Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/620/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 405/8989/21 Доповідач в колегії апеляційного суду
Категорія 307 (229-1) Л ОСОБА_1
19.11.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому змінену апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Подільського районного суду м. Кропивницького від 06 серпня 2025 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст. 89 КК України раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.
Зараховано обвинуваченому ОСОБА_8 до строку покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення з 17.11.2021 по 30.11.2021, із розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі, що дорівнює 14 (чотирнадцять) днів.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.11.2021, справа №404/8763/21.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів для проведення судової експертизи матеріалів, речовин на загальну суму 2059,44 грн.
Скасовано запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_8 та повернуто заставодавцю ОСОБА_9 , суму застави у розмірі 90 800 грн.
Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання про речові докази.
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим та засуджений за незаконне придбання, зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу, особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту, за наступних обставин.
ОСОБА_8 маючи умисел на незаконне придбання, зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу та особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту, в порушення вимог Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" №60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними" №62/95-ВР від 15.02.1995, придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс та особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, розфасовані по окремим згорткам в загальній кількості тридцять дев'ять штук, які залишив зберігати при собі з метою збуту.
В подальшому, 17.11.2021 о 13:56 на території далекосхідного кладовища по провулку Степовому в місті Кропивницькому працівниками поліції в порядку ст. 208 КІІК України, затримано ОСОБА_8 у якого, під час особистого обшуку виявлено та вилучено 39 згортків, з них 19 згортків обклеєних клейкою стрічкою, в середині яких перебували полімерні зіп - пакети з речовиною рослинного походження, тьмяно - зеленого кольору, яка, відповідно до висновку судової експертизи матеріалів, речовин і виробів №СЕ-19/112-21/9936-НЗПРАП від 18.11.2021, являється особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, обіг якого заборонено, загальною масою 16,99 грама, та в 20 згортках виявлено зіп - пакети з кристалічною речовиною білого кольору, яка, відповідно до висновку судової експертизи матеріалів, речовин і виробів №СЕ-19/112-21/9935-НЗПРАП від 29.11.2021, являється особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP, обіг якої заборонено, загальною масою 0,9433 грама. Вказані особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс та особливо небезпечну психотропну речовину - PVP ОСОБА_8 незаконно придбав та зберігав з метою збуту.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, захисник у зміненій апеляційній скарзі просить вирок щодо ОСОБА_8 змінити в частині кваліфікації дій обвинуваченого.
ОСОБА_8 вважати засудженим за ч.1 ст.309 КК України та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст. 74 КК України (у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності).
Кримінальне провадження №12021121010002875 від 17.11.2021 року (справа № 405/8989/21) закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України (у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності).
Повернути заставодавцю ОСОБА_9 суму застави у розмірі 90 800 грн (дев'яносто тисяч вісімсот гривень), яка була внесена нею згідно із квитанцією №23 від 29.11.2021 року, на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.11.2021 року, справа №404/8763/21, 1 -кс/404/3178/21, за обвинуваченого ОСОБА_8 .
Захисник свої вимоги обґрунтовує тим, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_8 , були кваліфіковані як незаконне придбання, зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу та особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_8 , надав суду послідовні та правдиві покази з приводу обставин придбання вказаних наркотичних речовин, а саме що він мав намір їх придбати для власного вживання, місце знаходження пакунку з наркотичною речовиною було вказане йому адміністратором телеграм каналу, на якому наркотична речовина була придбана. Про вміст пакунку обвинувачений ОСОБА_8 , дізнався після свого затримання, коли в присутності понятих вказаний пакунок був відкритий співробітниками поліції. Наміру займатись збутом наркотичних речовин ОСОБА_8 , не мав.
Разом із цим суд першої інстанції, не маючи на те достатніх підстав погодився з кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_8 , зазначеною в обвинувальному акті.
Так, в якості доказу суд послався на рапорт слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП ОСОБА_10 від 17.11.2021 року (т.с.1 а.с.104). Разом з цим, вказаний рапорт не може вважатися доказом, оскільки відповідно до ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Тобто процедура збирання доказів обмежена рамками кримінального провадження. Зазначений же судом в якості доказу рапорт був отриманий до внесення відомостей до ЄРДР, і є нічим іншим як підставою для такого внесення, але в жодному разі не доказом винуватості особи.
Також у вироку суд посилається на відеозапис протоколу затримання обвинуваченого ОСОБА_8 , в якому обвинувачений зазначає, в присутності двох понятих, що у нього «є «закладки» і він працює кур'єром». Свідчення були надані обвинуваченим після його затримання, але до прибуття захисника, який на той момент вже був призначений центром з надання БВПД і, що найголовніше до внесення відомостей в ЕРДР. Більш переконливих доказів для визнання доказу недопустимим важко уявити, проте суд послався саме на ці «покази».
При цьому, посилання суду на відсутність зауважень до протоколу затримання, на переконання захисту є неспроможними, оскільки оскаржувані «свідчення» обвинуваченого в протокол в його паперовій формі не вносились, натомість були отримані до приїзду захисника і відповідно захисник не знав про отримання в ході затримання пояснень від обвинуваченого, як наслідок не мав можливості внести відповідні зауваження до протоколу затримання.
Разом з цим, в ході допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 , зазначив, що після затримання перебував у шоковому стані і сказав вказану фразу під тиском одного зі співробітників поліції, які його затримали. З показів обвинуваченого ОСОБА_8 , наданих в судовому засіданні слідує, що саме співробітник поліції «порадив» сказати саме так під відеозапис, мотивувавши це тим, що він, ОСОБА_8 , їм не цікавий і в подальшому буде свідком по справі стосовно особи, в якої він придбав вказані наркотичні засоби.
Між тим, разом з цим дана частина показів обвинуваченого ОСОБА_8 , не знайшла свого відображення в оскаржуваному вироку.
Покази свідка ОСОБА_11 , жодним чином не спростували тверджень ОСОБА_8 , про придбання наркотичних речовин для власного вживання, натомість твердження про наявність «оперативної інформації» про начебто факти збуту обвинуваченим наркотичних речовин є лише нічим не підтвердженими словами упередженого за своєю природою свідка, оскільки ОСОБА_11 , на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_8 , злочину був оперативним співробітником ВБНОН.
Враховуючи вищевикладене висновки суду першої інстанції на те, що «сукупність зібраних доказів достатня - з точки зору достатності та взаємозв'язку» свідчать про винуватість ОСОБА_8 , в інкримінованому злочині є явно передчасними.
На переконання захисту, єдиним критерієм, що став основою для кваліфікації дій ОСОБА_8 , саме за ч.2 ст. 307 КК України є кількість вилучених у обвинуваченого наркотичних засобів у фасованому вигляді. На протидію вказаному факту зазначимо наступне: як показав в ході допиту обвинувачений ОСОБА_8 , він придбав певну кількість наркотичного засобу за якою і прийшов на місце, як згодом з'ясувалось - місце затримання. Про вміст придбаного «пакунку» він дізнався вже після затримання, коли його розпакували співробітники поліції. У вказаному пакунку були виявлені вже розфасовані наркотичні засоби. (Позиція захисту в цьому аспекті грунтується на правовій позиції ВС, викладеній у постанові від 16.05.2023 року (справа №161/16441/20, провадження № 51-5373км21).
Таким чином, на переконання захисту, враховуючи що маса вилученого у ОСОБА_8 , особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу становить 16,99 грама, а особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP становить 0,9433 грама, дії обвинуваченого ОСОБА_8 , мають бути кваліфіковані, як незаконне придбання особливо небезпечного наркотичного засобу та особливо небезпечної психотропної речовини без мети збуту, тобто за ч. 1 ст. 309 КК України.
Крім цього, інкримінований обвинуваченому ОСОБА_8 , злочин був вчинений 18.11.2021 року, тобто станом на момент призначеного Кропивницьким апеляційним судом судового засідання по розгляду апеляційної скарги захисту (19.11.2025 року) з моменту скоєння злочину мине чотири роки, що є більш ніж достатнім строком для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
При цьому захисник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , застосований запобіжний захід - застава. Оскаржуваним вироком було визначено повернення заставодавцю ОСОБА_9 суму застави у розмірі 90 800 грн (дев'яносто тисяч вісімсот гривень), отже на переконання захисту, у разі прийняття рішення про скасування вироку суду першої інстанції судом апеляційної інстанції має бути звернуто увагу на вказаний факт і вирішено питання про повернення застави.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які змінену апеляційну скаргу підтримали та просили перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України, прокурора, який частково підтримав апеляційні вимоги захисника, а саме зазначав про можливість звільнення особи від покарання, провівши судове слідство в обсязі допиту обвинуваченого, дослідження висновків експертиз та характеризуючи даних на обвинуваченого, обговоривши доводи зміненої апеляційної скарги захисника, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто в межах змінених в суді апеляційних вимог.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
За вимогами ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Згідно з положеннями ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Водночас кримінальний процесуальний закон не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Як убачається з апеляційної скарги захисник не оспорює та не заперечує, що за встановлених у вироку суду першої інстанцій обставин ОСОБА_8 незаконно придбав та зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб та особливо небезпечну психотропну речовину. Разом із цим захисник не погоджується із рішенням місцевого суду про те, що стороною обвинувачення доведена мета засудженого на збут виявленого та вилученого у нього особливо небезпечного наркотичного засобу та особливо небезпечної психотропної речовини.
Розмежування складів кримінальних правопорушень, передбачених статтями 307 та 309 КК України, відбувається за їх суб'єктивною стороною, обов'язковою ознакою якої є відповідно наявність або відсутність мети збуту.
Вказівка у ст. 309 КК України на вчинення діяння без мети збуту означає, що винна особа, яка незаконно виробляє, виготовляє, придбає, зберігає, перевозить чи пересилає наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, не має на меті здійснити їх відчуження, а вчиняє вказані дії у власних інтересах.
Водночас вчинення таких дій з метою збуту (відчуження) обумовлює їх кваліфікацію за ст. 307 КК України. При цьому про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість з особою про придбання цих засобів чи речовин, так і інші обставини, зокрема великий або особливо великий їх розмір, спосіб упакування та розфасування, поведінка суб'єкта злочину; те, що сама особа наркотичних засобів або психотропних речовин не вживає, але виготовляє та зберігає їх.
При цьому, якщо висновок суду про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то у такому випадку повинні бути досліджені обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, в тому числі, чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться у володінні особи, та її розфасування.
Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у значному розмірі (шляхом купівлі, обміну, безоплатно), виготовляє їх, зберігає у відповідному фасуванні, що об'єктивно перевищує потреби такої особи у власному вживанні, то в такому випадку може мати місце умисел на збут. Тому, для вирішення питання про кваліфікацію дій особи за ст. 309 чи 307 КК України, зокрема щодо відсутності чи наявності мети на збут, суд у кожному конкретному випадку має оцінити обставини справи, які стосуються характеристики мотивів, намірів особи при здійсненні нею дій, які становлять об'єктивну сторону цих складів кримінальних правопорушень.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком суд першої інстанцій ОСОБА_8 визнаний винуватим за ч. 2 ст. 307 КК України, тобто за незаконне придбання, зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу та особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту.
Обґрунтовуючи висновок щодо наявності у ОСОБА_8 мети на збут вказаних речовин, суд першої інстанції зазначив, що оскільки у обвинуваченого ОСОБА_8 під час особистого обшуку вилучено 20 згортків обклеєних клейкою стрічкою, всередині яких перебували полімерні зіп-пакети з психотропною речовиною, розфасовані по 0,1504; 0,1384; 0,1341; 0,1237; 0,0742; 0,1577; 0,1058; 0,0876; 0,2524; 0,0648; 0,0701; 0,1536; 0,1338; 0,1859; 0,1803; 0,1036; 0,0746; 0,1357; 0,0708; 0,0607, а також 19 згортків обклеєних клейкою стрічкою, всередині яких перебували полімерні зіп-пакети з наркотичним засобом, розфасовані по 1,12; 1,35; 0,83; 0,85; 0,96; 0,76; 0,41; 1,84; 1,43; 0,65; 0,64; 0,52; 1,01; 1,04; 1,05; 0,68; 2,19; 1,49; 1,17, а тому, спосіб упакування, розфасування, різновидність заборонених в обігу речовин, кількість наркотичного засобу та психотропної речовини, а також дані про обвинуваченого ОСОБА_8 , який на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, у сукупності свідчать про наявність у його діях мети збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу та особливо небезпечної психотропної речовини - PVP.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що доводи захисника про необхідність зміни правової кваліфікації дій ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України є слушними та такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З показань обвинуваченого ОСОБА_8 , які він надав в суді першої інстанції вбачається, що він на новорічні свята для власного вживання замовив собі марихуану з онлайн-магазину через застосунок телеграм. Контакти магазину знайшов на графіті зображені на стіні будинку. Перейшов за контактами, написав до магазину, що на новорічні свята для особистого вживання хоче придбати марихуану, на що відповіли що можна замовити, запитали скільки потрібно. ОСОБА_8 написав 10 гр. сказали, що можна замовити, але попередили, що пустий склад і в них два варіанти. Перший, обвинувачений сам іде і забирає. Другий обвинувачений очікує до наступного дня, їхня людина забере і йому в одному місці одним пакунком залишить. Обвинувачений погодився на другий варіант. Надіслали скільки це буде коштувати, надали реквізити до оплати. Обвинувачений вийшов на вулицю до терміналу, заплатив, надіслав фотопідтвердження. З магазину написали, що кошти поступили, очікуйте. Наступного дня з 10 год. до 11 год. ранку йому написали, повідомили, що вже готово, очікуйте надішлемо координати, через 5 хв. надіслали координати, обвинувачений відправився на місце. Це виявився район Великої Балки, Далекосхідне кладовище, було окраїна кладовища. Прибув на місце почав шукати місце по координатах, по фотовказівкам (фото могил). Коли підійшов до місця подивився по сторонам та побачив на відстані 300-400 м. «цивільний» автомобіль «Жигуль» фіолетового кольору, на якому в подальшому його відвезли до ІТТ. Інших осіб не було. Навпомацки знайшов великий прозорий зіп-пакет, в ньому були згортки з різнокольоровими стрічками одразу звернув увагу, що був великий вміст згортків, припустив, що було не 10 гр. хотів написати до магазину, що може якась помилка, тому що дуже великий пакунок, було багато всього, почав шукати телефон, але не встиг. В цей період підняв очі, побачив, що до нього йде два співробітники поліції. Два йшли прямо на нього, один з лівої сторони. Обвинувачений скинув пакунок, але пакунок підняли працівники поліції і засунули його назад в рукав обвинуваченому. В подальшому схопили обвинуваченого почали виводити до дороги, оскільки це було під парканом. Слідчий чи оперативник до його підійшов та сказав: «Якщо здаси магазин будеш проходити у справі як свідок і все в тебе буде добре. Якщо говориш, що ти брав для себе притягнемо до відповідальності батьків, будуть суди в батьків, в тебе, тебе посадять». Всю розмову дослівно не пам'ятає, розмова відбувалася без захисника. Потім вийшли до дороги, де стояв оператор, свідок якого допитували, слідчий, який представився ОСОБА_12 . Одразу, під відеозапис, без присутності захисника, поставив запитання: «Що я тут роблю?», «З якою метою я тут»?, «Які заборонені предмети маю»? На що обвинувачений відповів, що замовив марихуану. Допит проводився без захисника. В подальшому прибув захисник. Пояснив, що PVP не замовляв, оператор магазину не повідомляв, що буде ця речовина як бонус. Назва магазину в якому замовляв наркотичний засіб «Тріптайм». Раніше вживав тільки канабіс, оскільки має проблеми зі здоров'ям, має хронічні хвороби з дитинства, мав тяжке дитинство, вживав канабіс як заспокійливе. Інші наркотичні засоби не вживав. Вживати наркотичні засоби це було його особисте рішення, які вживав 3 роки, на разі не вживає. Обвинувачений нікому не розповідав, що замовив наркотичні засоби. Замовив 10 гр., їх вистачає на 2-3 місяці, раніше замовляв по 1 гр. - на 2-3 рази.
Аналогічні покази ОСОБА_8 надав в суді апеляційної інстанції, та зауважив, що він дійсно придбавав марихуану, проте з метою для власного вживання.
Будучи допитаним в суді першої інстанції свідок ОСОБА_11 , надав показання, згідно яких він в листопаді 2021 працював оперуповноваженим, ОСОБА_8 відомий йому в рамках ситуації, яка склалася, до цього ОСОБА_8 не знав. Зазначив, що надійшла оперативна інформація про те, що ОСОБА_8 здійснює зберігання та імовірно збут наркотичних засобів. Під час відпрацювання з колегами на території Далекосхідного кладовища побачили особу, підійшли до неї представилися, повідомили свої дані, на запитання: «Чи має якісь заборонені речі?» ОСОБА_13 повідомив, що має наркотичні засоби, які знаходяться в нього в рукаві. Після чого про дану подію повідомили Кропивницьке РУП, в подальшому прибув слідчий, який проводив слідчо-розшукові дії. Наркотичні засоби у ОСОБА_8 вилучили після затримання. Впізнали ОСОБА_8 за прикметами: вік, зріст.
Так слід звернути увагу, що свідок вказував на наявність оперативної інформації, що ОСОБА_8 здійснює зберігання та імовірно збут наркотичних засобів. Проте ніяких оперативних закупівель стосовно ОСОБА_8 він не проводив, також не проводилися інші оперативно - розшукові заходи, які могли б підтвердити, що ця особа дійсно займається збутом наркотичних засобів. Даний свідок підтвердив, що ОСОБА_8 був затриманий, а після цього проводився огляд, під час якого вилучено наркотичні засоби.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , надав суду покази про те, що з обвинуваченим не знайомий. У 2021 році точно час не пам'ятає в місті Кропивницькому біля Далекосхідного кладовища стояв на зупинці, до нього підійшли працівники поліції, сказали, що потрібно побути понятим, на що свідок погодився та пішов з працівниками поліції, з ними був і ще один свідок. На місці події знаходилися працівники поліції та затриманий (обвинувачений). Обвинуваченого тримали працівники поліції та чекали захисника. Після приїзду захисника розпочався обшук, з карманів вилучено ключі, телефон, навушники, декілька різнокольорових згортків з невідомою речовиною. Де саме вони знаходилися у обвинуваченого не пам'ятає.
З рапорту слідчого слідчого відділу Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 від 17.11.2021, убачається, що до слідчого відділу Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області надійшла інформація від УБН в Кіровоградській області ДБН НП України про те, що мешканець м. Кропивницького на ім'я ОСОБА_15 за допомогою месенджеру «Телеграм», в м. Кропивницькому шляхом розкладання «закладок», збуває наркотичні засоби та психотропні речовини за грошові кошти (т.1 а.с.104).
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 17.11.2021, складеним у присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , з участю захисника, ОСОБА_8 було затримано 17.11.2021 о 13:56, працівниками УБН в Кіровоградській області за адресою: м. Кропивницький, пров. Степовий, 92. Під час особистого обшуку обвинуваченого ОСОБА_8 було виявлено та вилучено з лівої кишені спортивних штанів мобільний термінал «Xiaomi RedmiNote5», ІМЕІ: НОМЕР_1 ; з правового рукава куртки, у яку був одягнений ОСОБА_8 , зіп-пакет поміщено до сейф пакету № 2017091, в якому знаходяться двадцять зіп пакетів із кристалічною речовиною поміщено до сейф пакету №2013098 та дев'ятнадцять із речовиною, схожою на канабіс, поміщено до сейф пакету №2013092. Будь-яких зауважень до протоколу не зазначено (т.1 а.с. 116-117).
Згідно з протоколом огляду предмету від 17.11.2021 року, проведеного слідчим Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_17 , в ході проведення якого було оглянуто спеціальний полімерний пакет НПУ №INZ 2013105 з написом: «До протоколу затриманого ОСОБА_8 за адресою: м. Кропивницький, пров. Степовий, 92А» вилучено: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 5», чорного кольору, IMEI: НОМЕР_2 , з сім-карткою НОМЕР_3 та спеціальний полімерний пакет НПУ №INZ 2013091 з написом: «До протоколу затриманого ОСОБА_8 за адресою: м. Кропивницький, пров. Степовий, 92А» вилучено: липка стрічка, зіп-пакети (т.1 а.с.138).
Також під час апеляційного розгляду досліджено:
Відеозапис - додаток до протоколу затримання ОСОБА_8 від 17.11.2021, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 повідомляє, що у нього є «закладки» та що він працює кур'єром; під час особистого обшуку ОСОБА_8 було виявлено та вилучено 39 згортків, з них 19 згортків обклеєних клейкою стрічкою, в середині яких перебували полімерні зіп - пакети з речовиною рослинного походження, тьмяно - зеленого кольору, та в 20 згортках виявлено зіп - пакети з кристалічною речовиною білого кольору (т.1 а.с. 118).
Висновок експерта від 18.11.2021 № СЕ 19/112-21/9936-НЗПРАП, згідно якого, речовина рослинного походження зеленого кольору у дев'ятнадцяти полімерних пакетах, є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом (маріхуаною). Канабіс віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Загальна маса канабісу, в перерахунок на висушену речовину становить 16,99 г. (т.1 а.с. 154-159).
Висновок експерта від 29.11.2021 № СЕ 19/112-21/9935-НЗПРАП, згідно якого, кристалічна речовина білого кольору у двадцяти полімерних пакетах містить особливо небезпечну психотропну речовину PVP, обіг якої заборонено. Загальна маса PVP, в наданій на дослідження речовині, становить 0,9433 г. (т.1 а.с. 163-168).
Як вбачається з вищенаведеного, суд першої інстанції не звернув увагу, що для об'єктивного висновку про умисел обвинуваченого ОСОБА_8 на збут наркотичного засобу необхідним є ретельне дослідження обставин придбання та зберігання наркотичної речовини, а також встановлення моменту виникнення відповідного умислу.
Висновок суду першої інстанції, що про наявність умислу ОСОБА_8 на збут наркотичних засобів свідчить упакування та розфасування відповідної речовини, то слід зазначити, що у такому випадку повинні бути досліджені обставини за яких особа придбала відповідну речовину, у тому числі, чи залежало від волі особи, який розмір речовини опиниться у володінні особи, й її розфасування. Проте, як слідує з матеріалів даного кримінального провадження, даних обставин встановлено не було, сам факт виявлення у ОСОБА_8 наркотичного засобу, не може беззаперечно свідчити про умисел особи на збут наркотичних засобів.
Не спростованими є покази обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що він придбав певну кількість наркотичного засобу, за якою і прийшов на місце, де його було затримано. Про вміст придбаного «пакунку» він дізнався вже після затримання, коли його розпакували співробітники поліції де і виявлено більшу кількість наркотичних засобів, які вже були розфасовані.
При цьому достатніх та беззаперечних доказів того, що в діях ОСОБА_8 був умисел на збут наркотичних засобів, як і фактів збуту чи домовленості про збут конкретних наркотичних засобів обвинуваченим не встановлено, оперативні закупки за участю останнього не проводились, відповідних домовленостей щодо збуту з іншими особами не задокументовано.
Колегія суддів зазначає, що суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 307 КК України, характеризується прямим умислом, і наявність мети збуту є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього кримінального правопорушення.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року №4 зазначено про те, що під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК), а також прекурсорів (ч. 2 ст. 311 КК) потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч законам «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін'єкцій іншій особі за її згодою тощо).
Тому колегія суддів вважає невірним висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_8 придбавши наркотичний засіб «канабіс» загальною масою в перерахунок на висушену речовину 16,99 г. та особливо небезпечну психотропну речовину PVP, загальною масою 0,9433 г., зберігав при собі та мав умисел на його незаконний збут, адже відсутнє реальне підтвердження такого висновку доказами дослідженими в судовому засіданні. Достатніх, допустимих та беззаперечних доказів вини обвинуваченого за ч.2 ст. 307 КК України, а саме що в діях ОСОБА_8 був умисел на збут наркотичних засобів не встановлено апеляційним судом.
З огляду на викладене, колегія суддів на підставі внутрішнього переконання, оцінивши всі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору їх належності, достовірності й допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_8 вбачається склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу та психотропної речовини без мети збуту.
Згідно ч.4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Оскільки в судовому засіданні поза розумним сумнівом не було доведено незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичних засобів, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне змінити вирок та перекваліфікувати дії ОСОБА_8 , з ч.2 ст.307 КК України на ч.1 ст. 309 КК України і вважати доведеним вчинення ним незаконного придбання та зберігання без мети збуту наркотичних засобів та психотропних речовин.
Щодо апеляційних вимог захисника про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно пункту 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
За змістом ст.44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
У відповідності до ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч.1 ст.49 КК України диференційовані строки давності, а саме: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку у пункту 2 цієї частини; десять років у разі вчинення тяжкого злочину; п'ятнадцять років у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухиляється від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затриманням, а з часу вчинення кримінального проступкуп'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років ( ч.2 ст.49 КК України).
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (ч.3 ст.49 КК України).
Тобто, скоєння впродовж строку давності нового кримінального проступку чи нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або менш суворі за видом заходи примусу, не впливає на перебіг диференційованих строків давності.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.02.2023 у справі № 735/1121/20.
Разом з цим, давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у ст.109-114-2, проти миру та безпеки людства, передбачених у статях 437-439 і частини першої ст.442 цього кодексу( ч.5 ст.49 КК України).
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2 ст. 49 КК України).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Під час звільнення від кримінальної відповідальності суд повинен з'ясувати думку щодо такого звільнення у особи, яка від такої відповідальності може бути звільнена. У постанові колегії суддів Першої судової палати ККС від 02 липня 2019 року (справа № 515/331/17, провадження № 51-27км19) зауважено, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи на відповідній підставі. Тобто, установивши обставини, що дають підстави для закриття справи, суд повинен їх дослідити і в разі згоди особи ухвалити рішення про її звільнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, ВП ВС у постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20) наголосила, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК(сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
Тобто, суд, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ч.1 ст.49 КК України, та за згодою обвинуваченого, ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Санкція ч. 1 ст. 309 КК України передбачене покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або пробаційного нагляду на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.
У свою чергу поняття кримінального проступку наведене у ч. 2 ст. 12 КК України, за змістом котрого кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у вигляді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Як убачається з матеріалів провадження, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 309 КК України вчинений обвинуваченим 18.11.2021 року, отже на даний час закінчився строк давності встановлений ч. 1 ст. 49 КК України та відсутні обставин, які порушують їх перебіг.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що по кримінальному провадженні, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,станом на 19.11.2025 закінчилися строки давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності, передбачені ч.1 ст.49 КК України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що є усі підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, як і для закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, на підставі пункту 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Крім того, при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд також керується практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням у справі «Грабчук проти України», відповідно до змісту якого у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується, а також рішенням у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», в якому зазначено, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення, термін позовної давності забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
При цьому відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим.
Така відмова може призвести до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.
З'ясувавши позицію обвинуваченого ОСОБА_8 , заява якого подана до апеляційного суду, переконавшись у добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі вимогст. 49 КК України, у зв'язку з чим оскаржуваний вирок слід скасувати, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, що є нереабілітуючою підставою.
Також колегія суддів у зв'язку з скасуванням вироку місцевого суду, у відповідності до ст. 100 КПК України, вважає за необхідне вирішити долю речових доказів.
Частиною 2 ст.124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Частиною 1 ст.126 КПК України визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. Таким чином, ВП ВС вважає, що це питання може бути вирішене й ухвалою суду.
Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст.368, ч. 4 ст.374КПК). Оскільки ст.126 КПК України визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду. Відтак, ВП ВС у постанові від 17.06.2020 в справі №598/1781/17 зроблено висновок, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.
У постанові від 29.09.2021 у справі №342/1560/20 (провадження №51-2331км21) та у постанові від 07.10.2021 у справі №584/800/20 (провадження №51-1800км21) ВС погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо необхідності відшкодування зазначених процесуальних витрат особами, кримінальне провадження щодо яких закрито, пославшись на те, що їх звільнено від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав і застосування більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє цих осіб від сплати процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням експертиз.
Закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 з нереабілітуючих підстав і застосування до нього більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє його від сплати процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз № СЕ-19/112-21/9936-НЗПРАП від 18.11.2021, та № СЕ-19/112-21/9935-НЗПРАП від 29.11.2021, на загальну суму 2059,44 грн.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 вересня 2021 року (справа№ 342/1560/20, провадження № 51-2331км21) та постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 лютого 2024 року (справа № 930/497/23, провадження № 51-4798км23).
Відтак, судові витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні слід стягнути з ОСОБА_8 .
Підлягає також поверненню заставодаводавцю ОСОБА_9 застава за ОСОБА_8 у сумі 90800 грн. сплачена на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.11.2021.
Отже, ураховуючи наявність у провадженні визначених Кримінальним Законом умов та підстав звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, апеляційна скарга його захисника підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню із закриттям кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Керуючись ст.ст. 376 ч.2, 404, 409, 419, апеляційний суд,-
Змінену апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - задовольнити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч.2 ст. 307 КК України на ч.1 ст. 309 КК України.
Вирок Подільського районного суду м. Кропивницького від 06 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 - скасувати.
На підставі ч.1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Кримінальне провадження №12021121010002875 від 17.11.2021 року стосовно ОСОБА_8 - на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.11.2021, справа №404/8763/21, на мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 5, чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_2 з сім-карткою НОМЕР_3 , який був вилучений 17.11.2021 під час особистого обшуку ОСОБА_8 .
Речові докази:
-особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 16,99 грама та особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, масою 0,9433 грама, які знаходяться у камері зберігання речових доказів Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області - після набрання вироком законної сили, знищити;
-мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 5, чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_2 з сім-карткою НОМЕР_3 - після набрання вироком законної сили, повернути власнику ОСОБА_8 .
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів для проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/112-21/9936-НЗПРАП від 18.11.2021, у сумі 1029,72 грн. та для проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/112-21/9935-НЗПРАП від 29.11.2021, у сумі 1029,72 грн., а всього 2059,44 грн.
Скасувати запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_8 ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.11.2021, справа №404/8763/21, 1-кс/404/3178/21.
Повернути заставодавцю ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_4 , суму застави у розмірі 90 800 грн (дев'яносто тисяч вісімсот гривень), яка була внесена нею згідно із квитанцією №23 від 29.11.2021, на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.11.2021, справа №404/8763/21, 1-кс/404/3178/21, за ОСОБА_8 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4