пр. № 1-кс/759/7721/25
ун. № 759/28994/25
04 грудня 2025 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором - заступником начальника відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 42025110000000244 від 11.08.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,-
03.12.2025 до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком на 60 днів.
В обґрунтування свого клопотання слідчий посилався на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що у відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24.02.2022 указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
Того ж дня з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким зокрема зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення громадян, які призиваються на військову службу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (далі за текстом - Постанова) визначено, що ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Статтею 65 Конституції України унормовано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з приміткою до ст. 369-2 КК України, особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу.
Разом із цим, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи про наявність введеного в Україні правового режиму воєнного стану, будучи обізнаними із порядком призову військовозобов'язаних громадян на військову службу під час мобілізації, вчинили корупційне кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 24.09.2025 о 12 год. 37 хв. на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 у додатку «Telegram» із ніком « ОСОБА_10 » із номером мобільного телефону НОМЕР_2 зателефонувала ОСОБА_8 та запропонувала зустрітись поруч із житловим будинком 30-а по вул. Маршала Малиновського в м. Києві.
В цей же день, приблизно о 20 год. 05 хв., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено за вище вказаною адресою, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зустрілись із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де в ході розмови останні повідомили ОСОБА_9 про те, що просто так працевлаштуватись та отримати бронювання не можна, а також те що для отримання бронювання на підприємстві ТОВ «Спецоборонмаш», код ЄДРПОУ 21666128, їм особисто потрібно надати 8 тис. доларів США, які вони в подальшому передадуть службовим особам ТОВ «Спецоборонмаш», код ЄДРПОУ 21666128.
Крім того, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 наголосили, що інакше, тобто - в разі відмови в наданні неправомірної вигоди, жодних результатів по працевлаштуванню та отриманню бронювання не буде, таким чином запевнивли що мають відповідні особисті зв'язки в органах державної влади, завдяки яким останнього буде віднесено до працівників об'єктів критичної інфраструктури, завдяки чому ОСОБА_9 зможе уникнути мобілізації та виїхати за межі кордонів України, створивши у останнього уявлення про можливість здійснення впливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави.
ОСОБА_9 розуміючи, що у разі відмови від протиправних вимог ОСОБА_8 та ОСОБА_4 можуть настати негативні наслідки у вигляді того що інакше він не буде працевлаштований та не отримає бронювання, тому останній погодився.
У подальшому у ОСОБА_8 та ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 25.09.2025 у першій половині дня, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, домовились про зустріч із ОСОБА_9 у підземному паркінгу в ТРЦ «Respublika Park» за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 1.
В той же день приблизно о 13 год. 24 хв., ОСОБА_8 та ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання перебуваючи у автомобілі чорного кольору «Субару» у підземному паркінгу в ТРЦ «Respublika Park» за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 1 в ході проведення контролю за вчиненням злочину отримали неправомірну вигоду у розмірі 4000 доларів США від ОСОБА_9 за працевлаштування до ТОВ «Спецоборонмаш», код ЄДРПОУ 21666128 та надання бронювання від мобілізації.
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити його, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні слідчого.
Захисник в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого, пославшись на невірну кваліфікацію кримінального провадження, відсутність ризиків, заявлених слідчим та на міцність соціальних зав'язків підозрюваного. Також, захисником зазначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим в даному випадку, а, тому, просив застосувати особисте зобов'язання відносно підзахисного.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку захисника.
Заслухавши пояснення прокурора, захисника та підозрюваної, вивчивши зміст та мотиви клопотання і надані суду письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Крім цього, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
27.11.2025 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, в сукупності, зокрема:
- рапортом про внесення відомостей до ЄРДР;;
- показаннями свідка ОСОБА_9 ;
- протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії;
- протоколом ідентифікації (огляду), помітки та вручення грошових коштів;
- протоколом про результати проведення контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту;
- іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність підозрюваного до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Слідчий суддя оцінює наявність ризиків, передбачених ст. 178 КПК України. Сторона обвинувачення зазначає про такі ризики: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
За кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, ця обставина сама по собі вже може бути причиною для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, цей фактор не є визначальним.
Враховуючи викладене вище, слідчий суддя приходить до висновку, що існує ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду.
Слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України). Втім, для всебічної оцінки обставин справи, слідчий суддя аналізує доводи слідчого стосовно інших ризиків, про які згадано у клопотанні.
Зі змісту клопотання встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у одержанні неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто ОСОБА_4 вчинив злочин і вказане свідчить, що останній в змозі в подальшому вчиняти певний вплив на осіб, які мають відношення до вказаного злочину, з метою уникнути кримінальної відповідальності.
При встановленні наявності вказаного ризику, слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме - спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на потерпілого свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження до моменту їх допиту, а й продовжує існувати на подальших стадіях, в тому числі до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого, свідків.
Разом з тим, прокурором не доведено наявність таких ризиків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, на думку слідчого судді, такі ризики є сумнівними та розцінюються, як домисел на даній стадії кримінального провадження.
Оскільки встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).
Фактично, слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідчий суддя повинен всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.
Оскільки слідчим суддею встановлено ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вплив на свідків, слідчий суддя вважає, що стосовно ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід на час проведення досудового розслідування, який дозволить забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків у цьому провадженні.
В той же час, слідчим суддею враховується, що згідно повідомленої ОСОБА_4 підозри, він не є суспільно-небезпечною особою, а також враховує дані щодо особи ОСОБА_4 , який до кримінальної відповідальності притягається вперше, має неповнолітню доньку, постійне місце проживання та реєстрації.
При розгляді клопотання прокурором доведено обставини, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, однак не доведено обставин, передбачених п.3 ч.1 ст.194 КПК України, що застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, встановленим під час судового розгляду, з урахування правової кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення.
Прокурором у судовому засіданні не було надано суду відповідних, беззаперечних доказів відповідної аргументації щодо необхідності взяття під варту підозрюваного, а деяким ризикам можна запобігти шляхом покладення на особу обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Враховуючи конкретні обставини справи та дані про особу підозрюваної, а також враховуючи практику Європейського суду з прав людини, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень, є неправомірним, приходжу до висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне застосувати запобіжний захід у вигляді застави з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Згідно із ч. 4 та 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Слідчий суддя вважає, що розмір застави, визначений підозрюваному, повинен у повній мірі гарантувати виконання покладених на нього обов'язків. Цей розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від порушення встановлених процесуальними нормами таабо покладених судом на нього обов'язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку та не була надмірною. Водночас, слідчий суддя також враховує, що застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.
З огляду на наведене, слідчий суддя дійшов висновку, що застава в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що з урахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» становить 1 51 400 грн., не є завідомо непомірною для підозрюваного та разом з покладеними на нього обов'язками забезпечуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігатиме існуючим ризикам.
Такий розмір застави є справедливим та здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного слідчий суддя не вбачає..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 369, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання про застосування запобіжного заходу - задовольнити частково.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 (п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151 400 ( сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: депозитний рахунок: код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО- 820172, рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за…(П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від (дата ухвали) по справі №.., кримінальне провадження № , внесені (ПІБ особи, що вносить заставу), згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Підозрюваний або заставодавець не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на рахунок та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду по вказаному кримінальному провадженні за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- уникати спілкування із підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні.
Визначити термін дії обов'язків, покладених на підозрюваного у разі внесення застави, з дня внесення застави до 27.01.2026.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього згідно цієї ухвали обов'язків, а також, якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1