Житомирський апеляційний суд
Справа №282/929/25 Головуючий у 1-й інст. Носач В. М.
Номер провадження №33/4805/1056/25
Категорія ст.124,122-4,130 ч.1 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
03 грудня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Кіндрась С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Кіндрась Сергія Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Любарського районного суду Житомирської області від 28 липня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Любарського районного суду Житомирської області від 28 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 08 липня 2025 року об 11 год 30 хв на вул. Житомирській в с. Юрівка Житомирського району Житомирської області керував автомобілем марки MERSEDES-BENZ S 400 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення з автомобілем марки МАН 18500TGX, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 13.3 ПДР порушення правил зустрічного роз'їзду, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.
08 липня 2025 року об 11 год 30 хв на вул. Житомирській в с. Юрівка Житомирського району Житомирської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки MERSEDES-BENZ S 400 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме здійснив зіткнення з автомобілем марки МАН 18500TGX, д.н.з. НОМЕР_2 , після чого місце пригоди залишив, чим порушив п. 2.10а ПДР залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил, відповідальність за що передбачена ст. 122-4 КУпАП.
08 липня 2025 року об 11 год 30 хв на вул. Житомирській в с. Юрівка Житомирського району Житомирської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки MERSEDES-BENZ S 400 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: (різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає дійсності, не чітка сповільнена мова). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатора Драгер алкотест 6810 та в медичному закладі у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на відеозапис на нагрудний портативний відеореєстратор номер 857507, чим порушив п. 2.5 ПДР відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Кіндрась С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Зокрема, зазначає, що постанова суду ґрунтується на неналежних доказах, які не відповідають вимогам законодавчих актів.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення адвоката Кіндрася С.В., який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.
Також, відповідно до статті 122-4 КУпАП, відповідальність настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачає адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інкриміновані ОСОБА_1 порушення ПДР України передбачають:
13.3 - під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху;
2.10 а) - у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
2.5 - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколами про адміністративні правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним пунктів 13.3, 2.10 а), 2.5, 2.1 а) ПДР України, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статтей 283, 284 КУпАП.
Як вірно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується:
- протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №№ 385247, 385220, 385182 від 08.07.2025. Дані протоколи відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, містять виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила (а.с. 2, 28, 49);
- рапортом начальникові відділення поліції № 1 Житомирського районного УП ГУНП в Житомирській області від 08.07.2025 про те, що 08.07.2025 0 11:34 від потерпілого ОСОБА_2 на лінію 102 надійшло повідомлення про ДТП за участі двох ТЗ на вул. Житомирська в селищі Любар (а.с. 50);
- письмовим поясненням потерпілого ОСОБА_2 , який зазначив, 08.07.2025 біля 11 год. 30 хв. він керував автомобілем МАН 18500TGX, д.н.з. НОМЕР_2 , з селища Любар. На перехресті його обігнав автомобіль MERSEDES чорного кольору з д.н.з. НОМЕР_1 та зупинився на узбіччі. Коли він проїжджав повз нього, то автомобіль MERSEDES почав рух і вдарив його автомобіль у праву передню частину, завдавши пошкоджень. За кермом автомобіля Мерседес був ОСОБА_1 , житель селища Любар. Через пару хвилин останній повернувся, нецензурно вилаявся і поїхав далі. По мові було зрозуміло, що водій автомобіля MERSEDES можливо перебував в стані алкогольного сп'яніння (а.с. 6);
- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди з додатком, на яких зафіксовано розташування автомобіля МАН 18500TGX, д.н.з. НОМЕР_2 , на проїзній частині вул. Житомирська в селищі Любар та пошкодження правої передньої частини кабіни автомобіля (а.с. 51);
- огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 , який має ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, сповільненість мови, поведінка, що не відповідає дійсності, від огляду на місці та закладі охорони здоров'я з використанням спеціального технічного засобу відмовився (а.с. 3);
- долученими до справи відеозаписами з вуличної камери нагляду, які містяться на дисках, що приєднані до матеріалів справи, на яких зафіксовано обставини ДТП, зазначені водієм ОСОБА_2 у письмових поясненнях, а саме небезпечний обгін на перехресті автомобілем MERSEDES, д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіля МАН 18500TGX, д.н.з. НОМЕР_2 , зупинку першого на правому узбіччі та подальший виїзд на проїзну частину перед автомобілем МАН, який вимушений був застосувати раптове гальмування. При цьому, автомобіль MERSEDES поїхав далі (а.с. 9);
- долученими до справи відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких у ОСОБА_1 зафіксовано: ознаки алкогольного сп'яніння - порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці, яка пов'язана із погрозами працівникам поліції забрати табельну зброю та позбавити їх життя; відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на місці та «висловлення» згоди на проходження такого огляду в закладі охорони здоров'я з подальшим запереченням виконання такої згоди своїми діями (а.с. 9).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи захисника про те, що матеріали справи ґрунтуються на неналежних доказах, з посиланням на нормативні документи, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.
