Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
провадження №2/279/2395/25
Справа № 279/5323/25
02 грудня 2025 року м.Коростень Житомирської області
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Гонцовською Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/5323/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Новий колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувсь до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» укладено Договір факторингу № 120723-8 від 12.07.2023, відповідно до п. 2.3, 2.4, 2.5 договору за яким клієнт відступає право вимоги до боржника за кредитним договором факторові, внслідок чого клієнт передає, а фактор одержує право авимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за кредитним договором. Позивач зазначав, на виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 22.08.2018- 010000303 від 22.08.2018 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким є ОСОБА_1 .. Вказував, що між ТОВ «Споживчий центр», правонаступником якого є ТОВ «Новий колектор» та ОСОБА_1 22.08.2018 року укладено кредитний договір № 22.08.2018-010000303. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4000 грн., строком на 14 календарних днів з дати отримання, за процентною ставкою у розмірі 28%. Графік платежу сума кредиту 4000 грн. та проценти 1120 грн.. сплачуються до 05.09.2018 року включно.Кредитором виконано свої зобов'язання за договором в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 25.08.2025 утворилась заборгованість у розмірі 7120 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 4000 грн. та за відсотками 1120 грн., а також штраф у розмірі 2000 грн. (який нараховано відповідно до п.5.4 кредитного договору № 22.08.2018-010000303. Просив стягнути з відповідача на користь позивача вищезаначену суму заборгованості та судові витрати.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому вказав, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, з наступних підстав, а саме, доказів, які б підтверджували надання ТОВ «Новий Колектор» попередньому кредитору ТОВ «Споживчий Центр» грошових коштів за передачу права вимоги згідно Договору факторингу №120723-8 від 12.07.2023 року представником позивача суду не надано, факт переходу до позивача прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №22.08.2018-010000303 від 22.08.2018 року від первісного кредитора ТОВ «Споживчий Центр» також не надано. Матеріали справи не містять копій первинних бухгалтерських документів, як доказ здійснення перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок відповідача на виконання умов кредитного договору №22.08.2018-010000303 від 22.08.2018 року,довідка субконто не є належним та допустимим доказом умов та розміру заборгованості. Просив відмовити у задоволенні позову.
Позивач надав відповідь на відзив в якому вказав, що посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за означеним договором факторингу є безпідставними. Відтак, за власною заявою відповідача було здійснено вищевказане перекредитування. При цьому, сплативши проценти за користування грошовими коштами за первинним кредитом, вимогу з повернення тіла кредиту за первинним кредитним договором було зараховано за наступним кредитним договором. Жодної повторної видачі кредитних коштів відповідачу не здійснювалось . Підпис договору електронним підписом за допомогою разового ідентифікатором є належним і законним та свідчить про волевиявлення сторін на укладення договору, тож відсутні будь-які підстави для сумнівів у законності договору. Відповідач був вільним в укладенні кредитного договору, ознайомлений з умовами, підписуючи договір, усвідомлював зміст дій, що вчинює та правові наслідки, які створюють дії, у передбачений двотижневий строк, передбачений ЗУ «Про захист прав споживачів», не зверталась до первісного кредитора із заявою про відмову від отриманих послуг, таким чином кредитний договір жодним чином не порушує права та інтереси відповідача. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача подав заперечення на відзив в якому вказав, що посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за означеним договором факторингу є безпідставними
При цьому, представник позивача просить долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію №248, яка містить підтверджуючий печать з електронним ідентифікатором. Даною платіжною інструкцією був здійснений розрахунок між ТОВ «Новий » та ТОВ «Споживчий центр» за договір факторингу № 120723-8.
Вважає, що вказаний документ є недопустимим доказом, оскільки з нього незрозуміло яку суму повинен сплатити Фактор Клієнту за відступлення права вимоги, і чи відповідає ця сума розміру коштів, зазначених у платіжній інструкції №248, тобто 1 401 565, 00 грн.
Сторона Відповідача розцінює таке заретушування суми коштів як умисне скриття повної сплати коштів за Договором факторингу, оскільки у вказаному договорі може бути зазначена сума, які в багато разів більше, чим зазначена у платіжній інструкції.
До матеріалів справи долучено Акт - приймання передачі переліку №1 до договору Факторингу, однак, самого переліку, де був би зазначений Боржник ОСОБА_1 , не додано. Також в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача у розмірі 4 000, 00 грн. Надана довідка субконто не є належним та допустимим доказом умов та розміру заборгованості.
Однак, у відповіді на відзив представник позивача наводить норми законодавства, які регулюють належність укладання кредитного договору, з посиланням на практику Верховного Суду, замість того, щоб долучити до відповіді на відзив бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача у розмірі 4 000 грн..
Позивач, як сингулярний правонаступник за договором факторингу банку, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, зобов'язаний доводити обґрунтованість заявлених до суду позовних вимог щодо виконання первинним кредитором умов договору кредиту. Дійсність договору факторингу не звільняє нового кредитора від процесуального обов'язку доведення акту укладення договору кредиту. Просив у задоволенні позову ТОВ “Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України). За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо іншеневстановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції,щонадав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції,щопропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Верховний Суд у постановах: від 14 червня 2022 року (справа № 757/40395/20), від 20 червня 2022 року (справа № 757/40396/20), від 04 грудня 2023 року (справа №212/10457/21) та інших, неодноразово вказував на те, що оспорюваний кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним такого договору. У постанові від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 Верховний Суд погодився з тим, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору. Судом втановлено, що 22.08.2018 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №22.08.2018-010000303 шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті. Також встановлено, що позичальник 22.08.2018 року о 14:09:50 год за допомогою одноразового ідентифікатора 7528 підписав заявку до кредитного договору №22.08.2018-010000303 від 22.08.2018, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомилась та підписанням цієї заявки підтвердила однозначне та безумовне прийняття (акцепт) пропозиції про укладення кредитного договору (оферти). Таким чином, 22.08.2018 року о 14:09:50 год відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки від 22.08.2018 року, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» підтвердили укладення електронного кредитного договору. Відповідно до заявки до кредитного договору та підтвердження укладення цього договору сторони домовилися про надання позивачем відповідачу кредиту у розмірі 4000 грн. на 14 календарних днів з кінцевим терміном повернення до 05.09.2018 року та платою за користування кредитом у розмірі 1120 грн, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка). Крім того, що заявка позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) була підписана відповідачем (позичальником) не тільки одноразовим ідентифікатором, а також за допомогою його електронного підпису. Одночасно з підтвердженням укладання кредитного договору позичальник ОСОБА_1 підписав заяву про перекредитування/зарахування щодо заборгованості у розмірі 4000 грн. за кредитним договором № 08.08.2018-010000541 від 08.08. 2018 року. Цією заявою, на підставі ст. 601 ЦК України, позичальник просив зарахувати вимоги про видачу суми кредиту в розмірі 4000 грн. за кредитним договором №22.08.2018-010000303 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 4000 грн. за кредитним договором № 08.08.2018-010000541 від 08.08. 2018 року. Зазначене спростовує посилання відповідача на те, що він нібито не отримував кредитні кошти. За встановленими судом обставинами справи ОСОБА_1 отримавши кредит, відразу ж розпорядився ним, спрямувавши на погашення заборгованості за раніше укладеним кредитним договором, а відтак будь-які суми на його особисті карткові рахунки в установах банку й не мали надходити. Отже з огляду на погоджені сторонами умови договору ОСОБА_1 , зобов'язався на протязі 14 днів з дати отримання повернути ТОВ «Споживчий центр» обумовлену суму кредиту в розмірі 4000 грн., та сплатити проценти за користування ними в установленому розмірі, однак даний обов'язок не виконав. Отже, суд дійшов висновку про доведеність позивачем укладання сторонами 22.08.2018 року в електронній формі - кредитного договору №22.08.2018-010000303 від 22.08.2018, оскільки згода ОСОБА_1 на укладання цього договору на відповідних погоджених умовах підтверджена у передбачений договором спосіб, який відповідає вимогам закону, а особа відповідача була належним чином ідентифікована. Щодо не доведеності позивачем наявності правонаступництва щодо вимоги за спірним кредитним договором №22.08.2018-010000303 від 22.08.2018 року. Відповідно до договору факторингу № 120723-8 від 12.07.2023, копію якого долучено позивачем до позовної заяви, між ТОВ «Споживчий центр» (клієнт) та ТОВ «Новий колектор» (фактор) укладено договір, у пункті 5.1 якого зазначеного, що фактор має право набувати право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому клієнтом згідно цього договору. Згідно з п. 2.1. договору факторингу в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п.3.2. цього договору, а клієнт зобов'язується відступити Факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною за кредитним договором, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за кредитним договором та набуває всіх прав за ним. За цим договором клієнт відступає право вимоги до боржника за кредитним договором факторові, внаслідок чого клієнт передає, а фактор одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за кредитним договором. Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання вимоги боржником (п.2.3. договору факторингу). Відповідно до п. 2.4.-2.5. договору факторингу сторони домовились, що право вимоги за кредитним договором вважається відступленим клієнтом факторові з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі переліку (Додаток1). Після підписання акту приймання-передачі переліку до фактора переходять всі права та обов'язки клієнта, як сторони, які виникли на підставі кредитного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього договору. Згідно акту приймання- передачі переліку №1 до договору факторингу №120723-8 від 12.07.2023 року, сторони на виконання п.2.4 та п.2.5 договору факторингу №120723-8від 12.07.2023 року , уклали даний акт приймання-передачі переліку №1 до договору про наступне: клієнт передав в паперовому вигляді, а також в електронному вигляді, шляхом направлення даного файлу захищеними каналами зв'язку, а фактор прийняв перелік №1, права грошових вимог за якими відступаються згідно договору. Фактор цим підтверджує, що перелік №1, який передається за цим актом, складено в повному обсязі з дотриманням вимог договору та він містить всю інформацію, що вимагається цим договором. Відповідно до переліку №1 , який є Додатком 2 до Договору факторингу № 120723-8 від 12.07.2023, витяг з якого долучено до позовної заяви, ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» домовились про відступлення клієнтом факторові права вимоги за кредитним договором №22.08.2018 -010000303 від 22.08.2018 року на суму кредиту 7120 грн., боржником за яким є ОСОБА_1 .. Позивачем надано платіжну інструкцію №248 від 13.07.2023 року як підтвердження надання ТОВ"Новий колектор" попередньому кредитору ТОВ "Споживчий центр" грошових коштів передачу права вимоги згідно договору факторингу №120723-8 від 12.07.2023 року. Згідно договору факторингу № 120723-8 від 12.07.2023, який підписано та скріплено печатками, перелік № 1, який є Додатком 2 до Договору факторингу, в якому зазначено передачу права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №22.08.2018-010000303 від 22.08.2018 на суму 7120 грн., право вимоги вважається відступленим клієнтом факторові з моменту підписання сторонами реєстру прав вимог та скріплення його печатками сторін. Після підписання переліку №1 до фактора перейшли всі права та обов'язки клієнта, як сторони, які виникли на підставі кредитного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення договору факторингу. Договір факторингу на вимогу сторін чи зацікавлених осіб не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Тому посилання відповідача про відсутність доказів переходу прав вимоги до позивача є безпідставними. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача, не надав будь-яких доказів сплати заборгованості як новому, так і первісному кредиторам. Отже внаслідок укладення вказаного договору відбулася зміна кредитора, а саме ТОВ «Новий колектор» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .. Відповідач, прийнявши умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, у порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених укладеним правочинам, презумпція правомірності якого не спростована. Згідно довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №№ 22.08.2018- 010000303 від 22.08.2018 станом на 22.08.2025 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Новий колектор» становить 7120 грн., з них 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1120 грн. - заборгованість за відсотками, та штрафом 2000 грн.. На підставі вищевикладеного, та враховуючи умови укладеного сторонами кредитного договору, суд вважає доведеними позовні вимоги ТОВ «Новий колектор» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором. Однак, суд вважає недоведеним розмір заборгованості, що полягає в нарахуванні штрафу в сумі 2000 грн., оскільки із наявних в матеріалах справи доказів, зокрема довідки субконтота, довідки про розмір простроченої заборгованості не вбачається механізму (способу) нарахування зазначеної суми штрафу та періоду, за який його нараховано. Отже з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий колектор» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №22.08.2018-010000303 від 22.08.2018 року в розмірі 5120 грн, з яких 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, та за відсотками в сумі 1120 грн.. Судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог (0,72%). Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, ст.ст.525, 526, 530, 549, 610-612, 628, 629, 638, 1048, 1050 ЦК України,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" 5120 (п'ять тисяч сто двадцять) гривень заборгованості за кредитним договором 22.08.2018-01000030.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" судові витрати в розмірі 1741 (одну тисячу сімсот сорок одну) гривню 95 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Сторони:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий колектор ", місце знаходження: 01133, м.Київ, вул.Алмазова Генерала, 13 офіс 601, код ЄДРПОУ 43170298.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 від 06.05.1997 р., РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя