Справа № 466/4839/25 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П. С.
Провадження № 33/811/1348/25 Доповідач: Белена А. В.
14 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Белени А.В.,
з участю захисника - адвоката Дуліч-Рибій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відео конференції справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 22 липня 2025 року,
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 22 липня 2025 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн 60 коп.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 15.05.2025 року о 00:20 год. у м. Львові на вул.Замарстинівська,178 керував транспортним засобом марки «BMW 535» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку у КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр та терапії узалежнень», що підтверджується медичним висновком №000939 від 15.05.2025 року. Відтак, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9.а. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
На постанову судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підстав п.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 покликається на те, що з протоколу про адмінправопорушення неможливо встановити, з чого працівник поліції дійшов висновку, що він ( ОСОБА_1 ) перебуває у стані алкогольного сп'яніння, адже висновок лікаря Н939 від 15.05.2025, про який зазначено у протоколі, до матеріалів справи не долучено.
Зауважує, що у матеріалах справи наявний висновок 000939, який не може бути належним та допустимим доказом у справі, з тих підстав, що неможливо встановити, у який спосіб проводилося дослідження з метою визначення наявності та концентрації будь-яких спиртів.
Звертає у вагу, що з відеозапису не вбачається, хто саме проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Зазначає, що він як водій поводив себе адекватно, відповідав на поставлені запитання, та жодних ознак алкогольного сп'яніння у нього не було.
Вказує, що у протоколі відсутні покликання на технічний засіб, за допомогою якого велася відео зйомка.
Також апелянт зазначає, що у матеріалах справи відсутнє направлення його у медичний заклад для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
На думку апелянта, різниця між температурою повітря цього дня та температурою, вказаною на роздруківці, може свідчити про несправність газоаналізатора. Окрім цього, покликається на відсутність відомостей про дотримання процедури використання газоаналізатора.
Вважає, що рапорт працівника поліції не може бути належним та допустимим доказом, позаяк останній є зацікавленою особою.
У судове засідання 01.10.2025, 31.10.2025 та 14.11.2025 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення апеляційного розгляду, не з'явився, про поважні причини суду не повідомив.
Захисник - адвокат Дуліч-Рибій Ю.В. у судове засідання 14.11.2025, будучи належним чином повідомленою, не прибула, про поважні причини неявки не повідомила.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адмінправопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов'язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної без участі правопорушника та захисника не є порушенням права особи на доступ до правосуддя.
З огляду на вимоги ч. 6 ст. 294 КУпАП, враховуючи відсутність клопотань про відкладення судового засідання, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності учасників, що не з'явилися.
У судовому засіданні 31.10.2025 захисник-адвокат Дуліч-Рибій Ю.В. апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримала, просила таку задовольнити.
Заслухавши пояснення захисника-адвоката Дуліч-Рибій Ю.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 330801 від 15.05.2025 за ч. 1 ст. 130 КУпАП; роздруківкою алкотестера «Драгер»; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 000939 від 15.05.2025; рапортом командира роти №3 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП Романа Борисенка; відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи апелянта про невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту судового розгляду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере.
При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.
Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.
Працівниками поліції було дотримано вимоги закону під час проведення огляду та складання процесуальних документів.
Апеляційний суд відкидає як надумані доводи апелянта про те, що до матеріалів справи висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, про який зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, не долучено.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 330801 від 15.05.2025, як на підставу перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння поліцейські покликаються на висновок медичного огляду Н939 (номер 939) від 15.05.2025 та вказаний висновок № 000939 від 15.05.2025 долучений до матеріалів справи.
Щодо покликань апелянта про те, що вищевказаний висновок не може бути належними та допустимим доказом у справі з тих підстав, що у ньому не зазначено, у який спосіб проводилося дослідження з метою наявності будь-яких спиртів, то апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до відповідно до пунктів 14, 15 Розділу ІІІ Інструкції за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, а власне висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Відтак, у висновку зазначається лише кінцевий результат огляду на стан сп'яніння, а саме: чи перебуває, чи не перебуває особа у стані сп'яніння.
Твердження апелянта про те, що температура, зазначена в результатах огляду водія на стан сп'яніння, не відповідала реальній, що ставить під сумнів справність приладу, апеляційний суд до уваги не бере.
Відбір проби повітря, що видихає особа, та результат тестування здійснюється приладом «Драгер» автоматично, у разі будь-яких порушень під час відбору пристрій зазначає про помилку. Як вбачається із відеозапису подій, будь-яких порушень інструкції допущено не було, газоаналізатор показав результати тестування без будь-яких помилок, які у подальшому були роздруковані поліцейськими.
При цьому суд вважає, що прилад «Драгер» не є приладом по вимірюванню температури повітря. Відповідно, поточна робоча температура для приладу може відрізнятись від зовнішніх погодних умов. Таким чином, температура навколишнього середовища не буде співпадати з показником температури приладу з наведених причин та жодним чином не впливатиме на результати тестування і це не свідчить про його непридатність. Згідно з Інструкцією з експлуатації газоаналізатора «Драгер 6810», визначено умови навколишнього середовища при експлуатації даного приладу: робоча температура: від - 5 до +50°С. При вимірюванні приладом «Drager 6810» він може показувати помилкове значення температури, якщо він зберігався у салоні автомобіля при іншій температурі та безпосередньо перед вимірюванням був перенесеним назовні. У той же час, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився при температурі +11-8оС, а температура у роздруківці приладу вказана +16оС, тобто в межах температури навколишнього середовища при експлуатації даного приладу. З вище наведеного слідує, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився справним газоаналізатором.
Щодо рапорта поліцейського, на який ОСОБА_1 вказує як на недопустимий доказ, оскільки такий складений службовою особою, слід зазначити наступне.
Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року (справа №524/5741/16-а) рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень за відсутності будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення адміністративного правопорушення.
Проте, апеляційний суд звертає увагу на те, що рапорт командира роти №3 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП Романа Борисенка суддя оцінив в сукупності з іншими, зібраними у справі та проаналізованими доказами, та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Щодо доводів апелянта про відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення відомостей про технічний засіб, яким зафіксовано місце події, апеляційний суд звертає увагу, що ст. 256 КУпАП, яка регулює зміст протоколу про адміністративне правопорушення, ні положення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 № 1395, не вимагають зазначення засобу відеофіксації у протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не містять достатніх підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.
Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та є безальтернативним.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 22 липня 2025 рокув справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА