Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/590/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія ст. 191 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
02.12.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, апеляційну скаргу. представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області 19 листопада 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12025121050000073 від 12.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
Слідчий СВ ВП №3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 , за погодженням з начальником Бобринецького відділу Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області з клопотанням про накладення арешту на належне ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на праві власності майно, із забороною розпорядження ним, а саме, на земельну ділянку кадастровий номер 3520886800:02:000:0339 загальною площею 5,1362 га., цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на автомобіль KIA SPORTAGE 2019 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , із забороною розпорядження ним.
Необхідність надання тимчасового доступу до речей і документів слідчий пов'язує з розслідуванням кримінального провадження №12025121050000073 від 12.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_11 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, покарання за вчинення якого передбачено позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Проте, під час розгляду слідчим суддею Бобринецького районного суду Кіровоградської області клопотання про арешт майна підозрюваний ОСОБА_11 розуміючи, що санкція ч.5 ст.191 КК України передбачаючи можливу конфіскацію майна 30.09.2025 року уклав договір дарування №871 від 30.09.2025 року в приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу, згідно якого здійснив оформлення дарування належної земельної ділянки з кадастровим номером № 3520886800:02:000:0339 загальною площею 5,1362 га, яке внесено в реєстр 01.10.2025 року з індексним номером 81122555.
Крім того, згідно інформації відносно автомобіля KIA SPORTAGE 2019 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлено, що 07.10.2025 року проведено перереєстрацію вказаного транспортного засобу на нового власника ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 (інд. код НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування №НКА 560587 від 29.09.2025 року.
Вважає, що ОСОБА_11 свідомо здійснив відчуження земельної ділянки та транспортного засобу безоплатно своїй дружині за договором дарування, щоб уникнути наслідків обтяження майна арештом та конфіскацією за результатами розгляду кримінального провадження в якому 26.09.2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Досудовим розслідуванням також встановлено, що договори дарування земельної ділянки та транспортного засобу від 29.09.2025 року та 30.09.2025 року відносно яких слідчим 30.09.2025 року подано клопотання про їх арешт, укладені між близькими родичами (підозрюваним ОСОБА_11 та його дружиною ОСОБА_7 ), є безоплатними, вчинені у короткий проміжок часу та під час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт земельної ділянки та авто належних підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, яким заподіяно шкоду в особливо великих розмірах 06.10.2025 року та захисниками не було повідомлено про дані обставини відчуження майна.
Вказані обставини свідчать, що укладення договорів дарування відбулось з метою приховання цього майна від звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення спричиненої кримінальним правопорушенням шкоди в особливо великих розмірах, тобто їх правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а підозрюваний зловживаючи правами діє очевидно недобросовісно на досягнення протизаконної мети.
Враховуючи, що не застосування арешту може призвести до повторного відчуження майна, щодо якого ставиться питання про накладення арешту, виходячи із розумності та співмірності обмеження права власності в результаті накладення арешту на вказане майно, яке було з метою уникнення від арешту та можливої конфіскації умисно та цілеспрямовано переоформлене підозрюваним ОСОБА_11 на свою дружину виникла необхідність в накладенні арешту на вище вказане майно: земельну ділянку кадастровий номер 3520886800:02:000:0339 загальною площею 5,1362 га. та автомобіль KIA SPORTAGE 2019 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , які на даний час належать на праві приватної власності ОСОБА_7 із забороною розпорядження вказаним майном.
Ухвалою слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області 19 листопада 2025 року задоволено вказане клопотання.
Накладено арешт на належне ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на праві власності майно, із забороною розпорядження ним, а саме на:
- земельну ділянку кадастровий номер 3520886800:02:000:0339 загальною площею 5,1362 га., цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- автомобіль KIA SPORTAGE 2019 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Судове рішення мотивоване тим, що укладення підозрюваним зазначених вище цивільно-правових договорів з метою уникнення арешту та можливої конфіскації оцінюються як очевидно недобросовісні та такі, що є проявом зловживання правом, тому кваліфікує правочини, які укладені підозрюваним ОСОБА_11 29.09.2025 року № НКА560587, за яким він подарував своїй дружині ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (інд. код НОМЕР_1 ) належний йому транспортний засіб KIA SPORTAGE 2019 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 та 30.09.2025 року №871 від 30.09.2025 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_12 Кропивницького міського нотаріального округу, згідно якого він подарував належну йому земельну ділянку з кадастровим номером № 3520886800:02:000:0339 загальною площею 5,1362 га, яке внесено в реєстр 01.10.2025 року з індексним номером 81122555, своїй дружині ОСОБА_7 , як фраудаторні.
Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження та підозру ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає обов'язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації, враховуючи, що майно підозрюваного за вироком суду може бути конфісковане, слідчий суддя доходить висновку, що можливість відчуження вказаного майна є обґрунтованою.
В апеляційній скарзі представника ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 не є підозрюваною, та не має будь-якого процесуального статусу у кримінальному провадженні. у кримінальному провадженні № 12025121050000073 ОСОБА_7 не має статусу підозрюваної чи жодного іншого статусу, а тому є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
Проте клопотання про арешт майна подано не прокурором, а слідчим, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України, в якій чітко зазначено, що з даним клопотанням має право звертатися лише прокурор.
Таким чином, з клопотанням до слідчого судді звернулася неповноважна особа, однак слідчим суддею не було взято до уваги даний факт.
Розгляд клопотання про арешт майна без участі його власниці є істотним порушенням її права на справедливу процедуру, оскільки позбавив її можливості бути почутою, надати власні пояснення, заперечення та докази.
Таким чином, ухвала, винесена без участі власниці майна, яка не була повідомлена та не мала можливості реалізувати право на ефективний захист, ухвалена з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону та стандартів справедливого судочинства, що є самостійною і достатньою підставою для її скасування.
Власниця майна - ОСОБА_7 - не є підозрюваною, не має будь-якого іншого процесуального статусу у кримінальному провадженні № 12025121050000073.
Відтак у межах цього провадження конфіскація її майна є неможливою.
Вважає, накладення арешту на її майно з метою забезпечення можливої конфіскації суперечить ч. 5 ст. 170 КПК України та виходить за межі повноважень слідчого судді.
Заслухавши доповідача, представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_13 , підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання слідчого, які надійшли на електронну адресу апеляційного суду, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.
Однією з процесуальних гарантій реалізації прав людини в кримінальному провадженні являється здійснення слідчими суддями, у порядку передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК (статті 370, 372).
Вона має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Під обґрунтованістю ухвали розуміється її постановлення на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені доказами та іншими матеріалами, якими слідчий чи прокурор обґрунтовують доводи клопотання, та які досліджені під час судового розгляду та оцінені слідчим суддею відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Вмотивованою є ухвала слідчого судді, в якій наведені належні й достатні мотиви та підстави її ухвалення.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен був з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ч.2 ст. 171 КПК України, відповідно до якої, у ньому має бути зазначено правові (законні) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також перелік та види майна, що належить арештувати, документи що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим третіми особами таким майном.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, згідно якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами у кримінальному провадженні є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Арешт майна з підстав передбачених ч.2 ст.170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, відповідно до ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
В даному випадку слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 170-173 КПК України, не з'ясував та не дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а саме правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні тощо.
Колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено, що слідчими слідчого відділення відділення поліції № 3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 12.05.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121050000073, за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
26 вересня 2025 року ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, тобто у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинене у особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2025 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних, тобто 908400 грн.
Згідно з ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 , є особливо тяжким злочином, санкцією якого передбачено позбавленням волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
06 жовтня 2025 року ухвалою слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області, накладено арешт на належне підозрюваному ОСОБА_11 , на праві власності майно, із забороною розпорядження ним, а саме на земельну ділянку кадастровий номер 3520886800:02:000:0339 загальною площею 5,1362 га., цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва та автомобіль KIA SPORTAGE 2019 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Однак, підозрюваний ОСОБА_11 розуміючи, що санкція ч.5 ст.191 КК України передбачає конфіскацію майна, 29.09.2025 року уклав договір дарування № НКА560587, подарувавши своїй дружині ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 (інд. код НОМЕР_1 ) належний йому транспортний засіб KIA SPORTAGE 2019 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлено.
З інформації Реєстраційної карти ТЗ встановлено, що автомобіль KIA SPORTAGE 2019 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , 07.10.2025 року перереєстровано на нового власника ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (інд. код 2705808822) на підставі договору дарування №НКА 560587 від 29.09.2025 року.
Також 30.09.2025 року ОСОБА_11 уклав договір дарування №871 від 30.09.2025 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_12 Кропивницького міського нотаріального округу, згідно якого здійснив дарування належної йому земельної ділянки з кадастровим номером № 3520886800:02:000:0339 загальною площею 5,1362 га, яке внесено в реєстр 01.10.2025 року з індексним номером 81122555, своїй дружині ОСОБА_7 .
Тобто, ОСОБА_11 свідомо здійснив відчуження вказаної земельної ділянки та зазначеного транспортного засобу безоплатно своїй дружині ОСОБА_7 за договором дарування, щоб уникнути наслідків обтяження майна арештом та конфіскацією за результатами розгляду кримінального провадження, в якому 26.09.2025 року ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Відповідні правові позиції щодо кваліфікації правочинів як фраудаторних є усталеними в практиці Верховного суду (наприклад, постанова Великої Палати ВС від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, постанова КЦС ВС від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, постанова КЦС ВС від 07.10.2020 у справі №755/17944/18, постанова КЦС ВС від 19.05.2021 у справі № 693/624/19, постанова КЦС ВС від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17, постанова КЦС ВС від 24.02.2021 у справі № 757/33392/16, постанова КЦС ВС від 27.10.2021 у справі № 346/6034/13-ц, постанова КЦС ВС від 13.04.2022 у справі № 757/62043/18-ц, тощо).
На думку колегії суддів, наявні підстави стверджувати про те, що існують обґрунтовані підозри вважати про вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
А тому, колегія суддів погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що з метою можливої конфіскації майна, підозрюваний ОСОБА_11 здійснив відчуження належного йому на праві власності рухомого та нерухомого майна на користь своєї дружини ОСОБА_7 , після оголошення йому 26.09.2025 року підозри метою уникнення конфіскації майна..
Отже, колегія суддів погоджується з думкою слідчого судді про те, що на даний час наявний ризик відчудження земельної ділянки кадастровий номер 3520886800:02:000:0339 загальною площею 5,1362 га., цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва та автомобіля KIA SPORTAGE 2019 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Накладення арешту з забороною відчуження не впливає на права інших учасників, оскільки не впливає на права ОСОБА_7 , як власника майна, зокрема не обмежує можливості користування ним, проте забезпечить його належне зберігання.
Рішення про накладення арешту на автомобіль не перешкоджає власнику майна в подальшому, в разі недотримання розумних строків проведення розслідування, порушувати перед органами досудового слідства, слідчим суддею клопотання про скасування арешту.
З огляду на викладене, враховуючи те, що накладення арешту жодним чином не вплине на діяльність ОСОБА_7 , стороною обвинувачення здійснюється досудове розслідування, проводяться процесуальні і слідчі (розшукові) з приводу встановлення та вини підозрюваного, колегія суддів вважає, що на даному етапі накладенні арешту на майно є обґрунтованим та своєчасним.
При цьому, відмова у накладенні арешту може привести до його відчуження.
Крім того, строки досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженні не порушені, на даний час проводяться слідчі (розшукові) дії для повного встановлення обставин кримінального правопорушення. Скасування ухвали може призвести до втрати майна.
Доводи апеляції про розгляд справи без участі власника майна та його представника як підстава для відмови у накладенні арешту судом не може бути враховано оскільки, вказане жодним чином не впливає на правильність прийнятого слідчим суддею рішення.
Також. не можуть бути враховані доводи про скасування арешту з підстав того, що ОСОБА_7 не є підозрюваною, оскільки в ході досудового розслідування встановлено, що після оголошення ОСОБА_11 підозри останній здійснив його відчуження на користь своєї дружини.
Не може бути підставою для скасування арешту майна подача кклопотання слідчим а не прокурором, оскільки прокурор належним чином погодив клопотання.
Всі інші підстави наведені в запереченні захисника підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
З огляду на обставини вчинених кримінальних правопорушень, матеріали провадження, які додані до клопотання слідчого обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно, колегія суддів приходить до висновку, що незастосування арешту на майно, може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження.
Натомість вказане рішення не перешкоджає власнику майна в подальшому, в разі недотримання розумних строків проведення розслідування, порушувати перед органами досудового слідства, слідчим суддею клопотання про скасування арешту.
На підставі викладеного, із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги під час апеляційного перегляду, свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 170, 173, 376, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області 19 листопада 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12025121050000073 від 12.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, - залишити без змін.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4