Справа № 463/3432/25 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н. В.
Провадження № 33/811/1715/25 Доповідач: Белена А. В.
28 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Белени А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2025 року,
Постановою судді Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2025 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн 60 коп. судового збору.
Згідно з постановою судді ОСОБА_1 визнана винною у тому, що вона 06.04.2025 року о 01:15 год. за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 175 гр. ОСОБА_1 керувала ТЗ Peugeot 3008, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у закладі охорони здоров'я у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №000669 від 06.04.2025, від керування транспортним засобом така відсторонена, чим порушила п. 2.9.а ПДР, тим самим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк апеляційного оскарження; постанову судді скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що розгляду справи відбувся без її участі та без участі її захисника, а копію постанови отримала лише 24.10.2025.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що із наявних у матеріалах справи відеозаписів із нагрудних камер у 18 відеофайлах події, яка мала місце 06.04.2025, вбачаються факти порушення процедури оформлення матеріалів у справі про адміністративні правопорушення, а складені інспектором поліції документи при проведенні медичного огляду не відповідають встановленій послідовності дій та не відображають дійсні обставини, які мали місце під час їх вчинення.
Зауважує, що поліцейський після проходження нею огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера, не з'ясувавши в останньої погоджується вона з результатом чи ні, одразу повідомив, що потрібно їхати у медичний заклад.
Вважає, що саме обставина погодження/непогодження особи із результатом тестування за допомогою газоаналізатора на місці зупинки транспортного пов'язана із наступними діями інспектора поліції у цій ситуації, які передбачені ст. 266 КУпАП. На думку апелянта, у даному випадку в діях інспектора поліції вбачаються ознаки упередженості, які виявились у тому, що саме інспектор поліції заявив, що вона не згідна із цим результатом і повідомив, що треба їхати в медичний заклад, хоча вона цей результат не заперечила.
Покликається на ч. 5 ст. 266 КУпАП, відповідно для якої огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Вказує також, що з дій інспекторів поліції та складених ними документів, з урахуванням відеозаписів з їх нагрудних камер, вбачається, що після проходження нею огляду на місці зупинки транспортного засобу та до направлення її поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів інспектором поліції не складався, вона не висловила незгоди з результатами такого огляду на місці зупинки транспортного засобу і така не була зафіксована поліцейським у встановленому порядку та формі перед направленням в заклад охорони здоров'я (в Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів).
Таким чином, вважає, що за відсутності Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів із зазначенням про висловлення її незгоди з його результатами, до його складання в інспектора поліції були відсутні підстави направляти її для проходження огляду до закладу охорони здоров'я.
Зазначає, що суддею було безпідставно відмовлено у виклику в якості свідка інспектора поліції ОСОБА_2 , що призвело не неповноти судового розгляду.
У судове засідання 28 листопада 2025 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце проведення апеляційного розгляду, не з'явилася, про поважні ричини неявки суду не повідомила.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адмінправопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов'язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної без участі апелянта не є порушенням права особи на доступ до правосуддя.
З огляду на вимоги ч. 6 ст. 294 КУпАП, враховуючи відсутність клопотання про відкладення судового засідання, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності учасника, що не з'явився.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч твердженням апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема,такий висновок ґрунтується на даних,що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 292182 від 06 квітня 2025 року (а.с.1); роздруківкою алкотестера «Драгер» від 06.04.2025 (а.с. 2); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 06.04.2025 (а.с. 3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 000669 від 06.04.2025 (а.с. 6); відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 5); рапортом інспектора взводу 3 роти 4 батальйону 1 УПП у Львівській області ДПП (а.с.7).
Апеляційний суд вважає безпідставними твердження ОСОБА_1 про те, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, передбачений ст. 266 КУпАП.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регулюється нормами ст. 266 КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та вищезазначеної Інструкції, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп'яніння, який першочергово проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 погодилася пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат позитивний - 0,37‰.
Водночас, відповідно до відеозапису, після проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння поведінка ОСОБА_1 вказувала на те, що вона не згідна з результатом, на що поліцейський запропонував поїхати у медичний заклад, щоб перевірити правильність тесту. ОСОБА_1 засумнівалася, чи потрібно їй їхати. Поліцейський звернувся до ОСОБА_1 «тоді виходить, що ви згідні з результатом?» та ОСОБА_1 відповіла, що «.. ні, не згідна».
Всупереч твердженням апелянта, про її незгоду з результатом огляду за допомогою алкотестера, свідчить і підпис ОСОБА_1 в Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів біля речення « ОСОБА_1 не згідна».
У зв'язку з незгодою ОСОБА_1 з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, остання була доставлена до медичного закладу для огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційним судом встановлено, що за наслідками проведеного в закладі охорони здоров'я огляду, у відповідності до вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», було складено висновок від 04 квітня 2025 року № 000669, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного спяніння.
На переконання апеляційного суду, досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою, є належними та допустимими, та такими в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою, є належними та допустимими, та такими в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування чи зміни постанови судді немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив :
+
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА