Дата документу 25.11.2025 Справа № 336/3394/24
Єдиний унікальний № 336/3394/24 Головуючий у І інстанції: Звєздова Н.С.
Провадження № 22-ц/807/1908/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
25 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Гончар М.С.,
Кухаря С.В.,
секретар: Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Колеснікової Тетяни Альбертівни на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів,-
У квітні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Колеснікової Т.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.06.2016 у справі № 336/2516/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 05.05.2016 та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На теперішній час склалася ситуація, коли позивач не в змозі платити визначений судом розмір аліментів внаслідок зміни його сімейного та матеріального стану.
У нього на утриманні, крім сина ОСОБА_5 , знаходяться ще 2 члена сім'ї, яких він за законом зобов'язаний утримувати, а саме: малолітня донька ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дружина - ОСОБА_3 , яка не працює, так як доглядає новонароджену доньку ОСОБА_7 .
Так, 13 липня 2022 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася донька ОСОБА_7 .
На теперішній час позивач захищає Батьківщину в лавах збройних сил України. Його родина проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 зазначав, що вчасно виконує аліментні зобов'язання за рішенням суду у справі № 336/2516/16-ц, але у зв'язку зі зміною сімейного стану, маючи на утриманні ще двох осіб, він не може сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1/4 всіх доходів.
Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Колеснікової Т.А. просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2016 року у справі № 336/2516/16-ц на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Колеснікової Т.А. через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність їм висновків суду, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальний стан позивача поліпшився у зв'язку зі збільшенням розміру його доходу. Але суд не взяв до уваги ті обставини, що збільшення його доходу сталося не у зв'язку зі збільшенням оплати праці чи отриманням когось пасивного доходу, а компенсацією державою ризиків для життя і здоров'я позивача, пов'язаних із захистом Батьківщини і що значна частина цих виплат покриває його видатки на облаштування його особистої безпеки (придбання необхідного обладнання та спорядження) та відновлення здоров'я.
Суд першої інстанції розглянув тільки одну підставу зміни розміру аліментів - зміну матеріального стану. Натомістьположення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Сімейний стан та матеріальне становище позивача змінилося у зв'язку з народженням у другому шлюбі доньки ОСОБА_7 , що на підставі положень статті 192 СК України є підставою для зміни розміру аліментів.
Позивач є молодою особою і вправі претендувати на гармонійний розвиток своєї особистості, створивши нову сім'ю та виховуючи і утримуючи в ній дітей, а також дружину, що здійснює догляд за малолітньою дитиною, а покладення на нього обов'язку сплачувати 1/4 доходу лише на утримання дитини від першого шлюбу є неспіврозмірним з обсягом його видатків, необхідних для забезпечення життєвих потреб.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_8 в особі представника - адвоката Сердюка Р.В. заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Зокрема, зазначає, що сам факт народження дитини у другому шлюбі не є автоматичною підставою для зменшення аліментів без доведення погіршення майнового стану платника або неможливості виконувати зобов'язання у раніше визначеному розмірі, а відсутність заборгованості зі сплати аліментів спростовує доводи позивача про неможливість сплачувати аліменти у раніше у встановленому розмірі.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 в особі - адвокат Колеснікова Т.А. наполягала на задоволені апеляційної скарги,скасуванні оскаржуваного рішення та задоволені позову.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Сердюк Р.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення просив залишити без змін; наголошував на підтвердженні факту збільшення доходу позивача, що не дозволяє зменшити розмір стягуваних аліментів.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей.
Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних доказів зміни обставини, що існували на час постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст.192 СК України; позивач не надав доказів зміни його матеріального стану, а зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 та дружину ОСОБА_3 без доведення погіршення майнового становища, само по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.06.2016 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05.05.2016 та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9-12).
13.07.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_9 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.6).
У цьому шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилась дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження (а.с.8).
З 14.03.2022 і до теперішнього часу ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 (а.с.19).
Згідно з розрахунком заборгованості, виданим державним виконавцем Вячеславом Шаровим, станом на 15.05.2025 у позивача відсутня заборгованість зі сплати аліментів перед відповідачем (а.с. 174).
Відповідно до довідки Департаменту соц.. захисту населення Запорізької міської ради №1637 від 10.07.2024, ОСОБА_3 отримала одноразову допомогу при народженні першої дитини з січня 2024 року до липня 2024 року в розмірі 5160 грн (а.с. 89)
Згідно з Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 19.05.2025, дохід ОСОБА_1 у 2023 склав 828899,48 грн, у 2024 році - 1050426,14 грн (а.с.186).
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права і практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Водночас, права та інтереси батьків очевидно підлягають врахуванню та оцінці судом при вирішенні спору.
Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається певною мірою доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. До цього відноситься належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, від 10 вересня 2025 року у справі № 553/3760/24.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).
Отже, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Утримання інших осіб впливає на матеріальне становище утримувача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи позов, неправильно застосував статтю 192 СК України, що призвело до неправильного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів у цій справі.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
На думку апеляційного суду, оскільки у цій справі встановлена зміна сімейного стану ОСОБА_1 , у зв'язку з народженням від шлюбу з ОСОБА_3 дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після стягнення з нього рішенням суду аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на його утриманні, а дружина перебуває у декретній відпустці і не працює у зв'язку з доглядом за малолітньою дитиною, а тому у цьому випадку визначальним є доведення факту зміни сімейного стану.
Апеляційний суд вважає, що стягнення аліментів у розмірі, визначеному рішенням рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2016 року, погіршить становище малолітньої дитини, яка стала перебувати на утриманні позивача вже після ухвалення такого рішення, яка також має законне право на забезпечення достатнього рівня життя та розвитку.
Враховуючи встановлені в цій справі обставини, що свідчать про зміну сімейного стану, народження доньки у новому шлюбі позивача, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позову у цій справі та відсутність підстав для зменшення розміру аліментів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_1 слід частково задовольнити шляхом зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього рішенням суду на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з 1/4 до 1/5 частки від усіх його доходів щомісячно.
На переконання апеляційного суду, стягнення аліментів саме в такому розмірі відповідатиме засадам розумності та справедливості, відповідатиме фактичним потребам ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для забезпечення гармонійного розвитку дитини та балансу інтересів, як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , так і доньки позивача, яка народилася у новому шлюбі, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим, на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Колеснікової Т.А., скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2025 року та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Колеснікової Тетяни Альбертівни- задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2025 року- скасувати. Ухвалити в цій справі нову постанову, якою:
«Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів - задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2016 року у справі № 336/2516/16-ц на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 1/4 частини до 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання постановою законної сили та до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_6 .»
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 05 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: