Справа № 354/545/25
Провадження № 22-ц/4808/1553/25
Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
27 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,
секретаря: Петріва Д.Б.
за участю представника апелянта адвоката Наумова Д.С.
представника відповідача адвоката Аверкової С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скарг у представника ОСОБА_1 - адвоката Наумова Дмитра Станіславовича на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2025 року, ухвалене в складі судді Ваврійчук Т. Л. в місті Яремче, повний текст якого складено 18 вересня 2025 року, у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказував на те, що він є власником будинку, розташованого на належних йому земельних ділянках із кадастровими номерами 2611092001:22:002:1091 та 2611092001:22:002:1092 загальною площею 0,1995 га, цільове призначення яких - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
У 2016 році через суміжну земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:2533 до річки Прутець Яблуницький були прокладені та функціонували комунікації (водостічна труба з сертифікованої установки біологічного очищення стічних вод) для потреб в очищенні води.
Із 09 листопада 2017 року власником зазначеної земельної ділянки є відповідачка. Наразі водостічна труба, що була прокладена під земельною ділянкою відповідачки пошкоджена та не функціонує, є потреба у проведенні її ремонту для подальшого використання за призначенням. Без використання зазначених комунікацій він не має можливості використовувати належний йому житловий будинок та земельні ділянки за їх цільовим призначенням та задовольнити потребу в очищенні води, оскільки у с. Поляниця відсутня централізована каналізація. Отже, задля продовження експлуатації раніше встановленої водостічної труби, у нього виникла потреба у встановленні земельного сервітуту. З цією метою 14 січня 2024 року він направив на адресу відповідачки пропозицію щодо встановлення сервітуту, до якої долучив план сервітуту та проєкт договору. Однак у позасудовому порядку досягнути згоди щодо встановлення сервітуту не вдалося, оскільки відповідачка відмовилася, посилаючись на те, що комунікації були прокладені без згоди її матері, яка була попередньою власницею земельної ділянки. Вказану відмову вважає необґрунтованою, оскільки комунікації були прокладені раніше і сервітут не буде створювати ніяких незручностей. Позивач зазначає, що мати відповідачки - ОСОБА_3 дійсно у 2016 році господарювала на земельній ділянці із кадастровим номером 2611092001:22:002:2533, повідомляла, що вона є власником такої і його представник - ОСОБА_4 особисто погоджував з нею прокладання комунікацій через вказану ділянку. Проте у процесі підготовки цього позову з'ясувалось, що рішення про приватизацію земельної ділянки було прийнято у 2017 році, тобто станом на 2016 рік така земельна ділянка ще не була приватизована. Згідно зі схемою розташування земельних ділянок по відношенню до розташування очисної споруди зрозуміло, що прокладання стічної труби іншим шляхом є неможливим, так як потенційна труба не може проходити через інші дві приватні ділянки, на яких розташовані забетонований спортивний майданчик, металевий паркан, стовпи якого забетоновані, опора електропостачання, критий басейн і прилегла до неї територія, а також на шляху потенційного прокладання прокладена бетонна труба діаметром приблизно 1 м з готелю Каскад. Рельєф на цих інших ділянках має перепад висот, і остання ділянка, на території якої знаходиться садиба Прелуки, вища за ділянку, на якій розташована очисна споруда, і рівень річки в тому місці вищий, а стічна труба має прокладатися під певним кутом від очисної споруди і з певного отвору очисної споруди, згідно технічних характеристик даної очисної споруди. Земельна ділянка відповідачки розташована в прибережній зоні впритул до річки Прутець, а у зв'язку з відсутністю у с. Поляниця централізованої каналізації немає іншого шляху прокладення комунікацій - водостічних труб, ніж до річки Прутець. Окрім цього, під земельною ділянкою відповідачки, крім комунікацій позивача було прокладено та функціонує декілька таких комунікації від інших сусідніх ділянок. Також необхідно врахувати те, що земельна ділянка ОСОБА_2 майже повністю розташована в прибрежній захисній смузі, що було зафіксовано як в результаті геодезичних замірів, так і Державною екологічною інспекцією Карпатського округу, що суперечить законодавству. Однак відповідачка обмежує доступ до берега річки Прутець і користування раніше прокладеними комунікаціями.
Позивач вважає, що оскільки комунікації (водостічна труба з сертифікованої установки біологічного очищення стічних вод) були прокладені до набуття відповідачкою права власності на земельну ділянку та вже використовувалися ним і він не має можливості використовувати житловий будинок та земельну ділянку та задовольнити потребу в очищенні води (в зв'язку з відсутністю централізованої каналізації) в інший засіб без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідачки, яка повністю розташована в прибережній захисній смузі, то сервітутне землекористування має здійснюватися безстроково на безоплатній основі.
Із урахуванням наведеного просив встановити безособовий безстроковий безоплатний земельний сервітут на земельній ділянці з кадастровим номером 2611092001:22:002:2533, що належить ОСОБА_2 та розташована за адресою: уч. Прелуки с. Поляниця, Івано-Франківської області, на користь нього для експлуатації комунікації (водостічна труба з сертифікованованої установки біологічного очищення стічних від), яка вже прокладена до р. Прутець Яблунівський, визначити істотні умови сервітуту: площа частини земельної ділянки, що передається під сервітут - 0,15 га (ширина 0,5 м, довжина 30 м), межі сервітуту згідно із ситуаційною схемою земельної ділянки шириною 0,5 м, довжиною 30 м справа.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту.
В обґрунтування рішення суд вказав, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт неможливості використання належних йому на праві власності земельних ділянок із кадастровими номерами 2611092001:22:002:1091 та 2611092001:22:002:1092 із розташованими на них об'єктами нерухомості без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідачки, відсутність можливості задовольнити свої потреби та здійснювати відведення стічних вод зі своїх земельних ділянок будь-яким іншим способом, окрім як встановлення земельного сервітуту на прокладання комунікацій для водовідведення через належну відповідачці земельну ділянку, неможливість встановлення сервітуту щодо інших суміжних земельних ділянок, а відтак, дійшов висновку, що відсутні належні правові підстави для встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту щодо належної відповідачці земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:2533 з метою забезпечення потреби позивача у відведенні стічних вод.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Представник ОСОБА_1 - адвокат Наумов Д. С. на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно вимагав від ОСОБА_1 довести відсутність альтернативного маршруту прокладання комінукацій, оскільки документація щодо рельєфу, зонування, містобудівних обмежень, рівня ґрунтових вод та інших технічних умов перебуває у розпорядженні органів місцевого самоврядування та потребує спеціальної технічної оцінки інженерно-геологічноїгідрологічної експертизи), а тому суд повинен був витребувати такі документи та призначити у справі експертизу, чим забезпечити об'єктивне вирішення спору, а не перекладати весь тягар доказування виключно на позивача.
Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, безпідставно відхилив низку належних та допустимих доказів, поданих позивачем, а саме: топографічні плани та кадастрові карти, документи, що підтверджують існування каналізаційної труби, довідки про сертифікацію біоочисної установки, а також пояснення свідка ОСОБА_4 , який безпосередньо здійснював прокладання каналізаційної труби на підставі довіреності, виданої позивачем.
Водночас такі докази, на думку представника апелянта, безумовно підтверджують, що каналізаційна труба, яка є предметом спору була прокладена ще до набуття відповідачкою права власності на земельну ділянку, за погодженням із попереднім власником, а також, що встановлена позивачем біологічна очисна споруда є сертифікованою, відповідає санітарним нормам і призначена для очищення стічних вод, а отже, наявні підстави для задоволення позову.
Також представник апелянта уважає безпідставним посилання суду першої інстанції в обґрунтування свого рішення на те, що позивач не надав оригіналу сертифіката відповідності, оскільки суд має право витребувати оригінал документа лише у тому випадку, якщо у нього наявні сумніви щодо достовірності копії такого. Відповідачка жодних доказів, які би свідчили про недійсність чи підробленість наданих документів не надала, а позивач об'єктивно був позбавлений можливості пред'явити суду оригінал такого документа, оскільки його дії залежали від органу сертифікації, водночас, суд жодним чином не сприяв у витребуванні таких доказів.
Крім того, представник апелянта звертає увагу суду на те, що індивідуальний сертифікат відповідності на кожну окрему установку не видається і загалом не існує, так як такий документ видається лише на відповідну модель і у покупця може бути лише копія такого документа.
Також поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що розташування спірної земельної ділянки безпосередньо у прибережній смузі р. Прутець Яблунівський і початок її забудови створює пряме обмеження права позивача та інших громадян на загальне водокористування, а перекриття доступу до каналізаційної труби та сертифікованої очисної споруди є безпосереднім втручанням у право власності та порушенням права на належні санітарні норми.
Враховуючи викладене, представник апелянта просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Позиція інших учасників справи
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Уважає правильним висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог.
Додатково зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки будь-яких клопотань про витребування доказів чи про призначення експертизи ані позивач, ані його представник у суді першої інстанції не заявляли, водночас суд не вправі сам ініціювати такі дії, так як це призведе до порушення змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів. Відтак зазначене свідчить про відсутність порушень норм процесуального права з боку суду.
Також відповідачка вказує на те, що сам по собі факт розташування земельної ділянки, яка належить їй на праві власності, в межах прибережної зони річки ОСОБА_5 не може слугувати належною та достатньою підставою для обтяження її земельним сервітутом на користь позивача задля відведення стічних води.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник апелянта ОСОБА_6 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив таку задоволити.
Представник відповідачки - адвокат Аверкова С. О. заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 0,12 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:1092 та площею 0,0795 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:1091, цільове призначення яких - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані на уч. Прелуки у с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, а також житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , які розташовані на вказаних земельних ділянках.
ОСОБА_2 09 листопада 2017 року на підставі договору купівлі-продажу набула у власність земельну ділянку площею 0,35 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:2533, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на уч. Прелуки у с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Попереднім власником зазначеної ділянки була ОСОБА_7 , яка набула її безоплатно у приватну власність на підставі рішення Поляницької сільської ради Яремчанської сільської ради №148-18-2017 року від 04 жовтня 2017 року із земель комунальної власності із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується витягом із зазначеного рішення, а також Витягом з Державного земельного кадстру №НВ-2602812662017 від. 21.09.2017 року.
Рішенням Поляницької сільської ради № 212-22-1018 від 06 березня 2018 року вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,35 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:2533 та змінити цільове призначення землі із земель сільськогосподарського призначення (ведення особистого селянського господарства) в землі житлової забудови (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд).
Із акта комісійного обстеження земельної ділянки на території Поляницької територіальної громади від 05 липня 2024 року встановлено, що відповідно до розпорядження голови Поляницької сільської ради № 84-р від 22 травня 2024 року «Про створення комісії з розгляду звернення Держекоінспекції Карпатського округу» робоча комісія за участю спеціаліста Державної екологічної інспекції Карпатського округу 31 травня 2024 року розглянула звернення ОСОБА_2 стосовно ймовірного порушення природоохоронного законодавства з боку ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 з виїздом на місце розташування земельної ділянки. За результатами проведеного огляду (обстеження) земельної ділянки по уч. Прелуки у с. Поляниця із кадастровим номером 2611092001:22:002:2533, власницею якої є ОСОБА_2 , встановлено несанкціонований скид стічних вод з під вищезгаданої земельної ділянки. У ході обстеження були відібрані проби стічних вод із несанкціонованої труби, а також поверхневі води річки Прутець Яблуницький вище та нижче місця скидання стічних вод за координатами, які вказані в акті відбору проб вод № 28-24 від 05 липня 2024 року. Комісія рекомендувала власнику земельної ділянки ОСОБА_2 встановити межу поворотних точок згідно координат земельної ділянки з метою визначення прибережної захисної смуги, а також встановити власника труби, оскільки при обстеженні неможливо встановити дійсні межі земельної ділянки без залучення відповідного сертифікованого спеціаліста (геодезиста) в термін до 15 серпня 2024 року.
Наведене підтверджується актом відбору проб води Державної екологічної інспекції Карпатського краю № 28-24 від 05 липня 2024 року та протоколом № 28-24 вимірювань показників складу та властивостей вод від 11 липня 2024 року, в яких зафіксовано несанкціонований скид у річку Прутець Яблуницький за координатами: 48,346698 та 24,447304.
Згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 27 липня 2024 року зареєстроване кримінальне провадження за № 12024091110000098 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.242 КК України. Відомості про вказане кримінальне провадження внесені на підставі письмового повідомлення Державної екологічної інспекції Карпатського краю від 25 липня 2024 року, в якому вказано про те, що в межах населеного пункту с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області спеціалістами вказаної установи виявлено факти скидання суб'єктами господарської діяльності стічних вод у русло річки Прутець Яблуницький, без наявності дозволів на спеціальне водокористування, що спричиняє забруднення поверхневих вод.
14 січня 2025 року позивач направив на адресу відповідачки пропозицію про встановлення сервітуту, до якої долучив договір про встановлення земельного сервітуту та план-схему земельної ділянки із визначенням меж встановленого земельного сервітуту з правом обмеженого користування частиною належної ОСОБА_2 земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:2533 площею 0,15 га (ширина ділянки 0,5 метрів, довжина 30 м) для експлуатації комунікації (водостічна труба з сертифікованої установки біологічного очищення стічних вод), яка вже прокладена до річки Прутець Яблуницький у 2016 році з ділянки сервітуарія на ділянку власника.
У відповіді на пропозицію щодо встановлення сервітуту від 12 лютого 2025 року ОСОБА_2 відмовила в укладенні договору сервітуту. Вказала, що на належних ОСОБА_1 земельних ділянках із кадастровими номерами 2611092001:22:002:1092 та 2611092001:22:002:1091 розташований не житловий будинок, а готельний комплекс Whiteberry Hotel, басейн з підігрівом, сауна, дитячий майданчик та заклад громадського харчування. Зазначила, що вона є власником ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:2533 з 2017 року, а у 2016 році без дозволу та відома її матері, яка була власницею ділянки, були прокладені комунікації від земельної ділянки ОСОБА_1 . Звертає увагу на те, що в акті комісійного обстеження належної їй ділянки, що складений комісією у складі представників сільської ради та інспекторів з ОНПС Карпатського округу, встановлено та зафіксовано несанкціонований скид стічних вод через вказану водостічну трубу, що стало підставою для внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.242 КК України. У ході проведення слідчих дій проведено розкопку ймовірного місця розташування труби, встановлено, що вона була пошкоджена, оскільки відчувався різкий запах нечистот, які потрапляли у глибокі шари грунту та повністю просочили землю на належній їй ділянці по всій довжині труби. Вважає, що площа належних ОСОБА_1 земельних ділянок дозволяє розмістити всі комунікації безпосередньо на них, а встановлення сертифікованих очисних споруд дає можливість їх експлуатації без прокладання комунікацій через сусідні ділянки та втручання у приватну власність інших осіб, використання на виході після переробки нечистот очищеної води, дає можливість її використання для власних цілей.
Згідно із повідомленням Державного агентства водних ресурсів України № 7221/4/2/11-24 від 18 грудня 2024 року відповідно до даних геопорталу «Водні ресурси України» площа водозбору річки Прутець Яблунівський становить 114 кв. км. Відповідно до ст.79 ВК України вказана річка відноситься до малих річок. Згідно зі ст. 8 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються на берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 га - 25 метрів. У разі якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Для встановлення меж водоохоронних прибережних захисних смуг, відповідно до ст.47 Закону України «Про землеустрій», розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон.
Відповідно до повідомлення Державної екологічної інспекції Карпатського краю № 01-04/729 від 24 лютого 2025 року, на виконання наказу Державної екологічної інспекції Карпатського краю від 10 лютого 2025 року № 81/04.2-03 «Про комісійний розгляд питань, викладених у зверненні адвоката Наумова Д. С.», спільно з представниками Поляницької сільської територіальної громади 11 лютого 20205 року проведено обстеження земельної ділянки площею 0,35 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:2533, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селі Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області та встановлено, що вказана ділянка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 . Придбана на підставі договору купівлі-продажу від 09 листопада 2017 року, за реєстром № 512, укладеного із ОСОБА_7 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 74 від 23 листопада 2017 року надано дозвіл на розроблення детального плану території на вказаній земельній ділянці. Рішенням Поляницької сільської ради № 184-20-2017 від 22 грудня 2017 року затверджено детальний план території на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:2533 площею 0,35 га. Рішенням Поляницької сільської ради № 212-22-1018 від 06 березня 2018 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:2533 із земель сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства) на землі житлової забудови (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд). Робочою комісією за участю спеціалістів Держекоінспекції Карпатського округу 11 лютого 2025 року встановлено наступне: земельна ділянка розміщена в межах охоронної зони річки Прутець Яблунівський; в охоронній зоні річки Прутець Яблунівський розміщені будівельні матеріали; охоронна зона на земельній ділянці не винесена в натурі; земельна ділянка огороджена (тимчасова огорожа), доступ до річки Прутець Яблунівський перекритий. Таким чином роботи на земельній ділянці, а саме: складування будівельних матеріалів і залізобетонних конструкцій здійснюються з порушенням ст. 60, 61 ЗК України, ст. 88, 89 ВК України, ст. 35, 48 Закону України «Про охорону земель», постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них». Комісія рекомендувала власнику ділянки ОСОБА_2 винести в натурі межі поворотних точок згідно координат земельної ділянки з метою визначення прибережної захисної смуги річки Прутець Яблунівський із залученням відповідного сертифікованого підприємства та винести будівельні матеріали за межі охоронної зони річки. Матеріали комісійного обстеження будуть скеровані до ГУНП в Івано-Франківській області.
Із копії листа ТОВ «Аллбаутех Україна» № 1608/1 від 24 березня 2025 року встановлено, що вказане товариство виконало послуги з постачання і монтажу установки біологічного очищення стічних побутових вод типу BIOCWT S-70, продуктивністю до 18.7 м.куб. на добу. Виробничий номер 0631. В автономній каналізації типу BIOCWT S-70, реалізована технологія глибокої біологічної очистки стічних вод, що дозволяє в подальшому скидати очищену воду у дренаж, відкриті водоймища(крім озер), дощову каналізацію. Повторне очищення стічної води неможливе для поливу городів, присадибних ділянок, і як технічну для використання в життєдіяльності людини.
У відповіді СВ ВП №1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області № 137435-2025 від 07 серпня 2025 року на адвокатський запит представника позивача зазначено, що 07 серпня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2024 року у кримінальному провадженні № 12024091110000098 за участі представників Державної екологічної інспекції Карпатського округу здійснювався огляд території земельних ділянок Оденчука О. Д. з кадастровими номерами 2611092001:22:002:1091 та 2611092001:22:002:1092, а також земельної ділянки ОСОБА_2 із кадастровим номером 2611092001:22:002:2533. У ході вказаного огляду, за допомогою спецтехніки, було розкопано частину території земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:2533 і на глибині приблизно 3 м виявлено пластикову трубу червоного кольору, котра відходила із території земельної ділянки ОСОБА_1 із кадастровим номером 2611092001:22:002:1092, проходила через територію земельної ділянки ОСОБА_2 та виходила безпосередньо до русла річки Прутець, куди з цієї труби, на момент проведення огляду здійснювався скид стічних вод. Окрім цього, під час вказаного огляду встановлено, що дана пластикова труба бере свій початок від встановленої на земельній ділянці ОСОБА_1 з кадастровим номером 2611092001:22:002:1092 круглої металевої конструкції, частково наповненої стічними водами. Підтвердити факт власності ОСОБА_1 на вказану вище круглу металеву конструкцію та похідну від неї пластикову трубу червоного кольору, по якій здійснювався скид стічних вод в русло ріки Прутець, не представляється можливим, оскільки ні ОСОБА_1 , ні його представниками органу досудового розслідування не надано підтверджуючих офіційних документів на придбання вказаних предметів та їх встановлення (монтажу).
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, 16 ЦК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
З метою зменшення негативних наслідків встановлення земельних сервітутів частиною четвертою зазначеної статті визначене правило, згідно з яким земельний сервітут повинен здійснюватися найменш обтяжливим способом для власника земельної ділянки або землекористувача.
Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).
Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.
Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Статтею 404 ЦК України та статтею 99 ЗК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається стосовно обмеженого користування чужим майном.
Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання свого майна неможливе без застосування обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити іншим способом.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, зокрема, суд вказав, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт неможливості використання належних йому на праві власності земельних ділянок із розташованими на них об'єктами нерухомості без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідачки, відсутність можливості задовольнити свої потреби та здійснювати відведення стічних вод зі своїх земельних ділянок будь-яким іншим способом, окрім як встановлення земельного сервітуту на прокладання комунікацій для водовідведення через належну відповідачці земельну ділянку, неможливість встановлення сервітуту щодо інших суміжних земельних ділянок.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.(частина перша, друга статті 77 ЦПК України).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, провадження № 14-709цс19, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, провадження № 14-740цс19, постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 263/11779/16-ц, провадження № 61-10819св20).
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи (стаття 12 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність
Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із вказаними нормами цивільного процесуального закону обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Апеляційний суд зазначає, що стандарт доказування залежить від специфіки обставин, які необхідно довести у конкретній справі.
У справі, яка переглядається, саме на позивача покладено обов'язок довести підстави для встановлення земельного сервітуту та неможливості використання майна без встановлення такого сервітуту.
Проте позивач звертаючись до суду із відповідним позовом вказані обставини не довів, будь-яких клопотань щодо витребування доказів чи призначення експертизи у суді першої інстанції не завляв. Відповідних клопотань не було заявлено і в суді апеляційної інстанції, як і не надано висновків експертів, складених на власне замовлення, на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог. Водночас обов'язкових підстав для призначення експертизи у цій справі не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що витребувати необхідні документи, призначити експертизу повинен був суд першої інстанції, колегія суддів уважає необґрунтованими, оскільки нормами чинного цивільного процесуального законодавства визначено роль суду у позовному провадженні, як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки таке не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, безпідставно відхилив низку доказів, поданих позивачем, а саме: топографічні плани та кадастрові карти, документи, що підтверджують існування каналізаційної труби, довідки про сертифікацію біоочисної установки, а також пояснення свідка ОСОБА_4 , який безпосередньо здійснював прокладання каналізаційної труби на підставі довіреності, виданої позивачем.
Так, суд першої інстанції належним чином дослідив вказані докази та надав їм відповідну оцінку, що відображено у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, однак, встановивши, що таких не достатньо для задоволення позову в спірному випадку, оскільки вони лише підтверджують факт прокладання певних комунікацій через ділянку відповідачки у минулому, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову щодо встановлення земельного сервітуту.
Крім того, апеляційний суд відхиляє доводи скарги про те, що розташування спірної земельної ділянки безпосередньо у прибережній смузі р. Прутець Яблунівський і початок її забудови створює пряме обмеження права позивача та інших громадян на загальне водокористування, а перекриття доступу до каналізаційної труби та сертифікованої очисної споруди є безпосереднім втручанням у право власності та порушенням права на належні санітарні норми, оскільки правомірність правовстановлюючих документів відповідачки та її користування земельною ділянкою, не є предметом цього спору, документи, які посвідчують право власності відповідачки на земельну ділянку є чинними, обмежень щодо використання земельної ділянки з наявних матеріалів справи не вбачається.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, їм надано правильну правову оцінку, рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Наумова Дмитра Станіславовича залишити без задоволення.
Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 05 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
І. О. Максюта