Так, при оцінці доказів суд реалізує стандарт більшої переконливості, при якому цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Факт ДТП за участю автомобілів MERSEDES-BENZ S 400 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , та МАН 18500TGX, д.н.з. НОМЕР_2 , зафіксовано вуличними камерами нагляду, відеозаписи з яких, у відповідності до вимог ст.251 КУпАП, є належними доказами, оскільки містять фактичну інформацію про обставини ДТП, повністю узгоджуються із письмовими поясненнями водія автомобіля МАН. Невідповідність зафіксованому на відео часу запису на одну годину (зазначено 10:22, а фактичний час події вказано біля 11:30) не впливає на достовірність цього доказу тому, що зафіксовані на ньому події пригоди (учасники ДТП, місце ДТП тощо) повністю відповідають обставинам зазначеним у протоколах про адміністративне правопорушення, поясненням водія ОСОБА_2 та рапорту чергового відділення поліції щодо часу ДТП.
У подальшому, наявність механічних пошкоджень у передній правій частині кабіни автомобіля МАН 18500TGX, д.н.з. НОМЕР_2 , було зафіксовано на схемі місця ДТП з додатком, а пошкодження у лівій частині кузова автомобіля MERSEDES-BENZ S 400 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , на відеозапису з боді-камери поліцейського у приватному подвір'ї під час спілкування з ОСОБА_1 , який не пояснив звідки на останньому виникли такі пошкодження та хто міг керувати ним, окрім особи, яка перебувала на цьому подвір'ї, а саме ОСОБА_1 . Механізм ДТП та розташування пошкоджень на ТЗ, перебування автомобіля MERSEDES в подвір'ї особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повністю відповідають письмовим поясненням водія ОСОБА_2 щодо перебування за кермом останнього саме ОСОБА_1 , якого він бачив особисто на місці події, коли той повернувся на деякій час. Обставин, які б не надавали можливості довіряти їм, матеріали справи не містять. Відсутність відеозапису відібрання письмових пояснень у водія ОСОБА_2 не відносить останній до неналежних доказів, якщо він може бути оцінений у сукупності з іншими доказами на предмет достовірності.
Згідно ст. 251 КУпАП такі пояснення відносяться до доказів, на підставі яких встановлюються фактичні обставини справи. Підстави не довіряти останнім у суду немає, оскільки останні не суперечать матеріалам справи.
Одночасно, судом першої інстанції надано належну оцінку поведінці ОСОБА_1 , який ніби то надав згоду на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, але у подальшому такі дії добровільно не вчинив.
Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Аналогічні вимоги закріплено у п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103).
Згідно п. 6 Порядку № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 8 Порядку № 1103).
З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці, але вказав на те, що він згоден пройти такий огляд в закладі охорони здоров'я, на що звертає увагу адвокат, як підставу протиправності постанови суду.
В той же час, при огляді відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, долучених до справи, вбачається, що ОСОБА_1 своїми діями фактично спростував свою згоду. Так, останній випроводив працівників поліції за межі свого подвір'я, погрожував забрати табельну зброю та позбавити поліцейського життя, а потім повернувся назад до подвір'я. На роз'яснення працівників поліції, що будуть складено протоколи про адміністративні правопорушення за вищевказаними фактами і що він має право на ознайомлення із ними, ОСОБА_1 не реагував і пішов у господарське приміщення.
Отже, формальне ніби то висловлення ОСОБА_1 згоди на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, не може вважатися реальною згодою, якщо послідуючі фактичні дії (уникнення працівників поліції, нереагування на їх роз'яснення) тощо свідчать про відмову від такого огляду.
Таким чином, доводи адвоката про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння у лікарні, спростовуються долученими доказами, а саме відеозаписом розмови.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, відсутність в матеріалах справи доказів надання водію сертифікату перевірки типу засобів вимірювальної техніки та направлення на проходження огляду на стан сп'яніння про, що зазначається у пунктах 5, 8 розділу ІІ Інструкції, не спростовує наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки такі документи долучаються у разі проходження водієм огляду на стан сп'яніння на місці або у закладі охорони здоров'я, відповідно. В даному випадку судами встановлено наявність обставин, які свідчать про відмову від проходження такого огляду, як на місці, так і в закладі охорони здоров'я.
За таких обставин, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: в протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що останній від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився; наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Не спростовують вини водія ОСОБА_1 доводи захисника щодо неналежності таких доказів, як відеозаписи з камер працівників поліції, з посиланням на вимоги ст.ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 6 розділу 2, п. 2 розділу 3 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, щодо відсутності безперервності зйомки.
Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не були спростовані обґрунтовані висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозаписам, як належним та допустимим доказам та які не мають ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи, а зафіксовані на них події не заперечуються їх учасником - ОСОБА_1 , не спростовані належними доказами. При цьому, саме по собі формальне посилання на недотримання безпереревності відеозапису не призводить автоматично до його неналежності, якщо інші докази у справі дозволяють зробити обґрунтовані висновки по обставинам справи. При цьому, час запису відеороликів не суперечить обставинам події. З урахуванням наведеного, судом першої інстанції надано належну оцінку факту не безперервності відеозапису на предмет його належності та достатності для встановлення обставин справи.
Також, відсутність відеозапису складення протоколів про адміністративні правопорушення не призводить до їх неналежності з урахуванням зафіксованого на відеозапису ігнорування ОСОБА_1 повідомлення поліцейських про складення протоколів та роз'яснення прав, можливість ознайомлення з ними, шляхом втечі у подвір'я.
Таким чином, доводи захисника Кіндрась С.В. про те, що обвинувачення базується лише на поясненнях потерпілого ОСОБА_2 , який не може бути самостійним доказом вчинення адміністративного правопорушення, спростовуються іншими доказами у їх сукупності, а саме відеозаписами з місця ДТП та місця виявлення ОСОБА_1 і автомобіля MERSEDES-BENZ S 400 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , з механічними пошкодженнями, схемою місця ДТП із фіксацією пошкодження автомобіля МАН 18500TGX, д.н.з. НОМЕР_2 , рапортом працівника поліції, відеозаписами, які повністю узгоджуються із поясненнями потерпілого ОСОБА_2 .
Отже, суд першої інстанції, на підставі досліджених доказів, з використанням стандарту більшої переконливості доказів, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, яке пов'язано із порушенням п. 13.3 ПДР України, тобто причинно-наслідковому зв'язку із її діями та дорожньо-транспортною пригодою, а також наявності ознак інших супутніх правопорушень, що пов'язані із відмовою у проходження огляду на стан сп'яніння та залишенні місця ДТП.
Додаткових об'єктивних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції або свідчили б про порушення норм КУпАП при прийнятті рішення суддею, а також відповідних додаткових доказів в апеляційній скарзі не наведено і до апеляційного суду не надано. Досліджені судом докази є достатніми для висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
При розгляді даної справи суддя місцевого суду правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника Кіндрась Сергія Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Любарського районного суду Житомирської області від 28 липня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь