79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
25.11.2025 Справа № 914/1848/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, за участі секретаря судового засідання Ірини ХОРОЗ, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України», місто Львів
до відповідача Комунального підприємства “Стрийтеплоенерго», місто Стрий, Львівська область
про стягнення 2 787 690,26 грн.
За участю представників:
від позивача: Басик Андрій Миколайович- адвокат (довіреність № 646/Дов-24 від 31.12.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЛВ №000075 від 05.04.2014);
від відповідача: Сливка Василь Васильович - адвокат (ордер на надання правової допомоги серія ВС № 1381569 від 03.07.2015, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000254 від 20.08.2015)
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» до Комунального підприємства “Стрийтеплоенерго» про стягнення 2 787 690,26 грн заборгованості, з яких 2 622 816,61 грн основний борг за надані послуги з розподілу природного газу, 123 494,02 грн пеня, 113 111,99 грн інфляційні втрати, 30 267,64 грн три проценти річних.
Ухвалою від 18.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 08.07.2025.
03.07.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 03.07.2025 (вх.№17897/25), з доказами надіслання вказаного відзиву до електронного кабінету позивача.
08.07.2025 через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 08.07.2025 (вх.№18298/25), з доказами надіслання вказаної відповіді на відзив до електронного кабінету відповідача.
08.09.2025 через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання б/н від 08.09.2025 (вх.№3718/25), про закриття провадження в частині стягнення 1 378 000,00 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині та повернення з державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у зв'язку з частковим закриттям провадження у справі в розмірі 16 536,00 грн.
16.10.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшла заява б/н від 16.10.2025 (вх.№27460/25), про закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору.
24.10.2025 за вх.№28335/25 через підсистему “Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі на суму основного боргу 2 622 816,61 грн у зв'язку із відсутністю предмета спору.
04.11.2025 за вх.№4671/25 через підсистему “Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині оплаченого боргу та повернення сплаченого судового збору. Неоплаченою залишилась сума 164 873,65 грн до якої входять пеня, інфляційні втрати та 3% річних.
Ухвалою від 04.11.2025 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.11.2025 об 11:00 год.
Представник позивача в судове засідання 25.11.2025 для розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав частково, зокрема, просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 622 816,61 грн у зв'язку зі сплатою, інші вимоги підтримав в повному обсязі. В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення клопотання про зменшення штрафних санкцій.
Крім того, представник позивача просив залишити без розгляду подане 08.09.2025 через підсистему “Електронний суд» клопотання б/н від 08.09.2025 (вх.№3718/25), про закриття провадження в частині стягнення 1 378 000,00 грн та повернення судового збору у розмірі 16 536,00 грн.
Представник відповідача в судове засідання 25.11.2025 для розгляду справи по суті з'явився, просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 622 816,61 грн у зв'язку зі сплатою. Крім того, просив зменшити розмір нарахованих до стягнення штрафних санкцій, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (вх.№17892/25 від 03.07.2025).
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 25.11.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція сторін.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором розподілу природного газу №42СТ010DMHЗК-23 від 01.09.2023, в частині оплати послуги з розподілу природного газу з лютого по квітень 2025, у зв'язку з чим у відповідача виник борг в сумі 2 622 816,61 грн.
У зв'язку з порушенням строків оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу, відповідачу нараховано 123 494,02 грн пені, 11 111,99 грн інфляційних втрат, 30 267,64 грн три проценти річних.
Таким чином, позивач при поданні позову просив стягнути з відповідача 2 787 690,26 грн. заборгованості, з яких 2 622 816,61 грн основного боргу за розподіл природного газу, 123 494,02 грн пеня, 11 111,99 грн інфляційних втрат, 30 267,64 грн три проценти річних.
У клопотанні про закриття провадження у справі від 03.11.2025 (вх.№4671/25 від 04.11.2025) позивач просить закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 2 622 816,61 грн, стягнути з відповідача 123 494,02 грн пені, 11 111,99 грн інфляційних втрат, та 30 267,64 грн три проценти річних.
Позиція відповідача.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (вх.№17892/25 від 03.07.2025).
Зокрема зазначив про те, що заборгованість в сумі 2 787 690,26 грн з лютого по квітень 2025 Комунальним підприємством “Стрийтеплоенерго», сплачено згідно платіжних інструкцій №8315 від 01.07.2025 на суму 99 000,00 грн, №8316 від 01.07.2025 на суму 99 000,00 грн, №8317 від 01.07.2025 на суму 99 000,00 грн, №8318 від 01.07.2025 на суму 30 000,00 грн, №8459 від 13.08.2025 на суму 500 000,00 грн, №8483 від 27.08.2025 на суму 500 000,00 грн, №8492 від 29.08.2025 на суму 51 000,00 грн, №6 (внутрішній номер 451321534) від 29.09.2025 на суму 2 000 000,00 грн.
Зазначив, що невчасне виконання фінансових зобов'язань перед позивачем сталось не з вини підприємства, оскільки зумовлене значною заборгованістю населення за спожиті послуги теплопостачання, а також невчасним наданням субвенції на надання пільг та житлових субсидій населенню.
Такий стан речей негативно відображається на фінансовому стані, зокрема платоспроможності Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», оскільки підприємство, маючи законодавчо встановлену можливість отримувати відшкодування за надання пільг та субсидій окремій категорії громадян, змушене за власні кошти надавати послуги, отримуючи в результаті чималі фінансові витрати.
Представник відповідача зазначив, що Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго», вживає усіх можливих заходів для вчасної оплати за спожитий природний газ, куплений в позивача. Кожного місяця спірного періоду відповідач в повній мірі здійснював розрахунки за спожитий газ, однак допустив прострочення оплат з причин, що є незалежними від нього.
Комунальне підприємство "Стрийтеплоенерго" працює за тарифами для чотирьох груп споживачів: населення, бюджет, релігійні організації та інші споживачі. Дані тарифи встановлюються рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг реєстру нормативів (надалі - НКРЕКП).
Підприємство відповідача не має жодної можливості змінити тариф на теплопостачання (оскільки цей тариф є державно регульованим), як і не може відмовитись від укладення договору з позивачем, оскільки законодавчо зобов'язане надавати споживачам послуги з теплопостачання, для виробництва яких необхідний природний газ.
Також зазначив, що Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго» є суттєво залежною від фінансової підтримки Стрийської міської ради, оскільки підприємство, через державно регульовані тарифи, значну дебіторську заборгованість населення (49 993,2 тис. грн станом на 01.05.2025), затримки з компенсацією різниці в тарифах (63 950,1 тис. грн станом на 19.05.2025) та невчасне надання субвенцій на пільги і субсидії, не може самостійно забезпечувати свою платоспроможність. Документи, зокрема рішення Стрийської міської ради №1363 від 10.11.2022 та №2161 від 30.11.2023, а також листи підприємства до міської ради (№01/415, №01/865, №01/1950, №01/2034, №01/2157), свідчать про необхідність регулярного дофінансування для покриття збитків (3 319 тис. грн за 2022 рік, 9 341 тис. грн за 2023 рік), поповнення статутного капіталу, ремонту обладнання та забезпечення роботи в умовах блекаутів. Без такої фінансової підтримки підприємство не в змозі повною мірою виконувати свої зобов'язання, зокрема щодо своєчасної оплати за природний газ, що підтверджується поданими доказами.
