Справа № 361/11294/25
Провадження № 1-кп/361/402/25
25.11.2025
25 листопада 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111130001533 від 05.08.2025 за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,
25 листопада 2025 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтовано тим, що наявні ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 , з метою ухилення від відповідальності може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та незаконно впливати на свідків. Водночас застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам и може негативно позначитись на здійсненні судового розгляду, у тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу залишились актуальними та не зменшились.
Захисник заперечував проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити, посилаючись на недоведеність ризиків. До того ж захисник клопотав про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою більш м'яким запобіжним заходом - домашнім арештом. Крім того, захисник просив зменшити ОСОБА_4 розмір застави, який був визначений в ухвалі суду про обрання запобіжного заходу, враховуючи майновий стан обвинуваченого, оскільки визначений судом розмір застави є непомірним для
ОСОБА_4 та його родини.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши позиції сторін, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною 3 статті 315 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 1-3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Так, обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене при ухваленні остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, а не під час підготовчого судового засідання.
Прокурор вказує, що ризики передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України об'єктивно існують не зменшились.
Стосовно наявності ризику переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України суд констатує таке.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України. Ці злочини є тяжкими згідно з ч. 5 ст. 12 КК України. Відтак, суд вважає тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, а саме у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років позбавлення волі є одним із визначальних факторів, який свідчить про потенційний ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду. Однак ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Суд вважає, що наявність соціальних зв'язків у обвинуваченого, а саме малолітнього сина та постійного місця проживання не спростовують ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України. Так, суд враховує, що обвинувачений неодружений, непрацевлаштований, має погану репутацію, оскільки неодноразово судимий.
Разом з тим, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, зокрема (переховуватись), однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Так, перевіряючи наявність ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на основі показань, які суд безпосередньо досліджував під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Свідки та потерпілий у цьому кримінальному провадженні ще не допитані судом, а тому цей ризик наразі не зменшився. Відтак, суд констатує існування ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо існування ризиків, передбачених п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, то вони на переконання суду не доведені прокурором, оскільки не конкретизовано, які саме документи або речі може приховати чи знищити обвинувачений, а ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином фактично дублює аргументацію стосовно наявності ризику незаконного впливу на свідків.
Суд зауважує, що термін запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого закінчується, а суду потрібен час для проведення судового розгляду. Станом на дату проведення судового засідання ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не втратили своєї актуальності та не зменшились.
Стосовно можливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою суд наголошує таке.
Особисте зобов'язання, на думку суду, не може бути застосовано до обвинуваченого. для запобігання наведеним вище ризикам та з огляду на тяжкість інкримінованих йому правопорушень. Особи, які хочуть взяти обвинуваченого на особисту поруку відсутні, що унеможливлює застосування відповідного запобіжного заходу. Щодо запобіжних заходів у вигляді застави та домашнього арешту, то на переконання суду такі заходи будуть недостатніми для запобігання переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки місце проживання географічно віддалено від населеного пункту в якому розташований суд та з огляду на погану репутацію обвинуваченого, який неодноразово судимий за корисливі злочини.
Відтак, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в нічний час відмовити.
Разом з тим, суд враховує, що вік та стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджають продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З наведеного, враховуючи конкретні обставини справи, обґрунтоване обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, які, відповідно до положень ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів суд дійшов висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме по 29 листопада 2025 року включно.
Аналізуючи. аргументи захисника щодо зменшення обвинуваченому визначеного розміру застави, як альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу суд зазначає таке.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України. Ці злочини є тяжкими згідно з ч. 5 ст. 12 КК України. Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 цієї ж статті розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У силу п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.09.2025 ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, разом з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 90840 гривень, тобто у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Суд враховує, що обвинувачений тривалий час ніде не працює та немає підтверджених джерел доходу. Разом з тим, розмір застави має визначатися так, щоб її внесення було реальним для обвинуваченого. Суд вважає, що між розміром застави і метою, яку вона покликана забезпечити, тобто забезпечення належної поведінки обвинуваченого та запобігання доведеним ризикам має існувати розумна пропорційність. Разом з тим, непомірна застава, як альтернативний запобіжний захід, яка ставить особу у безвихідь, порушує баланс між інтересами суспільства та правом на свободу самого обвинуваченого. Можливість сплати застави, на думку суду має бути не нездійсненною, а реальною, оскільки у разі встановлення застави у непомірному для обвинуваченого розмірі втрачається сенс визначення такого альтернативного запобіжного заходу. Проте, у свою чергу застава не повинна стати формальністю - вона мусить реально заміняти собою тримання під вартою і ризик її втрати у разі невиконання визначених судом обов'язків має бути достатнім стримуючим фактором для запобігання ризикам, визначеним у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зважаючи на те, що визначена судом сума застави є надмірною для обвинуваченого, враховуючи його майновий стан, беручи до уваги те, що на утриманні обвинуваченого перебуває малолітній син, суд вважає, що є підстави для зменшення розміру застави до 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що забезпечить розумну пропорційність між метою застави та її розміром.
З урахуванням особи обвинуваченого, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за доцільне з урахуванням клопотання сторони захисту зменшити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави і визначити її у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 75700 грн, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків і в той же час бути реальною для сплати.
Керуючись ст. ст. 177-178, 182-184, 194, 196, 199, 315, 331, 372, 376, 395 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до 23 січня 2026 року включно та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України,
Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі двадцяти п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 75700 (сімдесят п'ять тисяч сімсот) гривень 00 коп.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок з наступними реквізитами : Одержувач: ТУ ДСА України у Київській області; Код одержувача (ЄДРПОУ): 26268119; Банк одержувача: ДКСУ м. Київ, розрахунковий рахунок: UA768201720355259001000018661; Призначення платежу: «застава за П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава, згідно з ухвалою (назва суду та дата ухвали) по справі № (вказати номер), кримінальне провадження № (вказати номер)»
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному ухвалою розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі, де особа утримується.
У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок обвинувачений звільняється з-під варти в порядку визначеному ч.4 ст.202 КПК України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:
- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;
- не залишати межі Київської області без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками та потерпілим по даній справі;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити до ДУ «Київський слідчий ізолятор».
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення..
Повний текст ухвали проголошено о 14 год. 30 хв. 28 листопада 2025 року в залі Броварського міськрайонного суду Київської області.
Суддя ОСОБА_1