04 грудня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/20788/24
Провадження № 22-ц/4815/1100/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.
суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання : Хлуд І.П.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ПАТ "Рівнеобленерго", ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційні скарги ОСОБА_1 , представника Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" адвоката Чудіновича О.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2025 року, ухваленого в складі судді Кучиної Н.Г., повний текст судового рішення складено 19.06.2025, у справі № 569/20788/24
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про захист прав споживачів.
Позов обґрунтований тим, що він є співвласником домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 та кв. АДРЕСА_2 . 13.10.2024 поштою отримав лист від ПРАТ "РІВНЕОБЛЕНЕРГО", адресований ОСОБА_2 , в якому знаходився акт № R012475 від 11.09.2024 року про нібито порушення правил використання електричної енергії з повідомленням про запрошення на засідання комісії з розгляду питання про порушення ОСОБА_2 .
По причині того, що за адресою по АДРЕСА_3 в домоволодінні (будинку) раніше разом з громадянами Пантелєєвими проживали інші громадяни (сусіди) - в будинку існує 2 різних входа і встановлено 2 різних лічильника обліку електрчної енергії. Після набуття права власності громадянами Пантелєєвими на весь будинок по АДРЕСА_3 - у ньому так і залишилось розподілення електропроводкою постачання електричної енергії на 2 частини (існує 2 різних входа у будинок), а постачальником електричної енергії було присвоєно для кожного лічильника особисті рахунки № НОМЕР_1 (квартира АДРЕСА_4 ) та № 456233140 (квартира АДРЕСА_2 ).
Вказує про неможливість застосування до споживачів об'єкту побутового споживача за адресою: АДРЕСА_3 комерційних тарифів. Зазначає, що будинок по АДРЕСА_3 відноситься у відповідності до п.1.1.2. ч.1.1 Розділу I Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», пункту 14.1.129 Податкового кодексу України та наданих позивачем витягів з реєстру про право власності на будинок (додаток 1 у позовній заяві) до об'єктів побутового споживача і відповідно до споживача (ів) у цьому будинку вже апріорі неможливо (заборонено законом) застосовувати будь які комерційні тарифи, відмінні від тих, що визначені для побутового споживача з метою недопущення нерівного ставлення до одних споживачів, відносно інших, як складової частини законодавства про захист прав споживачів та права на справедливий та безсторнній суд, визначений ст.6 Конвенції.
Крім того, зазначає, про нечесну та агресивну підприємницьку діяльність відповідача який самовільно, без усяких дозволів та погоджень з боку позивача(ів) незаконно проникнувши на земельну ділянку позивача(ів), встановив на земельній ділянці позивача(ів), незаконно захопивши її, електроопору, ввівши в оману, що по іншому електропостачання будинку неможливе, хоча, як потім з'ясувалось дана електроопора використовується виключно для електропостачання інших будинків.
Позивач вважає, що дії відповідача були не лише неправомірними, а й вчиненими з елементами тиску, зловживання правом і порушенням засад добросовісності у підприємницькій діяльності.
З урахуванням заяв про зміну предмету позову, просив суд:
- визнати грубе порушення відповідачем ПрАТ «Рівнеобленерго» прав споживача - позивача ОСОБА_1 , визнати підприємницьку діяльність відповідача нечесною та агресивною (ч.1-2,4,6 ст.19 ЗУ "Про захист прав споживачів");
- визнати незаконним акт № R012475 від 11.09.2024 року, який складений ПРАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО», порушуючи рівність сторін, без належних, допустимих та достатніх доказів, здобутих у порядку встановленому законом, - за власними протиправними бажаннями, домислами та припущеннями ПРАТ "РІВНЕОБЛЕНЕРГО" в односторонньому порядку, тим самим порушуючи право споживача на належну якість послуг з електропостачання та скасувати його;
- зобов'язати відповідача визнати право позивача ОСОБА_1 , як співвласника житлового будинку по АДРЕСА_3 , як споживача, на належні безперебійні послуги з розподілу та постачання електричної енергії за цінами для побутових споживачів, визнати право користуватись електроенергією для своїх побутових потреб, визнати право не бути відключеним від постачання електричної енергії і тим самим при відключенні бути підданим моральним стражданням та матеріальним збиткам, - за фактом того, що позивач ОСОБА_1 згідний сплачувати всі необхідні платежі та виконувати всі необхідні умови (визначені законом) для особистого безперебійного постачання електроенергії за адресою АДРЕСА_3 , де позивач проживає, і не бути позбавленим цих послуг за особистим бажанням зацікавлених осіб, недоброзичників та кримінальних елементів;
- зобов'язати відповідача визначити позивача побутовим споживачем (нараховувати позивачу плату за спожиту електроенергію за ціною визначеною постановою КМУ № 632 від 31.05.2024 року у розмірі 4,32 грн/кВт•год незалежно від обсягу споживання) у будинку по АДРЕСА_3 в обсязі, якій позивач використовує для особистого споживання (в повному обсязі чи визначеному згідно до закону);
- заборонити відповідачу шантажувати споживача - позивача відключенням електроенергії для того, щоб позивач підписав всі потрібні відповідачу документи, за якими, всупереч закону, позивача можна бути визнано у порушеннях, до яких він (позивач) не має відношення, тим самим припинивши нечесну та агресивну підприємницьку діяльність відповідача, визначену ч.1-2, 4, 6 ст.19 ЗУ "Про захист прав споживачів", - за фактом того, що позивач ОСОБА_1 згідний сплачувати всі необхідні платежі та виконувати всі необхідні умови (визначені законом) для особистого безперебійного постачання електроенергії за адресою АДРЕСА_3 , де позивач проживає, і не бути позбавленим цих послуг за особистим бажанням зацікавлених осіб, недоброзичників та кримінальних елементів;
- зобов'язати відповідача визнати право позивача, як споживача, на використання в домоволодінні (будинку) по АДРЕСА_5 (два) лічильника обліку електричної енергії за двома особовими рахунками, які були встановлені до 26 липня 1999 року (згідно з вимогами чинних на той час нормативних документів) до дати набрання чинності Правил користування електричною енергією для населення (ПКЕЕН), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року;
- визнати право позивача, як споживача електричної енергії, на електропостачання домоволодіння (будинку) по АДРЕСА_3 за тарифами побутового споживача без незаконного примусу відповідачем (встановлення нерівних умов споживачам по АДРЕСА_3 відносно інших споживачів - користувачів електричної енергії) надання відповідача обов'язкового дозволу на встановлення електроопори на належній позивачу земельній ділянці, без незаконного самовільного встановлення самим відповідачем електроопори на земельній ділянці споживача, без незаконного проникнення та незаконного захоплення земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:041:0487, належній позивачу, без створення обмежень у користуванні електричною енергією, без необхідності виконання незаконних вимог відповідача з погодження утворення зони охорони електричних мереж, визнати нав'язані відповідачем умови на користування електричною енергією шляхом надання позивачем дозволу на встановлення відповідачем електроопор, які живлять електричною енергією інші будинки, - незаконними, а підприємницьку діяльність відповідача в цьому питання нечесною та агресивною, зобов'язати відповідача усунути вчинені порушення законним правам та свободам позивача - споживача;
- зобов'язати відповідачів припинити недоброчесну та агресивну підприємницьку діяльність відносно позивача в частині необхідності здійснення (виконання) демонтажу незаконно проведених (змонтованих) електричних проводів стовпу електроопори (незаконне проникнення та захоплення земельної ділянки, самоправні дії) на земельній ділянці, належній позивачу (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:041:0487) за адресою: АДРЕСА_3 , яке (незаконне встановлення) відбулось без згоди (дозволу) позивача та без наявності необхідних, визначених діючим законодавством, документів (проекту та інших дозвільних документів тощо), тим самим відновивши порушене право споживача на належне надання послуг з розподілу та постачання електричної енергії без нав'язування непотрібних споживачу послуг (за надання послуг з електропостачання щоб був незаконно розміщений на земельній ділянці позивача - споживача стовп електроопори, який буде використовуватись для електропостачання інших будинків, відмінних від будинку позивача, і щоб позивач не мав ніяких претензій до відповідача, інакше вони відключать його будинок від електропостачання), що у сукупності зазначених підстав, по причині незгоди позивача з незаконними діями відповідача, - стало причиною складання відповідачем оспорюваного позивачем незаконного акту № R012475 від 11.09.2024 року, законність складання якого оспорюється у цій судовій справі.
- стягнути з відповідача на користь позивача 3 000 000 (три мільйона грн., 00 копійок) завданої моральної шкоди.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про захист прав споживачів задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано акт № R012475 від 11.09.2024 року, який складений ПрАТ "Рівнеобленерго" .
Зобов'язано ПрАТ "Рівнеобленерго" визначити ОСОБА_1 побутовим споживачем (нараховувати позивачу плату за спожиту електроенергію за ціною визначеною постановою КМУ № 632 від 31.05.2024 року у розмірі 4,32 грн/кВт•год незалежно від обсягу споживання) у будинку по АДРЕСА_3 в обсязі, якій позивач використовує для особистого споживання (в повному обсязі чи визначеному згідно до закону).
Зобов'язано ПрАТ "Рівнеобленерго" визнати право ОСОБА_1 , як споживача, на використання в домоволодінні (будинку) по АДРЕСА_5 (два) лічильника обліку електричної енергії за двома особовими рахунками, які були встановлені до 26 липня 1999 року (згідно з вимогами чинних на той час нормативних документів) до дати набрання чинності Правил користування електричною енергією для населення (ПКЕЕН), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року.
Визнано право ОСОБА_1 , як споживача електричної енергії, на електропостачання домоволодіння (будинку) по АДРЕСА_3 за тарифами побутового споживача.
Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь ОСОБА_1 1000 грн. (одну тисячу гривень) завданої моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду сторони подали апеляційні скарги, в яких, посилаються на те, що рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній ним частинах, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Позивач просить скасувати частково рішення Рівненського міського суду Рівненської області від та постановити нове судове рішення (змінивши його) у мотивувальній та резолютивній частинах, визнавши підприємницьку діяльність відповідача нечесною і агресивною, а також стягнути з відповідача на користь позивача завдану протиправними діями моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень.
Апеляційні скарги відповідачів в частині задоволених позовних вимог мотивовані тим, що права позивача як споживача не порушені та не підлягають захисту через неналежність позивача, оскільки будь яких договірних відносин із ОСОБА_1 немає. Крім того, посилаються на помилковий висновок суду щодо незаконності акту № R012475 від 11.09.2024 року, оскільки дії представників відповідача ПАТ «Рівнеобленерго» були правомірними та відповідали правилам роздрібного ринку електричної енергії.
Вказують, що позовна вимога щодо заподіяння позивачу моральної шкоди є безпідставною та необґрунтованою, оскільки відсутня вина відповідачів та не доведено причинено наслідкового зв'язку між шкодою і протиправними діями та вини заподіювача.
Просять судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду у задоволеній частині є законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скарги відповідачів без задоволення.
Апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду таким вимогам закону відповідають.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками будинку АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 52770519 від 07 лютого 2016 року. Відповідно до відомостей реєстрів, будинок є одноквартирним.
Позивач зареєстрований та проживає у вказаному будинку, про що свідчить витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 9224-1212348-2018 від 09 січня 2018 року та адресна картка м. Рівне № 67859 від 16 листопада 2021 року.
У будинку по АДРЕСА_3 встановлені два прилади обліку електричної енергії (далі - лічильники) та відкриті два особові рахунки: № НОМЕР_1 (кв.1) та № НОМЕР_2 (кв.2). Вказану обставину відповідач не оспорює.
Постачальником електричної енергії, який одночасно виконує функцію постачальника універсальної послуги, на території Рівненської області відповідно до постанови НКРЕКП № 429 від 14 червня 2018 року є Товариство з обмеженою відповідальнісю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (ТОВ "РОЕК"). Оператором системи розподілу на території Рівненської області є Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (ПрАТ "Рівнеобленерго").
Відповідно до листа ПрАТ "Рівнеобленерго" № 59-20/545 від 10.10.2024 року ОСОБА_2 запрошувалась на засідання комісії з розгляду акту про порушення ПРРЕЕ № R012475 від 11.09.2024 року.
Згідно Акту про порушення № R012475 від 11.09.2024 року, встановлено, що в АДРЕСА_5 ОСОБА_2 порушено облік електричної енергії до об'єкту побутового споживача на непобутові потреби "Копі - центр", склад магазин.
Відповідно до протоколу № 27 від 13.11.2024 року комісією, в присутності представника споживача ОСОБА_1 розглянуто акт про порушення № R012475 від 11.09.2024 року та було встановлено, використання електричної енергії на об'єкті побутового споживача на непобутові потреби та запропоновано в місячний термін укласти договір як непобутовим споживачем або негайно припинити споживання електричної енергії на непобутові потреби.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За ч.1 та ч. 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до вимог ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Тобто фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунку та/або споживання послуги.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 року затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Згідно пункту 1.1.2 вказаних Правил побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність);
Об'єкт побутового споживача - квартира, житловий будинок (частина будинку), приватне домогосподарство, садовий будинок та інші об'єкти житлової нерухомості, визначені у пункті 14.1.129 Податкового кодексу України, що належать індивідуальному побутовому споживачу на праві власності або користування та яким присвоєні окремі адреси, а також земельна ділянка, призначена для індивідуального житлового будівництва зазначених об'єктів житлової нерухомості;
Побутові потреби - споживання (використання) електричної енергії для задоволення умов постійного або тимчасового проживання та/або перебування фізичних осіб на об'єкті побутового споживача, включаючи прибудинкову (присадибну територію) у тому числі для індивідуального будівництва (реконструкції) об'єктів приватного домогосподарства, крім нотаріальної, підприємницької, господарської та незалежної професійної діяльності, зокрема діяльності дата-центрів, центрів обробки даних, зі створення віртуальних активів (майнінгу) та надання інших платних послуг, у тому числі у сфері сільського зеленого туризму тощо
Відповідно до п.1.2.8 Правил, постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.
Пунктом 2.3.12. Правил Електрична енергія, яка споживається (використовується) на об'єкті індивідуального побутового споживача на непобутові потреби, зокрема для підприємницької, господарської та незалежної професійної діяльності, надання платних послуг, здійснення нотаріальної діяльності, діяльності дата-центрів, центрів обробки даних, діяльності зі створення віртуальних активів (майнінгу), надання інших платних послуг, у тому числі у сфері сільського зеленого туризму тощо, обліковується за умовною (віртуальною) точкою комерційного обліку окремо та оплачується за цінами на універсальні послуги для малих непобутових споживачів за відповідний розрахунковий місяць (незалежно від потужності електроустановки об'єкта такого індивідуального побутового споживача).
У разі споживання (використання) електричної енергії на об'єкті індивідуального побутового споживача на непобутові потреби індивідуальний побутовий споживач зобов'язаний звернутись до оператора системи із заявою про організацію окремого обліку споживання електричної енергії на непобутові потреби та оформлення акта розподіленої електричної енергії (додаток 11 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії). Організація обліку має бути здійснена шляхом створення умовних (віртуальних) точок комерційного обліку для побутових та непобутових потреб з використанням існуючого засобу вимірювальної техніки. Обсяги споживання електричної енергії на об'єкті індивідуального побутового споживача на побутові потреби визначаються постачальником послуг комерційного обліку розрахунковим шляхом у межах обсягів соціальних нормативів для користування послугами з постачання та розподілу електричної енергії у житлових приміщеннях, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 (далі - постанова КМУ № 409). Споживач зобов'язаний надати дані та документи для оформлення акта розподіленої електричної енергії. Оператор системи розглядає таку заяву протягом п'яти робочих днів.
У разі споживання (використання) електричної енергії на об'єкті колективного побутового споживача або іншого споживача (крім індивідуального побутового споживача) за фіксованою ціною для побутових споживачів на непобутові потреби (на потреби (цілі), для яких застосування фіксованої ціни на електричну енергію не передбачено законодавством), такий споживач має звернутись до оператора системи із заявою про організацію окремого обліку споживання електричної енергії на непобутові потреби, шляхом встановлення додаткового засобу обліку або створення умовної (віртуальної) точки комерційного обліку. У випадках використання електричної енергії на непобутові потреби для електроустановок потужністю до 0,1 кВт, установлення вузла комерційного обліку на непобутові потреби недоцільне.
У разі виявлення оператором системи фактів споживання (використання) побутовим споживачем та іншими споживачами електричної енергії за фіксованою ціною для побутових споживачів на непобутові потреби (на потреби (цілі), для яких застосування фіксованої ціни на електричну енергію не передбачено законодавством) оператор системи складає акт про порушення цих Правил, у якому зазначаються виявлені факти споживання електричної енергії за фіксованою ціною для побутових споживачів на непобутові потреби та зобов'язання споживача здійснити заходи з усунення виявленого порушення.
Підтвердженням факту споживання (використання) електричної енергії за фіксованою ціною для побутових споживачів на непобутові потреби можуть слугувати:
отримана інформація від місцевих органів державної влади, місцевого самоврядування, податкової служби;
рекламні вивіски та фасадні таблички на об'єктах;
зафіксовані фото (відео) з відповідною рекламою;
рекламна інформація з продажу товарів чи надання платних послуг на відповідних сайтах мережі Internet тощо.
При складенні такого акта про порушення оператор системи має право обстежувати внутрішні електричні мережі та струмоприймачі на об'єкті споживача на предмет споживання електричної енергії за фіксованою ціною для побутових споживачів на непобутові потреби.
Такий акт про порушення розглядається оператором системи у порядку, передбаченому розділом VIII цих Правил.
У разі наявності підтверджених фактів споживання (використання) споживачем електричної енергії за фіксованою ціною для побутових споживачів на непобутові потреби та недопуску споживачем представників оператора системи на об'єкт для обстеження внутрішніх електричних мереж увесь обсяг використаної електричної енергії на такому об'єкті споживача вважається таким, що використаний на непобутові потреби.
У разі підтвердження за результатами обстеження внутрішніх електричних мереж факту споживання (використання) електричної енергії за фіксованою ціною для побутових споживачів на непобутові потреби у протоколі комісії з розгляду акта про порушення зазначаються зобов'язання споживачу здійснити заходи з усунення виявленого порушення негайно.
Відповідно до статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статі 89 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановивши, що позивач ОСОБА_1 є співвласником домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 , зареєстрований та проживає в ньому, користується послугами постачання електричної енергії та оплачує їх, що підтверджується наявними у справі доказами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач, в розумінні положень Закону України "Про захист прав споживачів, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про ринок електричної енергії", є споживачем та, відповідно, має право на захист своїх прав як споживача.
Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг відповідачів щодо неналежного позивача не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо існування договірних відносин між позивачем як споживачем та відповідачем, можливості захищати право на отримання послуг з електропостачання власного майна.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг щодо правомірності акту про порушення № R012475 від 11.09.2024 року, оскільки в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження факт використання споживачем електричної енергії за фіксованою ціною для побутових споживачів на не побутові потреби. Належні та достатні докази з цього приводу в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність ознак нечесної та агресивної підприємницької діяльності відповідачів, оскільки доказів введення позивача в оману, примусу, докучання чи неналежного впливу матеріали справи не містять.
Відтак, місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні цих позовних вимог.
Щодо стягнення моральної шкоди :
Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 90 постанови від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц(провадження № 14-538цс19).
Визначаючи розмір завданої моральної шкоди у сумі 1 000 грн, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з характеру вчиненого правопорушення, глибини і тривалості завданих позивачу душевних страждань, врахував при цьому вимоги розумності і справедливості, а тому дані доводи апеляційних скарг колегія суддів відхиляє.
Інші доводи апеляційних скарг, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянтів, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 04 грудня 2025 року
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Хилевич С.В..