазначає, що додаток 1 до Договору укладається у випадку надання права використання гарантованої та/або переривчастої потужності, проте Замовник не здійснив замовлення договірної потужності та додаток 1 є неукладеним.
Відповідно до пункту 8.3 Договору плата вартості договірної потужності Замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок оператора на умовах 100% попередньої оплати за п'ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. Замовник сплачує Оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.
Приписами п. 7.1 Договору зазначено, що вартість послуг розподілу потужності розраховується за тарифами, які встановлюються Національною комісією , що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).
Тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов'язковими для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується Сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього Договору (п. 7.3 Договору).
Відповідно до п. 17.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 20.12.2017) цей договір набирає чинності з дня його укладання на строк до 31 грудня 2022 року.
Договір продовжував свою дію до 20.09.2019, про що сторони домовились, уклавши 20.09.2019 угоду про розірвання договору 151200830 від 17.12.2015.
Відповідно до п. 2 угоди про розірвання від 20.09.2019, сторони дійшли згоди, що з 01 березня 2019 року зобов'язання Сторін, що виникають із Договору, припиняються, окрім фінансових зобов'язань, що виникли в період дії Договору і Сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками в цій частині.
Позивач зазначає, що в період дії Договору у Замовника виникли грошові зобов'язання, які на даний час не припинені на підставі укладеної угоди про розірвання від 20.09.2019, не припиненні також з інших підстав, встановлених законом.
Так, Відповідачу як газовидобувному підприємству, у квітні 2017 року забезпечено доступ до потужності газотранспортної системи та Позивачем розподілено потужність точки входу до газотранспортної системи шляхом прийняття від Відповідача поданого ним на точку входу природного газу у загальному обсязі 14'724,714 тис.куб.м, що підтверджується інформацією зі Звіту про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу ТОВ "КУБ-ГАЗ" №01 від 05.05.2017 за квітень 2017 року та актом приймання-передачі природного газу від 03.05.2017 за квітень 2017 року, укладеним між Відповідачем та УМГ "Харківтрансгаз".
Як зазначено у позовній заяві, оскільки Позивач прийняв на точці входу від Відповідача обсяг видобутого природного газу без попередньої оплати, то в силу положень ст. 538 ЦК України зобов'язання здійснити оплату таких послуг у Відповідача виникають одночасно з наданням йому таких послуг (за фактом виконання зустрічного зобов'язання). При цьому момент прострочення виконання Відповідачем зобов'язання здійснити оплату визначається саме з моменту початку надання послуг.
Разом із цим, Відповідач оплату наданих послуг так і не здійснив.
Таким чином, у зв'язку з несплатою Відповідачем вартості послуг розподілу потужності за Договором за квітень 2017 року, АТ "Укртрансгаз" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "КУБ-ГАЗ" заборгованості у розмірі 5'244'354,14 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 509, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526, частина 1 статті 628, стаття 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Суд установив, що у квітні 2017 року Відповідач був суб'єктом господарювання, що здійснював діяльність з видобутку (виробництва) природного газу, тобто в силу визначення наведеного у пункті 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС був газовидобувним підприємством. Вказане також підтверджується і Відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву.
17.12.2015 сторонами укладено договір транспортування природного газу №151200830 від у формі Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2497.
Поряд з наведеними нормами, що є загальними, які регулюють правовідносини з надання послуг та порядок виконання відповідних зобов'язань, спірні правовідносини між сторонами як суб'єктами ринку природного газу України також регулюються спеціальними нормами, якими регламентовані правовідносини, що виникають стосовно послуг у сфері функціонування газотранспортної системи України.
Відносини між сторонами регулюються Кодексом ГТС, Законом України "Про ринок природного газу", нормативно-правовими актами Регулятора, чинним законодавством та укладеним Договором.
Відповідно до пунктів 2-3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Відповідно до пункту 9 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема, доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу.
Потужність фізичної точки входу до газотранспортної системи, до якої підключена система газовидобувного підприємства, надається виключно газовидобувному підприємству на період не менше одного року. Розмір потужності, що надається газовидобувному підприємству, визначається в договорі на транспортування природного газу (пункт 4 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС). Договором транспортування природного газу, який має місце даному випадку, є договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги) (п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).
