номер провадження справи 7/126/25
11.11.2025 Справа № 908/1885/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни розглянув у порядку загального позовного провадження справу № 908/1885/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЄЛЄС-МК» (49000, м.Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корпус 11, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38753952)
до відповідача Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 24584661) в особі філії Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 19355964)
про стягнення 152150,28 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Воронов Ю.В. (в режимі відеконференції) - ордер серія АЕ №1394425 від 09.06.2025, свідоцтво адвоката №2477 від 16.04.2012 (не приєднався).
від відповідача: Гриценко В.С. (в режимі відеконференції) - витяг з ЄДР від 22.08.2025
Процесуальні дії у справі.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (зареєстрована в канцелярії суду вх. № 2047/08-07/24 від 18.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЄЛЄС-МК» про стягнення з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» 152150,28 грн, що складається з суми інфляційних втрат у розмірі 129606,28 грн та суми 3 % річних у розмірі 22544,00 грн за договором №204(5)20УК/53-121-01-20-09381 від 25.05.2020.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Лєскіній І.Є. та присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/1885/25.
Ухвалою суду від 24.06.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1885/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У системі “Електронний суд» 10.07.2025 відповідачем сформовано відзив на позов, в якому останній не погодився із позовними вимогами, зокрема, щодо порядку та строків розрахунку процентів річних та інфляційних втрат.
У системі “Електронний суд» 14.07.2025 позивачем сформовано відповідь на відзив.
Також 17.07.2025 у системі “Електронний суд» відповідачем сформовано заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 25.08.2025 суд перейшов до розгляду справи № 908/1885/25 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 23.09.2025 о/об 10 год. 00 хв.
У системі “Електронний суд» 26.08.2025 сформовано заяву про участь представника відповідача в режимі відео конференції (зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. № 17210/08-08/25 від 26.08.2025).
У системі “Електронний суд» 31.08.2025 сформовано заяву про участь представника позивача в режимі відео конференції (зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. № 17499/08-08/25 від 01.09.2025).
Заяви судом задоволені, про що винесено відповідні ухвали суду.
У судовому засіданні суд повідомив представника позивача, що представник позивача в телефонному режимі повідомив секретаря судового засідання про технічні проблеми з інтернетом, які унеможливлюють його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд з'ясував думку представника позивача про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача. Представник позивача взяв до уваги надану інформацію та зазначив, що відсутність представника позивача з поважних технічних причин може вплинути на повноту дослідження обставин справи та залишив питання на розсуд суду.
Ухвалою суду від 23.09.2025 відкладено підготовче засідання на 07.10.2025 об 09 год. 30 хв.
У підготовчому засіданні 07.10.2025 брали участь представники обох сторін в режимі відеоконференції.
У підготовчому засіданні судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.
Судом у підготовчому засіданні 07.10.2025 з'ясовано у представників позивача та відповідача, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
Представники повідомили суд, що ними повідомлено про всі обставини, всі докази на теперішній час надані, не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 07.10.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляду по суті на 22.10.2025 о 09 год. 30 хв.
У судовому засіданні 22.10.2025 брали участь представники обох сторін в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні оголошено ухвалу про перерву до 29.10.2025 о 10 год. 00 хв., яка занесена до протоколу судового засідання.
У системі “Електронний суд» 22.10.2025 позивачем сформовано заяву про проведення судового засідання без участі представника ТОВ «Вєлєс-МК», адвоката Воронова Ю.В. (зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. № 21436/08-08/25 від 23.10.2025).
У судовому засіданні 29.10.2025 брав участь представник відповідача в режимі відео конференції.
Ухвалою суду від 29.10.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 11.11.2025 о/об 11 год. 00 хв.
У судовому засіданні 11.11.2025 приймав участь представник відповідача.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічного засобу, відповідно до положення ст. 222 ГПК України.
У судовому засіданні 11.11.2025 справу розглянуто за участі представника відповідача. Суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад позицій учасників страви.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “ВЄЛЄС-МК» звернувся до Господарського суду Запорізької області з вимогою про стягнення з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» 152150,28 грн, що складається з суми інфляційних втрат у розмірі 129606,28 грн та суми 3 % річних у розмірі 22544,00 грн за договором №204(5)20УК/53-121-01-20-09381 від 25.05.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем договірні зобов'язання за договором № 204(5)20УК/53-121-01-20-09381 від 25.05.2020 виконані з порушення строків оплати отриманого товару.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 50, 598, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського суду України.
Використовуючи надане процесуальним законом право, відповідач надав відзив (документ сформований в системі «Електронний суд» 10.07.2025, зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. № 14144/08-08/25 від 10.07.2025), який судом прийнято до розгляду. У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд врахувати викладені заперечення проти позову, відмовити у задоволенні позовних вимог, у разі задоволення позовних вимог, зменшити розмір 3% річних.
Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЄЛЄС-МК» (надалі по тексту Постачальник/Позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (надалі по тексту Покупець/Відповідач) укладено договір поставки продукції № 204(5)20уК/53-121-01-20-09381 від 25 травня 2020 року.
Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити продукцію на загальну суму 3 630111,00 грн.
За приписами п.3.1. Договору, вартість продукції за договором складає 3 025 647, 50 грн., крім того ПДВ 20% 605129,50 грн., загальна вартість разом 3 630 777,00 грн.
Згідно з п.3.2. Договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 120 сто двадцять) календарних днів з дати поставки продукції. Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Сторонами, 22 вересня 2020 року, укладено додаткову угоду № 1 до Договору якою внесено зміни до п.1.2. Договору.
Так, укладеною Додатковою угодою до п.1.2. Договору внесено наступні зміни: - Строк поставки товару: червень - листопад 2020.
Відповідно до видаткової накладної № 11 від 27 травня 2020 року Постачальником було передано, а Покупцем прийнято продукцію згідно Договору на суму з ПДВ на суму 288 808, 80 грн.
Відповідно до видаткової накладної № 13 від 10 червня 2020 року Постачальником було передано, а Покупцем прийнято продукцію згідно Договору на суму з ПДВ на суму 9 673, 20 грн.
Відповідно до видаткової накладної № 14 від 18 червня 2020 року Постачальником було передано, а Покупцем прийнято продукцію згідно Договору на суму з ПДВ на суму 1 040 265, 00 грн.
Відповідно до видаткової накладної № 15 від 18 червня 2020 року Постачальником було передано, а Покупцем прийнято продукцію згідно Договору на суму з ПДВ на суму 1 040 265, 00 грн.
Відповідно до видаткової накладної № 16 від 17 серпня 2020 року Постачальником було передано, а Покупцем прийнято продукцію згідно Договору на суму з ПДВ на суму 1040 265, 00 грн.
Відповідно до видаткової накладної № 17 від 19 серпня 2020 року Постачальником було передано, а Покупцем прийнято продукцію згідно Договору на суму з ПДВ на суму 181 665, 00 грн.
Відповідно до видаткової накладної № 24 від 18 листопада 2020 року Постачальником було передано, а Покупцем прийнято продукцію згідно Договору на суму з ПДВ на суму 29 835,00 грн.
Про отримання відповідачем товару свідчать підписи уповноваженої особи на накладних.
Договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена.
Продукцію прийнято без будь-яких зауважень щодо кількості та якості.
Таким чином, в рамках Договору Позивачем надано, а Відповідачем прийнято Продукцію на загальну суму 3 630 777,00 грн.
В рамках Договору Відповідачем здійснено оплату за наступними платіжними інструкціями:
- Платіжна інструкція № 16302 від 23 грудня 2020 року на суму 5 767,20 грн. Платіжна інструкція № 16304 від 23 грудня 2020 року на суму 25 767,60 грн.
- Платіжна інструкція № 16306 від 23 грудня 2020 року на суму 73 647, 00 грн.
- Платіжна інструкція № 16307 від 23 грудня 2020 року на суму 168 247,80 грн.
- Платіжна інструкція № 16310 від 23 грудня 2020 року на суму 15 379,20 грн.
- Платіжна інструкція № 16323 від 23 грудня 2020 року на суму 128 802,00 грн.
- Платіжна інструкція № 16333 від 23 грудня 2020 року на суму 9 673,20 грн. Платіжна інструкція № 1521 від 18 лютого 2021 року на суму 911 463,00 грн. Платіжна інструкція №1613 від 18 лютого 2021 року на суму 181 665, 00 грн.
- Платіжна інструкція № 2966 від 18 лютого 2021 року на суму 1 040 265, 00 грн.
- Платіжна інструкція № 2968 від 18 лютого 2021 року на суму 1 040 265, 00 грн. Платіжна інструкція № 6128 від 14 квітня 2021 року на суму 29 835, 00 грн.
Враховуючи приписи п.3.2. Договору кінцевою датою оплати за кожною з видаткових накладних є:
Строк сплати за видаткової накладної № 11 від 27 травня 2020 року - не пізніше 24 вересня 2020 року.
Строк сплати за видаткової накладної № 13 від 10 червня 2020 року - не пізніше 08 жовтня 2020 року.
Строк сплати за видаткової накладної № 14 від 18 червня 2020 року - не пізніше 18 жовтня 2020 року.
Строк сплати за видаткової накладної № 15 від 18 червня 2020 року - не пізніше 18 жовтня 2020 року.
Строк сплати за видаткової накладної № 16 від 17 серпня 2020 року - не пізніше 15 грудня 2020 року.
Строк сплати за видаткової накладної № 17 від 19 серпня 2020 року - не пізніше 17 грудня 2020 року.
Строк сплати за видаткової накладної № 24 від 18 листопада 2020 року - не пізніше 18 березня 2021 року.
Вартість продукції за видатковою накладною № 11 від 27 травня 2020 року сплачено наступними платіжними інструкціями:
Платіжна інструкція № 16302 від 23 грудня 2020 року на суму 5 767,20 грн.
- Платіжна інструкція № 16304 від 23 грудня 2020 року на суму 25 767, 60 грн.
- Платіжна інструкція № 16306 від 23 грудня 2020 року на суму 73 647, 00 грн.
- Платіжна інструкція № 16307 від 23 грудня 2020 року на суму 168 247,80 грн.
- Платіжна інструкція № 16310 від 23 грудня 2020 року на суму 15 379,20 грн.
Вартість продукції за видатковою накладною № 13 від 10 червня 2020 року сплачено наступними платіжними інструкціями:
- Платіжна інструкція № 16333 від 23 грудня 2020 року на суму 9 673,20 грн.
Вартість продукції за видатковою накладною № 14 від 18 червня 2020 року сплачено наступними платіжними інструкціями:
Платіжна інструкція № 16323 від 23 грудня 2020 року на суму 128 802, 00 грн. Платіжна інструкція № 1521 від 18 лютого 2021 року на суму 911 463, 00 грн.
Вартість продукції за видатковою накладною № 15 від 18 червня 2020 року сплачено
наступними платіжними інструкціями:
- Платіжна інструкція № 2966 від 18 лютого 2021 року на суму 1 040 265,00 грн.
Вартість продукції за видатковою накладною № 16 від 17 серпня 2020 року сплачено наступними платіжними інструкціями:
Платіжна інструкція № 2968 від 18 лютого 2021 року на суму 1 040 265, 00 грн.
Вартість продукції за видатковою накладною № 17 від 19 серпня 2020 року сплачено наступними платіжними інструкціями:
- Платіжна інструкція № 1613 від 18 лютого 2021 року на суму 181 665,00 грн.
Вартість продукції за видатковою накладною № 24 від 18 листопада 2020 року сплачено наступними платіжними інструкціями:
- Платіжна інструкція № 6128 від 14 квітня 2021 року на суму 29 835,00 грн.
Таким чином, покупцем здійснено перерахування грошових коштів в сумі 3 630 777,00грн., проте з порушенням визначеного сторонами строку.
Однак, порушуючи умови договору відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати за отриману від позивача продукцію, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 129606,28 грн та суми 3 % річних у розмірі 22544,00 грн за договором №204(5)20УК/53-121-01-20-09381 від 25.05.2020.
Відповідач наведені вище обставини не спростував.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, якій кореспондує ч.1 ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушуючи умови договору, відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині своєчасної оплати за отриману продукцію, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
У зв'язку з порушенням відповідачем термінів оплати рахунків за надання послуг з розподілу електричної енергії позивачем, згідно ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано суму інфляційних втрат у розмірі 129606,28 грн та суми 3 % річних у розмірі 22544,00 грн за договором №204(5)20УК/53-121-01-20-09381 від 25.05.2020.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», встановлено, що сума 3% річних підлягає частковому задоволенню у сумі 22515,34 грн. В решті пред'явленої до стягнення суми 3% річних суд відмовляє, як пред'явленій не обґрунтовано.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Наданий розрахунок втрат від інфляції перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», встановлено, що сума втрат від інфляції нарахована позивачем вірно.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних втрат. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
Суд із використанням інформаційно-пошукової системи «Законодавство» здійснив розрахунок інфляційних втрат, урахувавши позицію Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19, викладену в постанові від 20.11.2020.
Сума інфляційних втрат за вказаний період, відповідно до даних названої системи, становить 129606,28 грн та підлягає задоволенню повністю.
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову
Як уже зазначалося, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).
За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).
Законодавець в главі 24 Господарського кодексу України врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати вкожному конкретному випадку.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Наведені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 № 903/602/24.
Судові витрати.
Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Судовий збір у сумі 3028 гривні 00 копійок покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 24584661) в особі філії Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЄЛЄС-МК» (49000, м.Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корпус 11, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38753952) 129606 (сто двадцять дев'ять тисяч шістсот шість) гривень 28 копійок інфляційних втрат, 22515,34 (двадцять дві тисячі п'ятсот п'ятнадцять) гривень 34 копійки 3% річних, 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З урахуванням перербування судді Лєскіної І.Є. у відпустці, повне рішення складено та підписано 05.12.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Лєскіна