ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.12.2025Справа № 910/5360/25
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості у розмірі 228 097,08 грн,
У квітні 2025 року Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (далі - позивач, Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 228 097,08 грн, з яких 206 760,80 грн тіло кредиту та 21 336,28 грн прострочена заборгованість за комісією.
Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 711809032040 від 28.08.2024.
Ухвалою суду від 01.05.2025 прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5360/25. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляд справи, ухвала від 14.04.2025 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2.
Проте, поштовий конверт було повернуто до суду у зв'язку з неврученням адресату з відмітками відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою від 01.05.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2025, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28.08.2024 року між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (далі - банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позичальником) було укладено кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» №711809032040 (далі - договір, кредитний договір) шляхом підписання в електронному вигляді за допомогою електронно-цифрових підписів, як то передбачено положеннями Закону України «Про електронні довірчі послуги», за умовами якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та Типовими умовами.
Відповідно до п.п. 1.1.1 - 1.1.7 договору, сума кредиту складає 219000,00 гривень, строк кредитування до 28 серпня 2027 включно, комісійна винагорода за надання кредиту - 1%, комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,0% за один місяць користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом - 0,00001% річних, цільове призначення кредиту - на придбання основних засобів та / або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника.
Згідно пункту 1.1.8 договору Типові умови кредитування в рамках кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», укладеного в системі інтернет-банкінг ПУМБ DIGITAL BUSINESS Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», розміщуються на інтернет-сайті банка (за електронною адресою: https:// www.pumb.ua/) та є невід'ємною частиною договору).
Пунктом 1.4 договору сторони погодили, що позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірі та строки зазначені в графіку платежів. Так, позичальник має, починаючи з 28.09.2024, щомісячно не пізніше 28 числа місяця до 28.08.2027 включно сплачувати суму у розмірі 10025,33 грн, а 28.08.2027 - 10025,45 грн, з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 6083,33 грн, а в останній місяць 6083,45 грн та на погашення комісії по 3942,00 грн щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 360 912,00 грн, з яких 219 000 грн погашення основної суми (тіла) кредиту та 141 912,00 грн на погашення комісійної винагороди.
Відповідно до пункту 2.2 договору банк надає кредит протягом трьох банківських днів з дня укладення договору. Кредит надається разово однією сумою в розмірі, зазначеному в п. 1.1.1 договору. Банк приймає рішення про надання кредиту на власний розсуд та відповідно до своїх внутрішніх положень, тобто зобов'язання банку щодо надання кредиту за договором є відкличними. Ненадання кредиту в зазначений строк вважається відмовою банку в надані кредиту та договір вважається таким, що припинив свою дію.
За умовами пункту 2.3 договору сторони дійшли згоди, що позичальник уповноважує банк здійснити за рахунок кредитних коштів переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі, визначеному відповідно до п. 1.1.4.1 договору, на користь банку згідно з п. 6.3.1 Типових умов. Сума кредиту, що залишиться після переказу суми комісійної винагороди за надання кредиту на користь банку, зараховується на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5 договору.
Цей договір складається з даного документа та типових умов. З моменту укладення договору Типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та Типовими умовами, умови договору та Типові умови позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку (п. 5.1 договору).
Договір укладається сторонами в формі електронного документа за допомогою системи «Інтернет-Банкінг». Договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку та КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника). Договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно договору в повному обсязі (пункт 5.3 та 5.4 договору).
Відповідно до пункту 3.5 Типових умов кредитування в рамках кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС» (далі - Типові умови кредитування) надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів в сумі, зазначеній в п. 1.1.1 договору, із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5 договору, в строки, зазначені в п. 2.2 договору (з урахуванням умов п. 2.3 договору).
Згідно пункту 5.1 Типових умов позичальник зобов'язаний повернути кредит в розмірах і в строки, визначені в ст. 1 договору.
Відтак, фінансування поточної діяльності відповідача, в обмін на його зобов'язання з повернення кредиту свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та волю сторін до настання відповідних наслідків, що не суперечить вимогам статті 205 Цивільного кодексу України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
На виконання умов кредитного договору, банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 219000,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку за період з 28.08.2024 по 09.04.2025 та платіжними інструкціями від 28.08.2024 №TR.84134871.59749.29514 на суму 216 810,00 грн та №TR.84134871.59748.29514 на суму 2 190,00 грн, а також відсутністю з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
Отже, позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з надання кредиту.
Пунктом 1.4 договору сторони погодили, що позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірі та строки зазначені в графіку платежів. Так, позичальник має, починаючи з 28.09.2024, щомісячно не пізніше 28 числа місяця до 28.08.2027 включно сплачувати суму у розмірі 10025,33 грн, а 28.08.2027 - 10025,45 грн, з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 6083,33 грн, а в останній місяць 6083,45 грн та на погашення комісії по 3942,00 грн щомісячно.
Проте, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо здійснення кредитних платежів та сплати процентів у порядку та строки, передбачені договором та Типовими умовами.
25.03.2025 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів за кредитним договором №711809032040 від 28.08.2024, втім відповідач вказану вимогу залишила без відповіді та задоволення, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Приписами частини 2 вищевказаної статті Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частинами 1 та 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1.1.3 кредитного договору сторони визначили, що строк кредитування до 28.08.2027.
При цьому, пунктом 1.4 кредитного договору погоджено графік та суму кредитних платежів.
Втім, відповідачем було порушено зобов'язання по оплаті кредиту та процентів згідно установленого сторонами графіку, доказів зворотного суду не надано.
У той же час, пунктом 4.1 Типових умов кредитування, що розміщені на інтернет-сайті Банку (за електронною адресою: https:// www.pumb.ua/) та є невід'ємною частиною кредитного договору, встановлено, що кожна з перелічених нижче подій повинна тлумачитись як несприятлива подія, зокрема несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з договором / типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов'язків за договором та/або за іншими договорами, укладеними між сторонами.
У випадку виникнення будь-якої несприятливої події, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення п. 1.1.3, п. 1.4 договору, п. 5.1.1 Типових умов, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з договором, в строк не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку, встановленому договором та Типовими умовами, для погашення боргових зобов'язань позичальника (пункт 4.2 Типових умов кредитування).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, надіславши на належну відповідачу адресу 25.03.2025 вимогу про дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів за кредитним договором №711809032040 від 28.08.2024, що підтверджується роздруківкою трек-номера з сайту АТ «Укрпошта» та реєстром згрупованих відправлень.
При цьому, судом враховано, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц.
Також судом встановлено, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відповідач ОСОБА_1 відмовилась від статусу фізичної особи - підприємця (дата запису: 30.01.2025., номер запису: 2010350060001293564, підстава: власне рішення).
Проте, оскільки у правовідносинах із позивачем вона виступала як ФОП, а кредит був виданий з цільовим призначенням: на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності Позичальника, справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Зазначена позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19), Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19 (провадження № 12-167гс19) та інших.
Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (стаття 609 ЦК України).
Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною дев'ятою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Відтак, суд зазначає, що виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, спір між позивачем та відповідачем належить до господарської юрисдикції.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем кредитних коштів та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного повернення кредиту підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 206760,00 грн.
Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Пунктом 1.1.4.2 договору сторони узгодили, що комісійна винагорода за обслуговування кредиту становить 1,0 % за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п. 6.3.2. Типових умов та сплачується щомісячно згідно графіку платежів, наведеного в п. 1.4. договору.
Позивачем нараховано комісію за користування кредитом на підставі пункту 1.1.4.2 договору у розмірі 21336,28 грн за період з 28.09.2024 по 09.04.2025.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок комісії суд дійшов висновку його про обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, а тому позовна вимога про стягнення заборгованості по комісії у розмірі 21336,28 грн також підлягає задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у заявленому позивачем розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 231, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 228 097,08 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14282829) 206 760,80 грн (двісті шість тисяч сімсот шістдесят гривень 80 копійок) тіла кредиту, 21 336,28 грн (двадцять одну тисячу триста тридцять шість гривень 28 копійок) простроченої заборгованості за комісією та 2 737,16 грн (дві тисячі сімсот тридцять сім гривень 16 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.