Справа № 364/686/24
Провадження № 2/364/21/25
27.11.2025 , Володарський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Моргун Г. Л.,
за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, в селищі Володарка, цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , № тел: НОМЕР_2 , відсутній електронний кабінет),
представниця позивачки ОСОБА_2 (РНОКПП не зазначено, свідоцтво серії КС № 8616/10 від 27.12.2019, адреса: АДРЕСА_2 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 , № тел. НОМЕР_3 , наявний електронний кабінет )
до
ОСОБА_3 ( РНОКПП, серія номер паспорта не відомі, адреса: АДРЕСА_3 , засоби зв'язку не відомі, інформація щодо наявності електронного кабінета не зазначена);
ОСОБА_4 ( РНОКПП, серія номер паспорта не відомі, адреса: АДРЕСА_3 , засоби зв'язку не відомі, інформація щодо наявності електронного кабінета не зазначена),
представниця відповідачів ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 , № тел: НОМЕР_5 , е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Володарська селищна рада Білоцерківського району Київської області (код ЄДРПОУ: 04359732 , площа Миру, 4, смт Володарка, Білоцерківського району, Київської області, 09301, е-адреса: volodarka.gromada@gmail.com, №№ тел.: 5-06-65, 5-21-24, наявний електронний кабінет),
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
16.09.2024 представниця позивачки звернулася до Володарського районного суду Київської області з позовною заявою у якій зазначає, що позивачка є власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який розміщено на земельній ділянці з кадастровим номером 3221687201:01:026:0007, площею 0,2500 га. По сусідству за адресою: АДРЕСА_3 , розташовано домоволодіння, яке належить відповідачам. На території домогосподарства відповідачі розташували велику пасіку, при цьому жодних насаджень та інших перешкод для льоту бджіл вони не створили. Позивачка та її родина постійно страждають від укусів бджіл, крім того вона позбавлена можливості утримувати свійських тварин, оскільки бджоли постійно літають у її дворі. Раніше вона тримала кролів, але тварини загинули від укусів бджіл.
З метою усунення перешкод у користуванні власною земельною ділянкою позивачка неодноразово зверталася до Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, однак такі звернення результатів не дали, тому вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Представниця позивачки, посилаючись на обставини справи, які викладено у позовній заяві та на ст.ст. 78, 95, 96, 103, 152 ЗК України, ст. ст. 16, 317, 319, 321, 373, 391 ЦК України, ст. ст. 174-175 ЦПК України, просить суд усунути перешкоди у користуванні житловим будинком з належними до нього будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 3221687201:01:026:0007, площею 0,2500 га, шляхом зобов'язання відповідачів звести цільну огорожу заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл на присадибній ділянці (подвір'ї) де розташована пасіка за адресою: АДРЕСА_3 , перемістити вулики на відстань 30-35 кв.м один від одного, насадити плодові дерева і кущі на межі земельної ділянки. Судові витрати покласти на відповідачів пропорційно.
Ухвалою суду від 09.10.2024 провадження у справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання на 29.11.2024.
05.11.2024 на адресу суду надійшов відзив, яким відповідачі заперечують проти позовних вимог та просять суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі ( т.1 а.с. 46-75). У відзиві відповідачі зазначили, що позивачка жодним доказами не підтвердила порушення прав власників суміжних земельних ділянок чи прав добросусідства чи використання своєї земельної ділянки не у відповідності до її цільового призначення. Вказують, що зайняття бджільництвом здійснюється без окремого дозволу органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується. Ствердили факт розміщення на належній їм земельній ділянці пасіки, яка складається з 51 сім'ї, місцезнаходження у садку на рівновіддаленій відстані від найближчих сусідських житлових споруд. Окрім того зазначили, що твердження позивачки, що територія стаціонарної пасіки взагалі не огороджена, не обсаджена плодовими деревами та кущами, цільна огорожа відсутня лише натягнута сітка, яка не перешкоджає льоту бджіл та яка не має висоту 2,5 м. є безпідставними. Так, позивачка посилається на акт від 05.07.2024 та лист від 10.07.2024 , як на підставу звернення до суду, однак у зазначених документах не встановлено порушень утримання пасіки чи правил добросусідства. Комісією з питань розгляду земельних спорів відносно меж земельних ділянок та додержання громадянами правил добросусідства при виконавчому комітеті Володарської селищної ради жодних порушень не виявлено. Одночасно зазначають, що на виконання листа Володарської селищної ради від 01.09.2023 ними було виконано рекомендації комісії, а саме: піднято паркан до висоти 2,5 метрів, на земельній ділянці наявні зелені насадження. Також позивачка безпідставно посилається на необхідність перемістити вулики на відстань 30-35 кв.м один від одного, оскільки вона не стосується зазначених правовідносин, так як така вимога застосовується, лише у разі розрахунку площі земельної ділянки необхідної для виділення під пасіку. Натомість посилаються на п. 1.5 Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб бджіл та вказують, що при розміщені пасіки зазначений пункт дотримано . Наголошують, що жодна з правових норм ( ЗУ « Про бджільництво», Інструкція щодо попередження та ліквідації хвороб бджіл та інші) не містить обмежень щодо відстані розміщення пасіки від жилих будівель та заборони її розташування на присадибній ділянці. Окремо зазначили, що дійсно на пасіці застосовують димарі, якими обкурюють бджіл, а не викурюють медоносних бджіл.
07.11.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив (т.1 а.с.76-83). Представниця позивача вказала, що право користування земельною ділянкою кадастровий номер 3221687201:01:026:0007 площею 0,2500 га за адресою АДРЕСА_1 , підтверджується довідкою Володарської селищної ради, копія якої додана до позовної заяви. Крім того, до позовної заяви доданий договір купівлі-продажу будинку за адресою АДРЕСА_1 , який розташовано на вищевказаній ділянці (п. 1 Договору). Відповідачі безпідставно вказують, що позивач не надала доказів порушення її прав. Так, до позову додані фото, медична довідка, медичний висновок. Шкода для здоров'я є суттєвою, внаслідок наявності бджіл та їх укусів, вона позбавлена можливості безперешкодно користуватися належною земельною ділянкою. Також не відповідають дійсності заяви відповідачів про те, що вулики розміщені рівновіддалено від земельної ділянки. Пасіка розміщена відразу під сіткою, що іде на межі земельної ділянки, наслідком чого є те, що постійний літ бджіл відбувається безпосередньо через її ділянку, відсутні будь які перешкоди для такого льоту. Крім того, на у місці розміщення пасіки взагалі не містить ніяких насаджень, вулики розміщені на відкритій території. Зазначила, що відповідачі безпідставно вказують про наявність огорожі заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл , окрім того наявна огорожа - це сітка рабіца, після зобов'язання звести огорожу відповідачі намотали сітку поверх існуючої огорожі, яка по-перша, закінчується на рівні вуликів. Вказує, що така огорожа не створює перешкоди. Тобто, вимоги щодо створення огорожі не виконано. Надала суду результати огляду у лікаря дерматолога.
21.11.2024 відповідачі надіслали заперечення на відповідь на відзив (т.1 а.с.84-92). Зазначають, що надана довідка про огляд у лікаря дерматолога, жодним чином не підтвердила наявність алергічних реакцій на укуси бджіл. Окремо звернули увагу суду на те, що розміщення пасіки рівновіддалено від найближчих сусідських житлових споруд, це мова іде про всіх сусідів, а не лише про позивачку. Наразі пасіка розміщена в оптимально прийнятному місці по відношенню до всіх сусідів. Неправдивим є твердження позивачки про невиконання вимог, щодо висоти паркану та щодо наявності дерев та кущів на території пасіки. Долучили до матеріалів справи світлини пасіки.
29.11.2024 суд призначив справу до судового розгляду на 26.12.2024. В подальшому в силу різних поважних причин розгляд справи відкладався на 20.01.2025, 13.02.2025.
13.02.2025 суд задовольнив клопотання представниці позивачки та повернувся до підготовчої стадії провадження у справі. Залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Володарську селищну раду Білоцерківського району Київської області. Призначив підготовче судове засідання на 10.03.2025 о 12 годині.
10.03.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.03.2025.
20.03.2025 суд за клопотанням представниці позивачки відклав судовий розгляд справи на 27.03.2025.
27.03.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 11.04.2025 до 10:30 для виклику у судовий розгляд представника третьої особи для надання пояснень по суті справи.
11.04.2025 за клопотанням представниці відповідачів судовий розгляд справи відкладено на 28.04.2025.
28.04.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 17.06.2025 з метою виклику у судове засідання представників комісії.
19.05.2025 представниця позивачки надала суду додаткові пояснення ( т. 1 а.с. 218-220) де зазначає, що при розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м саме такої ділянки, а не лише вздовж розміщення вуликів. Відповідачами не дотримано обов'язкової вимоги щодо розміщення пасіки, а саме площі, що на одну гадану бджолину сім'ю потрібно 30 - 35 кв. м. Відповідачі розмістили пасіку лише на невеликій частині площею 500 кв. м. Відповідачами не дотримано вимог щодо площі розташування пасіки, навіть усієї площі земельної ділянки недостатньо для виконання законодавчо встановлених вимог для розміщення належної відповідачам пасіки. Відповідачами не виконано вимоги щодо обсадження плодовими деревами місця розташування пасіки. Позивачка є власником будинку та користувачем земельної ділянки і предмет позовної заяви стосується усунення перешкод як в користуванні будинком так і в користуванні земельною ділянкою. Представником відповідачів безпідставно зроблено заяву, що предмет позову не стосується усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 3221687201:01:026:0007 площею 0,2500 га. Земельна ділянка є присадибною ділянкою позивачки, використовується нею для городництва, розведення свійських тварин, а невиконання відповідачами законодавчих вимог щодо розміщення пасіки позбавляє її права на належне користування такою земельною ділянкою, порушує права та інтереси. Таким чином, предмет позову стосується усунення перешкод в користуванні як житловим будинком з належними до нього будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 , так і земельної ділянки кадастровий номер 3221687201:01:026:0007 площею 0,2500 га за вказаною адресою. Твердження відповідачів, про те, що неможливо встановити чи саме бджоли з їх пасіки порушують права та інтереси позивачки вважає необґрунтованими та безпідставними.
11 червня 2025 року представниця відповідачів ОСОБА_6 подала до суду додаткові письмові пояснення ( т. 1 а.с.222-239), в яких зазначила, що не погоджується з твердженням представниці позивача про невиконання відповідачами вимог п.1.3 Інструкції, що територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами, оскільки законодавство зобов'язує пасічника огороджувати пасіку лише на присадибній ділянці огорожею висотою 2,5 м. діюче законодавство вирізняє два окремих види земельних ділянок: окремо для ведення особистого селянського господарства, окремо для обслуговування житлового будинку та господарських споруд (присадибна ділянка). На особу , яка займається пасікою покладено обов'язок огородити, обсадити плодовими деревами і кущами. І лише у випадку, якщо пасіка знаходиться на присадибній ділянці в такої особи з'являється обов'язок встановити огорожу заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл. Наразі відповідачам належить дві земельні ділянки:-земельна ділянка з кадастровим номером 3221687201:01:026:0008 з цільовим призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку;- земельна ділянка з кадастровим номером 3221687201:01:026:0009 для ведення особистого селянського господарства. Пасіка відповідачів розміщена на земельній ділянці з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, тобто у них відсутній обов'язок встановлювати огорожу висотою 2.5м. Однак, саме з метою добросусідства, відповідачі встановили між позивачкою та відповідачами огорожу висотою 2,5 м. Відсутність огорожі висотою 2,5м з іншого боку , від позивачки, аж ніяк не впливає на порушення прав позивачки. Долучила викопіювання з Публічної кадастрової карти, на якій в доступній формі зображено місце розташування пасіки до житлового будинку позивача( т.1 а.с. 235).
Вказує, що на чергове звернення позивачки відреагувало ГУ Держпродспоживслужби у Київській області та відповідно до отриманої відповіді, жодних порушень з боку відповідачів не виявлено. Вкотре підтверджено виконання всіх приписів законодавства з боку відповідачів (копію відповіді долучено). Зазначила, що твердження позивачки про недотримання п. 1.5 Інструкції не знайшли свого підтвердження та не встановлено перевірками комісії Володарської селищної ради в жодному році та не доведена позивачем жодним іншим доказом. Розміщення відповідачами пасіки відповідає нормам Закону України «Про бджільництво» та Інструкції. Вказувала, що виконати вимогу перемістити вулики на відстань 30-35кв.м. один від одного не підлягає задоволенню, оскільки вона заявлена не у відповідності до вимог закону як математичного, так і про бджільництво, відстань не вимірюється у кв.м.
Щодо порушень п. 1.3 Інструкції зазначила, що чинним законодавством дозволено на території пасіки садити як дерева, так і кущі. Жодної вимоги обов'язкового насадження дерев на межі земельних ділянок не передбачено. З боку відповідачів були виконанні приписи Інструкції насаджені кущі малини. Зазначає, що під час судового розгляду справи, відповідачі, враховуючи правила добросусідства , додатково ще насадили кущі малини з врахуванням вимог ДБН ( державні будівельні норми) Б.2.2-12:2019. Щодо відсутності дерев на межі, то відповідачами вже повідомлялось, що насаджені дерева були знищені в результаті будівельних робіт при встановленні огорожі між ними та позивачкою. Позивачка висуває позовну вимогу: зобов'язати відповідачів насадити плодові дерева і кущі на межі земельної ділянки. Однак така позовна вимога протирічить вимогам ДБН, оскільки не можна на межі земельних ділянок садити дерева.
Вказує, що стороною позивача не надано суду будь яких належних та достатніх доказів порушення її права у користуванні будинком та господарськими спорудами. Саме житловим будинком, а не земельною ділянкою, так зазначено у позовних вимогах. Відповідачі тримають пасіку понад 15 років, і позивач долучила одну лише довідку про укус бджоли. Не надала доказів що перебуває на обліку у лікаря алерголога, дерматолога. Не надала доказів, що викликала швидку допомогу через укуси, або перебувала на стаціонарному лікуванні. Відсутні будь-які докази, результати експертиз, що худоба позивачки постраждала через укуси бджіл відповідачів. Жодних доказів що страждають члени родини позивачки від укусів бджіл не має. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу порушення права: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Звертає увагу, що Земельним Кодексом України, Закону України «Про бджільництво», Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб та отруєння бджіл, затвердженої наказом №9 від 30.01.2001 року, а також норми "Порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки" та "Порядку реєстрації пасік", затверджених спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 року №184/82, Законом України «Про ветеринарну медицину», наказом №182/82 Міністерства аграрної політики України, Української академії аграрних наук, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.10.2000 за №736/4957, не передбачено обмежень у відстані розміщення пасіки від жилих будівель та заборони її розташування на присадибних ділянках. Ураховуючи те, що сам по собі факт утримання відповідачем пасіки не є порушенням права позивачки на безпечні й здорові умови проживання та користування земельною ділянкою та будинком.
17.06.2025 судове засідання не відбулося та за клопотанням представниці позивачки відкладено на 17.07.2025.
17.07.2025 у судовому засіданні оголошено перерву за клопотанням представниці позивачки до 22.09.2025.
22.09.2025 суд відклав судовий розгляд справи на 26.09.2025.
26.09.2025 у судовому засіданні надали свої пояснення учасники комісії з питань розгляду земельних спорів відносно меж земельних ділянок та додержання громадянами правил добросусідства, в судовому засіданні оголошено перерву до 21.11.2025.
Представниця позивачки та позивачка у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, додаткових поясненнях та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представниця позивачки зазначила, що нормативно-правове обґрунтування позову повністю відповідає порушеному праву та інтересам позивача на належне користування відповідною земельною ділянкою. Земельна ділянка позивачки використовується нею для городництва, розведення свійських тварин, а невиконання відповідачами законодавчих вимог щодо розміщення пасіки позбавляє позивачку права на належне користування такою земельною ділянкою, порушує її права та інтереси. Виходячи з мети позову і його обґрунтування, наданих доказів у справі вимогу «усунути перешкоди в користуванні житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 , який розміщено на земельній ділянці кадастровий номер 3221687201:01:026:0007 площею 0,2500 га ...» слід розуміти як вимогу про усунення перешкод в користуванні як житловим будинком з належними до нього будівлями та спорудами, так і усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 3221687201:01:026:0007 площею 0,2500 га, яка використовується позивачкою для городництва. Таким чином відповідачі, займаючись бджільництвом на належній їм присадибній земельній ділянці, порушують чинне законодавство, яке регулює відносини щодо розведення, використання та охорони бджіл; забезпечення гарантій дотримання прав та захисту інтересів фізичних осіб суміжних земельних ділянок, використання земельних ділянок та самостійного господарювання на них, порушують правила добросусідства.
Просила суд позовну заяву задовольнити та усунути перешкоди в користуванні житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 , та земельної ділянки кадастровий номер 3221687201:01:026:0007 площею 0,2500 га, шляхом зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звести цільну огорожу заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл на присадибній ділянці (подвір'ї) де розташована пасіка за адресою АДРЕСА_3 , перемістити вулики на відстані 30 - 35 кв. м. один від одного, насадити плодові дерева і кущі зі сторони земельної ділянки ОСОБА_1
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , їх представниця вказали суду, що не визнають позовні вимоги. Одночасно зазначили, що підтримують відзив та заперечення на відповідь на відзив долучені до матеріалів справи, додаткові пояснення та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, вважає, що підстав для задоволення позовних вимог не вбачається, оскільки утримання пасіки відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує прав позивачки.
Представниця відповідачів додатково зазначила, що тримати пасіку на власній земельній ділянці, яка належить особі на праві приватної власності, при відсутності прямої законодавчої заборони на таке тримання, відповідає положенням ст.ст. 21, 41 Конституції України, ч. 1 ст. 316 ЦК України. Сам по собі факт утримання відповідачами пасіки не є порушенням права позивача на безпечні й здорові умови проживання та користування земельною ділянкою. В додаткових поясненнях відповідачів від 11.06.2025 відповідачі досліджували поняття «джерело підвищеної небезпеки» та чи бджоли можуть відноситись до підвищеної небезпеки. Вказала, що вони дійшли до висновку, що діяльність по утриманню пасіки взагалі не можна вважати такою, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу. І українське законодавство це підтверджує. В жодному законі не передбачено, на якій відстані повинні бути розміщені пасіки на присадибних земельних ділянках від суміжних земельних ділянок та житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів, а тим більше заборони розташування пасіки в межах населеного пункту, відсутні обмеження у кількості вуликів в населеному пункті, тобто на законодавчому рівні дозволено утримувати пасіку. Держава сприяє розведенню бджіл. Держава гарантує додержання прав і законних інтересів пасічників у галузі бджільництва. Пасічники, здійснюючи господарську діяльність у галузі бджільництва, мають право приймати з власної ініціативи будь-які рішення, що не суперечать законодавству України. Вважаємо , що позивачем жодним чином не доведено , що утримання пасіки відповідачами суперечить законодавству України. Бджоли - це не просто комахи, які виробляють мед. Бджоли відіграють важливу роль у запиленні рослин. Більшість культурних рослин потребують запилення комахами, щоб утворити плоди і насіння. Бджоли запилюють понад 80% квіткових рослин, включаючи багато видів дерев, що необхідно для їхнього розмноження. Якщо популяції бджіл будуть продовжувати скорочуватися, це може призвести до зменшення врожайності сільськогосподарських культур, зростання цін на продукти харчування і, зрештою, до деградації екосистем. З врахуванням всього вищевикладеного та з врахуванням позовної заяви, доказів, що долучені до позову та в межах заявлених позовних вимог, позивач не довела наявності у неї порушеного права, а з боку відповідачів недотримання вимог законодавства , в зв'язку з чим, просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області вирішення спору віднесла на розсуд суду.
Суд заслухавши сторони, з'ясувавши позиції сторін щодо виниклих правовідносин, ознайомившись з позовом, відзивом, відповіддю на відзив, запереченнями на відповідь на відзив, додатковими поясненнями, матеріалами справи, взявши до уваги пояснення членів комісії з питань розгляду земельних спорів відносно меж земельних ділянок та додержання громадянами правил добросусідства, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , вважає, позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ( т. 1 а.с. 7, 8). Згідно довідки № 165 від 12 вересня 2024 в користуванні ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 3221687201:01:026:0007, площею 0,2500 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку ( т. 1 а.с. 17, т. 2 а.с. 3-6 ).
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками двох земельних ділянок з кадастровим номером 3221687201:01:026:0009 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; 3221687201:01:026:0008 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд, місцезнаходження АДРЕСА_5 ( т. 1 а.с. 236, 237, 238). У власності відповідачів перебуває пасіка з 51 вулика бджіл, які розміщенні на належних їм земельних ділянках.
Зазначені обставини визнаються учасниками провадження та не підлягають доказуванню.
Домоволодіння розташовані по сусідству.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилалася на те, що внаслідок утримання на сусідній ділянці відповідачами пасіки вона позбавлена права на безпечні й здорові умови користування належною їй земельною ділянкою.
У судовому засіданні позивачка суду зазначила, що останніми роками, коли значно збільшилася кількість вуликів на пасіці відповідачів, вона у теплий період року - весна-літо постійно потерпає від укусів бджіл, які з пасіки відповідачів літають на її територію присадибної ділянки. Вона неодноразово просила відповідачів обнести пасіку парканом висотою 2,5 м, що дозволило б підняти рівень льоту бджіл, та останні такі прохання ігнорують. У 2024 році сталася надзвичайна подія - унаслідок укусу бджоли, вона отримала анафілактичний шок та була врятована лише завдяки негайному медичному втручанню місцевої фельдшерки. Саме після цього випадку, а також через те, що вона фактично втратила можливість займатися городнім господарством на власній присадибній ділянці з причини постійної наявності бджіл над ділянкою та їх укусів, вона була змушена звертатися зі скаргами до місцевих органів самоврядування та до поліції.
Відповідачі у судовому засіданні ствердили, що більше як 15 років вони утримають пасіку яка розташована на належній їм земельній ділянці. Кількість бджолосімей - 51 шт. Заперечували, проти вимог позивачки. Зазначили, що станом на тепер між ними та позивачкою склалися неприязні відносини через її неодноразові скарги до органів місцевого самоврядування та поліції. Вказували, що пасіка огороджена та паркан має 2,5 м висоти. Раніше по межі росли дерева, але встановлюючи паркан дерева було вирізано. На території пасіки насаджено фруктові дерева та кущі. Окрім того, відповідачі зазначили, що раніше позивачка сама тримала пасіку більше 10 років і жодних негативних наслідків для позивачки в той час не було. Вказували, що розміщення пасіки на належній їм земельній ділянці для неї не несе, що вони виконали всі її вимоги, повідомляють її про роботи на пасіці та що пасіка розміщена рівновіддалено від усіх сусідів.
Судом досліджено надані учасниками письмові докази.
Так, в матеріалах справи наявний лист старости с. Руде Село № 335 від 13.09.2021, яким на скаргу ОСОБА_1 , було проведено перевірку щодо виниклої конфліктної ситуації між сусідами, щодо пасіки. При обстеженні виявлено:, що пасіка знаходиться у АДРЕСА_5 . Власниками пасіки є ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Стан пасіки задовільний, в наявності- два ветеринарно-санітарних паспорти. Пасіка знаходиться у дальному дворі, територія має огорожу з усіх сторін Всього50 бджолосімей. Останнє обстеження пасіки відбулося 06.09.2021. Стан задовільний, відповідає Закону України «Про бджільництво». Ветеринарне обслуговування здійснює Володарська Державна лікарня ветеринарної медицини ( т.1 а.с.69).
Досліджено лист Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області № 03-02/1293 від 01.09.2023, зі змісту якого встановлено, що комісією з питань розгляду земельних спорів відносно меж земельних ділянок та додержання громадянами правил добросусідства при виконавчому комітеті Володарської селищної ради було встановлено, що громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рекомендації комісії виконано, паркан піднято до висоти 2.5 метрів на відстані більше 25 метрів, на земельній ділянці наявні зелені насадження. Комісія порушень не виявила. Посилалися на норми чинного законодавства та дійшли висновку, що такі не містять обмежень у відстані розміщення пасіки від жилих будівель та заборони її розташування на присадибних ділянках. Запропонували сторонам конфлікту дотримуватися правил добросусідства та обирати такі способи використання земельних ділянок, за яких не будуть завдаватися незручності при використанні сусідніх земельних ділянок ( т. 1 а.с.70-71.).
В матеріалах справи міститься Акт обстеження земельної ділянки комісією з питань розгляду земельних спорів відносно меж земельних ділянок та додержання громадянами правил добросусідства при виконавчому комітеті Володарської селищної ради від 05 липня 2024 року, за зверненням громадянки ОСОБА_1 , яким встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_5 дійсно розташовано пасіку, власником якої є громадянин ОСОБА_13 . Рекомендації комісії: громадянам ОСОБА_15 та ОСОБА_16 по можливості перенести пасіку в інше місце ( т.1 а.с. 9).
10.07.2024 Володарська селищна рада направила на адресу сторін лист № 03-02/919 за результатами розгляду скарги комісією з питань розгляду земельних спорів відносно меж земельних ділянок та додержання громадянами правил добросусідства при виконавчому комітеті Володарської селищної ради, яким комісія запропонувала сторонам конфлікту дотримуватись правил добросусідства та обирати такі способи використання земельних ділянок, за яких не будуть завдаватися незручності при використанні сусідніх земельних ділянок ( т. 1 а.с.10).
До матеріалів справи долучено Акт обстеження земельної ділянки комісією з питань розгляду земельних спорів відносно меж земельних ділянок та додержання громадянами правил добросусідства при виконавчому комітеті Володарської селищної ради від 05 серпня 2025 року за зверненням громадянки ОСОБА_1 , щодо розміщення пасіки на сусідній присадибній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_5 . При виїзді на місце було встановлено, що джійснор на земельній ділянці по АДРЕСА_5 , дійсно розташовано пасіку, власниками якої є ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Рекомендації комісії: громадянам ОСОБА_15 та ОСОБА_16 по можливості перенести пасіку на інше місце ( т.2 а.с.64-65).
18.08.2025 голова комісії з питань розгляду земельних спорів відносно меж земельних ділянок та додержання громадянами правил добросусідства при виконавчому комітеті Володарської селищної ради надіслав на адресу учасників конфлікту висновок Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини, державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Білоцерківського району ГУ Держпродспоживслужби в Київській області від 06.08.2025 № 10-14.3/2286-25 ( а.с.60, 61-63). Зі змісту зазначеного висновку вбачається, що між сусідами виникла конфліктна ситуація щодо розміщення пасіки, нападу та укусів бджіл.
Пасіка належить ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , загальна кількість бджолосімей - 51, пасіки розташовані на присадибній ділянці площею - 0,35 га, за адресою : АДРЕСА_3 . 18.04.2025 було проведено весняну ревізію пасік. Відповідно складених актів № 1 та № 2, а також звітів про результати дослідження паталогічного матеріалу від 14.04.2025 № БЦ -000670п.м./25 та БЦ-000669п.м./25 підтверджено епізоотичне благополуччя пасік. Територія пасіки обсажена плодовими деревами і кущами, огороджена зі сторони присадибної ділянки ОСОБА_1 , огорожа заввишки 2,5 метри, вулики розміщено порядно, льотки вуликів направлені у протилежний напрямок огорожі присадибної ділянки ОСОБА_1 . Під час огляду присадибної ділянки ОСОБА_1 комісія рухаючись у різних напрямках нападу бджіл та укусів бджіл не спостерігали. Залучені спеціалісти дійшли висновків, що порушень щодо розміщення та утримання бджолосімей на присадибній ділянці, яка належить ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не виявлено.
Відповідачі долучили до матеріалів справи копії письмових доказів, зокрема: паспорт пасіки виданий на ім'я ОСОБА_3 та паспорт пасіки виданий на ім'я ОСОБА_4 ( т. 1 а.с. 57 - 62, 63-68) з додатками: ветеринарно-санітарний паспорт, акт осінньої ревізії пасіки (бджолоферми), звіт про результати дослідження патологічного біологічного матеріалу).
Судом оглянуто та досліджено долучені позивачкою письмові докази , а саме: довідку від 06.05.2024 вказує, що ОСОБА_1 звернулася до Володарського центру первинної медико-санітарної допомоги у зв'язку з тим, що її вкусила бджола в область правого ока. Алергічна реакція ( т.1 а.с.12). Результати огляду у лікаря дерматолога без числа і дати, яким встановлено діагноз: алергічний дерматит шкіри верхніх кінцівок. Оперізуючий герпес шкіри попереку, нижніх кінцівок ( т. 1 а. с. 83). Виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 01.07.2025, де зазначено діагноз : алергічна реакція на укус комахи (бджоли). Набряк Квінке ( т. 2 а.с.10).
Одночасно судом у судовому розгляді було допитано в якості свідків членів комісії з питань розгляду земельних спорів відносно меж земельних ділянок та додержання громадянами правил добросусідства, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та залучених спеціалістів ОСОБА_11 і ОСОБА_18 .
Члени комісії ствердили, що за зверненням позивачки вони неодноразово виїжджали у складі комісії до місця домоволодіння позивачки у АДРЕСА_1 , зокрема: 07.06.2023, 05.07.2024 та 05.08.2025 для врегулювання конфліктної ситуації яка скалася між сусідами, що є сторонами у справі. За огляду ними складалися відповідні акти та надавалися відповідні рекомендації. Після першого виїзду комісією було рекомендовано відповідачам поставити паркан висотою 2,5 м, що дозволило б підняти рівень льоту бджіл. Наступного року, було встановлено, що ОСОБА_3 виконали рекомендацію та поставили паркан вказаної висоти на межі з домоволодінням позивачки. Оскільки питання між сторонами не було врегульовано і позивачка втретє звернулася до селищної ради із письмовою заявою, комісія втретє виїхали та одночасно залучили до участі в роботі комісії головного спеціаліста Володарського відділу Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини, державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Білоцерківського району Головного Управління Держпродспоживслужби в Київській області - ОСОБА_11; в.о. начальника Володарської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини - епізоотолога ОСОБА_18 ; поліцейського офіцера громади СПД № 1 ВП №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Бобовську Юлію Юріївну. За результатами роботи комісії було складено відповідний Акт обстеження земельної ділянки комісією з питань розгляду земельних спорів відносно меж земельних ділянок та додержання громадянами правил добросусідства при виконавчому комітеті Володарської селищної ради від 05.08.2025. Залучені спеціалісти дійшли висновку, про відсутність порушень при утриманні пасіки. Зокрема підкреслили, що жодних порушень щодо умов утриманні бджіл ними не було встановлено.
В судовому засіданні 21.11.2025 року свідок ОСОБА_11 вказав , що він є головним спеціалістом відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини, державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Білоцерківського району Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області та брав участь у складі комісії при виїзді на місце 05 серпня 2025 року , по розгляду звернення громадянки ОСОБА_1 . При роботі комісії заходили на територію подвір'я позивачки та відповідачів. Пасіка належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Вони мають відповідні ветеринарно-санітарні паспорта пасіки . Загальна кількість бджолосімей -51. Пасіка розташована на присадибній ділянці, площею - 0,35 га, яка належить даним громадянам. Падежу бджіл не було виявлено. Агресивності бджіл не відмічено. Територія пасіки обсаджена плодовими деревами та кущами. Огороджена із сторони присадибної ділянки ОСОБА_1 . Має огорожу заввишки 2,5 метри. Вулики розміщено по рядно. Льотки вуликів направлені на протилежний напрямок огорожі присадибної ділянки ОСОБА_1 . При обстеженні присутніх комахи (бджоли) не кусали. Нарікань жодних не було . Порушень Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб бджіл - не встановлено.
Свідок ОСОБА_18 вказав, що він працює в.о. начальника Володарської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини та двічі був по місцю знаходження пасіки відповідачів : вперше при весняній ревізії пасіки 18.04.2025 та вдруге у складі відповідної комісії 05.08.2025. Ним , як лікарем Володарської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини, за результатами весняної ревізії пасіки було складено відповідні акти а також звіти про результати дослідження патологічного матеріалу . Підтверджено епізоотичне благополуччя даних пасік. Територія пасіки обсаджена плодовими деревами та кущами, огороджена із сторони присадибної ділянки ОСОБА_1 , має огорожу заввишки 2,5 метри, вулики розміщено по рядно, льотки вуликів направлені на протилежний напрямок огорожі присадибної ділянки позивачки. Порушень діючого законодавства , що регулює цей вид та відповідної Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб бджіл не було виявлено.
Судом безпосередньо у судовому засіданні досліджено долучені до матеріалів справи світлини ( т.1 а.с.13-16, 82, 88-90, т. 2 а.с.13-15).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить із наступних міркувань.
Відповідно до ч. 1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 р., гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно визначається, як право на власність.
Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).
Згідно ст.41,55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Власникові, згідно із ст. 317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України та ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння.
Згідно з статтею 293 Цивільного кодексу України фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання тощо.
Відповідно до статті 103 Земельного кодексу України та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (неприємні запахи, забруднення, тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частина друга статті 103ЗК України).
Стаття 104 ЗК України передбачає, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу. Якщо дії сусіда є неправомірними та не відповідають умові заподіяння якнайменших незручностей, такі дії підлягають припиненню.
Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.
Статтею 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища' передбачено обов'язки громадян, які пов'язані з бережливим ставленням до природи, її охорони та раціонального використання її багатств відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; одним з обов'язків є непорушення екологічних прав та законних інтересів інших громадян.
Правила розведення, використання бджіл регулюються Законом України «Про бджільництво», Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини № 9 від 30.01.2001, Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 № 173, Порядком реєстрації пасік, затвердженого наказом міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук №184/82 від 20.09.2000 .
Статтями 11,12 Закону України «Про бджільництво» встановлено, що право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Фізична або юридична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про бджільництво» фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.
Статтею 13 Закону України «Про бджільництво» передбачено, що з метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт. Форма паспорта і порядок його видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.
Згідно з наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 30.01.2001 № 9 «Про затвердження Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл», розділом І «Вимоги щодо розміщення і облаштування пасік» визначено, що територію стаціонарної пасіки необхідно огороджувати та обсаджувати плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення пасіки має погоджуватися з органами державного управління з питань ветеринарної медицини та місцевими органами влади. Площа під пасіку розраховується з урахуванням 30-35 м? на одну бджолину сім'ю залежно від способу розміщення вуликів. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.
Суд бере до уваги, що вимога щодо огорожі висотою 2,5 м, передбачена Інструкцією № 9, поширюється саме на пасіки, розміщені на присадибних ділянках (подвір'ях). Оскільки пасіка відповідачів розміщена не на присадибній ділянці, а на земельній ділянці з іншим цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, - вимоги позивачки про зобов'язання відповідачів звести суцільну огорожу висотою не менше 2,5 м між земельними ділянками сторін не підлягає задоволенню. Інструкція № 9 не містить приписів щодо обов'язку власника пасіки огороджувати всю земельну ділянку, на якій розташована пасіка, особливо якщо така ділянка не є присадибною.
Як вже зазначалося вище судом встановлено, що відповідачі мають у власності дві земельні ділянки: одну - для обслуговування житлового будинку, іншу - для ведення особистого селянського господарства, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 . Пасіка утримується саме за цією адресою, що відповідачі не заперечують. Водночас позивачкою не доведено належними доказами факт утримання пасіки саме на ділянці, призначеній для обслуговування житлового будинку, у безпосередній близькості до її домоволодінням, як про це зазначено в позові.
Крім того, вимога позивачки щодо встановлення паркану на межі земельних ділянок висотою 2,5 м суперечить вимогам п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011, що встановлюють параметри огорож між присадибними ділянками. Разом із тим, із матеріалів справи та показань свідків убачається, що пасіка вже частково огороджена парканом висотою 2,5 м саме з боку домоволодіння позивачки, що підтверджується також фотоматеріалами, наданими обома сторонами. Отже, вимога про додаткове огородження по межі земельних ділянок є безпідставною та такою, що порушує права відповідачів як власників щодо вільного володіння та користування своїм майном.
Згідно з п. 2 додатку № 5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173, санітарно-захисна зона від бджільницьких підприємств до житлової забудови становить 300 м. Однак ці норми не застосовуються до індивідуальних пасік, оскільки вони не є бджільницькими підприємствами.
Суд констатує, що норми Закону України «Про бджільництво», Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом № 9 від 30.01.2001 року, а також «Порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки» та «Порядку реєстрації пасік», затверджених спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 20.09.2000 № 184/82, не містять обмежень щодо відстані розміщення пасіки від житлових будівель та не забороняють її розташування на присадибних чи інших приватних земельних ділянках.
Також суд зазначає, що ані Земельним кодексом України, ані Законом України «Про бджільництво», «Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл», Законом України «Про ветеринарну медицину», ані наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 20.09.2000 № 182/82, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.10.2000 за № 736/4957 «Про затвердження нормативно-правових актів з питань розвитку бджільництва», яким затверджено План народного районування бджіл, Порядок видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки, Порядок реєстрації пасік та Правила ввезення в Україну і вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва, - не визначено відстаней, на яких повинні розміщуватися пасіки на присадибних земельних ділянках від суміжних ділянок або житлової забудови. Отже, на законодавчому рівні не встановлено розміру санітарно-захисної зони для індивідуальних пасік.
Відповідно, позовна вимога в частині зобов'язання відповідачів усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення пасіки в інше місце не може бути задоволена, оскільки вона не базується на законі.
Суд також бере до уваги, що утримання пасіки на власній земельній ділянці, яка належить особі на праві приватної власності, за відсутності прямої законодавчої заборони, відповідає вимогам статей 21, 41 Конституції України та частини першої статті 316 Цивільного кодексу України.
Із матеріалів справи встановлено, що на власній земельній ділянці відповідачі утримують пасіку, яка налічує 51 бджолину сім'ю; на межі із земельною ділянкою позивачки встановлено огорожу висотою 2,5 м, територію обсаджено деревами та кущами. Відповідачі мають чинні ветеринарно-санітарні паспорти пасіки, що відповідає вимогам статті 13 Закону України «Про бджільництво» та Порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки.
Чинним законодавством не встановлено обмежень щодо відстані розміщення пасіки від житлових будівель і не передбачено заборони її утримання на присадибних ділянках. Пунктом 2 Додатку № 5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173, дійсно визначено санітарно-захисну зону у 300 метрів від бджільницьких підприємств, однак зазначена вимога не поширюється на індивідуальні пасіки, які не є підприємствами у сфері бджільництва.
Ця правова позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справах № 676/1052/14-ц та № 452/1121/15-ц, де зроблено висновок, що утримання пасіки на власній земельній ділянці не порушує прав сусідів за відсутності доказів шкоди чи створення небезпеки.
Під час розгляду справи позивачкою не доведено належними і допустимими доказами існування причинно-наслідкового зв'язку між погіршенням стану здоров'я її або членів сім'ї та утриманням пасіки відповідачами. Позивачка не надала доказів причинного зв'язку між утриманням пасіки та шкодою (ані медичних, ані експертних), є лише поодинокі довідки, але немає системності чи підтвердження небезпеки. При цьому у судовому засіданні судом із показань сторін встановлено, що позивачка тривалий час на своїй території теж розміщувала пасіку і жодних нарікань щодо укусів бджіл не мала у той час. Її пасіка не була огороджена парканом не була обсаджена деревами та кущами.
Суд відзначає, що відповідачі вжили необхідних заходів - облаштували огорожу, здійснили зелені насадження, дотримуються вимог чинної Інструкції, - тобто проявили розумну обережність, що виключає порушення ними правил добросусідства.
З огляду на викладене, сам по собі факт утримання відповідачами пасіки не є порушенням права позивачки на безпечні та здорові умови користування земельною ділянкою на якій розташований належний їй житловий будинок.
Отже, з урахуванням установлених судом фактичних обставин, наданих сторонами доказів, висновків компетентних органів і показань свідків, суд доходить висновку, що позивачкою не доведено наявності протиправної поведінки з боку відповідачів, шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між утриманням пасіки й погіршенням її стану здоров'я чи умов користування земельною ділянкою. Відповідачами дотримано вимог чинного законодавства у сфері бджільництва, ужито заходів для забезпечення безпечного утримання пасіки та дотримання правил добросусідства. За результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що право позивачки відповідачами не порушено. Спір зводиться до того, що між сторонами тривалий час існують неприязні стосунки, що і слугувало підставою звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, який не ґрунтується на діючому законодавстві. Таким чином, підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 1211,20 грн слід залишити за позивачкою.
Керуючись ст. ст. 103, 104, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 11, 12, 15 Закону України «Про бджільництво», ст. 12 Закону України «Про ветеринарну медицину», Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, ст. ст. 16, 293, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 77-81, 89, 90, 95, 141, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
до
ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Володарська селищна рада Білоцерківського району Київської області,
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - відмовити.
Повний текст судового рішення складено 05 грудня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г. Л. Моргун