ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.12.2025Справа № 910/9140/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Національного заповідника "Києво-Печерська лавра"
до Громадської організації "Українське товариство охорони пам'яток історії та культури"
про стягнення 217 272,44 грн
без виклику представників сторін
До Господарського суду міста Києва звернувся Національний заповідник "Києво-Печерська лавра" (далі - позивач) з позовом до Громадської організації "Українське товариство охорони пам'яток історії та культури" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 217 272,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з 01.01.2024 по 27.02.2025 користувався електричною енергією, проте не сплатив її вартість в заявленому до стягнення розмірі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2025 відкрито провадження у справі № 910/9140/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.
Позивачу та відповідачу копія ухвали суду від 25.07.2025 доставлена до електронних кабінетів 23.07.2025 після 17 години та відповідно до приписів ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою учасникам справи 26.07.2025.
Крім того, ухвала суду від 25.07.2025 опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідачем заперечень на відповідь на відзив не подавалось.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції, оголошенням повітряних тривог, відключень електричної енергії та інших негативних наслідків) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.
Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
01 липня 1996 року між Національним заповідником «Києво-Печерська лавра» (далі - Позивач, Заповідник) та Громадською організацією «Українське товариство охорони пам'яток історії та культури» (далі - Відповідач, ГО «УТОПІК») укладено охоронний договір № 6 на використання пам'ятки архітектури «Готельний корпус», корпус № 19 (м. Київ, вул. Лаврська, 9), згідно з яким Заповідник (балансоутримувач) здає, а ГО «УТОПІК» приймає в орендне користування будинок (або окремі приміщення) пам'ятки архітектури «Готельний корпус» корпус № 19 загальною площею 3 135 кв. м. для використання приміщень цієї пам'ятки під розміщення фондів Державного музею народної архітектури та побуту України. Корпус № 19 відповідно до умов Договору передавався безстроково у безоплатне користування.
12.05.1999 ГО «УТОПІК» надано Державному музею народної архітектури та побуту України (далі - Музей), який перебував у підпорядкуванні Відповідача, 1411,34 м2 приміщень Готельного корпусу (корпус № 19) в безстрокове, безоплатне користування для розміщення фондів Музею згідно з Актом передачі у безоплатне безстрокове користування приміщень по вул. Січневого повстання, 21, корпус 19, для розміщення фондів Музею народної архітектури та побуту України.
На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 417-р, у грудні 2004 року Державний музей народної архітектури та побуту України передано у відання Національної академії наук. З цього часу Державний музей народної архітектури та побуту України не підпорядковується ГО «УТОПІК» та є окремою юридичною особою.
Згідно з п. 18 охоронного договору № 6 від 01.07.1996, Орендар (Відповідач) самостійно сплачує відповідним комунальним підприємствам фактичну вартість отриманих комунальних послуг (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія).
У разі неможливості проводити прямі розрахунки з комунальними підприємствами, Орендар повинен укласти додаткову угоду з Дирекцією (Позивач) на компенсацію витрат на комунальні послуги і технічне обслуговування інженерного обладнання.
Як вказує позивач в позові та що не заперечувалось відповідачем під час розгляду даної справи, останнім не було укладено прямий договір з постачальником електроенергії, а електропостачання здійснювалося через приєднання до електромережі Заповідника.
Заповідник забезпечував електроенергією Готельний корпус (корпус № 19), в якому знаходився Відповідач та Музей на підставі договорів відшкодування електричної енергії, укладених з ГО «УТОПІК». Договори укладались щорічно, нарахування здійснювались Відповідачу відповідно до показників лічильника, що обліковував надання електроенергії усьому корпусу № 19. Музей, у свою чергу, відшкодовував використану електричну енергію ГО «УТОПІК» відповідно до узгодженого між ними порядку.
Зокрема, 17.05.2023 між Заповідником та ГО «УТОПІК» було укладено договір № 43-н про відшкодування Заповіднику вартості спожитої електричної енергії (розподіл та постачання) для приміщень корпусу № 19. Строк дії договору вказаного договору до 31.12.2023.
Однак, 01.09.2023 охоронний договір № 6, відповідно до якого Відповідач знаходився у корпусі № 19, був розірваний на підставі листа-попередження про розірвання договору.
Водночас, як вказує позивач в позові, Відповідач відмовився звільняти корпус № 19, продовжував використовувати його та споживати електроенергію.
У зв'язку з розірванням договору № 6 у Заповідника (позивача) були відсутні юридичні підстави для укладання нового договору про відшкодування електричної енергії після закінчення попереднього договору № 43-н, який діяв до 31.12.2023.
Постановою Верховного Суду від 21.01.2025 у справі № 910/19845/23 відмовлено у задоволенні касаційної скарги ГО «УТОПІК» та залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, відповідно до якої ГО «УТОПІК» мав усунути перешкоди Заповіднику у користуванні корпусом № 19 та звільнити його.
27.02.2025 Печерським відділом у м. Києві державної виконавчої служби здійснено примусове виконання рішення суду та фактичне звільнення корпусу № 19 від ГО «УТОПІК», про що складено відповідний акт.
Отже, як зазначив позивач, з 01.09.2023 (дата розірвання охоронного договору № 6) по 27.02.2025 (дата фактичного звільнення корпусу № 19) Відповідач займав приміщення без законних на те підстав.
Після закінчення дії договору № 43-н від 15.05.2023 про відшкодування Заповіднику використаної електричної енергії, який діяв до 31.12.2023, Відповідач продовжував знаходитись в корпусі № 19 та використовувати електричну енергію без договірних відносин із Заповідником, який продовжував забезпечувати постачання електричної енергії.
У свою чергу, Музеєм (Державний музей народної архітектури та побуту України) на свою частину зайнятих приміщень корпусу № 19 укладено окремо договори відшкодування вартості спожитої електроенергії з Заповідником від 13.08.2024 № 83-н та від 11.03.2025 № 11/03/25, згідно з якими Музей, починаючи з 01.01.2024, сплачує за спожиту електроенергію Заповіднику відповідно до виставлених рахунків, розрахованих на підставі показань лічильника на корпусі № 19 та зайнятої площі приміщень.
З 01.01.2024 Заповідником надавались Відповідачу розрахунки за спожиту електроенергію згідно з показаннями лічильника корпусу № 19 за спожиту електроенергію пропорційно зайнятій площі.
Заповідник повідомляв Відповідача про порядок розрахунків (лист № 04-25/886 від 09.09.2024) та неодноразово надавав Відповідачу розрахунки за спожиту електроенергію, а саме: лист № 04-25/961 від 17.09.2024, № 04-25/1116 від 23.10.2024, № 04-25/98 від 30.01.2025, № 04-25/371 від 08.04.2025, однак, як зазначає позивач, вони не були сплачені. При цьому, як вказує позивач, за період з 01.01.2024 по 27.02.2025 Відповідач не сплатив Заповіднику за спожиту електричну енергію суму в розмірі 217 272,44 грн.
Крім того, до вищевказаних листів позивачем надавались відповідачу: копії актів прийому-передачі; Актів надання послуги з розподілу електричної енергії ; Розрахунки вартості спожитої електричної енергії; розшифровки розрахунку вартості спожитої електричної енергії в корпусі № 19.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом враховано, що обов'язок орендаря нерухомого майна оплачувати комунальні послуги та витрати на утримання цього майна незалежно від укладеного договору у сфері комунальних послуг передбачений положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за змістом якого споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц, а також у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 09.10.2018 у справі № 910/9829/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.
У постанові від 25.03.2024 у справі № 462/1232/23 Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що згідно з нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідачем, у свою чергу, під час розгляду даної справи не надано суду доказів на підтвердження оплати електричної енергії на суму 217 272,44 грн, у зв'язку з чим суд вважає вимогу позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 2 607,27 грн підлягає покладенню на відповідача.
Суд врахував, що при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 269,09 грн (1,5% ціни позову), що підтверджується платіжною інструкцією № 446 від 22.04.2025.
Водночас, звернення до суду з позовом здійснено позивачем в електронній формі, у зв'язку з чим останній мав сплатити судовий збір у розмірі 2 607,27 грн з урахуванням коефіцієнту 0,8, що передбачено ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Поряд з цим, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з клопотанням в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» щодо повернення судового збору в сумі 661,82 (3 269,09 грн - 2 607,27)
Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Громадської організації "Українське товариство охорони пам'яток історії та культури" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корпус 19, код 03922197) на користь Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" (01015, місто Київ, вул. Лаврська, будинок 9, корпус 8, код 20073260) витрати за спожиту у період з 01.01.2024 по 27.02.2025 електроенергію в розмірі 217 272,44 грн (двісті сімнадцять тисяч двісті сімдесят дві грн 44 коп.), 2 607,27 грн (дві тисячі шістсот сім грн 27 коп.).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 05.12.2025.
Суддя О.Г. Удалова