Житомирський апеляційний суд
Справа №296/2932/24 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.
Категорія 36 Доповідач Борисюк Р. М.
02 грудня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу 296/2932/24 за позовом Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 05 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Зосименка О.М. у місті Житомирі,
У квітні 2024 року Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради ( КП «Житомиртеплокомуненерго», позивач, підприємство) звернулось з даним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за постачання теплової енергії у сумі 54 502,12 грн та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначали, що підприємствонадає послуги з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, загальною площею 304,8 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_1 , і належить на праві власності ОСОБА_1 . На вказане приміщення відкрито у підприємстві особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Таким чином, між КП «Житомиртеплокомуненерго», як надавачем послуг з однієї сторони, та відповідачем, як споживачем наданих послуг, з іншої сторони існують договірні відносини з приводу надання послуг на підставі відкритого особового рахунку і споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладання відповідного договору.
Вказували на те, що обсяг спожитої відповідачем послуги складається із:
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування допоміжних приміщень будинку;
- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонуванні внутрішньобудинкових систем опалення;
- плати за абонентське обслуговування.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується рішеннями виконавчого комітету Житомирської міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2023 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Житомирської міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в місті Житомирі.
Згідно розрахунку заборгованості у відповідача станом на 25 березня 2024 року утворилася заборгованість за послуги постачання теплової енергії за період з жовтня 2021 року по квітень 2023 року (включно) у розмірі 54 502,12 грн.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 05 грудня 2024 року позов задоволено та вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та закрити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.
Зазначає, що в оскаржуваному рішенні вказано, що позов обґрунтовано тим, що КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської ради надає послуги з постачання теплової енергії, але не акцентовано кому саме, і як це стосується саме його.
Судом не з'ясовувалось питання стосовно наявності чи відсутності системи опалення в його нежитловому приміщенні, тобто безпосередньої можливості приймати теплоносій, як посередника передачі теплової енергії.
Вказане приміщення ним було придбане на торгах без наявності пристроїв для отримання теплової енергії. Він послугами теплопостачання не забезпечувався, ніяких договірних відносин із позивачем у нього не було і немає.
Суд першої інстанції фактично усунувся від дослідження зазначених питань і ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого суду - залишити без змін.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити і надав пояснення, які відповідають доводам, що зазначені в скарзі.
Представник КП «Житомиртеплокомуненерго» скаргу не визнала, просила відмовити у її задоволенні, а рішення місцевого суду - залишити без змін, оскільки воно є законним та обгрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Ухвалюючи рішення про стягнення із відповідача заборгованості за надану теплову енергію, місцевий суд виходив із того, що нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є власністю відповідача та забезпечується послугами з постачання теплової енергії, які надає КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, однак відповідачем було порушено свій обов'язок щодо оплати наданих послуг.
Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду, мотивуючи наступним.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Установлено, що КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради у місті Житомирі надає послуги з централізованого опалення.
Як убачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16 березня 2023 року, ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, загальною площею 304,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 32-33).
Із копії рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №1288 від 04 листопада 2021 року слідує, що встановлені тарифи на постачання теплоенергії та для потреб інших (крім населення) споживачів становить 6 456,73 грн/Гкал (з ПДВ) (а.с. 31).
Згідно копії наказу №103-аг від 03 жовтня 2022 року, директором КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради встановлено плату за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента: при наявності вузлів комерційного обліку теплової енергії в розмірі 30,28 грн в місяць на одного абонента з врахуванням ПДВ; при відсутності вузлів комерційного обліку теплової енергії в розмірі 16,23 грн в місяць на одного абонента з врахуванням ПДВ (а.с. 34).
Відповідно до копії наказу №84-аг від 11 жовтня 2021 року, директором КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради встановлено плату за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента: при наявності вузлів комерційного обліку теплової енергії в розмірі 29,69 грн в місяць на одного абонента з врахуванням ПДВ; при відсутності вузлів комерційного обліку теплової енергії в розмірі 15,20 грн в місяць на одного абонента з врахуванням ПДВ (а.с. 35).
Заборгованість за постачання теплової енергії до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з жовтня 2021 року по квітень 2023 року становить 54 502,12 грн, що підтверджується розрахунком нарахувань і оплати по ОСОБА_1 (а.с.7) та рахунками на оплату послуги з постачання теплової енергії (а.с. 9-26).
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що з 1 травня 2019 року введено в дію Закон України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».
А законом України від 03 грудня 2020 року №1060-ІХ«Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово- комунальних послу» (далі - ЗУ № 1060-ІХ) з 01 травня 2021 року до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» внесені зміни, у тому числі й щодо організації договірних відносин між виконавцями житлово-комунальних послуг та споживачами.
Так, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Постановами Кабінету Міністрів України № 1022 від 08 вересня 2021 року та № 1023 від 08 вересня 2021 року внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів, відповідно до яких згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.
Судом встановлено, що 01 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» на офіційному сайті за посиланням https://tke.org.ua/wp-опублікувало типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, яким відповідає типовому індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830.
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п. 1 Договору).
За приписами частини 2 статті 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Пунктом 24 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, яка затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року №315 (далі - Методика розподілу).
Цією Методикою розподілу встановлено, що обсяги теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень (пункт 12 розділу IV Методики розподілу).
Відповідно до Методики розподілу загальнобудинкові потреби на опалення складаються з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку.
Місця загального користування - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.
Допоміжні приміщення - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).
Нарахування обсягу та вартості теплової енергії за місця загального користування і допоміжні приміщення розподіляється між усіма приміщеннями, які є самостійними об'єктами нерухомого майна незалежно приєднані чи відокремлені ці приміщення від системи центрального опалення.
А згідно пункту 38 Правил визначено, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Таким чином, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Такий правовий висновок виснував Верховний суд у своїх постановах від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18 та від 27 березня 2023 року по справі № 920/1343/21.
Відносно питання правильності визначення обсягу споживання теплової енергії на загально будинкові потреби опалення відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Правилами надання послуг з постачання теплової енергії визначено, що розподіл обсягів спожитої у будинку комунальної послуги здійснюється на підставі Методики.
Зокрема пунктом 8 розділу 4 цієї Методики передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загально будинкові потреби у опалювальному сезоні в період 2022-2023 років складає: для 1 - 5-поверхової будівлі - 25%, для 6-10- поверхової будівлі - 20%, для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15%.
Застосовується при цьому також і корегуючий коефіцієнт, який враховує співвідношення площ відключених і підключених до централізованого теплопостачання квартир.
Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, підприємство розподіляє на всі квартири, нежитлові приміщення багатоквартирного будинку, в пропорційному відношенні (згідно опалювальних площ), тобто додаткових Гкал, які не зафіксовані загальнобудинковим лічильником тепла КП «Житомиртеплокомуненерго» не розподіляє, а враховує реальний обсяг теплової енергії, використаної за певний час будинком.
Також представник позивача наголосив, що обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається за формулою, яка передбачена саме у Методиці. Обраховувати цей обсяг інакше неможливо.
Згідно з частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем у спростування наданого розрахунку заборгованості будь-яких доказів не надано і їх не встановлено судом.
Колегія суддів зазначає, що сам факт відсутності у нежитловому приміщенні, яке перебуває у власності ОСОБА_1 , обладнання для отримання послуг із постачання теплової енергії у зв'язку із відключенням від централізованої системи опалення, на що останній наголошує, не звільняє відповідача від обов'язку брати участь у загальних витратах на опалення місць загального користування будинку.
Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18.
А згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
Пунктом 1 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, немає.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду міста Житомира від 05 грудня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді
Повний текст постанови виготовлено: 04 грудня 2025 року.