вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
05.12.2025м. ДніпроСправа № 904/5635/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО РЕНТ», м. Дніпро
про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію у загальному розмірі 93 760,26 грн.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (подано через систему "Електронний суд"), у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРО РЕНТ» (далі - відповідач) заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником "останьої надії" у загальному розмірі 93 760,26 грн., з яких: основна заборгованість за спожиту електроенергію у березні 2019 у розмірі 32 949,54 грн., інфляційні втрати у розмірі 27 529,83 грн., 15% річних у розмірі 33 280,89 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
В ухвалі від 07.10.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу було роз'яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю “ДНІПРО РЕНТ» зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
До господарського суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 07.10.2025, який направлявся на адресу відповідача, з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". (а.с. 59-64)
Як убачається з матеріалів справи, адреса відповідача відповідає адресі, що вказана у позовній заяві, та відповідає зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Окрім того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення викладені у заявах по суті справи відповідно до ч.8 ст. 252 ГПК України.
Докази наявні у матеріалах справи є достатніми для винесення судового рішення без виклику сторін.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", в частині повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Предметом доказування у справі є наступні обставини:
- укладення між сторонами Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27.12.2018 року та строк його дії;
- факт надання послуг за договором;
- умови надання послуг та порядок їх оплати;
- настання строку оплати наданих послуг;
- наявність часткової чи повної їх оплати, допущення прострочення.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 року ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" визначено постачальником “останньої надії» на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2025 року.
27.12.2018 року на офіційному веб-сайті Позивача, на виконання вимог ч.11 ст.64 Закону України “Про ринок електричної енергії», ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" як постачальником “останньої надії» було розміщено порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»; комерційну пропозицію №2 до Договору; додаток докомерційної пропозиції №2 Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії».
Позивач стверджує, що 27.12.2018 року між ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (далі - Постачальник, Позивач) та ТОВ "ДНІПРО РЕНТ" (надалі - Споживач, Відповідач) було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» (далі - Договір) на умовах публічного договору приєднання споживача.
Позивач подав до позову копію листа від 09.01.2019 на адресу Відповідача та оператора розподілу (Акціонерне товариство “ДТЕК Дніпровські електромережі»), в якому повідомив про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», про можливість акцептування цього договору шляхом оплати рахунку, про право споживача завантажити примірник договору з веб-сайту постачальника “останньої надії» та отримати підписаний цим постачальником примірник договору. У додатку зазначено рахунок за електроенергію на суму 1 854 082,43 грн. Копія цього рахунку до позову не додана. Доказів направлення вказаного листа поштовим зв'язком Позивачем до позову не надано.
За даними АТ “ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», на якого покладено функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії ТОВ “ДНІПРО РЕНТ» віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник “останньої надії» з 01 січня 2019 року, що підтверджується листом АТ “ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» від 18.01.2019 р. № 2078/1001.
Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Відповідно до п.2.1 публічного договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» від 27.12.2018 року Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Договір відповідно до п. 13.1 вказаного договору, набуває чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Згідно з п.2.2 зазначеного договору від 27.12.2018 року обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Акціонерне товариство “ДТЕК Дніпровські електромережі» (далі - Третя особа/АТ “ДТЕКДНІПРОВСЬКІЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»,ОСР) визначено як Оператора системи розподілу згідно реєстру суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється Національною комісією, і здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
В Комерційній пропозиції №2 від 27.12.2018 року, що є Додатком 1 до публічного договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» від 27.12.2018 року, договором передбачено, що цей Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів. Якщо Споживач протягом 90 календарних днів не укладе відповідний договір про постачання з іншим електропостачальником або договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, електроживлення його об'єкта (об'єктів) має бути припинено оператором системи за зверненням Постачальника.
Згідно з п.5.8 зазначеного договору постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії» від 27.12.2018 року розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Разом з тим, умовами Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 року (з урахуванням Зміни №1 від 31.01.2019 року) визначено, що Споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 Банківських (робочих днів з моменту отримання Споживачем рахунку.
Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу, (передачі).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем, отриманих від ОСР.
Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача.
Підписаний з боку Споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в 3-й (триденний) термін повертається на поштову адресу Постачальника.
У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, зазначений у Договорі або розрахункових документах.
Відповідно до п.5.10. Договору про постачання електричної енергії з постачальником “останньої надії» від 27.12.2018 року та Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 року, оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Відповідно до вимог пп.2 та пп.6 п.6.2 Договору про постачання електричної енергії з постачальником “останньої надії» Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору, а також відшкодувати, Постачальнику збитки, понесені ним у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов'язань перед Постачальником, що покладені на нього чинним законодавством, та/або цим Договором.
На виконання зазначеного Договору, за даними оператора системи розподілу АТ “ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕК від 16.11.2018 №1440):
- на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2019 року Відповідачу Позивачем складено Акт № 001006 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019р. від 31 січня 2019 року та рахунок № 000038115366/03/О01/03934 від 13.02.2019р. на обсяг споживання електричної енергії - 124 198 кВт*год. на суму 377 793,92 грн (з ПДВ) та направлено Відповідачу рекомендованим листом на його юридичну адресу 14.02.2019 р.;
- на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за лютий 2019 року (копія додається) Відповідачу Позивачем складено Коригувальний акт № 002129 до Акту № 001006 від 31 січня 2019 року купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2019р. від 28 лютого 2019 року та рахунок № 000038115366/03/О03/06348 від 11.04.2019 р., згідно з якими обсяг споживання електричної енергії за січень 2019 р. зменшено на 5806 кВт*год. на суму 110736,17 грн (з ПДВ) та направлено Відповідачу рекомендованим листом на його юридичну адресу 28.03.2019 р.;
- на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за березень 2019 року Відповідачу Позивачем складено Акт № 002598 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період березень 2019р. від 31 березня 2019 року та рахунок № 000002497789/03/О03/06290 від 11.04.2019 р. на обсяг споживання електричної енергії - 36404 кВт*год. на суму 11 413,09 грн (з ПДВ) та направлено Відповідачу рекомендованим листом на його юридичну адресуіЗ.04.2019 р.
Відповідач оплатив спожиту ним електричну енергію частково - у розмірі 437 919,47 грн, що підтверджується виписками по рахунку від 25.02.2019 р. (158 578,66 грн), від 26.02.2019 р. (152 093,40 грн), від 06.03.2019 (25 824,60 грн та 26 925,76 грн) від 10.05.2019 (74 497,05 грн).
Отже, заборгованість Відповідача перед Позивачем за спожиту електричну енергію станом на дату подання цього позову становить - 32 949,54 грн (з урахуванням ПДВ).
Оскільки Відповідачем заборгованість не погашена, Позивачем було направлено на адресу ТОВ “ДНІПРО РЕНТ» претензію-вимогу № 44/11-010413 від 24.03.2025, що було вручено Відповідачу 28.03.2025.
Проте жодної відповіді на вказану претензію відповідачем надано позивачу не було.
Станом на дату звернення позивача з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем в повному обсязі не погашено, з огляду на що сукупний розмір заборгованості складає 93 760,26 грн. та у зв'язку з чим позивач просить стягнути її в судовому порядку.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Щодо правовідносин сторін.
Судом встановлено, що Договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» від 27.12.2018 (далі - Договір) є публічним договором приєднання споживача, що укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання Споживача до цього Договору на умовах визначених Законом України “Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електрично енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ) і є однаковим для всіх споживачів.
Згідно із пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Отже, між сторонами спору виникли зобов'язальні (договірні) відносини, які регулюються, в тому числі, положеннями Книги п'ятої ЦК України, розділу 4 ГК України.
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення ч.1 ст.634 ЦК України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
В свою чергу, відповідно до приписів частини 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов'язується оплатити її та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання.
Дослідивши подані учасниками справи докази суд встановив, що Договір про постання електричної енергії постачальником “останньої надії» в судовому порядку не оспорений, а отже, в силу вимог ст. 204, 629 ЦК України правочин є правомірним та обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Закону України “Про ринок електричної енергії» електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Згідно з п.1 ч.3 ст.58 Закону України “Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Як встановлено вище, позивач належним чином виконав свої зобов'язання, в частині постачання електричної енергії, що підтверджується Актами купівлі-продажу електроенергії за січень та березень 2019 р.
З матеріалів справи вбачається, що направлені на адресу відповідача акти купівлі-продажу електроенергії підписані лише з боку позивача.
Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику “останньої надії» оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 № 312 “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (далі - Тимчасовий порядок), а саме шляхом надання постачальнику “останньої надії» Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що Відповідач, допустивши несвоєчасну оплату вартості спожитої електричної енергії за розрахунковий період березень 2019, порушив взяте на себе зобов'язання та під час судового розгляду не довів зворотного.
Отже, суд доходить висновку, що факт поставки позивачем електричної енергії відповідачу у спірний період підтверджено документально, а останнім не спростовано належними доказами.
За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 32 949,54 грн, яка відповідачем належними та допустимими доказами не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Щодо 15% річних та інфляційних нарахувань.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.
Положеннями п.п. 6 п. 7.1. глави 7 Договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» встановлено, що Постачальник має право отримувати відшкодування збитків від Споживача, що понесені Постачальником у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов'язань перед Постачальником, відповідно до умов Договору та чинного законодавства.
Також умовами комерційної пропозиції було встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15 процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Відповідно до Протоколу розрахунку за типом заборгованості пеня, 15% річних та інфляція за період з 21.02.2019 по 30.09.2025 р. (включно) розмір санкцій, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання становить 60 810,72 грн., а саме 32 280,89 грн - 15% річних та 27 529,83 грн - інфляційні втрати.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 15% річних та інфляційних втрат, суд вказує, що такий є арифметично вірним.
Разом з тим, суд зазначає, що за частиною другою статті 216 ГК України, норми якого були чинними на час виникнення правовідносин, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
До вказаних висновків дійшла Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
В даній ж постанові, Велика Палата вказує, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Таким чином, суд, з врахуванням висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду, дійшов висновку про можливість та необхідність зменшення відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача з 15% річних до 3% річних, як це передбачено ст. 625 ЦКУ. Стягнення 3% річних з відповідача є адекватною мірою господарської відповідальності за несвоєчасну сплату поставленого товару, є проявленням балансу між інтересами позивача та відповідача, а також спрямоване на відновлення платоспроможності та майнового стану відповідача.
Провівши такий арифметичний розрахунок 3% річних, суд зазначає, що за період із 21.02.2019 по 30.09.2025 з відповідача може бути стягнуто 6 532,13 грн 3% річних, яка є адекватною, порівняно з сумою основної заборгованості в розмірі 32 949,54 грн.
Відтак, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6 532,13 грн. грн. - 3 % річних і 27 529,83 грн. - інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання відповідачем.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відтак з урахуванням встановлених обставин справі й висновків суду у цій справі інші доводи відповідача не спростовують позовних вимог.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Відтак, оскільки спір виник через правопорушення Відповідача, на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. повністю.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРО РЕНТ» (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17; код ЄДРПОУ 38115366) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код ЄДРПОУ 19480600) основну заборгованість у розмірі 32 949,54 грн., інфляційні втрати у розмірі 27 529,83 грн., 3% річних у розмірі 6 532,13 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 05.12.2025.
Суддя В.Г. Бєлік