Житомирський апеляційний суд
Справа №279/861/25 Головуючий у 1-й інст. Івашкевич О. Г.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
28 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м.Житомирі
цивільну справу №279/861/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Івашкевич О.Г. у м. Коростені,
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТзОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1258-7635 від 23 серпня 2023 року в сумі 31 500 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом - 6 300 грн, простроченої заборгованості за процентами - 25 200 грн.
Позов обґрунтований тим, що 23 серпня 2023 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1258-7635 (далі - кредитний договір). Кредитний договір, як вбачається із його змісту, разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник попередньо ознайомлений, у відповідності до норм частини першої ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами. Моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На виконання вимог кредитного договору позичальнику був наданий одноразовий ідентифікатор A6247 для підписання кредитного договору від 23 серпня 2023 року №1258-7635, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 6 300 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; знижена процентна ставка - 2,5% в день; стандартна процентна ставка - 3% в день. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. На підтвердження факту видачі кредиту до позовної заяви додані документи, що підтверджують перерахування кредитних коштів. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти, відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. В подальшому, відповідач всупереч умовам кредитного договору, ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.ст.525,526,530,536,610,612 ЦК України порушив зазначені вище умови кредитного договору і не повернув у повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування, встановленого умовами кредитного договору. Станом на 17 грудня 2024 року загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору (сума кредиту і процентів), становлять 62 559 грн, із яких: прострочена заборгованість за кредитом - 6 300 грн; прострочена заборгованість за процентами - 56 259 грн. Порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображений в розрахунку сум заборгованості за кредитним договором, що додається до позовної заяви. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТзОВ «Укр кредит Фінанс», а саме, часткового списання заборгованості позичальнику в загальній сумі 31 059 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у сумі 31 500 грн, а тому до стягнення підлягає неповна сума заборгованості за кредитним договором, а лише її частина.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2025 року позов задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 23 серпня 2023 року №1258-7635 у розмірі 31 500 грн. Вирішено питання судового збору.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить в зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю частково у задоволені позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що строк кредитування, на який йому надавався кредит, мав становити 14 днів, а не 300 днів з його погодження, а саме, до 05 вересня 2023 року. Дата повернення (виплати) кредиту 05 вересня 2023 року. Продовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін у процесі реструктуризації кредитних зобов'язань позичальника. Термін сплати процентів за користування кредитом, які були визначені як кожний останній день базового періоду, мав становити 14 днів з дня надання кредиту. Він через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, це 14 днів та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав йому за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який він використав для підтвердження підписання кредитного договору. Із самим договором, де був поставлений його ідентифікатор, в силу життєвих обставин він не мав змогу ознайомитися та вважає, що позивач, скориставшись його необізнаністю, нав'язав йому договір не на зручних для нього умовах та надав його до суду. На момент отримання кредиту в сумі 6 300 грн строком на 14 днів набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-ІХ. Законом внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов'язань. Вважає, що у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит, позичальник звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Укладений кредитний договір є таким, що порушує частину другу ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків і фінансових послуг» та частину третю ст.9 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки фактично працівники позивача при видачі кредиту його не ознайомили, як позичальника, з можливими ризиками, оскільки він, як клієнт, здійснюючи оформлення кредиту через інтернет, не мав можливості оцінити та осмислити умови кредитування, виявити недоліки та оцінити всі можливі збитки та ризики. Сума заборгованості за нарахованими процентами майже у десять разів перевищує суму тіла кредиту, що є фактичним порушенням розумного балансу між його інтересами та інтересами позивача, та взагалі позбавлять його можливості виплатити грошові кошти узяті за договором. Вважає, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, який підготовлений працівниками організації, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до нього, як відповідача. Відповідно до п.8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі №902/417/18, суд за певних умов може зменшити загальний розмір неустойки, штрафу та процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Стягнення заборгованості за нарахованими процентами у сумі 56 259 грн не є співмірною сумі кредиту у 6 300 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на його шкоду, як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, тому просить зменшити розмір процентів, яка не буде перевищувати (50%) за кредитом від 23 серпня 2023 року №1258-7635. Розмір процентів за несвоєчасно виконанні зобов'язання за кредитом є несправедливим у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду йому, як позичальнику, як споживачу послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 6 300 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
При цьому посилається на те, що відповідач попередньо ознайомився з договором та правилами надання споживчих кредитів, паспортом споживчого кредиту, інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1258-7635 (графік платежів за договором), які складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови. На офіційному веб-сайті ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» (https://creditkasa.com.ua/) у вільному доступі для всіх клієнтів ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: договір кредиту (примірний договір на момент укладення); правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); згода на обробку персональних даних; публічна інформація; положення про конфіденційність. На веб-сайті ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг. Позивачем до позовної заяви на підтвердження перерахування грошових коштів Відповідачу надавався лист (довідка) АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay та довідка про перерахування суми кредиту від 23 серпня 2023 року №1258-7635, які підтверджують перерахування грошових коштів ОСОБА_1 . Звертаємо увагу суду, що позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із яким укладений договір від 02 грудня 2019 року №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) (надається в додатках) надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 6 300 грн за договором про відкриття кредитної лінії на картковий рахунок, вказаний відповідачем, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору від 02 грудня 2019 року №4010 на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі. У кредитному договорі від 23 серпня 2023 року №1258-7635 сторонами погоджені умови щодо розміру та строку кредитного договору та ОСОБА_1 погодився з такими умовами шляхом електронного підпису договору одноразовим ідентифікатором A6247. Кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 6 300 гривень та прострочену заборгованість процентами - 25 200 гривень, що разом становить 31 500 гривень. Наголошено, що жодних штрафних санкцій відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання, в тому числі за ст. 625 ЦК України, за договором не нараховано.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 23 серпня 2023 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття кредитної лінії №1258-7635, відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит у розмірі 6 300 грн строком на 300 днів, тобто до 17 червня 2024 року, шляхом переказу на його платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі стандартної ставки 3% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії договору за виключенням строку користування кредитом за зниженою (2,50%) та/або пільговою ставкою (2,50%).
Невід'ємною частиною цього договору є додатки: правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспорт споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором), які підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А6247 (а.с.13-30).
Договір укладено сторонами у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Із довідки про перерахування суми кредиту від 23 серпня 2023 року №1258-7635 за допомогою системи Liqpay та витягу з реєстру АТ КБ «Приватбанк» щодо перерахування коштів ОСОБА_1 , убачається, що ТзОВ «Укр Фінанс Груп» на платіжну картку НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 зазначив у електронному кабінеті, перераховані кошти у розмірі 6 300 грн (а.с.31-39).
За змістом ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта ст.203 ЦК України).
Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша ст.627 ЦК України).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга ст.639 ЦК України).
Абзац другий частини другої ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п'ята ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною восьмою ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Із системного аналізу положень вказаного вище законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
У іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з встановленими судом фактичними обставинами справи, 23 серпня 2023 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття кредитної лінії №1258-7635 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківська картка), грошових коштів у розмірі 6 300 грн зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 3% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом, строком на 300 календарних днів. Дата повернення кредиту 17 червня 2024 року.
Між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.
За приписами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 виснувано, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів на спростування презумпції правомірності договору про відкриття кредитної лінії або окремих його частин. Зазначений договір або окремі частини недійсними у судовому порядку не визнані.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною першою ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Так, за умовами укладеного сторонами кредитного договору від 23 серпня 2023 року ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» надало ОСОБА_1 суму кредиту в розмірі 6 300 грн, а останній зобов'язувався повернути гроші у повному обсязі протягом 300 днів до 17 червня 2024 року (пункт 4.12 кредитного договору).
Відповідно до кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту і до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: стандартна процентна ставка - 3%, пільгова процентна ставка - 2,50%, знижена процентна ставка - 2,50%.
Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування.
Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Доказів повернення відповідачем усієї суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами матеріали справи не містять.
Відповідачем до суду також не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об'єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав у передбачений в договорі строк, грошові кошти (тіло кредиту) не повернув та нараховані проценти за користування коштами не сплатив, унаслідок чого й виникла заборгованість.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором від 23 серпня 2023 року №1258-7635 у сумі 31 500 грн, яка включає неповернуте тіло кредиту та несплачені проценти за користування тілом кредиту. У цій сумі немає неустойки за прострочення або відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а доводи апеляційної скарги з цього приводу безпідставні. Крім того, частина процентів за користування кредитом позивачем прощена.
Умови кредитного договору щодо розміру процентів за користування коштами та річної процентної ставки не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст.627 ЦК України. Та й вимоги про визнання кредитного договору або його окремих частин недійсними у цій справі не заявлені та матеріали справи не містять доказів, що у інших справах були б задоволені вимоги та визнані правочини або їх окремі частини недійсними, хоча кредитний договір є оспорюваним. Оспорюваний договір вважається дійсним до моменту, поки суд не визнає його недійсним за позовом зацікавленої сторони.
Колегія суддів звертає увагу на те, що враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, якщо дійсно вважав встановлений розмір процентів за користування коштами несправедливим. Натомість відповідач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Отримавши кредитні кошти, відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на наявність підстав для зменшення розміру заборгованості за кредитним договором на підставі положень частини третьої ст.551 ЦК України, яка передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення є безпідставними, оскільки позивач просив стягнути із відповідача лише заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами. Вимоги про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем не заявлялися, а тому підстави для застосування положень частини третьої ст.511 ЦК України відсутні.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Доказів, які могли б вплинути на правильність висновків суду першої інстанції відповідачем суду не надано.
Відповідно до змісту ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та додаткового правового обґрунтування не потребують з огляду на викладене вище. При цьому апеляційний суд ураховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більш того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Харвісаар проти Фінляндії»). Підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 частина шоста ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст.268,367,368,374-375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої ст.389 ЦПК України.
Головуюча Судді