Справа № 463/11180/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/912/25 Доповідач: ОСОБА_2
27 листопада 2025 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження № 12024140000000904 від 20.09.2024 року про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 ,
апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора ОСОБА_7 на вирок Личаківського районного суду м.Львова від 19 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 ,
вироком Личаківського районного суду м.Львова від 19 вересня 2025 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та арешту на майно.
Згідно вироку, ОСОБА_6 20.09.2024, приблизно о 09:01 год., керуючи технічно справним трамваєм моделі КТ4-СУ, реєстраційний номер 1066, та рухаючись ним по вулиці Личаківській поблизу будинку №86 у м. Львові в напрямку вулиці Мечнікова порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: Розділу 1 п. 1.5; Розділу 2 п. п. 2.3 б), д); Розділу 12 п. п. 12.3, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки, керуючи вказаним транспортним засобом в межах населеного пункту, під час виникнення перешкоди для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не зупинився, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 .
В результаті порушення Правил дорожнього руху водієм трамвая модель КТ4-СУ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , пішохід ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, у вигляді забою головного мозку важкого ступеня з субдуральним та субарахноїдальним крововиливами, перелому лівої тім'яної кістки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Личаківського районного суду м. Львова від 19.09.2025 року скасувати, у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на термін 3 роки. В решті вирок залишити без змін.
Не оспорюючи кваліфікації дій ОСОБА_10 та доведеності його вини, у вчиненні інкримінованого йому злочину, вважає вказаний вирок суду незаконним, у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Зазначає, що суд першої інстанції, призначаючи покарання зі звільненням ОСОБА_10 відбування з випробуванням, визнав та взяв до уваги щире каяття особи і його активне сприяння розкриттю злочину, а також врахував запевнення обвинуваченого у відшкодуванні потерпілій заподіяної моральної та матеріальної шкоди як обставини, що пом'якшують його покарання.
Вважає, що такі обставини, які пом'якшують покарання судом взято до уваги необґрунтовано, оскільки такі не підтверджено матеріалами справи та не встановлено в ході судового розгляду, зокрема:
-Активне сприяння розкриттю злочину. Так суд, посилаючись у своєму рішенні на активне сприяння особи розкриттю злочину, не зазначив, у чому саме полягала його активність та ініціативність у сприянні правоохоронним органам. Вважає, що визнання засудженим своєї вини та надання показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом'якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину, оскільки в ході досудового розслідування ОСОБА_11 жодних активних дій не вчиняв, а лише виконував процесуальні обов'язки.
- Щире каяття та запевнення обвинуваченого у подальшому відшкодуванні потерпілій заподіяної моральної та матеріальної шкоди.
Звертає увагу, що за весь час судового розгляду обвинувачений навіть не попросив вибачення у потерпілої та жодним чином не намагався відшкодувати заподіяну моральну та матеріальну шкоду, а лише формально в судових дебатах запевнив про бажання поговорити з потерпілою та відшкодувати шкоду.
Вважає, що все вищенаведене в сукупності, свідчить про відсутність пом'якшуючої покарання обставини, передбаченої ст. 66 КК України, а саме щирого каяття, яке хоч і зазначено в обвинувальному акті (оскільки будучи допитаним в якості підозрюваного визнав вину у повному обсязі), в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Личаківського районного суду м. Львова від 19.09.2025 року скасувати та ухвалити новий вирок відповідно до якого визнати його винним за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами;
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням строком 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення;
Зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено те, що обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, примирення із потерпілою та визнання вини обвинуваченим, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Судом вирішено застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, з таким не погоджується, оскільки ОСОБА_11 , втратить єдине джерело доходу та не зможе відшкодувати витрати, пов'язані з проведенням експертиз у даному кримінальному провадженні.
Судом не враховано, що ОСОБА_11 не має іншої професії, яка б дозволила йому отримувати сталий дохід, оскільки він є найманим працівником Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» на посаді, водій трамвая.
Прав на керування іншими транспортними засобами чи механізмами обвинувачений не має.
На адвокатський запит Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» надало відповідь від 14.10.2025 року та повідомило, що за час роботи на підприємстві ОСОБА_11 зарекомендував себе як відповідальний працівник.
Окрім того, у відповіді підприємства зазначено про брак водіїв трамвая, що у свою чергу створює перешкоди для нормального функціонування підприємства та забезпеченні транспортної інфраструктури міста.
Зазначає, що враховуючи тяжкість злочину, основне покарання за який встановлено в метеш позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, особу винного та інші обставини справа а саме характер та мотиви допущених порушень правил безпеки дорожнього руху, ставлення обвинуваченого до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вважає, що суд вірно прийшов до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе в умовах без ізоляції від суспільства, однак, строк такого вважає занадто тривалим.
На апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 - захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 подав заперечення в яких зазначає, що доводи прокурора, викладені ним в апеляційній скарзі не відповідають фактичним обставинам у справі.
Зазначає, що з наданих пояснень обвинуваченого у суді першої інстанції вбачається, що трамвай на малій швидкості перетнув зону нерегульованого пішохідного переходу. Із правого боку від нього, на частині переходу, від колії руху трамвая до бордюра, пішоходи очікували на зелене світло світлофора. Трамвай продовжив рух, у праве дзеркало побачив, як жінку, яка падала на проїздну частину дороги та ударилась до автобуса. Наступні дії обвинуваченого: зупинив трамвай, повідомив диспетчера про ДТП із потерпілою, який повідомив лінію «103», вийшов з трамвая , дочекався швидкої допомоги та допоміг доставити потерпілу в карету швидкої допомоги та виконував вказівки поліції. Ростислав Довгань жодним чином не уникав викликів слідчого. Брав безпосередню участь у проведенні автотехнічної експертизи, давав свідчення, що стосувалися обставин ДТП.
Щодо примирення між сторонами, просить зауважити, що воно відбулось не одразу, оскільки потерпіла після отриманих травм потрапила у реанімаційне відділення, де доступ стороннім заборонено. Примирення між обвинуваченим, ОСОБА_12 , та потерпілою, ОСОБА_9 , відбулось без присутності прокурора, захисника обвинуваченого та представника потерпілої, що не заборонено процесуальним законодавством.
Заслухавши доповідача, виступи учасників судового процесу, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вимогами ч.1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.
Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, апеляційний суд не проводить їх детальний аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.
Доводи прокурора щодо невідповідністі призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_6 колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 65 КК України суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин, в тому числі і ті обставини, які пом'якшують покарання. Дотримання цих вимог з приводу загальних засад призначення покарання необхідне, оскільки саме за допомогою них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
За правилами ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, міцні соціальні зв'язки обвинуваченого, запевнення обвинуваченого у відшкодуванні моральної та матеріальної шкоди, позитивну характеристику з місця праці дії обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення (виклик правоохоронних органів та швидкої допомоги, надання допомоги потерпілій після вчинення ДТП та намагання відшкодувати завдану шкоду).
Доводи прокурора про те, що обставини що пом'якшують покарання судом взято до уваги необґрунтовано є безпідставними, оскільки саме прокурором у обвинувальному акті було зазначено щире каяття як пом'якшуючу обставину, і жодних нових даних, що спростовують цю позицію, апеляційна скарга не містить.
Крім того, обвинувачений повістю визнав свою вину, надав послідовні показання, які узгоджуються з іншими доказами, та надав згоду на розгляд провадження у спрощеному порядку, що об'єктивно свідчить про його активне сприйняття розкриттю злочину в розумінні ст. 66 КК України.
Таким чином апеляційні доводи прокурора не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, у зв'язку з чим такі до задоволення не підлягають.
Щодо призначеного місцевим судом покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , колегією суддів встановлено, що при призначенні йому покарання місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність. Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому відсутні.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом місцевий суд взяв до уваги характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, що особа раніше не судима, міцні соціальні зв'язки обвинуваченого, запевнення обвинуваченого у відшкодуванні моральної та матеріальної шкоди, позитивну характеристику з місця праці дії обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення (виклик правоохоронних органів та швидкої допомоги, надання допомоги потерпілій після вчинення ДТП та намагання відшкодувати завдану шкоду).
Водночас, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання врахував наведені обставини, зокрема дані про його особу не у повній мірі.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_6 вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, вчинених з необережності. Жодних претензій потерпілий до обвинуваченого не має.
Будь яких даних про те, що ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому злочину, а також після його вчинення, допускав порушення Правил дорожнього руху матеріали справи не містять. Крім цього, поза увагою суду першої інстанції залишився відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Також, колегія суддів враховує позитивну посткримінальну поведінку ОСОБА_6 , яка проявилась у повному визнанні ним вини, та її згоді на судовий розгляд у порядку ч.3 ст.349 КПК України, що свідчить про дійсність щирого каяття обвинуваченого, яка впродовж провадження у справі не намагалась уникнути відповідальності за скоєне.
Крім цього, колегія суддів враховує апеляційній доводи захисника про те, що ОСОБА_11 не має іншої професії, яка б дозволила йому отримувати сталий дохід, оскільки він є найманим працівником Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» на посаді, водій трамвая. Прав на керування іншими транспортними засобами чи механізмами обвинувачений не має.
На адвокатський запит Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» надав відповідь від 14.10.2025 року та повідомило, що за час роботи на підприємстві ОСОБА_6 зарекомендував себе як відповідальний працівник.
Отже, на переконання колегії суддів позбавлення ОСОБА_6 права керування транспортними засобами, у даний час, призведе до обмеження його можливостей та втратити єдиного джерела доходу.
Ураховуючи наведене у сукупності, колегія суддів вважає, що у даному, конкретному випадку буде необхідним, достатнім та справедливим призначити обвинуваченому ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі на визначений місцевим судом строк, однак без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що передбачено санкцією ч.2 ст.286 КК України, та із подальшим звільнення обвинуваченого від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України, із встановленням іспитового строку та покладення на обвинуваченого процесуальних обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Таким чином, апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 підлягає до часткового задоволення, водночас підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора ОСОБА_7 колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Личаківського районного суду м.Львова від 19 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 - змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3