Справа № 279/6444/25
Провадження № 2/279/2922/25
05 грудня 2025 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Гончаровою Ю.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/6444/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 24.03.2023 року близько 18:45 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем Тоуоtа д.н. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Київ- Ковель-Яготин в напрямку Києва.
У вказаний день та час, проїжджаючи ділянку автодороги в межах 143 км поблизу с. Грозине, Коростенського району, Житомирської області, ОСОБА_2 в порушення вимог пунктів 1.10 «Дорожня обстановка», «Дорожні умови», 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, не вибравши безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку та дорожні умови, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля Тоуоtа р.н. НОМЕР_1 та безпечно керувати ним, здійснив наїзд на праве узбіччя, що призвело до контакту керованого ОСОБА_2 автомобіля з металевим відбійником, подальшого некерованого виїзду на смугу для руху зустрічного транспорту та зіткнення з автомобілем Сhery Тіggo 2 р.н. НОМЕР_2 , який рухався в напрямку м. Ковель під керуванням ОСОБА_1 .
В результаті вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля Сhery ОСОБА_1 та його пасажир ОСОБА_3 отримали травми різного ступеня і були госпіталізовані до хірургічного відділення Коростенської ЦМЛ, а обидва автомобіля зазнали значні механічні пошкодження.
Зокрема, в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому першого пальця правої стопи, які що до висновку експерта відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров'я.
Порушення відповідачем - ОСОБА_2 правил дорожнього руху, зокрема пунктів 1.10 «Дорожня обстановка», «Дорожні умови», 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року знаходяться в прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Таким чином, своїми необережними діями, які виразилися в порушенні відповідачем правил безпеки дорожнього руху під час керування автомобілем Тоуоtа р.н. НОМЕР_1 , що спричинило позивачу ушкодження середньої тяжкості, ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
Після отриманих травм, позивач тривалий час знаходився на лікарняному у зв'язку із втратою своєї працездатності.
В результаті вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди. Позивачем вимушений нести наступні матеріальні витрати, а саме: МРТ мозку - 1600,00 гривень; МРТ поперекового відділу хребта - 1600,00 гривень; КТ стопи, грудної клітини і консультація ортопед-травматолога - 3220,00 гривень; аналізи перед операцією - 2900,00 гривень; медичні послуги згідно акту від 05.04.2023 до 06.04.2023 (Металоостеосинтез кісток стопи (без вартості імпланта), анестезія, одномісне перебування в двомісній палаті 1 доба, МЗКТ одного суглобу, консультація невропаталога - 26920,00 гривень; ліки: бинт марлевий стерильний, бахіли, спирт етиловий, хлоргексидин, мелоксикам розчин, цикло 3 форт, циплорет, аркоксія, омез, ксарелто, дексалгін, но-шпа - 3 348,21 гривень; після операційне взуття барука - 753,00 гривень; комплект імплантів для остеосинтезу з мікро апаратом згідно рахунку №39 від 05.04.2023 року - 19 000,00 гривень; медичні послуги (рентген 17.05.2023 року)- 550,00 гривень; зняття апарату (26.05.2023 року) - 250,00 гривень; перев'язки 3 шт. -750,00 гривень; послуги таксі 9 днів у дві сторони (18*400 грн.)- 7200,00 гривень; - оренда костилів (60 днів по 20 грн.) - 1200,00 гривень; транспортування пошкодженого авто до штраф майданчика - 7000,00 гривень; судово транспортно-товарознавча експертиза - 8 364,30 гривень; матеріальний збиток, завданий позивачу згідно висновків експертизи - 408 339,19 гривень.
Також, внаслідок неправомірних дій відповідача, що полягали у нанесенні позивачу шкоди його здоров'ю, розмір моральної шкоди позивач оцінює у 25 000,00 гривень.
Окрім того, у зв'язку із втратою працездатності, протягом трьох місяців розмір прямих збитків, понесених позивачем становить 45 456,00 гривень.
Таким чином, загальний розмір матеріальних та моральних збитків завданих відповідачем становить - 563450,70 гривень.
Для відновлення свого порушеного права, позивач був змушений проходити тривале лікування, нести операційне втручання, ходити на милицях, що так чи інакше викликало певні фінансові затрати у позивача, що не залежали від його волі та бажання.
Протиправними діями ОСОБА_2 моральному здоров'ю ОСОБА_1 спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання позивача поновити свої порушені права, життя цивільного позивача було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями.
Внаслідок протиправних дій відповідача позивачем понесені значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які позивач міг би реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв та судових позовів, відвідування установ органів державної влади, щоб добитися належного захисту моїх порушених прав.
Враховуючи присутність психологічно травмуючого фактору (неправомірних дій відповідача), користуючись принципами розумності та справедливості, розмір моральної шкоди дорівнює 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.
Визначену суму моральної шкоди у розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень вважає мінімальною компенсацією за перенесені позивачем душевні страждання.
А тому, він звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 538450,70 грн., 25 000 грн. моральної шкоди та понесені судові витрати в розмірі 2684,00 грн.
Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач належним чином повідомлявся про судовий розгляд справи (направлення судових повісток за місцем реєстрації, копію ухвали про відкриття провадження з додатками отримала 29.10.2025 року), відзив на позов та інших заяв не подав.
Дослідивши письмові докази та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне:
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Згідно ст. 16 ЦК України, передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способами захисту є в т.ч. відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди.
За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, 24 березня 2023 року, близько 18 години 45 хвилин, ОСОБА_2 , керував технічно справним автомобілем «TOYOTA Fortuner» реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по проїзній частині автодороги Київ-Ковель-Яготин у напрямку м. Київ.
У вказаний день та час, проїзджаючи ділянку автодороги в межах 143 км., поблизу с. Грозине, Коростенського району, Житомирської області, водій ОСОБА_2 , в порушення вимог пунктів 1.10 «Дорожня обстановка», «Дорожні умови», 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, не вибравши безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та дорожні умови, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля «TOYOTA Fortuner» реєстраційний номер НОМЕР_1 та безпечно керувати ним, здійснив з'їзд на праве узбіччя, що призвело до контакту керованого ОСОБА_2 автомобіля з металевим відбійником, подальшого некерованого виїзду на смугу для руху зустрічного транспорту, де він зіткнувся з автомобілем «Chery-Tiggo» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в напрямку м. Ковель під керуванням водія ОСОБА_1 .
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди:
- водій автомобіля «Chery-Tiggo» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому першого пальця правої стопи, які згідно висновку експерта відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров'я;
- пасажир автомобіля «Chery-Tiggo» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді: гематома передньої черевної стінки; розрив тонкої кишки, надрив серозної оболонки купола сліпої кишки; розрив великого чепця брижі тонкої кишки; гематома брижі висхідного відділу товстої кишки; внутрішньочеревна кровотеча, які згідно висновку експерта відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.
Причиною створення аварійної обстановки та виникнення дорожньо- транспортної пригоди та її наслідків є виїзд автомобіля «TOYOTA Fortuner» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 на смугу зустрічного руху, коли водій автомобіля «Chery-Tiggo» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 своїми односторонніми діями не мав технічної можливості уникнути зіткнення.
Своїми необережними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесне ушкодження та заподіяли потерпілій ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України .
ОСОБА_1 звернувся до суду у кримінальному провадженні з цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди.
Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23.05.2024 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без розгляду, роз'яснивши їх право звертатися до суду в цивільному порядку після отримання виплат страхової компанії. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 01.10.2025 року вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23.05.2024 року щодо ОСОБА_2 змінено в частині залишення без розгляду цивільного позову скасувати та призначено новий розгляд в частині вирішення цивільного позову в порядку цивільного судочинства.
Стосовно позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди суд зазначає наступне.
Позивач внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди отримав тяжкі тілесні ушкодження, в зв'язку з чим йому було спричинено матеріальну шкоду, а саме: на лікування, проведення експертизи та відновлення транспортного засобу та завдано моральну шкоду.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
При цьому, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч.1 ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Положення частини першої статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).
Тобто нормами ч.2 ст.1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.
Згідно з коментованою ст.1187 ЦК України особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для виникнення відповідальності: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.
Правила ч. 2 ст. 1187 ЦК України вказують на дві ознаки володільця джерела підвищеної небезпеки - юридичну і матеріальну. Так, за юридичною ознакою володільцем визнається тільки та особа, яка володіє певним правом по відношенню до джерела підвищеної небезпеки. Таким правом може бути право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо. Згідно з матеріальною ознакою володільцем визнається той власник або інший титульний володілець джерела підвищеної небезпеки, який одночасно фактично його використовує, зберігає або утримує.
Матеріальна, або юридична, ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) об'єктами, які створюють підвищену небезпеку. У разі якщо управління небезпечним об'єктом передається третій особі без належного юридичного оформлення (без відповідної правової підстави, наприклад управління транспортним засобом без оформлення довіреності), вважається, що об'єкт не вийшов із володіння його безпосереднього володільця і саме він повинен відповідати за шкоду заподіяну належним йому на праві приватної власності транспортним засобом.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною третьої цієї статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з частиною четвертою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
З огляду на викладене можна дійти висновку про те, що власник автомобіля є зобов'язаною особою та несе відповідальність перед потерпілим за завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду у випадку, якщо в момент дорожньо-транспортної пригоди він керував транспортним засобом (тобто є заподіювачем шкоди) або у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 1187 ЦК України.
Враховуючи, що на момент ДТП транспортний засіб марки "Тоуоtа " реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час вчинення ДТП належав на правах власності відповідачу ОСОБА_2 , тому обов'язок по відшкодуванню завданої внаслідок ДТП моральної шкоди покладається на власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки.
Згідно із роз'ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4, обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов'язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Подібний висновок наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 61/8496/15-ц, провадження №14-154цс19.
Як зазначено у пункті 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував обставини справи, характер та обсяг страждань, що внаслідок ДТП та її наслідків у нього змінився та був порушений нормальний спосіб життя, відвідуванням установ органів державної влади, щоб добитися належного захисту свої порушених прав, а відтак виходячи із засад розумності і справедливості, а також усталеної практики Європейського суду з прав людини, розмір моральної шкоди в розмірі 25 000 грн. підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищенаведені обставини та аналізуючи норми закону, суд дійшов до висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 в розмірі 25000,00 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди з суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, згідно норм діючого законодавства відповідач зобов'язаний відшкодувати ОСОБА_1 понесені ним витрати на лікування від злочину та проведення судово - транспортної експертизи.
У межах розгляду позовних вимог про стягнення з відповідача прямих збитків, які позивач обґрунтовує втратою працездатності, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України та загальних правил доказування, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, їх розмір та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача і завданою шкодою.
Позивачем не подано належних та допустимих доказів, що підтверджують реальний розмір заявлених прямих збитків, зокрема: доказів втрати заробітку або доходу; медичних документів, які б встановлювали стійку або тимчасову втрату працездатності.
Відсутність доказів, які є обов'язковими для доведення складу цивільно-правової відповідальності, виключає можливість задоволення позову.
Правова позиція Верховного Суду є усталеною: збитки не можуть бути стягнуті, якщо їх розмір не підтверджено достовірними та допустимими доказами. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 522/1919/16-ц наголошено, що саме позивач зобов'язаний довести фактичне понесення збитків та їх розмір, а непідтверджені розрахунки не можуть бути покладені в основу рішення суду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача прямих збитків, у зв'язку з втратою працездатності, через недоведеність заявлених вимог.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача, відповідно до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.4,12,81,82,141,263-265 ЦПК України, ст.ст.22,23,1166,1167 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 - 492 994 (чотириста дев'яносто дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні 70 копійок матеріальної шкоди та 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації/проживання/знаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації/проживання/знаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя Леся НЕДАШКІВСЬКА
копія згідно з оригіналом