майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
05 грудня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/302/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи клопотання представника відповідача про стягнення (розподіл) судових витрат вих.№3 від 02.12.2025 у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Євтушка Віталія Олександровича
до Фізичної особи-підприємця Грищенко Галини Василівни
за участю в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК СЕРВІС САРНИ",
на стороні відповідача Виробничо-комерційного приватного підприємства "МЕЛЮК І КО"
про стягнення 77105,42 грн,
Фізична особа-підприємець Євтушок Віталій Олександрович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Грищенко Галини Василівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК СЕРВІС САРНИ", на стороні відповідача Виробничо-комерційного приватного підприємства "МЕЛЮК І КО", про стягнення 77105,42 грн заборгованості за поставлений товар.
Рішенням від 01.12.2025 у справі №906/302/25 господарський суд відмовив у задоволенні позову повністю.
02.12.2025 до суду через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про стягнення (розподіл) судових витрат вих.№3 від 02.12.2025, у якому останній просив ухвалити у справі №906/302/25 додаткове рішення, яким стягнути з ФОП Євтушка В.О. на користь ФОП Грищенко Г.В. судові витрати, пов'язані зі сплатою витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 20000,00 грн (а.с.199-208).
03.12.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на клопотання про розподіл судових витрат від 03.12.2025, у якій останній просив відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (а.с.210-213).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 03.12.2025 суд прийняв вказану вище заяву представника відповідача до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України ).
Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Метою впровадження вищезгаданого принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відзиві на позовну заяву від 24.04.2025 відповідач на виконання вимог ч.1 ст.124 ГПК України зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат становить 20000,00 грн, які понесені в рамках даної справи за залучення професійної правничої допомоги, докази чого будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення (а.с.80).
Представник відповідача у судовому засіданні 19.11.2025 також заявив про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу та зазначив, що відповідні докази будуть подані в порядку ч.8 ст.129 ГПК України (а.с.175).
Клопотання про стягнення (розподіл) судових витрат вих.№3 від 02.12.2025 з доданими до нього документами представник відповідача сформував та надіслав до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС 02.12.2025, тобто в межах п'ятиденного строку після ухвалення рішення суду у справі №906/302/25.
Отже порядок та строк звернення з клопотанням про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та подання відповідних доказів представником відповідача дотримано.
Згідно з положеннями ч.ч.1-3 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З матеріалів справи слідує, що правову ФОП Грищенко Г.В. надавав адвокат Сичов Д.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001075 від 14.06.2019, видане Радою адвокатів Житомирської області), повноваження та обсяг прав якого підтверджуються ордером серії АМ №1000388 від 24.04.2025 (а.с.81, 82).
Відповідно до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.1, 2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Так, 24.04.2025 адвокат Сичов Д.В. (далі - виконавець) та ФОП Грищенко Г.В. (далі - замовник) уклали договір-доручення про надання правничої допомоги №24/04/2025 (далі - договір) (а.с.203), згідно з п.1.1 якого предметом даного договору є надання виконавцем усіма законними методами та способами правової допомоги замовнику у справі №906/302/25.
Виконавець зобов'язується представляти права і законні інтереси замовника, зокрема, у судах України загальної юрисдикції та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені ЦПК України, ГПК України, КАСУ, КУпАП (пп.2.1.2 п.2.1 договору).
До прав виконавця належить, зокрема: збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази, зокрема, у господарських, справах; запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян за їх згодою; представляти права та законні інтереси замовника в судах загальної юрисдикції з усіма правами сторони, передбаченими ЦПК України, ГПК України, КАСУ, КУпАП; виконувати інші дії, передбачені законодавством України в інтересах замовника (п.2.2 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025 (п.3.1 договору).
Відповідно до п.4.1 договору, сума послуг адвоката складає 20000,00 грн. Гонорар сплачується клієнтом на розрахунковий рахунок адвоката протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.
Факт надання послуг оформляється актом приймання-передачі наданих послуг (п.4.2 договору).
01.12.2025 адвокат Сичов Д.В. як виконавець та ФОП Грищенко Г.В. як замовник склали й підписали акт надання послуг №61 про те, що адвокат надав послуги згідно договору-доручення №24/04/2025 від 24.04.2025 на загальну суму 20000,00 грн (а.с.204), яку було сплачено відповідачем у повному обсязі згідно з платіжною інструкцією №227 від 02.12.2025 (а.с.205).
Частиною 4 ст.126 ГПК України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у ч.5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки, викладені, зокрема, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.05.2025 у справі 910/9107/20.
Як уже згадувалось вище, позивач подав до суду відповідь від 03.12.2025 на клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якій вказав, що представник відповідача не надав належного доказового підтвердження обсягу виконаних юридичних робіт, деталізованого опису, розрахунку часу, погодинної вартості; заявлені витрати неспівмірні зі складністю справи, не відповідають реальному обсягу наданих послуг, їх розмір є завищеним і надмірним, не відповідає середнім ринковим ставкам для аналогічних спорів. Справа №906/302/25 не є складною, а обсяг наданих представником відповідача послуг є мінімальним; спір характеризується типовим правовим регулюванням, не вимагав проведення експертиз, спеціальних досліджень чи значного обсягу доказів, зміст поданих процесуальних документів є стандартним; фактично виконані дії представника відповідача обмежуються підготовкою відзиву на позовну заяву без ознак підвищеної складності; представник відповідача був присутнім лише на 4 судових засіданнях із 7 в процесі всього судового розгляду справи, фактична участь представника у процесі є меншою, ніж заявлено у клопотанні. Отже такі витрати не можуть вважатися реальними, необхідними та розумними (а.с.210-211).
Суд зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
З урахуванням викладеного, здійснивши аналіз доводів представника відповідача та наданих на їх обґрунтування доказів, зваживши на аргументи позивача, викладені у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, врахувавши рівень складності справи, обсяг та обґрунтованість поданих до суду адвокатом процесуальних документів, їх значення для вирішення спору та кількість судових засідань у справі, суд вважає, що заявлені представником відповідача витрати не є обґрунтованими та співмірними з ціною позову, є надмірними (25,94% від ціни позову), не відповідають критерію розумності їхнього розміру.
За наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника відповідача про стягнення (розподіл) судових витрат вих.№3 від 02.12.2025 шляхом стягнення з ФОП Євтушка В.О. на користь ФОП Грищенко Г.В. 7710,54 грн витрат на професійну правничу допомогу (10% від ціни позову), у решті вимог клопотання - відмовити.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 233, 244 ГПК України, господарський суд
1. Клопотання представника відповідача про стягнення (розподіл) судових витрат вих.№3 від 02.12.2025 задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Євтушка Віталія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Грищенко Галини Василівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 7710,54 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти клопотання відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Прядко О.В.
Друк: 1 - у справу;
- позивачу (до ел.каб.); представнику відповідача (ел.каб.); третім особам (до ел.каб.).