Дата документу 25.11.2025 Справа № 334/1622/25
Єдиний унікальний № 334/1622/25 Головуючий у І інстанції: Телегуз С.М.
Провадження № 22-ц/807/1864/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
25 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кухаря С.В.,
Подлянової Г.С.,
секретар: Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Запорізька міська рада, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-
У лютому 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Зубенка О.А.звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа - Запорізька міська рада.
В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника - ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його брат - ОСОБА_3 .
Після смерті брата відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала матері заявника та його рідному братові в рівних частинах.
ОСОБА_3 на момент смерті матері був зареєстрований з нею за однією адресою: АДРЕСА_2 , та фактично прийняв спадщину у вигляді 1/2 частини квартири, що належала матері на день її смерті. А після смерті рідного брата єдиним спадкоємцем є ОСОБА_1 .
За твердженням заявника, ОСОБА_2 захворіла у 2018 році та потребувала сторонньої допомоги у хатній роботі, приготуванні їжі, придбання ліків та повної опіки. ОСОБА_3 на той час також мав проблеми зі здоров'ям і не міг доглядати матір самостійно, у зв'язку з чим звернувся до брата (заявника) за допомогою.
Заявник зазначав, що з червня 2018 року він з братом та їх матір'ю почали спільно проживати за однією адресою: АДРЕСА_2 однією сім'єю до смерті матері. Після материної смерті брати продовжили жити разом у тій же квартирі до смерті ОСОБА_3 .
За твердженням заявника, він здійснював за братом і матір'ю фактичну опіку: допомагав у виконанні хатньої роботи, придбанні ліків, прибиранні, приготуванні їжі. Вони мали спільний бюджет, спільно купували продукти та ліки. Саме він оплачував комунальні послуги.
Після смерті брата ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Студенцової О.О. з питанням оформлення спадщини та надання свідоцтва на спадщину, отримавши відмову нотаріуса в оформленні спадщини у зв'язку з пропуском строку на подання заяви про прийняття спадщини, та рекомендацію звернутися до суду.
У зв'язку з неможливістю підтвердження факту спільного проживання зі спадкодавцем день його смерті за однією адресою іншим шляхом, ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду.
Встановлення зазначеного факту заявнику необхідне для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті рідного брата.
Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Зубенка О.А.просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем - рідним братом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за однією за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2025 року заяву задоволено.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем - рідним братом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Запорізька міська радаподала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність їм висновків суду, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що надані заявником докази жодним чином не доводять факту проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Так, квитанції про сплату житлово-комунальних послуг не підтверджують факти сплати за такі послуги саме заявником, оскільки платником у них зазначена ОСОБА_4 .У відповіді ПрАТ «Запоріжзвязоксервіс» № 0048/0 від 12.06.2025 зазначено тільки про підтвердження оплати за зазначеними особовими рахунками за період 2018-2020 років, особа платника у ній відсутня.Єдиним підтвердженням проведення оплати заявником за надані комунальні послуги в зазначеній квартирі є відповідь АТКБ «Приватбанк» від 23.06.2025, однак цієї інформації недостатньо для доведення факту проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Договір № 000-0698 від 19.10.2020 про купівлю-продажметалопластикових конструкцій, укладений вже після смерті ОСОБА_5 , і ОСОБА_3 .Довідка про фактичне місце проживання/не проживання особи від 20.05.2025 № М-459-3-565 та Акт ОСББ «Молодість 15» від 16.06.2025 №13 складені через п'ять років після смерті ОСОБА_3 , і не містять інформації про проживання заявника разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Скаржник звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 не надав достатніх доказів на підтвердження потреби та необхідності його проживання з померлим, а також того, що він дійсно проживав разом зі спадкодавцями, враховуючи наявність у нього власного житла та сім'ї.
На думку Запорізької міської ради,беззаперечним доказом, що спростовує факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є факт поховання ОСОБА_3 , як безрідного громадянина, коштами місцевого бюджету 17.09.2020, тобто з дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 тіло померлого залишалося незатребуваним тривалий час. Отже, ОСОБА_1 не знав про смерть свого брата не менше трьох місяців, не розшукував його, більш того, до теперішнього часу не знає, де похований брат.
У своєму відзиві ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Зубенка О.А.заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Зазначає, що у квитанціях про сплату комунальних платежів визначено платником мати заявника ОСОБА_2 , адже саме на неї були оформлені особові рахунки по квартирі, а тому система при формуванні квитанції визначала платника автоматично, що не може виключати його як платника, до того ж 75 % наданих квитанцій визначено платником комунальних послуг самого ОСОБА_1 . Таким чином є доведеним фактом що заявник по справі систематично кожного місяця сплачував нараховані комунальні послуги по квартирі в період свого проживання. Долучені докази, щодо встановлення заявником у квартирі пластикових вікон, проведення поточного ремонту, його особиста участь у опломбування лічильників додатково підтверджує його фактичне проживання в квартирі разом з матір'ю та рідним братом та його безпосередню участь в утримання спільного їх місця проживання. Несення витрат з утримання житла доводить наявність ведення спільного господарства та проживання однією сім'єю. Наявність різного виду доказів у різні періоди не може розцінюватись як їх неналежність, оскільки вони охоплюють різні періоди, у т.ч., не на конкретну дату смерті спадкодавця.
