Справа № 373/3400/25
Провадження № 3-зв/373/6/25
04 грудня 2025 року м. Переяслав
Суддя Переяславського міськрайонного суду Київської області Хасанова В.В. розглянула заяву про самовідвід судді Переяславського міськрайонного суду Київської області Опанасюка І.О. у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП,
10.11.2025 до Переяславського міськрайонного суду Київської області з Київського апеляційного суду надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2025 матеріали судової справи зареєстровано за № 373/3400/25 (номер провадження 3/373/906/25), головуючим суддею визначено Опанасюка І.О.
28.11.2025 надійшла заява судді Опанасюка І.О. про самовідвід від участі у розгляді даної справи, обгрунтована тим, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , є присяжною і бере участь у справах, що розглядаються Переяславським міськрайонним судом Київської області, тобто входить до складу суду при розгляді певних категорій справ.
Зокрема, ОСОБА_1 є присяжною у цивільній справі № 373/3539/25 про встановлення батьківства, що перебуває в провадженні судді Опанасюка І.О. та призначена до розгляду.
Перевіривши доводи заяви про самовідвід суддів, суд дійшов наступних висновків.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді або самовідвід, та, відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід). Однак, згідно з частиною 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Згідно з ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до п. 55 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України» від 06.09.2005 з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції, та, відповідно, й статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції.
Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід (самовідвід), порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід) та визначення підсудності.
Поряд з цим, Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає відповідні статті, а тому, при розгляді заяви про відвід (самовідвід), слід застосувати аналогію права.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, в тому числі, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно з ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року) суддя не може брати участі у розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у об'єктивності судді.
Вбачається, що поняття «об'єктивності», є оціночним - при його використанні необхідно виходити не лише з правосвідомості й внутрішнього переконання судді, а й з можливої позиції суспільства (конкретної особи) до розгляду певної справи, що є етичним моментом законодавства, яке регулює це питання.
Реалізація зазначених принців міститься і в практиці Європейського суду з прав людини в рішеннях у справах «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії». Відповідно до змісту цих рішень в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у випадку неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Інститут відводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів судового процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення спору.
Норма про відвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб'єктів, що з'ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 є присяжною у цивільній справі № 373/3539/25 про встановлення батьківства, що перебуває в провадженні судді Опанасюка І.О. та призначена до розгляду.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що самовідвід гарантує неупередженість, недопущення недовіри суду, з метою усунення будь-яких сумнівів у об'єктивності здійснення правосуддя, можливих суджень учасників судового процесу про упередженість судді Опанасюка І.О., недопущення в подальшому невірного сприйняття сторонами рішення суду, суддя дійшла висновку, що заява про самовідвід від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 7, 283 КУпАП, -
Заяву задовольнити.
Відвести суддю Переяславського міськрайонного суду Київської області Опанасюка І.О. від участі у розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Справу № 373/3400/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП передати до канцелярії суду для повторного розподілу автоматизованою системою документообігу суду.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя В.В.Хасанова