ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
28.11.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/949/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засіданні Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" про ухвалення додаткового рішення від 05.11.2025 (вх.№9763/25 від 05.11.2025) у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач", вул.Словацького, буд. 13, кв. 4, м. Луцьк, Волинська область, 43025
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття", вул.Майданська, буд. 5, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405
про стягнення заборгованості в сумі 33 718 136,78 грн, з яких: 27 178 303,53 грн основного боргу, 4 864 338,27 грн пені, 480 814,82 грн 3% річних, 1 194 680,16 грн інфляційних витрат,
за участі представника позивача: Книш С.В. (поза межами приміщення суду),
встановив: Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" до Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" про стягнення заборгованості в сумі 33718136,78 грн - задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" 27078303 грн 53 коп. основного боргу, 4864338 грн 27 коп. пені, 480814 грн 82 коп. 3% річних, 1194680 грн 16 коп. інфляційних витрат, 403417 грн 64 коп. судового збору. В частині стягнення 100000 грн - закрито провадження у справі.
05.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення від 05.11.2025 (вх. № 9763/25), в якій просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №909/949/25 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття“ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач“ витрати на правничу допомогу в розмірі 59000 грн
Приписи пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України надають право суду, що ухвалив рішення, за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
В судове засідання 28.11.2025 з'явився представника позивача, вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення підтримав.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач", суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником надано:
- договір про надання правової допомоги № 10/04/25 від 10.04.2025;
- акт наданих послуг №1 від 05.11.2025.
При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 10.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" та адвокатом Книш С.В. укладено договір про надання правової допомоги № 10/04/25.
Згідно п. 2.1. договору, предметом цього договору є домовленість сторін про надання правової допомоги клієнту Адвокатом щодо захисту прав та представництва інтересів клієнта з питання стягнення з Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" (Код ЄДРПОУ 00152230) заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №2024/55 від 26.01.2024.
Згідно п. 6.1. договору, винагорода (гонорар) за цим договором становить 80000 (вісімдесят тисяч) гривень.
Відповідно до п. 6.2. договору, гонорар успіху становить 5% від сплаченої суми в досудовому порядку та/або стягнутої суми в судовому порядку з Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" (Код ЄДРПОУ 00152230) за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2024/55 від 26.01.2024 року
Відповідно до акту наданих послуг № 1 від 05.11.2025 року до договору на надання правової допомоги №10/04/25 від 10.04.2025 року адвокат надав клієнту в період з 10.04.2025 року по 05.11.2025 року юридичні послуги відповідно до договору про надання правової допомоги № 10/04/25 від 10.04.2025 року, а клієнт прийняв надані послуги.
Перелік фактично наданих юридичних послуг зазначено у пункті 2 акту, загальна вартість наданих послуг становить - 59000 грн.
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Тобто, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.
Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п'ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Також, як відзначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 по справі № 640/18402/19, гонорар адвоката може бути погодинний або фіксований. Останній є більш зручним не лише для клієнтів (дає можливість чітко розрахувати суму витрат на суд), але й для цілей відшкодування витрат на його оплату. Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача. Тому в цьому випадку подавати опис робіт, виконаних адвокатом, не обов'язково.
Виходячи з наданих заявником доказів, суд дійшов висновку, що сторонами у договорі про надання правової допомоги № 10/04/25 від 10.04.2025 встановлено фіксований розмір гонорару адвоката.
За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 6 ст. 126 ГПК).
Відповідачем до не подано до суду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Згідно вимог ч. 8 ст. 129 ГПК розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77 ГПК встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі поданих представником позивача доказів суд установив, що витрати на оплату послуг адвоката позивача в сумі 59000 грн є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатами робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Зважаючи на підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги відповідними документами, заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачу в заявленому обсязі - в розмірі 59000 грн.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 241, 244, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" про ухвалення додаткового рішення від 05.11.2025 (вх.№9763/25 від 05.11.2025) - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття", вул.Майданська, буд. 5, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405 (ідентифікаційний код 00152230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач", вул.Словацького, буд. 13, кв. 4, м. Луцьк, Волинська область, 43025 (ідентифікаційний код 44690670) 59000 (п'ятдесят дев'ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строк, визначений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення підписано 05.12.2025.
Суддя Неверовська Л.М.