Представник відповідача стверджував, що Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго» вживало всіх можливих заходів для виконання своїх фінансових зобов'язань перед позивачем, про що свідчать щомісячні розрахунки за спожитий природний газ у повному обсязі протягом спірного періоду. Однак прострочення оплат виникло через об'єктивні обставини, які не залежать від підприємства, а саме:
- значна дебіторська заборгованість населення: згідно з довідкою №01/553 від 19.05.2025, дебіторська заборгованість перед Комунальним підприємством «Стрийтеплоенерго» станом на 01.05.2025 становить 49 993,2 тис. грн, що суттєво обмежує фінансові ресурси підприємства для своєчасних розрахунків із постачальником газу;
- затримки з компенсацією різниці в тарифах: довідка №01/552 від 19.05.2025 підтверджує, що заборгованість держави перед підприємством за компенсацію різниці в тарифах становить 63 950,1 тис. грн. протоколи №16ТЕ/03 від 23.03.2023, №14ТЕ/08 від 11.08.2023, №13ТЕ/11 від 10.11.2023, №10ТЕ/08 від 22.08.2024 та №10ТЕ/11 від 21.11.2024 додатково підтверджують систематичну заборгованість держави за різницю в тарифах у розмірі від 6 021 730 грн до 29 654 426 грн за різні періоди;
- невчасне надання субвенцій: затримки з надходженням субвенцій на пільги та житлові субсидії для населення змушують підприємство надавати послуги за власні кошти, що призводить до фінансових витрат і погіршення платоспроможності;
- державно регульовані тарифи: Комунальним підприємством «Стрийтеплоенерго» не має можливості самостійно змінювати тарифи на теплопостачання, оскільки вони встановлюються НКРЕКП. Збитковість тарифів, як зазначено в листі №01/415 від 06.06.2022, додатково ускладнює фінансове становище підприємства;
- залежність від дофінансування: рішення Стрийської міської ради №1363 від 10.11.2022 та №2161 від 30.11.2023, а також листи підприємства до міського голови (№01/865, 01/1950, №01/2034, №01/2157) підтверджують, що без фінансової підтримки з боку засновника (Стрийської міської ради) підприємство не може самостійно підтримувати свою діяльність, зокрема виконувати зобов'язання перед постачальниками;
- фінансові збитки підприємства: звіти про фінансові результати за 2022 рік (збиток 3 319 тис. грн) та 2023 рік (збиток 9 341 тис. грн), а також баланси станом на 31.12.2022 (непокритий збиток 25 697 тис. грн) та 31.12.2023 (непокритий збиток 16 356 тис. грн) свідчать про хронічну збитковість підприємства, спричинену зовнішніми факторами.
Законом України, зокрема № 1730-VIII, запровадили мораторій на підвищення тарифів у сфері теплопостачання, а також передбачали компенсацію різниці в тарифах з державного бюджету. Проте у 2022-2024 роках механізм компенсації не був реалізований, що призвело до заборгованості ТКЕ перед постачальниками енергоресурсів (наприклад, ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», операторами газорозподільних мереж, електропостачальними компаніями тощо).
Станом на 01.01.2025 року сума узгодженої заборгованості держави за різницею в тарифах, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №932 від 1 вересня 2021 року, перевищує 57,4 млрд грн і залишається непрофінансованою.
У Державному бюджеті України на 2025 рік не передбачено видатків на компенсацію різниці в тарифах за теплову енергію.
Водночас, позивачем не надано підтвердження понесених збитків через невелику затримку в оплаті за послуги з розподілу природного газу, що відбулося не з вини Комунального підприємства “Стрийтеплоенерго».
Таким чином, зважаючи на зазначене вище, відповідач просить в частині стягнення 2 622 816,61 грн боргу за надані послуги з розподілу природного газу з лютого по квітень 2025 закрити провадження у зв'язку із оплатою, задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %.
Обставини встановлені судом.
01.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (надалі - Львівська філія ТзОВ “Газорозподільні мережі України», позивач, оператор ГРМ) і Комунальним підприємством “Стрийтеплоенерго» (далі- відповідач, споживач) було укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №№42СТ010DMHЗК-23 від 01.09.2023 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494. Цей договір укладається на невизначений строк (п.12.1 договору). Як суб'єкту ринку природного газу відповідачу було присвоєно персональний ЕІС-код: 56XQ00005С0J000W.
Отже, відповідач приєднався до типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015.
Відповідно до положень пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.
У випадку якщо річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.
Тобто укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг з розподілу природного газу.
Відповідно до п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за:
- 39 м3 - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі;
- 126 м3 - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі;
- 314 м3- для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим.
Відповідно до пп.8 п.1 постанови НКРЕ КП від 30.12.2022 №1944 “Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТзОВ “Газорозподільні мережі України», установлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України», Львівській філії: тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,69 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).
Річна замовлена потужність відповідача у 2024 році складає 6 011407,28 м3 газу, у 2025 році -6218 874,62, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № 67086 від 30.09.2024 який підписано сторонами без жодних зауважень. Таким чином, замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача за місяць у 2024 році становить 500 950,64 м3., а у 2025 - 518 239,55 м3 Щомісячний платіж за розрахунком Львівської філії ТзОВ “Газорозподільні мережі України» за лютий 2025 року дорівнює (518 239,56 замовлена потужність на лютий 2025)*1,69грн (тариф без урахування ПДВ) = 518 239,56*1,69= 875 824,86 грн без ПДВ, тобто 1 050 989,83 грн (з ПДВ).
Аналогічні розрахунки наданих позивачем відповідачу послуг відображені в акті №28997 від 31.03.2025 та акті № 38750 від 30.04.2025.
Відповідно до пункту 2.1. типового договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Згідно з пунктом 3.1. типового договору, споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з розподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду.
Згідно пункту 12.1. договору цей договір укладається на невизначений строк.
Пунктом 12.2 договору передбачено, якщо в установленому порядку регулятором будуть внесені зміни до редакції типового договору розподілу природного газу, оператор ГРМ зобов'язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків для яких цим договором встановлений інших термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.
У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживча з внесеними до цього договору змінами.
Відповідно до п. 6.6. договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Львівська філія ТзОВ “Газорозподільні мережі України» надала відповідачу послуги з розподілу природного газу за період з лютого 2025 по квітень 2025, що підтверджується актами наданих послуг за заявлений період, у яких зазначена вартість надання послуги помісячно.
Відповідач взятих на себе зобов'язань з оплати наданих послуг в повному обсязі у встановлений строк не виконав, внаслідок чого станом на 13.06.2025 (дата подання позовної заяви) у відповідача існувала заборгованість за період з лютого по квітень 2025 на загальну суму 2 622 816,61 грн.
При поданні позову позивач просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 2 622 816,61 грн.
Після подання позову до суду відповідач сплатив 2 622 816,61 грн основного боргу, згідно платіжних інструкцій №8315 від 01.07.2025 на суму 99 000,00 грн,№8316 від 01.07.2025 на суму 99 000,00 грн, №8317 від 01.07.2025 на суму 99 000,00 грн, №8318 від 01.07.2025 на суму 30 000,00 грн, №8459 від 13.08.2025 на суму 500 000,00 грн, №8483 від 27.08.2025 на суму 500 000,00 грн, №8492 від 29.08.2025 на суму 51 000,00 грн, №6 (внутрішній номер 451321534) від 29.09.2025 на суму 2 000 000,00 грн.
Представник позивача підтвердив факт оплати в сумі 2 622 816,61 грн.
Відтак, станом на момент прийняття рішення (25.11.2025) у відповідача відсутня заборгованість зі сплати основного боргу.
У зв'язку з порушенням строків оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу, відповідачу нараховано 123 494,02 грн пені, 11 111,99 грн інфляційних втрат, 30 267,64 грн три проценти річних.
Станом на дату прийняття рішення (25.11.2025) позивач просить стягнути з відповідача 123 494,02 грн пені, 11 111,99 грн інфляційних втрат, 30 267,64 грн три проценти річних.
Висновки суду.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України (чинного на момент спірних правовідносин) однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є типовий договір з розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №42СТ010DMHЗК-23 від 01.09.2023.
Згідно вказаного договору позивач надає відповідачу (споживачу) послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Згідно статті 901 Господарського процесуального кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Крім загальних норм цивільного законодавства, правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України “Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 “Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Як передбачено статтею 1 Закону України “Про ринок природного газу», суб'єктами ринку природного газу є оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 та Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015, відповідно до яких з 01.01.2020 запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній газовий рік.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (надалі по тексту - Кодексу ГРМ) договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи; доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи; споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Згідно з пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Отже, з моменту укладення між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі, оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.
Газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском.
Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача (пункт 2 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ).
Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
У матеріалах справи відсутні звернення відповідача до позивача стосовно зміни потужності на 2024 чи 2025 роки. Відсутні також докази припинення послуги розподілу природного газу, як це передбачено главою 7 розділу VI Кодексу ГРМ. Тому позивач підставно нараховував плату за відповідну послугу у визначений ним період. Станом на 13.06.2025 (дата подання позовної заяви) у відповідача існувала заборгованість за період з лютого 2025 по квітень 2025 на загальну суму 2 622 816,61 грн. Дана заборгованість підтверджується актом звірки взаємних розрахунків № 2986 за період з 01.02.2025 по 20.05.2025, який підписаний та скріплений печатками обох сторін.
Також Кодексом ГРМ передбачено “Порядок розрахунків за договором розподілу природного газу» (глава 6 розділу VI): надання оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних оператора ГРМ.
Відповідно до п. 6.6 типового договору (надалі по тексту рішення - договір) оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Львівська філія ТзОВ “Газорозподільні мережі України» надала відповідачу послуги з розподілу природного газу за період з лютого по квітень 2025, що підтверджується актами наданих послуг №17967 від 28.02.2025 на суму 1 050989,83 грн., №28997 від 31.03.2025 на суму 1 050989,87 грн., № 38750 від 30.04.2025 на суму 1 050 989,77 грн. за заявлений період, у яких зазначена вартість надання послуги помісячно.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач взятих на себе зобов'язань з оплати наданих послуг в повному обсязі у встановлений строк не виконав, внаслідок чого станом на 13.06.2025 (дата подання позовної заяви) у відповідача існувала заборгованість за лютий по квітень 2025 на загальну суму 2 622 816,61 грн.
Після звернення позивача до суду із позовом, відповідач сплатив 2 622 816,61 грн основного боргу, що підтверджується платіжними інструкціями №8315 від 01.07.2025 на суму 99 000,00 грн,№8316 від 01.07.2025 на суму 99 000,00 грн, №8317 від 01.07.2025 на суму 99 000,00 грн, №8318 від 01.07.2025 на суму 30 000,00 грн, №8459 від 13.08.2025 на суму 500 000,00 грн, №8483 від 27.08.2025 на суму 500 000,00 грн, №8492 від 29.08.2025 на суму 51 000,00 грн, №6 (внутрішній номер 451321534) від 29.09.2025 на суму 2 000 000,00 грн. на суму 3 378 000,00 грн. Отже, сума основної заборгованості у розмірі 2 622 816,61 грн є повністю оплачена, а 755 183,39 грн. сума переплати, яка зараховується у наступний період.
Враховуючи вищенаведене, в частині позовних вимог про стягнення 2 622 816,61 грн основного боргу провадження у справі слід закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмета спору (у зв'язку із сплатою відповідачем вказаної суми).
Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 8.2. договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню на загальну суму 123 494,02 грн, три проценти річних на загальну суму 11 111,99 грн, інфляційні втрати на загальну суму 30 267,64 грн.
Суд перевірив розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат та встановив, що позивачем пеня в сумі 123 494,02 грн, три проценти річних в сумі 11 111,99 грн та інфляційні втрати в сумі 30 267,64 грн нараховані правильно.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 50% суд зазначає наступне.
Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
У п. п. 34-35 постанови від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19) Верховний Суд вказав, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд повинен об'єктивно та комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Здійснивши оцінку долучених позивачем доказів, взявши до уваги:
- ступінь виконання основного зобов'язання;
- наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов'язання;
- відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем прямих збитків пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором;
- відсутність в матеріалах справи доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача;
- стягнення пені та передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України нарахувань не є основним доходом ТзОВ “Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ “Газорозподільні мережі України» і не може безпосередньо впливати на його господарську діяльність;
- пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат;
- необхідність реального виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій підлягає задоволенню, шляхом зменшення пені на 50% від заявленого розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 61 747,01 грн пені.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно є визнання незаконним рішення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Клопотання позивача подане 08.09.2025 через підсистему “Електронний суд» про закриття провадження в частині стягнення 1 378 000,00 грн та повернення судового збору у розмірі 16 536,00 грн (вх.№3718/25) залишити без розгляду, згідно усно заявленого представником позивача клопотання.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів» на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 33 452,28 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4520 від 11.06.2025.
Позивач має право на повернення з державного бюджету 31 473,80 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №4520 від 11.06.2025, у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 2 622 816,61 грн, про що ним подана відповідна заява.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Слід зазначити, що коли господарський суд зменшує розмір пені, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1978,48 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237, 238, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Стрийтеплоенерго» (82408, Львівська область, місто Стрий, вулиця Новаківського, будинок 9; ідентифікаційний код юридичної особи 05432684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (79039, місто Львів, вулиця Золота, будинок 42; ідентифікаційний код юридичної особи 45204941) 30 267,64 грн інфляційних втрат, 11 111,99 грн три проценти річних, 61 747 ,01 грн пені та 1978,48 грн судового збору.
3. В частині позовних вимог про стягнення 2 622 816,61 грн основного боргу провадження у справі закрити.
4. У задоволенні решти позову відмовити.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (79039, місто Львів, вулиця Золота, будинок 42; ідентифікаційний код юридичної особи 45204941) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 31 473,80 грн.
6. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повне рішення
складено 05.12.2025
Суддя Сухович Ю.О.