ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2025Справа № 910/6724/25
За позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут";
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго";
про стягнення 3 053 943,29 грн.
Суддя Мандриченко О. В.
Секретар судового засідання Григоренко С. В.
Представники:
Від позивача: не з'явилися;
Від відповідача: Салівон В.І., довіреність від 24.03.2025 №24/03-1.
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" борг у розмірі 3 053 943,29 грн, з яких: 3 % річних - 541 938,25 грн, інфляційні втрати - 2 512 005,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно умов укладеного між сторонами договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0099-09021 від 01.07.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/6724/25, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 01.07.2025.
18.06.2025 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову.
24.06.2025 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" подало до господарського суду відповідь на відзив Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/6724/25 до судового розгляду по суті.
28.10.2025 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало до господарського суду клопотання про відстрочення виконання рішення.
17.11.2025 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" подало до господарського суду клопотання про розгляд справи без участі його представника та заперечення на клопотання відстрочення виконання рішення.
Представник Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у судовому засіданні 18.11.2025 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
Представник Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" у судове засіданні 18.11.2025 не з'явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, просив розглядати справу без участі його представника.
Згідно з частиною 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пунктом 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
18.11.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.07.2019 між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (далі - позивач, постачальник послуг) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 099-09021 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі Послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Як передбачено п. 1.2. договору, замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору.
31 липня 2024 між сторонами була укладена додаткова угода № 10 до договору від 01.07.2019 № 0099-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (далі - додаткова угода № 10), в якій сторони дійшли згоди, зокрема, щодо:
1. У зв'язку із набуттям чинності постанови НКРЕКП "Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641" від 26.07.2024 № 1381, згідно з якою затверджено Типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг, сторони домовилися викласти Договір разом з додатками до нього у новій редакції, що додаються до цієї додаткової угоди та є її невід'ємною частиною.
2. Реквізити додатків до договору (посада, ПІБ підписантів) конкретизуються під час виконання умов договору згідно з чинним законодавством.
3. Викладення сторонами умов договору в новій редакції не є припиненням первісного зобов'язання між сторонами шляхом заміни новим зобов'язанням відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України та не змінює дату набрання чинності договором. Умови додаткових угод до договору, які не суперечать договору в редакції цієї додаткової угоди, залишаються без змін і Сторони підтверджують свої зобов'язання за ними.
4. Згідно із частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України умови даної Додаткової угоди поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли з 31.07.2024.
За умовами п. 2.1. договору (тут і далі в редакції додаткової угоди №10), вартість та порядок оплати Послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29 грудня 2023 року №2651.
Відповідно до пп.3 п. 3.1. договору, постачальник послуг зобов'язаний подавати регулятору для затвердження розмiр варстості послуги, погоджений замовником;
За змістом пп. 4 п. 3.2. договору, замовник зобов'язаний у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуги, погодженої замовником та затвердженої регулятором.
Згідно з п. 7.3. договору, сторони здійснюють обмін інформацією в рамках цього договору з використанням електронного документообігу та з метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронній формі, а також для підтвердження її авторства сторони забезпечують наявність кваліфікованого електронного підпису. Для цього сторонами шляхом переговорів обираються шляхи та інструменти з вибору відповідних інтерфейсів. Підписання Актів приймання-передачі наданих Послуг та актів коригування до актів приймання-передачі наданих Послуг відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням кваліфікованого електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами, або у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи (у разі неможливості підпису в електронній формі).
У мовами п. 8.1. договору визначено, що цей договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2024.
Позивач вказує, що у відповідача перед утворилася заборгованість у зв'язку з несвоєчасною оплатою послуг згідно договору у сумі 3 053 943 грн 29 коп., з яких: 3 % річних - 541 938,25 грн; інфляційні втрати - 2 512 005,04 грн, оскільки відповідач не оплатив в строки, передбачені договором послуги, отже не виконав належним чином свої зобов'язання за договором чим порушив законні майнові права та інтереси позивача.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що оплата вартості послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за спірний період можлива лише у разі включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони НКРЕКП як регулятора ринку електричної енергії, і зазначені об'єктивні причини унеможливили вчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, а стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних, що не передбачено фінансовим планом підприємства та не закладено в структуру тарифу - загрожуватиме нормальній операційній роботі відповідача як оператора системи передачі, перешкоджатиме ефективному та надійному функціонуванню системи передачі і ринку електричної енергії в цілому, що в свою чергу ставить під загрозу безперебійне постачання електричної енергії споживачам, а також створює ризики надзвичайних ситуацій на ринку електричної енергії, наслідки яких можуть бути катастрофічними в масштабах країни.
Також відповідач просить суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних нарахувань.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії", крім обов'язків, визначених статтею 57 цього Закону, постачальник універсальних послуг зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує величину, визначену для відповідних категорій генеруючих установок приватних домогосподарств відповідно до частини двадцять третьої статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.
Згідно з п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи передачі - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Оператор системи передачі виконує покладені на нього спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (п. 23 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов'язані з покладенням на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Частиною 6 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов'язку щодо купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств, величина встановленої потужності генеруючих установок яких не перевищує 50 кВт, надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Така послуга надається постачальником універсальних послуг виходячи з фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за "зеленим" тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку "на добу наперед". Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, з урахуванням доходу постачальника універсальних послуг від продажу гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641 затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (далі - Порядок).
Відповідно до п. 3.1 Порядку, на гарантованого покупця, ПУП та ОСП на строк, визначений законодавством, покладаються спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Для надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець або ПУП укладають з ОСП договір про падання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел відповідно до типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - договір про надання послуг) (п. 3.2 Порядку).
Пунктами 15-2, 15-3, 15-4, 15-5 Порядка, передбачений такий порядок оплати за Договором:
15.2. Протягом перших 12 днів календарного місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. ОСП протягом п'яти календарних днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. Після усунення наданих ОСП обґрунтованих зауважень, ПУП повторно направляє до ОСП підписані зі своєї сторони акти приймання-передачі послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та відповідні розрахунки вартості послуги.
15.3. Протягом двох робочих днів після отримання від ОСП підписаного акта приймання-передачі ПУП надає Регулятору розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання-передачі для затвердження.
15.4. ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.
15.5. У разі надходження оновлених даних від учасників ринку після проведення розрахунків обсягів врегулювання сторони коригують акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. ПУП надає ОСП акти коригування вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел разом з оновленими розрахунками. У разі відсутності зауважень до оновленого розрахунку вартості послуги ОСП протягом п'яти робочих днів з дня отримання повертає акт коригування до акта приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. Після підписання ОСП акта коригування ПУП надає Регулятору коригований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта коригування для затвердження».
Постановами НКРЕКП від 31.07.2024 №1409, від 03.09.2024 №1573, від 01.10.2024 №1702, від 29.10.2024 №1855, від 26.11.2024 № 2017, від 24.12.2024 №2364, від 28.01.2025 №113 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг.
Так, вказаними постановами встановлено розмір вартості послуг, наданих позивачем (без ПДВ): у червні 2024 року - 20811885,59 грн, у липні 2024 року - 18163933,16 грн, у серпні 2024 року - 21251077,71 грн, у вересні 2024 року - 15231620,11 грн, у жовтні 2024 року - 10089200,64 грн, у листопаді 2024 року - 3984137,50 грн, у грудні 2024 року - 678737,88 грн.
Як встановлено судом, свої зобов'язання, за договором позивач виконав належним чином, а саме: надав послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що підтверджується підписаними сторонами актами у відповідності до п. 15.2 Порядка. Вищевказане підтверджується наступним:
- Актом від 30.06.2024 № 06/24 за період надання послуги червень 2024 на суму - 14 259 523,22 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % - 2 851 904,64 грн., всього разом з ПДВ - 17 111 427,86 грн;
- Актом від 31.07.2024 № 07/24 за період надання послуги липень 2024 на суму - 13 308 674,36 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % - 2 661 734,87 грн., всього разом з ПДВ - 15 970 409,23 грн;
- Актом від 31.08.2024 № 08/24 за період надання послуги серпень 2024 на суму - 13 615 614,30 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % - 2 723 122,86 грн., всього разом з ПДВ - 16 338 737,16 грн;
- Актом від 30.09.2024 № 09/24 за період надання послуги вересень 2024 на суму - 10 936 848,01 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % - 2 187 369,60 грн., всього разом з ПДВ - 13 124 217,61 грн;
- Актом від 31.10.2024 № 10/24 за період надання послуги жовтень 2024 на суму - 5 838 159,24 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % - 1 167 631,85 грн., всього разом з ПДВ - 7 005 791,09 грн;
- Актом від 30.11.2024 № 11/24 за період надання послуги листопад 2024 на суму - 868 689,96 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % - 173 737,99 грн., всього разом з ПДВ - 1 042 427,95 грн;
- Актом від 31.12.2024 № 12/24 за період надання послуги грудень 2024 на суму - 209 950,34 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % - 41 990,07 грн., всього разом з ПДВ - 251 940,41 грн;
Відповідно до п. 8.8 Регламенту Регулятора, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.12.2016 № 2133 "Рішення НКРЕКП, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті НКРЕКП, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення, про що зазначається в тексті рішення".
За період червня 2024 розмір вартості послуги 14 259 523,22 грн без ПДВ, всього разом з ПДВ 20% - 17 111 427,86 грн, затверджений постановою НКРЕКП від 31.07.2024 № 1409, яку оприлюднено 01.08.2024 та яка набрала чинності 01.08.2024, граничний термін оплати 06.08.2024, відповідачем здійснено оплату не в повному обсязі згідно платіжної інструкції від 25.12.2024 № ПУП007835 на суму 100 667,41 грн; згідно платіжної інструкції від 30.12.2024 № ПУП00007960 на суму 68 826,35 грн; згідно платіжної інструкції від 21.02.2025 № ПУП008321 на суму 284 533,39 грн; згідно платіжної інструкції від 25.02.2025 № ПУП008533 на суму 714 702,76 грн; згідно платіжної інструкції від 26.02.2025 № ПУП008606 на суму 7 386 984,02 грн. Отже, відповідачем не в повному обсязі було сплачено за надані послуги згідно умов договору.
За період липня 2024 розмір вартості послуги 13 308 674,36 грн без ПДВ, всього разом з ПДВ 20 % - 15 970 409,23 грн., затверджений постановою НКРЕКП від 03.09.2024 № 1573, яку оприлюднено 04.09.2024 та яка набрала чинності 04.09.2024, граничний термін оплати 09.09.2024, відповідачем здійснено оплату не в повному обсязі згідно платіжної інструкції від 28.02.2025 № ПУП008663 на суму 47 742,41 грн; згідно платіжної інструкції від 07.03.2025 № ПУП008743 на суму 7 088 007,15 грн; згідно платіжної інструкції від 19.03.2025 № ПУП008822 на суму 2 033 500,47 грн; згідно платіжної інструкції від 05.04.2025 № ПУП009173 на суму 2 025 144,90 грн; згідно платіжної інструкції від 23.04.2025 № ПУП009283 на суму 1 581 932,45 грн. Отже, відповідачем не в повному обсязі було сплачено за надані послуги згідно умов договору.
За період серпня 2024 розмір вартості послуги 13 615 614,30 грн без ПДВ, всього разом з ПДВ 20 % - 16 338 737,16 грн., затверджений постановою НКРЕКП від 01.10.2024 № 1702, яку оприлюднено 03.10.2024 та яка набрала чинності 03.10.2024, граничний термін оплати 08.10.2024, відповідачем здійснено оплату не в повному обсязі згідно платіжної інструкції від 23.04.2025 № ПУП009284 на суму 345 211,63 грн. Отже, відповідачем не в повному обсязі було сплачено за надані послуги згідно умов договору.
За період вересня 2024 розмір вартості послуги 10 936 848,01 грн без ПДВ, всього разом з ПДВ 20 % - 13 124 217,61 грн затверджений постановою НКРЕКП від 29.10.2024 № 1855, яку оприлюднено 31.10.2024 та яка набрала чинності 31.10.2024, граничний термін оплати 05.11.2024, проте відповідачем не було сплачено за надані послуги. Отже, відповідачем не було сплачено за надані послуги згідно умов договору.
За період жовтня 2024 розмір вартості послуги 5 838 159,24 грн без ПДВ, всього разом з ПДВ 20 % - 7 005 791,09 грн, затверджений постановою НКРЕКП від 26.11.2024 № 2017, яку оприлюднено 31.10.2024 та яка набрала чинності 27.11.2024, граничний термін оплати 02.12.2024, Відповідачем здійснено оплату не в повному обсязі згідно платіжної інструкції від 29.11.2024 № ПУП007297 на суму 1 401 158,22 грн. Отже, відповідачем не в повному обсязі було сплачено за надані послуги згідно умов договору.
За період листопада 2024 розмір вартості послуги 868 689,96 грн без ПДВ, всього разом з ПДВ 20 % - 1 042 427,95 грн, затверджений постановою НКРЕКП від 30.12.2024 № 2416, яку оприлюднено 31.12.2024 та яка набрала чинності 31.12.2024, граничний термін оплати 03.01.2025, відповідачем здійснено оплату не в повному обсязі згідно платіжної інструкції від 02.01.2025 № ПУП008002 на суму 208 485,59 грн; згідно платіжної інструкції від 28.03.2025 № ПУП000009103 на суму 52 607,97 грн. Отже, відповідачем не в повному обсязі було сплачено за надані послуги згідно умов договору.
За період грудня 2024 розмір вартості послуги 209 950,34 грн без ПДВ, всього разом з ПДВ 20 % - 251 940,41 грн, затверджений постановою НКРЕКП від 28.01.2025 № 113, яку оприлюднено 29.01.2025 та яка набрала чинності 29.01.2025, граничний термін оплати 03.02.2025, відповідачем здійснено оплату не в повному обсязі згідно платіжної інструкції від 31.01.2025 № ПУП008213 на суму 50 388,08 грн; згідно платіжної інструкції від 25.02.2025 № ПУП008509 на суму 201 552,33 грн. Отже, відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі було сплачено за надані послуги згідно умов договору.
Вартість наданих послуг, зазначена в Актах, відповідає розмірам, визначеним відповідними постановами НКРЕКП.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням встановленого пунктом 15.4 Порядку строку розрахунків, зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг мало бути виконане протягом трьох робочих днів з дати прийняття НКРЕКП відповідної постанови про затвердження розміру вартості послуг.
Відтак суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був здійснити оплату наданих послуг у наступні строки: за червень 2024 - до 06.08.2024, за липень 2024 - 09.09.2024, за серпень 2024 - до 08.10.2024, за вересень 2024 - до 05.11.2024, за жовтень 2024 - до 02.12.2024, за листопад 2024 - до 03.01.2025, за грудень 2024 - до 03.02.2025.
Відповідачем було сплачено грошові кошти за договором, що підтверджується вищевказаними платіжними інструкціями.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доводи відповідача про те, що оплата вартості послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за спірний період можлива лише у разі включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони НКРЕКП як регулятора ринку електричної енергії, і зазначені об'єктивні причини унеможливили вчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань суд відхиляє, оскільки пунктом 3.3 Договору чітко узгоджено порядок оплати наданих послуг за відповідним актом, який складається з урахуванням відповідного розрахунку, який і було підписано сторонами без зауважень, і який, відповідно, є належним та допустимим доказом на підтвердження надання позивачем та прийняття відповідачем визначеного актом обсягу послуг та їх вартості, а отже є належними доказами виникнення у відповідача чітко обумовленого грошового зобов'язання з оплати наданих послуг у сумах, узгоджених у вказаних актах, і в обумовлені договором та ст. 530 Цивільного кодексу України строки.
При цьому, умови договору, норми Порядку та наведені постанови НКРЕКП не ставлять у залежність своєчасність здійснення замовником оплати за отримані послуги від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Регулятора.
Окрім того, суд не бере до уваги доводи відповідача про наявність заборгованості інших учасників ринку перед відповідачем, оскільки зазначені правовідносини не є пов'язаними зі спірними правовідносинами та не входять до предмета доказування у цій справі.
Таким чином, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг за період червень - грудень 2024 року.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за встановлений судом період прострочки відповідачем грошового вказує, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у розмірі 541 938,25 грн.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону, індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу за період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за період прострочення який визначений позивачем, вказує, що такі позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 2 512 005,04 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн, суд вказує наступне.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (п. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Водночас формулювання ст. 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11).
Правова природа правовідносин за статтею 625 Цивільного кодексу України: не є відповідальністю та/або санкціями; спосіб компенсації втрат у зв'язку з неповерненням / не виплатою грошових коштів; плата за користування грошовими коштами; незалежно від вини боржника; регулюються законом та/або договором.
При цьому суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов'язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15)
Отже, проценти та інфляційні нарахування, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями.
Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Оскільки проценти та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, суд не має правових підстав для їх зменшення, тому відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання.
При цьому суд також вказує, що до клопотання відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, викладених у самому клопотанні.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, ідентифікаційний код 42206328) 2 512 005 (два мільйона п'ятсот дванадцять тисяч п'ять) грн 04 коп. інфляційних втрат, 541 938 (п'ятсот сорок одна тисячі дев'ятсот тридцять вісім) грн 25 коп. 3% річних та 36 647 (тридцять шість тисяч шістсот сорок сім) грн 32 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.12.2025.
Суддя О.В. Мандриченко