Отже, Відповідач, уклавши Договір, набув статус замовника послуг транспортування у спірних правовідносинах та на підставі Договору одержав доступ до потужності ГТС, для постачання природного газу власного виробництва і отримана Відповідачем послуга в силу умов Договору є платною.
Суд враховує, що здійснення господарської діяльності з видобутку природного газу Відповідачем знаходиться у прямій залежності від доступу до газотранспортної системи Позивача, до якої на точці входу подається видобутий природний газ для подальшого транспортування, відповідно використовується її потужність. За умовами Договору та Кодексу ГТС розподіл потужності точки входу в газотранспортну систему здійснюється на платній основі шляхом надання відповідної послуги, без надання якої, Відповідач не міг здійснювати постачання природного газу власного видобутку.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідачу як газовидобувному підприємству, у квітні 2017 року забезпечено доступ до потужності газотранспортної системи та Позивачем розподілено потужність точки входу до газотранспортної системи шляхом прийняття від Відповідача поданого ним на точку входу природного газу у загальному обсязі 14'724,714 тис.куб.м, що підтверджується інформацією зі Звіту про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу ТОВ "КУБ-ГАЗ" №01 від 05.05.2017 за квітень 2017 року та актом приймання-передачі природного газу від 03.05.2017 за квітень 2017 року, укладеним між Відповідачем та УМГ "Харківтрансгаз".
Зафіксувавши у Звіті про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу ТОВ "КУБ-ГАЗ" №01 від 05.05.2017 та в акті приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року від 03.05.2017 передачу на точці входу до газотранспортної системи природного газу в обсязі 14'724,714 тис.куб.м, Відповідач сам підтвердив передачу на точці входу до газотранспортної системи природного газу у вказаному обсязі, для чого скористався забезпеченим йому доступом до потужності точки входу. Вказана послуга відповідно до умов Договору є платною.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт надання Позивачем Відповідачу послуг з розподілу потужності в квітні 2017 року в обсязі 14'724,714 тис.куб.м.
Суд звертає увагу, що ані Договір, ані Кодекс ГТС, ані будь який нормативно- правовий акт не дають Відповідачу право користуватись потужністю газотранспортної системи безкоштовно, тим більше, що така потужність ГТС надається Відповідачу для забезпечення ведення ним власної господарської (підприємницької) діяльності.
Неукладеність додатку № 1 до Договору не може бути підставою для звільнення Відповідача від обов'язку сплатити фактично отриманні від Позивача послуги за Договором, оскільки саме Відповідач мав здійснити замовлення договірної потужності, але цього не зробив.
Той факт, що Позивачем не було направлено на адресу Відповідача рахунок-фактуру та акт наданих послуг за спірний період безумовно свідчить про порушення умов Договору (п.8.3 та 11.1), проте це також не може бути підставою для звільнення Відповідача від обов'язку сплатити фактично отриманні від Позивача послуги за Договором, оскільки виникнення цього обов'язку не пов'язано з підписанням сторонами відповідного акту.
Щодо дії тарифу для точок входу для газовидобувних підприємств у квітні 2017 року, затверджених постановою НКРЕКП від 28.03.2017 №348, суд зазначає наступне.
Приписами п. 7.1 Договору визначено, що вартість послуг розподілу потужності розраховується за тарифами, які встановлюються НКРЕКП.
28.03.2017 НКРЕКП прийнято Постанову №348, якою встановлено Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" тарифи на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу до газотранспортної системи та точок виходу з газотранспортної системи згідно з додатком (пункт 1).
Ця постанова набирає чинності з 01.04.2017, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр" (пункт 2).
Згідно з пунктом (рядком) 3 вказаного додатку вбачається, що для газовидобувних підприємств. які подають природний газ на точку входу до газотранспортної системи встановлено тариф для точок входу у розмірі 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу.
01.04.2017 Постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017 набрала чинності.
Суд установив, що пунктом 1 Постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017 було внесено зміни до Постанови №348 від 28.03.2017, зокрема скасовано рядки 8-52 додатку до постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348.
Таким чином, тариф для газовидобувних підприємств, які подають природний газ на точку входу до газотранспортної системи не змінювався (не скасовувався) та становив 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу.
При цьому, дію постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348 було зупинено ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі 826/5621/17, яку було скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020.
Крім цього, на підставі Постанови НКРЕКП №2001 від 21.12.2018 пункт 1 Постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017 виключено, а постанову НКРЕКП від 28.03.2017 №348 - визнано такою, що втратили чинність.
Постанова НКРЕКП №2001 від 21.12.2018 набрала чинності 01.01.2019.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що тариф, який був встановлений Постановою НКРЕКП №348 від 28.03.2017, діяв з 01.04.2017 до 27.04.2017 включно, це означає, що на момент спірних правовідносин вказана постанова в частині тарифу для точок входу у розмірі 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу була чинною, що Відповідачем не спростовано.
Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача заборгованість з оплати послуг за період з 01.04.2017 по 30.04.2017 в обсязі 14'724,714 тис.куб.м на суму 5'244'354,04 грн, проте суд вважає, що за період з 28.04.2017 по 30.04.2017 Позивач не мав права застосовувати тариф, який був встановлений Постановою НКРЕКП №348 від 28.03.2017, оскільки 27.04.2017 дію постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348 було зупинено ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі 826/5621/17.
Зі Звіту про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу ТОВ "КУБ-ГАЗ" №01 від 05.05.2017 за квітень 2017 року вбачається, що за період з 01.04.2017 по 27.04.2017 Відповідачем отримано послуги з розподілу потужності в обсязі 13'288,2949 тис.куб.м, що дорівнює 4'732'759,11 грн з ПДВ (13'288,2949 х 296,80 + 20%).
Суд зазначає, що умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договором передбачено, що плата вартості договірної потужності Замовником здійснюється на умовах 100% попередньої оплати.
Згідно з ч. 2, 4 ст. 538 ЦК України при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Виходячи з того, що Позивач прийняв на точці входу від Відповідача обсяг видобутого природного газу без попередньої оплати, то в силу вказаних положень ст. 538 ЦК України зобов'язання здійснити оплату таких послуг у Відповідача виникають одночасно з наданням йому таких послуг (за фактом виконання зустрічного зобов'язання). При цьому момент прострочення виконання Відповідачем зобов'язання здійснити оплату визначається саме з моменту початку надання послуг.
Виходячи із зазначеного, суд дійшов висновку про те, що строк для оплати вартості послуг з розподілу потужності за квітень 2017 року є таким, що настав.
Проте Відповідач заборгованість в сумі 4'732'759,11 грн не сплатив, чим прострочив виконання зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що заборгованість в сумі 4'732'759,11 грн підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Суд критично ставиться до посилань Відповідача на підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків, оскільки відповідно до усталеної практики Верховного Суду, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Суд наголошує, що здійснення господарської діяльності з видобутку природного газу Відповідачем знаходилось у прямій залежності від доступу до газотранспортної системи Позивача, до якої на точці входу подається видобутий природний газ для подальшого транспортування, відповідно використовується її потужність. При цьому надання Позивачем послуг з розподілу потужності та їх отримання Відповідачем підтверджується матеріалами справи, а саме актом приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року від 03.05.2017 та Звітом про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу ТОВ "КУБ-ГАЗ" №01 від 05.05.2017. У відповідному акті зазначено про те, що передача газу здійснюється саме на комерційних ВОГ (ПВВГ) ТОВ "КУБ-ГАЗ" (Макіївське ГКР, Макіївське УКПГ), відповідно джерелом інформації про щодобову передачу обсягів газу є безпосередньо Відповідач як власник комерційного вузла обліку газу (ВОГ).
За отриманими від Відповідача даними фактичного використання потужності за кожну добу Позивачем як Оператором ГТС встановлено використання потужності точки входу в газотранспортну систему.
З огляду на вказане, Позивач здійснив розрахунки на підставі інформації власником якої є Відповідач та яка була надана Відповідачем на виконання вимог Кодексу ГТС, відповідно заперечення Відповідача щодо відсутності заборгованості є безпідставним, адже останній не може заперечувати використання потужності ГТС у квітні 2017 року у зазначеному обсязі.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, у зв'язку з частковим задоволенням позову, покладається на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КУБ - ГАЗ" (61068, м.Харків, пр. Московський, 179-Б, оф. 604; код ЄДРПОУ 30694895) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) заборгованість у розмірі 4'732'759,11 грн та 56'793,11 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КУБ - ГАЗ" (61068, м.Харків, пр. Московський, 179-Б, оф. 604; код ЄДРПОУ 30694895).
Повний текст рішення складено 05.12.2025.
Суддя І.В. Трофімов