Справа №: 636/5176/25 Головуючий 1 інстанції: Оболєнська С.А.
Провадження №: 33/818/1960/25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
26 листопада 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Литвиненку Д.А., без участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , з участю його захисника - Петренко К.Л., за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника на постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 15.10.2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.06.2025 року об 11 год. 27 хв. за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, автодорога Київ-Харків-Довжанський, 547 км, водій ОСОБА_1 керував автомобілем OPEL VEKTRA з реєстраційним номером НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються відповідними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №359383 від 12.06.2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписом з бодікамери поліцейського.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження по справі за відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначає, що під час огляду на стан алкогольного сп'яніння працівники поліції не роз'яснили права при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, чим порушене право на захист водія.
Іншим доводом апелянт стверджує, що з боку працівників правоохоронного органу був присутній факт провокації , тобто провокативний характер дій з боку уповноважених осіб.
Окрім цього, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився неналежним суб'єктом, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а отже проведений огляд слід вважати недійсним.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження
Будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання суду апеляційної інстанції правопорушник не з'явився.
У судове засідання прибув захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
У судовому засіданні останній підтримував доводи апеляційної скарги у повному обсязі, висловлював незгоду з рішенням суду першої інстанції та просив його скасувати і закрити провадження по справі за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 12.06.2025 року об 11 год. 27 хв. за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, автодорога Київ-Харків-Довжанський, 547 км, водій ОСОБА_1 керував автомобілем OPEL VEKTRA з реєстраційним номером НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився неналежним суб'єктом, тобто працівником поліції, хоча правопорушник є військовослужбовцем, що виключає розповсюдження на нього положень Інструкції № 1452/735, оскільки ОСОБА_1 на момент зупинки транспортного засобу не перебував на військовій службі та не виконував бойового завдання, рухаючись дорогами загального користування.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
З викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 є такою особою, яка підпадає під положення Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
На думку суду апеляційної інстанції, доводи апелянта щодо провокативного характеру дій поліцейських є суб'єктивним сприйняттям водієм ситуації, що склалася, що не звільняє останнього від обов'язку підкорятись Правилам дорожнього руху України, керуючи транспортним засобом.
Безумовно, військова служба викликає повагу та захоплення, втім вона не має ставати індульгенцією від відповідальності за порушення норм чинного законодавства, особливо коли мова йде про керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Така поведінка - це не лише правопорушення, це реальна загроза життю та безпеці інших учасників дорожнього руху. Ніхто, незалежно від статусу, звання чи заслуг, не має бути понад законом. Якщо військовослужбовець дозволяє собі нехтувати Правилами дорожнього руху України та сідати за кермо в стані алкогольного сп'яніння, він має нести таку саму відповідальність, як і будь-який інший громадянин нашої суверенної держави.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню як пропущений з поважних причин.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що правопорушник притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за фактом порушення п. 2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду, відтак його вина полягає у порушенні обов'язку пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, а факт реального перебування чи неперебування його в стані алкогольного сп'яніння у той день на кваліфікацію даного адміністративного правопорушення не впливає.
Виходячи з того, що факт відмови водія від проходження передбаченого законом огляду на стан алкогольного сп'яніння є доведеним, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме вказана особа визнана судом винною за відмову від проходження огляду на предмет перебування в стані алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв'язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у
рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, - задовольнити, поновивши вказаний строк як пропущений з поважних причин.
Постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 15 жовтня 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило