25 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 626/20/25
провадження № 22-ц/818/4878/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Берестинська міська рада Харківської області в особі Органу опіки та піклування
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Берестинського районного суду Харківської області від 23 липня 2025 року у складі судді Бєлостоцької О.В.,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування рішень суду про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки, призначення опікуна та поновлення цивільної дієздатності особи, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Берестинська міська рада Харківської області в особі органу опіки та піклування.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 на підставі рішення Красноградського районного суду Харківської області від 13.07.2011 року у цивільній справі №2021/2-0-27/11 визнаний недієздатним. Відповідно до рішення Красноградського районного суду Харківської області у цивільній справі №2021/2-0-49/11 від 05.10.2011 року над ОСОБА_1 встановлено опіку, призначено опікуном його матір - ОСОБА_3 . Згідно рішення Красноградського районного суду Харківської області у цивільній справі № 626/1939/22 від 09.11.2022 року опікуном ОСОБА_1 призначено його брата- ОСОБА_2 . Заявник зазначає, що він є жертвою серійних злочинів, які зазначені у зверненні в Інтерпол. Недієздатним його визнано на підставі неправдивого висновку лікарів психіатрів згідно завідомо незаконного рішення суду, однак заявник стверджує, що завжди був здоровою людиною та залишається таким. Вважає, що здатний своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Рішенням Берестинського районного суду Харківської області від 23 липня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 453 від 02.07.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час виявляє ознаки хронічного, стійкого психічного розладу у вигляді шизофренії, параноїдної форми, параноїдного синдрому, безперервного типу перебігу з помірно вираженим дефектом особистості і наявний у нього хронічний стійкий психічний розлад є таким, що позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, підстави для скасування рішення суду про визнання ОСОБА_1 недієздатним та поновлення цивільної дієздатності станом на теперішній час відсутні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове, яким задовольнити заяву, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Берестинського районного суду Харківської області від 23.07.2025 року хоча і постановлено з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи № 453 від 02.07.2025 року про те, що ОСОБА_1 «на даний час виявляє ознаки хронічного, стійкого психічного розладу у вигляді шизофренії, параноїдної форми, параноїдного синдрому, безперервного типу перебігу з помірно вираженим дефектом особистості. Наявний у ОСОБА_1 хронічний стійкий психічний розлад є таким, що позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час», але суд не врахував, що ОСОБА_1 тривалий час самостійно себе обслуговує, не має конфліктів із рідними, близькими та знайомими, не притягувався до кримінальної або адміністративної відповідальності.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення заявника та його представника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 13.07.2011 року у цивільній справі № 2021/2-о-27/11 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним, оскільки відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 22.06.2011 року він виявляв ознаки стійкого психічного розладу у формі шизофренії параноїдної форми та не здатний за своїм психічним станом усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.25).
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 05.10.2011 року у цивільній справі № 2021/2-о-49/11 над недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено опіку та призначено опікуном його матір ОСОБА_3 (а.с.26-27).
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 09.11.2022 року у цивільній справі № 626/1939/22 опікуном над недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.23-24).
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 453 від 02.07.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час виявляє ознаки хронічного, стійкого психічного розладу у вигляді шизофренії, параноїдної форми, параноїдного синдрому, безперервного типу перебігу з помірно вираженим дефектом особистості. Наявний у ОСОБА_1 хронічний стійкий психічний розлад є таким, що позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час (а.с.79-82).
Фізична особа, яка внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, може бути, відповідно до ст. 39 ЦК України, визнана судом недієздатною.
Згідно Закону України «Про психіатричну допомогу» під тяжким психічним розладом розуміють порушення психічної діяльності функціонального характеру (затьмарення свідомості, порушення адаптації та сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), яке позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, оцінювати свій психічний стан і поведінку.
Предметом судової діяльності є безпосереднє визначення наявності підстав для встановлення такого правового статусу фізичної особи, як обмеження у дієздатності чи визнання її недієздатною.
Фізична особа визнається недієздатною лише на підставі рішення суду у порядку, встановленому ЦПК України.
Необхідність судового порядку визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним обумовлюється істотною зміною правового становища громадянина, який на невизначений період позбавляється можливості самостійно здійснювати свої права і обов'язки. Судова процедура покликана гарантувати правомірність правообмежень, які вживаються до громадянина, особливо якщо судовий розгляд ініційовано особами, що претендують на роль опікунів або піклувальників.
Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.
Згідно з ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (ч. 2 п. 1 ст. 293 ЦПК України).
Відповідно до ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.
Встановлення хронічної хвороби, недоумства, іншого важкого захворювання, що спричинили стійкий розлад психіки, належать до компетенції відповідних медичних закладів.
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка (ч. 1 ст. 41 ЦК України).
Згідно зі ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових та майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до ст. 58 ЦК України, опіка встановлюється над особами, визнаними недієздатними.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Згідно ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Статтею 42 ЦК України передбачено, що за заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Частиною 4 ст.300 ЦПК України передбачено, що скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка визнана недієздатною, у разі видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім'ї, органу опіки та піклування, такої особи, визнаної недієздатною, або її адвоката.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 453 від 02.07.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час виявляє ознаки хронічного, стійкого психічного розладу у вигляді шизофренії, параноїдної форми, параноїдного синдрому, безперервного типу перебігу з помірно вираженим дефектом особистості. Наявний у ОСОБА_1 хронічний стійкий психічний розлад є таким, що позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час (а.с.79-82).
Доказів того, що ОСОБА_1 одужав чи його стан значно покращився суду не надано.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви і доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування даного судового рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ІІПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Берестинського районного суду Харківської області від 23 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 04 грудня 2025 року
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук