Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/616/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія ст. 187 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
03.12.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 26.11.2025, якою стосовно підозрюваної
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кіровограда, Кіровоградської області, українки, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, офіційно не працевлаштованої, не одружена, утриманців не має, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024121010002995, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст.189, ч.4 ст. 187, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 255-1 КК України, строком на шістдесят днів, а саме з 26.11.2025 до 24.01.2026, з визначенням застави у сумі 181 680 грн.,
Старший слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором звернулась до слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького із клопотанням у даному кримінальному провадженні про продовження застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят діб.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що слідчими відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 26.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024121010002995 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
05.08.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Клопотання про продовження застосування запобіжного заходу слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України; продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
Також слідчим стверджується про необхідність проведення під час досудового розслідування наступних слідчих, процесуальних дій, а саме:
- встановити та допитати осіб, яким відомі обставини вчинених кримінальних правопорушень;
- отримати висновки вже призначених судових товарознавчих експертиз, які призначено до Кропивницького відділення КНДІСЕ;
- отримати висновки вже призначеної лінгвістичної експертизи мовлення, яку призначено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на проведення яких необхідно понад 90 календарних днів;
- отримати ухвали на проведення тимчасових доступів;
- провести тимчасові доступи та вилучити інформацію, про рух коштів, юридичні адреси, проведення яких розташовано за межами Кіровоградської області;
- провести тимчасові доступи та вилучити інформацію, яка перебуває у володінні операторів мобільного зв'язку, юридичні адреси проведення яких розташовано за межами Кіровоградської області;
- за результатами проведених тимчасових доступів до речей та документів надати доручення до відповідних органів на оброблення отриманої інформації;
- вирішити питання про зняття грифу секретності з матеріалів проведених негласних слідчих(розшукових) дій;
- вирішити питання про приєднання до матеріалів кримінального провадження кримінальних проваджень зареєстрованих іншими органами досудового розслідування за фактами таємного викрадення майна та вимагання неіснуючого боргу, тобто кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 189 КК України;
- за результатами проведених слідчих дій скласти остаточні повідомлення про підозру;
- повідомити ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 остаточні підозри;
- допитати за участю захисників в якості підозрюваних ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ;
- долучити до матеріалів кримінального провадження в повному обсязі характеризуючі дані на підозрюваних;
- по новим напередодні внесених відомостям до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, провести ряд слідчих (розшукових дій);
- при необхідності провести інші слідчі (розшукові) дій;
- виконати вимоги ст. 290 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 26.11.2025 задоволено клопотання.
Продовжено підозрюваній ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 26.11.2025 до 24.01.2026 включно, в межах строку досудового розслідування.
На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_7 заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач ТУ ДСА України в Кіровоградській області, МФО 820172, ЄДРПОУ 26241445, рахунок UA768201720355219001015002505, призначення платежу - забезпечення виконання ухвали суду від 26.11.2025 по справі №12024121010002995 від 26.11.2024.
В разі внесення застави ОСОБА_7 , або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрювану ОСОБА_7 , на строк до 24.01.2026 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_17 , іншими підозрюваними ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , як особисто так і через третіх осіб за виключенням їх спільної участі в слідчих, процесуальних діях та в суді;
4) здати на зберігання до територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено ОСОБА_7 наслідки невиконання покладених обов'язків. У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_7 будучи належним чином повідомлена, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, підозрювана ОСОБА_7 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з під-варти у зв'язку із внесенням застави, ОСОБА_7 вважається такою, що до неї застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_7 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, під вартою в якому вона буде знаходитись.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної
ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати для підозрюваної її підзахисної більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації, а саме АДРЕСА_1 .
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ризик переховування підозрюваної від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід побити з урахуванням низки відповідних Фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Вважає, що не можливо погодитись із твердження прокурора, що підозрювана може вчинити інше кримінальне правопорушення, будучи особою, яка обґрунтовано підозрюється у кримінальному правопорушенні. В свою чергу захисник також звертає увагу, що такий ризик не може ґрунтуватись відключено на підставі тяжкості інкримінованого особі правопорушення, без відповідних доказів його існування. Крім того, звертаю увагу суду, що підозрювана є особою раніше не судимою, що фактично спростовує ймовірність вчинення нею повторного кримінального правопорушення.
Вказане на думку захисника свідчить про шаблонне обґрунтування суддею доведеності зазначеного ризику без належного дослідження його реальності, поверхнево та з порушенням обов'язків покладених на суддю КПК України по перевірці наявності і реальності ризиків.
Щодо застосування більш м'яких запобіжних заходів захисник зазначає, що суддя при винесені ухвали не розглянув жодного альтернативного запобіжного заходу передбаченого КПК України та не обґрунтував не можливість застосування таких запобіжних заходів.
Заслухавши доповідача, підозрювану ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив судове рішення залишити без змін, перевіривши матеріали клопотання старшого слідчого, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (тобто недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, тощо.
Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання або продовження запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування та судового розгляду, сприяти якому має й тримання під вартою.
Згідно п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане в кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.
Причетність ОСОБА_7 до повідомленої підозри не спростовується обвинуваченою та підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: письмовою заявою потерпілого про вчинене кримінальне правопорушення; протоколами допиту потерпілого; протоколами допиту свідків; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого та свідків; протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; протоколами проведення тимчасових доступів до речей та документів, у сукупності свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Отже, описані у клопотанні фактичні обставини кримінального правопорушення, у сукупності дають підстави дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що виправдовує застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів враховує, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті та під час винесення вироку, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність
ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, що пред'явлені в підозрі, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках:
- при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд;
- при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя;
- при ризику вчинення ним подальших правопорушень;
- при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.
Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
В рішеннях Європейського суду з прав людини зазначені ризики, які дають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а саме ризик неявки підозрюваного на судовий розгляд у справі «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопаді 1969 року, ризик перешкоджання з боку підозрюваного процесу здійснення правосуддя у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року, вчинення ним подальших правопорушень у справі «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Тяжкість злочину у якому підозрюється ОСОБА_7 в сукупності з мірою покарання, яка загрожує у разі визнання винуватою, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування від суду.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Ризик переховування підозрюваної ОСОБА_7 від суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні у вчиненні умисного, тяжкого, корисливого правопорушення вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
А тому, ОСОБА_7 усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути застосована у разі ухвалення обвинувального вироку, може переховуватись суду з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, на території України триває військова агресія з боку російської федерації, що часто створює невизначеність на кордонах України та позбавляє насамперед прикордонну службу України можливості здійснювати належний контроль за всією ділянкою державного кордону, отже, і пропуск громадян через кордон із дотриманням відповідних порядку та правил. Зазначена обставина не виключає можливості здійснення підозрюваним спроб перетину межі військового зіткнення та залишитися на окупованій території України, що фактично виключить можливість розшуку та притягнення до кримінальної відповідальності або взагалі надасть можливість виїхати до російської федерації.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та інших обвинувачених, колегія суддів враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків та інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
За таких обставин, не будучи обмеженими у вільному спілкуванні із зазначеним колом осіб ОСОБА_7 може здійснити вплив на свідків та інших обвинувачених, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 добре зазнає свідків та інших обвинувачених, які ще не допитані, а тому є вагомі підстави вважати, що остання може здійснити незаконний вплив на них з метою зміни наданих ним показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Отже, на переконання колегії суддів, обов'язок, який полягає в необхідності утримуватися ОСОБА_7 від спілкування з визначеним колом осіб є об'єктивно виправданим.
Відповідно до позиції Європейського Суду, ризик того, що затриманий, якщо його звільнять, може чинити тиск на свідків чи інших підозрюваних або іншим чином перешкоджати провадженню часто є особливо високим у справах, що стосуються організованої злочинної діяльності чи злочинних угруповань («Штвртецький проти Словаччини» (Stvrtecky v. Slovakia), §61; «Подескі проти Сан Маріно» (Podeschi v. San Marino), § 149).
Також, ОСОБА_7 може вчинити інші подібні кримінальне правопорушення, оскільки остання офіційно не працює, а тому через відсутність грошових коштів з високою імовірність може вчинити нове кримінальне правопорушення.
В той же час колегією суддів враховую є те, що ОСОБА_7 визнає вину, раніше не судима, та підозрюється у одному епізоді тяжкого кримінального правопорушення.
Керуючись наведеним, колегія суддів апеляційного суду, з урахуванням даних про особу підозрюваної ОСОБА_7 , ставлення до скоєного, колегія суддів дійшла висновку про зменшення вірогідності існування такого ризику.
За таких підстав, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно із ч. ч. 1-2, 6 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Отже, з урахуванням тяжкості злочину у якому підозрюється ОСОБА_7 , ступеню його участі у виконанні об'єктивної сторони, наслідків скоєного, ступеню його небезпечності до суспільства та особи обвинуваченого, наявних матеріалів щодо належного виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, що на час судового слідства до підозрюваної можливо надати шанс та застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронних засобів контролю.
Колегія суддів вважає, що прокурором не доведено обставини, визначені в п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України
При фактичних обставинах цієї справи, серйозності висунутої проти ОСОБА_7 підозри, наслідків скоєного та недостатності повних, об'єктивних та достовірних доказів, що обґрунтовують необхідність застосування запобіжного заходу у відповідності до вимог ст. 183 КПК України, встановлених ризиків та характеризуючих його даних, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не є співмірним з наявними ризиками у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та національного права.
На думку колегіє суддів прокурором не доведено, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не зможе запобігти вищезазначеним доведеним під час судового розгляду ризикам.
З урахуванням даних отриманих під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, їх належної та об'єктивної оцінки, колегія суддів дійшла до висновку, що для запобігання встановленим ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків ОСОБА_7 достатньо, в межах строків встановлених КПК України, застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Підстав для обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу колегія суддів не вбачає.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії"). Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
В контексті застосування на практиці вимог ст. 62 Конституції України, ст.ст. 5, 6 Конвенції, рішень ЄСПЛ («Бойченко проти Молдови», «Мамедова проти Росії», «Малик проти України», «Пелісьє та Сассі проти Франції», «Шепель і Пасічник проти України») правових позицій та рекомендацій Верховного Суду по даній категорії справ, ряду об'єктивних обставин, які необхідні для проведення повного та об'єктивного судового слідства, з урахуванням серйозності висунутого проти ОСОБА_18 обвинувачення та його особи, колегія суддів вважає, що для запобігання ризику переховування, від суду та забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, підозрюваному достатньо буде застосувати такий вид запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, в порядку передбаченому ст. 195 КПК України.
Отже, враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, що їх передбачено ст. 177 КПК України, а також зважаючи на дані матеріалів клопотання, колегія суддів переконана у необхідності застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Колегія суддів звертає увагу, що як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії» - за наслідками та способами застосування, як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.
Наявні у матеріалах клопотання дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що у разі обрання відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, вказане не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому, належного виконання останнім процесуальних обов'язків і надасть їм змогу переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної
ОСОБА_7 необхіднозадовольнити, а ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 26.11.2025 необхідно скасувати та постановити нову ухвалу.
Керуючись ст.ст.176, 177, 181, 183, 184, 194, 196, 376, 405, 407, 409, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної
ОСОБА_7 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 26.11.2025, якою стосовно підозрюваної ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024121010002995, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст.189, ч.4 ст. 187, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 255-1 КК України, строком на шістдесят днів, а саме з 26.11.2025 до 24.01.2026, з визначенням застави у сумі 181 680 грн., - скасувати.
Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_8 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 - задовольнити частково.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, підозрюваній по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за№ 12024121010002995 - застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту терміном 2 місяці, тобто до 05.02.2026, заборонивши їй цілодобово залишати місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Строк дії ухвали закінчується 06.02.2026.
На підставі ч.5 ст. 194 КПК України зобов'язати підозрювану ОСОБА_7 :
-не залишати цілодобово постійне місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 ;
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
- здати на зберігання до територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими підозрюваними (обвинуваченими) по даному кримінальному провадженню, як особисто так і через третіх осіб за виключенням їх спільної участі в слідчих, процесуальних діях та в суді;
- носити електронний засіб контролю.
Надати можливість працівникам Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, з метою контролю за поведінкою підозрюваної ОСОБА_7 , безперешкодно перевіряти її за місцем проживання, вимагати усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.
Копію даної ухвали направити до Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор», для звільнення ОСОБА_7 з-під варти.
Копію даної ухвали направити до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, для виконання в частині постановлення на облік обвинуваченого та здійснення контролю.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на процесуального прокурора по даному кримінальному провадженню.
Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4