ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 грудня 2025 року Справа № 903/585/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
скаржника ГУ ДПС у Волинській області - Головата І.В.
арбітражного керуючого Зубашенка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.09.2025 у справі №903/585/25
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.09.2025 у справі №903/585/25 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області, поданого до суду 20.08.2025, про закриття провадження у справі відмовлено.
Задоволено клопотання боржника - фізичної особи ОСОБА_1 від 20.08.2025 про закриття провадження у справі.
Закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою суду від 19.06.2025.
Повноваження керуючого реструктуризацією боржника Зубашенка Юрія Вікторовича припинено.
Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений строк, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 15.12.2021 №1724/2022, виданий Волинським окружним адміністративним судом.
Скасовано арешт майна, накладений постановою головного державного виконавця Біловою В.А. Другого відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.02.2022 у виконавчому провадженні № 68559288 на суму 2 604 612,77 грн.
Скасовано арешт коштів, накладений постановою головного державного виконавця Біловою В.А. Другого відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.02.2022 у виконавчому провадженні № 68559288 на суму 2 604 612,77 грн.
Скасовано арешт коштів, накладений постановою головного державного виконавця Біловою В.А. Другого відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.05.2022 у виконавчому провадженні № 68559288 на суму 2 591 775,84 грн.
Скасовано арешт коштів, накладений постановою головного державного виконавця Біловою В.А. Відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07.11.2024 у виконавчому провадженні № 68559288 на суму 2 591 775,84 грн.
Місцевий господарський суд виснував, що підлягає до задоволення клопотання боржника про закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника на підставі п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, оскільки податковий борг фізичної особи Несмяновича Ігоря Ростиславовича визнано безнадійним та таким, що підлягає списанню, залишок заборгованості у розмірі сплаченого кредитором судового збору у справі про неплатоспроможність боржник сплатив добровільно, інші кредитори у справі відсутні.
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Головне управління ДПС у Волинській області звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.09.2025 стосовно клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ та задовольнити клопотання ГУ ДПС у Волинській області про закриття провадження у справі з підстав передбачених п. 1, 2 ч. 7 ст. 123 КУзПБ.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом не було взято до уваги, що обставини справи свідчать про недобросовісність дій ОСОБА_1 , що полягають у ненаданні боржником повної і достовірної інформації про майно та доходи членів своєї сім'ї, а також приховуванні боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї, з метою запобіганню стягненню з нього податків та неправомірному застосуванні процедури неплатоспроможності.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.09.2025 у справі №903/585/25 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення наступних недоліків апеляційної скарги: надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2422, 40 грн.
31.10.2025 на адресу суду від Головного управління ДПС у Волинській області надійшла заява до якої долучено докази сплати судового збору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.09.2025 у справі №903/585/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "02" грудня 2025 р. об 11:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 25.11.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
24.11.2025 на адресу суду від арбітражного керуючого Зубашенка Ю.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому арбітражний керуючий просить ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.09.2025 у справі №903/585/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області від 25.09.2025 - без задоволення.
В судовому засіданні у режимі відеоконференції представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги.
В судовому засіданні арбітражний керуючий заперечив доводи апеляційної скарги.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняття оскаржуваної ухвали суду, зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що 05.06.2025 до Господарського суду Волинської області надійшла заява від 05.06.2025 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи Несмяновича Ігоря Ростиславовича.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.06.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Зубашенка Ю.В..
20.06.2025 за №76436 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
18.07.2025 до господарського суду Волинської області від Головного управління ДПС у Волинській області надійшла заява без номеру від 18.07.2025, в якій заявник просить визнати грошові вимоги до боржника на загальну суму 2 337 172,83 грн.
Ухвалою суду від 21.07.2025 заяву кредитора - Головного управління ДПС у Волинській області про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду, розгляд заяви в судовому засіданні призначено на 24.07.2025.
Ухвалою від 24.07.2025 задоволено заяву Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про визнання грошових вимог до боржника; визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Волинській області до ОСОБА_1 на загальну суму 2 343 228 грн 83 коп., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 6056 грн 00 коп. - витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (позачергово); 844 983 грн 45 коп. - вимоги другої черги; 1 492 189 грн 38 коп. - вимоги третьої черги; постановлено визнати податковий борг ОСОБА_1 перед кредитором - Головним управлінням ДПС у Волинській області в розмірі 2 337 172 грн. 83 коп., що виник до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі №903/585/25 про неплатоспроможність боржника, безнадійним та списати.
20.08.2025 від Головного управління ДПС у Волинській області надійшло клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 на підставі ст. 123 КУзПБ. У клопотанні кредитор посилається на те, що боржник вказав недостовірні відомості про майно, яке належне йому і членам його сім'ї.
Через систему Електронний суд від боржника за підписом арбітражного керуючого надійшли:
- клопотання від 20.08.2025 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ та зняття арештів;
- заява від 20.08.2025 про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди в сумі 30280,00 грн та виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому.
На обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі боржник посилається на те, що ухвалою суду від 24.07.2025 податковий борг ОСОБА_1 перед кредитором - Головним управлінням ДПС у Волинській області в розмірі 2 337 172 грн. 83 коп., що виник до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі № 903/585/25 про неплатоспроможність боржника, визнано безнадійним та таким, що підлягає списанню, а 6056 грн, які становлять витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору) сплачені боржником, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ коштів №41 від 20.08.2025.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 5 ч. 1 ст.90 КузПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), зокрема, у разі відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.
Колегія суддів звертається до постанови Верховного Суду від 07.09.2023 у cправі №910/929/21), в якій зазначено, що тлумачення змісту ч. 1 ст. 90 КУзПБ у взаємозв'язку зі ст. 113 КУзПБ із застосуванням системного способу її інтерпретації свідчить, що наведена норма та визначені нею підстави закриття провадження у справі про банкрутство (за винятком підстав, визначених пунктами 1, 2, які стосуються виключно юридичної особи) є загальними щодо норм книги четвертої IV КУзПБ, яка містить підстави закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (фізичної особи - підприємця), адже вони застосовуються до більш широкого кола відносин: як банкрутства юридичних осіб, так фізичних осіб (фізичних осіб - підприємців).
З системного аналізу ст. 44, 48, 50, 58, 59 КУзПБ вбачається, що об'єктом процедури банкрутства (неплатоспроможності) є пасив (борги) боржника, погашення якого і відбувається в процедурах банкрутства (неплатоспроможності): санації, ліквідації (реструктуризації боргів боржника, погашення боргів боржника). Це ж стосується неплатоспроможності фізичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 90 КУзПБ провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 5, 9, 10, 12 і 13 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8 і 11 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 7 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
Саме наявність/відсутність боргу є підставою як для відкриття, так і закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Відсутність пасиву не дає право суду для подальшого руху справи, оскільки неможливо без наявності пасиву боржника перейти до наступної судової процедури в справі про банкрутство. Тобто, у разі відсутності грошових вимог до боржника, у суду немає процесуальної можливості перейти до наступної судової процедури.
Враховуючи, що податковий основний податковий борг ОСОБА_1 визнаний безнадійним та списаний, залишок заборгованості щодо відшкодування судового збору сплачений боржником добровільно, а також відсутність інших кредиторів, провадження у справі про неплатоспроможність боржника підлягає закриттю на підставі п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 90 КУзПБ у випадках, передбачених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 120 Кодексу з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду.
Як зазначалося вище, ухвалою суду першої інстанції від 24.07.2025, серед іншого, постановлено визнати податковий борг ОСОБА_1 перед кредитором - Головним управлінням ДПС у Волинській області в розмірі 2 337 172 грн 83 коп., що виник до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі №903/585/25 про неплатоспроможність боржника, безнадійним та списати.
Зокрема, суд першої інстанції виснував, що доказами, приєднаними ГУ ДПС у Волинській області до заяви, підтверджується, що податковий борг боржника виник, починаючи з 2019 року, відтак охоплюється поняттям боргу, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника (19.06.2025). Отже, відповідно до імперативного припису ч. 2 ст. 125 КУзПБ такі борги визнаються безнадійними та списуються у процедурі реструктуризації боргів боржника.
Вказана ухвала набула законної сили, учасниками справи не оскаржувалася.
Судом встановлено, що вимоги першої черги боржником погашені повністю, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 41 від 20.08.2025.
Інших кредиторів у боржника немає, тобто всі вимоги кредиторів у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 є погашеними повністю.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 на піставі п. 5 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
Щодо клопотання кредитора ГУ ДПС у Волинській області про закриття провадження у справі на підставі ч. 7 ст. 123 КУзПБ.
20.08.2025 ГУ ДПС у Волинській області, яке є кредитором, борг якого було визнано безнадійним і таким, що підлягає списанню, подало клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 з посиланням у тексті пояснень на ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства..
За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Відповідно до частини п'ятої статті 116 КУзПБ декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 зауважила, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
Включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
Частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім'ї;
2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Суд звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника (висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20).
Суд звертає увагу, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.08.2020 у справі №918/127/20, за змістом п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, у разі встановлення обставин зазначення боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї ці недоліки не є підставою, зокрема, для закриття провадження у справі за умови, що вони усунуті упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації шляхом надання суду виправленої декларації про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Таким чином, якщо боржник не скористається наданим йому правом упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією усунути виявлені недоліки щодо повноти та достовірності інформації, зазначеної у поданих ним (боржником) деклараціях, то настають визначені цією нормою наслідки у вигляді закриття провадження у справі, водночас, певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.
Ключовим завданням суду при наданні оцінки наявності підстав для закриття провадження у справі з підстав неподання боржником виправлених декларацій впродовж 7 днів з моменту отримання звіту керуючого реструктуризацією за результатами відповідної перевірки, є необхідність встановлення дотримання керуючим реструктуризації порядку повідомлення особи (боржника) про наявність обґрунтованих підстав вважати подання нею недостовірної та/або неповної інформації, а також факту наявності або відсутності надання виправлених декларацій впродовж встановленого законодавством строку.
Як встановлено судом, у звіті про результати перевірки декларацій боржника від 15.09.2025 (з урахуванням заяв про виправлення описок від 15.09.2025, від 18.09.2025) арбітражний керуючий зазначив про неповну інформацію про доходи і витрати боржника.
Звіт було надіслано боржнику та кредитору до їх електронних кабінетів, що підтверджується доданими до звіту квитанціями.
В подальшому, 16.09.2025 боржник подав виправлені декларації, у яких вказав про дохід у розмірі 11401,14 грн.
Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що поведінка боржника, пов'язана з усуненням недоліків, виявлених у декларації про майновий стан боржника, в межах встановленого законом процесуального строку є добросовісною, своєчасною, оскільки боржник скористався наданим йому законом правом на усунення в межах 7-денного строку недоліків декларації про майновий стан, а тому твердження кредитора про недобросовісність боржника спростовуються матеріалами справи. Крім цього, виправлена помилка боржника у декларації не має юридичного наслідку для кредитора.
У зв'язку з тим, що боржник упродовж 7-ми днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією від 15.09.2025 про результати перевірки декларацій надав суду виправлену декларацію про майновий стан, відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ.
При цьому, у клопотанні про закриття провадження у справі кредитор наводить факти, в тому числі факти укладення правочинів, які мали місце більше, як за 3 роки до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та не можуть бути предметом дослідження у справі.
Крім того, сторонами не заперечується, що під час перевірки декларацій було виявлено майно, яке належить дружині боржника, на підставі договорів дарування, укладених у 2019 році. Шлюбним договором не передбачено передачу майна у власність, а лише розподіл майнових прав та обов'язків подружжя.
Під час розгляду справи не встановлено, що у власності дружини боржника перебуває майно, яке б належало впродовж останніх 3 років боржнику і яке він відчужив на користь дружини з метою уникнення використання його для погашення вимог кредитора.
В матеріалах справи відсутні докази того, що боржником у деклараціях про майновий стан (з урахуванням виправлених декларацій) зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї або що майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредитором; що боржник вчиняв дії щодо дарування цінних речей менш ніж за 3 роки, що передували даті подання заяви про неплатоспроможність.
Не свідчить також про недобросовісність боржника і посилання кредитора на факт перетину боржником кордону за наявності у нього податкової заборгованості, оскільки такі обставини не спростовують твердження боржника про його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредитора. Матеріали справи не містять доказів оплати вартості таких поїздок особисто боржником. Судом встановлено, що відповідь Державної прикордонної служби на запит суду стосується питань, які наведені в ухвалі суду та лише тих осіб, які наведені у ній. Відповідь не містить відомостей про те, кому належать автомобілі.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно виснував, що для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства відсутні правові підстави, оскільки факти, описані ГУ ДПС у Волинській області, виникли понад 6 років до порушення провадження у справі про неплатоспроможність боржника, а ст.ст. 42, 116 Кодексу України з процедур банкрутства передбачена можливість проводити аналіз та спростовувати, визнавати недійсними правочини лише за останні три роки, які передували даті подання заяви про неплатоспроможність; відсутній факт ухилення боржника в процедурі банкрутства від погашення боргу перед кредитором, а податковий борг боржника визнано безнадійним та таким, що підлягає списанню.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставини ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.09.2025 у справі №903/585/25 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.09.2025 у справі №903/585/25 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.09.2025 у справі №903/585/25 - без змін.
2. Справу №903/585/25 повернути до Господарського суду Волинської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "04" грудня 2025 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Тимошенко О.М.