05.12.2025 Справа № 756/9019/25
Справа № 756/9019/25
Провадження № 2/756/5354/25
5 грудня 2025 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - суддя Жук М.В.‚
при секретарі Колядінцевій П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що є власником квартири АДРЕСА_1 . 28.09.2024 відбулося залиття його квартири з квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться поверхом вище та належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Оскільки заподіяну залиттям квартири шкоду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 добровільно не відшкодовує, ОСОБА_1 просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 141 899 грн. 00 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн. 00 коп. компенсації моральної шкоди.
У відзиві на позовну заяву відповідачі зазначаючи про недоведенність їх вини у залитті квартири позивача та неналежність поданих позивачем доказів, просять відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 , заперечуючи викладені у відзивах твердження відповідачів, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кобилецький В.В. у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.
ОСОБА_2 та її представник - адвокат Демченко С.В., який також представляє інтереси ОСОБА_3 у судовому засідання проти задоволення позову заперечували, посилаючись на викладені у відзиві обставини, а також те, що прорив труби стався внаслідок гідравлічних випробувань, які могли призвести до порушення герметичності трубопроводу, гідроудару та подальшого прориву труб у квартирі АДРЕСА_2 , що у свою чергу спричинило залиття квартири АДРЕСА_3 . Після прориву труби, її було замінено.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом установлено, що відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 431886340 від 18.06.2025 та свідоцтва про право власності на житло від 18.01.1995, квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 (а.с. 6, 7, 130).
Як вбачається з інформації КП КМР «КМ БТІ» № 062/14-12795 від 02.12.2024 за даними реєстрових книг КП КМР «КМ БТІ» об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 на праві приватної власності зареєстровано за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в рівних частках.
Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстру № 36438251 від 27.01.2014 ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 165 з.б.).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 164 з.б.).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 185).
Згідно акту № 463/503-115 від 03.10.2024 про залиття, комісія у складі інженера 1 категорії ОСОБА_10 , майстра техдільниці ОСОБА_11 , майстра техдільниці ОСОБА_12 , в присутності мешканця квартири АДРЕСА_3 склали цей акт про те, що 28.09.2024 в будинку по АДРЕСА_5 трапилось залиття квартири АДРЕСА_3 з квартири АДРЕСА_2 внаслідок пошкодження трубопроводу ГВП в квартирі АДРЕСА_2 . Внаслідок залиття ушкоджено:
-кухня: стеля (водоемульсійна фарба) - 0,76 кв. м, над робочою поверхнею підвісна стеля з гіпсокартону (обклеєно шпалерами) - 0,06 кв. м, відсутнє верхнє освітлення до висихання (точкове освітлення), пілога (лінолеум) - рекомендовано просушування;
-коридор: стеля (водоемульсійна фарба) відшарування - 6,29 кв. м, дверний укос (водоемульсійна фарба) - 0,24 кв. м, стіни (шпалери під фарбування) - 2,88 кв. м;
-в коридорі перепланування (збільшення площі за рахунок кімнати S=18,1 кв. м: підлога (паркет) вздуття - 0,43 кв. м - рекомендовано виконати демонтаж місць деформування для просушування та подальшого укладання;
-ванна: стеля (полістирольні плити) - слідів залиття немає;
-санвузол: стіни (керамічна плитка) - слідів залиття немає, стеля (залиття по тех. ніші);
-комора: підлога (керамічна плитка) - слідів залиття немає;
-кімната S=12,7 кв. м: стіни (фарбування) - 0,9 кв. м, відшарування 0,26 кв. м, стеля (водоемульсійна фарба) - 0,37 кв. м, підлога (ламінат) не домормований. Рекомендовано просушити ;
-кімната S=18,1 кв. м: стеля (водоемульсійна фарба) - 0,1 кв. м, стіни (фарбування) відшарування 0,03 кв. м;
-кімната S=16,9 кв. м: стеля (водоемульсійна фарба) відшарування - 0,04 кв. м, стіни (фарбування) - 9, 12 кв. м; підлога (паркет) - 1,1 кв. м.
Відповідно до електронного журналу реєстру заявок центральної диспетчерської служби Оболонського району міста Києва, звернень з квартири АДРЕСА_2 на аварійний стан інженерних мереж не надходило. Найманими працівниками квартири АДРЕСА_2 виконано заміну пошкодженої ділянки мережі ГВП на поліпропілен, водопостачання по стояку в наявності. Після самовільного втручання у внутрішньобудинкову мережу водопостачання в межах квартир відповідальність щодо подальшої експлуатації та належного утримання внутрішньо квартирних мереж лягає на мешканців.
Згідно правил утримання будинків та прибудинкової території, внутрішньо будинкову інженерні мережі, власники квартир зобов'язані утримувати в належному технічному стані та своєчасно проводити ремонт спільного майна багатоквартирного будинку, або заміну за власний рахунок (а.с. 8-9).
Згідно звіту про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого в квартирі АДРЕСА_1 , складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_13 » від 21.11.2024 розмір матеріального збитку завданого квартирі АДРЕСА_1 , з врахуванням фізичного зносу становить 141 899 грн. 00 коп. (а.с. 12-69).
Відповідно до договору № 00602/24 про проведення незалежної оцінки майна від 25.10.2024, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП « ОСОБА_13 », вартість складення звіту становить 4 500 грн. 00 коп. (а.с. 71-72).
Відповідно до рахунку-фактури № 00602/24 від 25.10.2024 та квитанції від 07.11.2024 ОСОБА_1 оплатив 4 500 грн. 00 коп. за складення звіту (а.с. 70, 73).
Квитанцією до платіжної інструкції № 45425402 від 05.06.2024 підтверджується оплата ОСОБА_14 6 500 грн. 00 коп. на користь ТОВ «Апрайсел ЮА» за проведення оцінки (а.с. 61).
Положеннями ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
При цьому, основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є складовою правової системи України, відповідно до якого закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 6 ст. 41 Конституції України, використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, власникам квартир у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на прав спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами, або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири.
Стаття 382 ЦК України передбачає, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до 2 ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку.
Частиною 1 ст. 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру) зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 572 від 08.10.1992, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язанй, зокрема використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримувати правил пожежної безпеки, проводити за власні кошти ремонт квартири.
Утримання та ремонт (своєчасна заміна) внутрішньо квартирних мереж водопостачання є обов'язком власника квартири, що передбачено п. 7 вищевказаних Правил.
Згідно частин 4 та 5 Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації. Обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками).
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, обставину заподіяння шкоди саме відповідачем, та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди'вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Враховуючи, що у судовому засіданні на підставі зібраних по справі доказів установлено, що належну позивачу на праві власності квартиру було пошкоджено внаслідок залиття з квартири, яка на праві власності належить відповідачам, які самовільно здійснили заміну ділянки ГВП на поліпропілен, при цьому доказів того, що це було здійснено внаслідок аварійного стану чи аварії трубопроводу ними не надано, добровільно заподіяні збитки не відшкодували, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позову в частині стягнення грошової суми на відшкодування майнової шкоди у розмірі визначеної звітом про оцінку вартості матеріального збитку внаслідок залиття, а також понесені ним витрати на проведення такої оцінки.
Зазначені відповідачами у відзивах на позовну заяву заперечення спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, зважаючи на те, що акт про залиття відповідає правилам утримання житлових будинків та прибудинкових територій, зокрема встановлена причина залиття квартири та квартиру з якої таке залиття відбулось. При цьому, строк, у який необхідно скласти акт про залиття законом не встановлений, а тому поданий позивачем акт є належним та допустимим доказом.
Також не відповідає дійсності твердження відповідачів про те, що звіт про розмір матеріального збитку не є належним доказом зважаючи на не попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, оскільки на 5 сторінці звіту зазначено, що оцінювач заявляє, що, зокрема, несе відповідальність за недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна згідно із чинним законодавством.
При цьому суд не бере до уваги доводи відповідачів про те, що залиття відбулось внаслідок гідравлічних випробувань 29.09.2024, оскільки залиття квартири сталось 28.09.2024, тобто за день до заявлених відповідачами випробувань.
Крім того, з наданого відповідачами витягу центру комунальних сервісів вбачається, що 29.09.2024 за адресою: м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, 2Б сталась аварійна ситуація в підвалі, а саме був наявний пар, що було усунено шляхом встановлення хомута, а пошкодження після гідравлічних випробувань, згідно вказаного витягу відбулись 18.09.2024 у трубопроводі на території ЖЕД-503.
Інші доводи відповідачів не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Крім того, згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна
За змістом пунктів 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами й доповненнями) - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, перенесених позивачем внаслідок залиття належної йому квартири, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача 3 000 грн. 00 коп. компенсації моральної шкоди.
При цьому суд виходить із засад розумності та справедливості.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач звільнений від оплати судових витрат, то згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідачів в дохід держави підлягає стягненню судові витрати у вигляді судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На думку суду, розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 33 500,00 грн. є завищеним, не співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Слід також зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.200 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
За таких обставин суд, з урахуванням заперечень відповідачів, вважає, що визначений сторонами розмір гонорару не відповідає критерію розумності з огляду на несправедливе завищення цієї оплати до виконаної роботи, часу на надання вищенаведених послуг. З урахуванням наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, з урахуванням того, що представником позивача підготовано адвокатський запит до БТІ (1 година), збирання доказів, складання та подання позовної заяви (3,6 год.), ознайомлення з відзивами відповідачів, підготовка та подання відповіді на відзиви на позовну заяву (2 години), підготовка додаткових пояснень (3 год.), участь у судовому засіданні (2 год.), суд вважає за необхідне визначити вартість однієї години у розмірі 500 грн. 00 коп.
Враховуючи вищевикладене, незначну складність справи, тривалість затраченого представником відповідача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає достатнім розміром стягнення з відповідачів на користь позивача витрат, понесених на правничу допомогу у розмірі 5 800 грн. 00 коп. (500 грн. 00 коп. х 11,6 год.).
Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 133, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ) 141 899 грн. 00 коп. матеріальної шкоди, 3 000 грн. 00 коп. компенсації моральної шкоди, 4 500 грн. 00 коп. компенсації за проведення оцінки, а всього 149 399 (сто сорок дев'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп.
В решті вимог позову - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ) з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ) по 2 900 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу з кожного.
Стягнути в дохід держави з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ) по 724 грн. 50 коп. судового збору з кожного.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя