Справа № 466/12967/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/998/25 Доповідач: ОСОБА_2
03 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши в м. Львові у відкритому судовому засіданні у режимі відео конференції апеляційні скарги захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_8 , обвинуваченому у кримінальному провадженні № 12024140000000749 від 19 липня 2024 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, п.п. 8,14 ч.2 ст. 115 КК України
з участю прокурора: ОСОБА_9
захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_8
потерпілої: ОСОБА_10
представника потерпілої: ОСОБА_11
ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13 липня 2025 року задоволено клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави, з 14 листопада 2025 року і до 12 січня 2026 року включно. Для виконання копію ухвали постановлено скерувати у Державну установу «Львівська установа виконання покарання (№19)» за місцем утримання обвинуваченого ОСОБА_8 . Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора ОСОБА_9 .
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, врахував тяжкість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_8 кримінальних правопорушень та суворість покарання, яке може бути призначене судом у разі доведення його винуватості, а також те, що існують обґрунтовані ризики можливості переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та можливості вчинення іншого насильницького злочину, продовження злочинної діяльності, які не зменшилися та продовжують існувати.
На вказану ухвалу захисники обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.
Адвокат ОСОБА_7 у поданій апеляційний скарзі просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2025 року; змінити запобіжний захід тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу стеження, заборонивши обвинуваченому залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (за виключенням випадків отримання медичної допомоги) та покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.
Адвокат ОСОБА_6 у поданій апеляційній скарзі заявляє аналогічні вимоги, а також додатково просить розгляд апеляційної скарги проводити у присутність захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_8 .
В обґрунтування апеляційних вимог адвокат ОСОБА_7 вважає, що до обвинуваченого неправомірно застосовано запобіжний захід. Наголошує, що пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення є необґрунтованим, а письмові матеріали справи, які досліджені у судових засіданнях не містять жодного прямого доказу причетності ОСОБА_8 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а по суті, є припущенням сторони обвинувачення.
Звертає увагу на те, що заявлені стороною обвинувачення у клопотанні ризики - відсутні, а сама тяжкість вчиненого злочину, зокрема як обґрунтування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою. Посилається на практику Європейського суду з прав людини.
Наголошує, що із врахуванням особи обвинуваченого, який є особою молодого віку, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, можливо змінити обвинуваченому обраний запобіжний захід на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю та покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Авдокат ОСОБА_6 в обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувана ухвала є упередженою, належним чином не вмотивованою, необгрутованою, у якій судом не спростовані та проігноровані факти, проголошені стороною захисту та встановлені у ході судового розгляду, які мають істотне значення. Тому, на думку захисника, оскаржувана ухвала є незаконною і такою, що грубо порушує законні права та інтереси підзахисного. Зокрема судом не дотримано принципів верховенства права, законності та змагальності сторін.
Звертає увагу на те, що у резолютивній частині оскаржуваної ухвали не вказано про прийняте процесуальне рішення щодо письмово заперечення сторони захисту на клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
Вважає, що посилання сторони обвинувачення на те, що раніше заявлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України не зменшились і продовжують існувати, є надуманими та не підтверджуються доказами.
Стверджує, що посилання сторони обвинувачення про те, що існує ризик повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, який створює обвинувачений ОСОБА_8 у тому числі у зв'язку із його доступом до зброї, є безпідставним.
Наголошує, що інші заявлені у клопотанні ризики є необгрунтованими, суперечливими, надуманими та базуються на припущеннях сторони обвинувачення.
Заявляє, що у клопотанні прокурор не навів фактів, а також не спростував те, чи застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Резюмує про те, що суд не може обрати запобіжний захід на підставі лише самої теоретичної ймовірності, що особа втече, побоюючись покарання, тим більше в умовах воєнного стану, коли законом прямо заборонено чи обмежено виїзд чоловіків призовного віку за кордон.
Заслухавши думку обвинуваченого та його захисників на підтримку поданих апеляційних скарг, міркування прокурора, потерпілої та представника потерпілої, які заперечили щодо задоволення апеляційних скарг та вважають оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що такі не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із положеннями до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Із змісту ст.178 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів провадження суд при прийнятті рішення про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 врахував положення наведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що продовжують існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для обрання зокрема обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ці ризики не зменшилися.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів вважає, що враховуючи вимоги п.2ч. 4 ст. 182 КПК України, при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою, судом першої інстанції обґрунтовано не визначено розмір застави, у силу, того, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 спричинив загибель людини.
Наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися та не зменшилися.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апелянта правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими і безпідставними.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Ухвала суду першої інстанції про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованою та вмотивованою, а підстави для її скасування - відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_8 , обвинуваченому у кримінальному провадженні № 12024140000000749 від 19 липня 2024 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, п.п. 8,14 ч.2 ст. 115 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4