Посилання апелянта на неправдиві покази допитаних свідків або їх недопустимість є припущенням. Усі свідки є сусідами заявника, які безпосередньо проживають поряд та бачились з сім'єю Малого кожного дня. Вони були безпосередню обізнаними про обставини проживання, встановлення пластикових вікон заявником, підтвердили систематичність дій заявника, що визначають саме його проживання у квартирі: здійснення покупок продуктів харчування та ліків для матері та брата, винесення сміття, наявність щоденного спілкування з ним у дворі будинку та інші факти, що у своїй сукупності дають змогу дійти висновків про наявність доведеного факту спільного проживання.
Щодо обставин поховання ОСОБА_3 за рахунок держави, ОСОБА_1 зазначив, що за підтвердженими свідченнями свідків та пояснень самого заявника, його рідний брат вів розгульний спосіб життя та зловживав алкоголем, працював на відвалах ПрАТ «Запоріжсталь» з видобування металобрухту, де міг перебувати і тиждень у роботі та пияцтві. Тому поховання брата за рахунок держави, на думку заявника, не може жодним чином доводити відсутність самого факту спільного проживання братів за однією адресою.
У судовому засіданні представник Запорізької міської ради Кіпа О.В. наполягала на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваного рішення та відмові в задоволенні заяви.
ОСОБА_1 та його представник - адвокат Зубенко О.А. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення просили залишити без змін.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заявника ґрунтуються на законі, підтверджені встановленими обставинами та перевірені наданими доказами, які є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи і не заперечували її учасники, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Запоріжжі народився заявник - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 12.10.1998.
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 04.05.1954, матір'ю ОСОБА_1 є ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Запоріжжі народився ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 від 25.04.2002.
Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, матір'ю ОСОБА_3 є ОСОБА_2 .
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 26.04.2019, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 30.10.2020, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З повідомлення СКП «Запорізька ритуальна служба» ЗМР від 16.10.2024 встановлено, що ОСОБА_3 похований 17.09.2020 на Кушугумському кладовищі як безрідний громадянин.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належала на праві спільної часткової власності в рівних долях по 1/2 частці квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_8 від 24.09.2010, право власності зареєстровано ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 16.10.2010, номер запису 35053 у книзі № 190.
За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 23.12.2010 Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кушніренко О.Г., яким на випадок своєї смерті належну їй на праві приватної власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 .
Відповідно до копії довідки Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 05.11.2024, за адресою: АДРЕСА_2 була зареєстрована ОСОБА_2 в період з 09.06.1998 до 24.05.2019 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), разом з нею на день смерті був зареєстрований ОСОБА_3 .
Згідно з копією довідки Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 07.11.2024, за адресою: АДРЕСА_2 був зареєстрований ОСОБА_3 у період з 19.01.1992 до 17.08.2020 року (25.07.2020), разом з ним на день смерті зареєстровані особи відсутні.
04.11.2024 до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Студенцової О.О. звернувся ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини після рідного брата ОСОБА_3 в порядку ст.1268 ЦК України шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
04.11.2024 Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Студенцова О.О. завела спадкову справу № 124/2024 після померлого ОСОБА_3
19.12.2024 до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Студенцової О.О. звернувся ОСОБА_1 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після рідного брата ОСОБА_3
19.12.2024 Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Студенцова О.О. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 рідному брату ОСОБА_3 , у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини, і не був зареєстрований разом з померлим на день смерті.
На підтвердження факту постійного проживання разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини заявник надав: копії квитанцій про сплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 ; копію довідки АТ КБ «Приватбанк» від 23.06.2025 року про сплату комунальних платежів за адресою: АДРЕСА_2 ; копію Акту ПАТ «Запоріжжяобленерго» СЗО ЗМЕМ від 28.06.2024; копію договору №000-0698 від 19.10.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 про купівлю металопластикових конструкцій та специфікацію до нього (адреса поставки: АДРЕСА_2 ); копії медичної документації; копію довідки Районної адміністрації ЗМР по Заводському району від 20.05.2025 про фактичне місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; копію Акту ОСББ «Молодість 15» від 16.06.2025 про фактичне місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Під час розгляду справи в суді першої інстанції в якості свідків допитано: ОСОБА_7 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_8 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_9 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_10 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , які підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка в разі відсутності спору розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У статті 1262 ЦК України визначено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням таких вимог статті 81 ЦПК України та положень пункту 3 частини першої і частини другої статті 318 ЦПК України заявник повинен довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, зазначивши про такі обставини у своїй заяві та про докази, які їх підтверджують і до заяви додати ці докази.
За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду під час їх оцінки.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу, наданого заявником на підтвердження факту його проживання з братом на час відкриття спадщини, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про те, що наявних у справі доказів недостатньо для висновку, що ОСОБА_1 постійно проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за однією адресою: у квартирі АДРЕСА_1 .
Так, колегія суддів зауважує, що копії квитанцій про сплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 80, 95-96) не підтверджують факту постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, оскільки у них жодним чином не згадується особа заявника, платником зазначено «Малая МЕ» та « ОСОБА_2 », ці квитанції стосуються періоду липня 2019 року та грудня 2019 року.
Копія договору № 000-0698 від 19.10.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 про купівлю металопластикових конструкцій та специфікацію до нього (адреса поставки: АДРЕСА_2 ) як і Акт встановлення/ заміни/ технічної перевірки/ контрольного огляду/ збереження пломб вузла обліку, встановленого на об'єкті споживача ОСОБА_11 ПАТ «Запоріжжяобленерго» СЗО ЗМЕМ від 28.06.2024 не є належним доказом факту проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки вони складені вже після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копія довідки Районної адміністрації ЗМР по Заводському району від 20.05.2025 про фактичне місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , та копія Акту ОСББ «Молодість 15» від 16.06.2025 про фактичне місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 не є належним доказом у справі, оскільки підтверджують місце проживання заявника станом на травень і червень 2025 року, що не стосується періоду відкриття спадщини.
Копії виписок із медичної карти ОСОБА_1 від 30.01.2019 та від 22.04.2019 тільки підтверджують місце його проживання за адресою фактичної реєстрації: АДРЕСА_3 .
Копія лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 № 1465 від 26.04.2019 підтверджує тільки причину смерті - атеросклеротична хвороба серця - і не підтверджує доводів заявника про те, що його мати потребувала стороннього догляду, а з огляду на те, що з нею проживав син, ОСОБА_3 , непідтвердженими є доводи заявника про те, що саме він жив з матір'ю, а потім і з самим братом. Доказів потреби ОСОБА_3 у сторонньому догляді матеріали справи також не містять.
Сплата заявником комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 підтверджена тільки копією довідки АТ КБ «Приватбанк» від 23.06.2025, однак така довідка не може бути беззаперечним доказом проживання заявника в цій квартирі на момент відкриття спадщини після померлого брата і за відсутності інших належних доказів, не може бути взята за основу судового рішення, а самі лише показання свідків не можуть бути підставою для встановлення факту проживання заявника зі спадкодавцем на час його смерті.
Так, свідок ОСОБА_9 , квартира, якого знаходиться безпосередньо біля спірної квартири, не зміг впевнено сказати, що ОСОБА_1 дійсно проживав разом з матір'ю та братом. Він зазначив, що часто бачив заявника, але речей ОСОБА_1 у квартирі він не бачив, за сусідами не слідкував. Інші свідки повідомили, що товаришували з заявником давно, бачили його часто. Хтось - у магазині, а хтось бачив, як він виносив сміття. Тобто, показання свідків не дають можливості суду достеменно встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 на час його смерті. Тобто, свідки підтвердили регулярні зустрічі із ОСОБА_1 у дворі будинку його матері та брата, що свідчить про сумлінність виконання ним свого синівського обов'язку піклуватися про матір у літньому віці, а також часте відвідування брата, однак не може бути беззаперечним доказом його проживання разом з померлим.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 542/1648/19, лише надання допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров'я потребувала постійного стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання.
Крім того, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 не заперечував того факту, що він має власну сім'ю, яка проживає за адресою його фактичної реєстрації, зокрема, дружину, з якою заявник має взаємні права та обов'язки, що додатково наводить сумніви у його проживанні разом з братом.
Однак колегія суддів наголошує на тому, що основною обставиною, що на думку апеляційного суду, спростовує доводи заявника про постійне проживання зі спадкодавцем на час його смерті, є його необізнаність про смерть брата, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поховання якого здійснене територіальною громадою як безрідної особи тільки 17.09.2020, тобто майже через два місяці після смерті. Твердження заявника про те, що брат вів розгульний спосіб життя, зловживав алкоголем, тиждень міг перебувати на роботі, не спростовують факту його необізнаності про долю брата упродовж останніх місяців його життя, а надто - на час його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не надав переконливих доказів, які б однозначно свідчили про постійне спільне його проживання з братом, ОСОБА_3 , на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому відсутні підстави для задоволення його заяви.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, висновки суду першої інстанції про підтвердження вимог заяви встановленими обставинами та наданими доказами, які є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості, не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим, на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу Запорізької міської ради, скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2025 року та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні заяви у зв'язку з недоведеністю.
Оскільки новою постановою апеляційний суд задовольняє вимоги апеляційної скарги та відмовляє в задоволенні заяви, Запорізька міська рада має право на відшкодування їй судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 908,40 грн, які слід стягнути з заявника.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Запорізької міської ради - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2025 року- скасувати. Ухвалити в цій справі нову постанову, якою:
«У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Запорізька міська рада, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - відмовити.»
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізької міської ради витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 40 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 05 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: