Справа № 303/6766/25
Закарпатський апеляційний суд
01.12.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , особи яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/784/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.10.2025.
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого СВ Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області від 07.10.2025 про закриття кримінального провадження № 12024078030000105, внесеного 02.02.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 296 КК України.
14.10.2025 до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла скарга ОСОБА_6 на постанову слідчого СВ Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області від 07.10.2025 про закриття кримінального провадження № 12024078030000105 від 02.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 296 КК України.
Скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова слідчого від 07.10.2025 винесена без всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, без додержання вимог чинного кримінально-процесуального законодавства. Заявник стверджує про вчинення директором студмістечка ДВНЗ «УжНУ» ОСОБА_7 та комендантом гуртожитку № 4 студмістечка ДВНЗ «УжНУ» ОСОБА_8 відносно нього - ОСОБА_6 та його сина - ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 296 КК України. Звертає увагу, що він та його син - ОСОБА_9 на законних підставах, як внутрішньо переміщені особи, безоплатно проживали у гуртожитку № 4 студмістечка ДВНЗ «УжНУ в кімнаті блоку 25 у період з 21.04.2022 по 31.08.2023. Вони є особами з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання. Підставою поселення до кімнати гуртожитку був талон реєстрації місця проживання. Відповідно до ст. 379 ЖК України, житлом фізичної особи є в тому числі і кімната (в гуртожитку), яка призначена для тимчасового проживання, що дає підстави вважати, що право власності на будівлю, у якій знаходиться кімната, жодним чином не впливає на кваліфікацію ст. 162 КК України, тобто порушення недоторканості житла, яке мало місце 26.08.2023, коли службові особи гуртожитку № 4 студмістечка ДВНЗ «УжНУ директор студмістечка ОСОБА_10 та комендант гуртожитку ОСОБА_8 порушили недоторканість їх житла - кімнати в блоці № 25, яку вони із сином займали. Вказані службові особи, без їх дозволу зайшли у кімнату з метою поселення у їх кімнату студента даного вузу, який також має статус ВПО. Зайшовши у приміщення ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не надали їм документи про підстави поселення
-2-
студента в кімнату, яку вони займали, у зв'язку з чим між ними виникла суперечка, в ході якої директор студмістечка розкидав їх речі, виражався на їх адресу у грубій формі, чим образив їх гідність та вчинив хуліганство, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України. Слідчий безпідставно закрив кримінальне провадження мотивуючи тим, що у діях службових осіб гуртожитку, відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.162 та ч. 1 ст. 296 КК України, зовсім упустивши всі заявлені ними факти та обставини, взявши до уваги покази свідків, які на його думку були неправдивими. З цих підстав заявник просив скасувати постанову слідчого СВ Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області від 07.10.2025 про закриття кримінального провадження № 12024078030000105 від 02.02.2024.
Слідчий суддя ухвалу мотивувала тим, що оскаржувана ОСОБА_6 постанова слідчого СВ Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області від 07.10.2025 про закриття кримінального провадження № 12024078030000105 від 02.02.2024 є вмотивованою. При проведенні досудового розслідування були перевірені та встановлені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, їм дано належну оцінку, досліджено та проаналізовано їх у сукупності та, відповідно до ст. 284 КПК України, прийнято рішення про закриття кримінального провадження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді від 24.10.2025 та постанову слідчого СВ Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області від 07.10.2025 про закриття кримінального провадження № 12024078030000105 від 02.02.2024 - скасувати, а матеріали кримінального провадження повернути для подальшого розслідування. Слідчий суддя залишила поза увагою наведені ним у скарзі доводи. Вважає, що слідчим, так і слідчим суддею не виконані вимоги ст. 2, 9, 110, 283, 284, 372 КПК України, а відтак і постанова слідчого від 07.10.2025 про закриття кримінального провадження та ухвала слідчого судді від 29.10.2025 про відмову в задоволенні скарги про скасування цієї постанови, не можуть вважатися законними, обґрунтованими та вмотивованими. В оскаржуваній ухвалі без будь-яких обґрунтувань та надання відповідної оцінки доказів, слідчий суддя зазначила лише загальні фрази про те, що ніби то слідчим у ході досудового розслідування було здійснено всі необхідні процесуальні дії, при цьому не обгрунтовуючи та не конкретизовуючи, які саме дії були фактично здійснені, що були достатніми для прийняття рішення про закриття провадження у справі. Слідчим суддею не враховано пояснень заявника про протиріччя у показах свідків, суперечності в доказах, наявних у матеріалах справи; не зазначено, яким саме доказам надано оцінку, адже постанова слідчого не містить такі відомості; не обґрунтовано, чим підтверджується відсутність в діях ОСОБА_10 та ОСОБА_8 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 296 КК України. Посилаючись на доводи, наведені ним в скарзі, зазначає, що у постанові слідчого від 07.10.2025 фактично відсутній достатній виклад мотивів, необхідних для прийняття рішення про закриття кримінального провадження. У ході досудового розслідування слідчим було зібрано ряд доказів, однак у постанові про закриття кримінального провадження здійснено лише формальне посилання на частину доказів, без їх обґрунтування, відповідної оцінки та аналізу.
У клопотанні ОСОБА_6 вказує те, що він та ОСОБА_9 були поселені в гуртожиток 4 ДВНЗ УжНУ не на підставі договору, а на підставі талону реєстрації місця проживання в блоці 25 гуртожитку 4 ДВНЗ УжНУ. Окрім того, на момент вчинення ОСОБА_10 та ОСОБА_8 кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 162 КК України та ч. 1 ст. 296 КК України договір №101 від 15.07.2022, ні в якому випадку не міг бути дійсним. ДВНЗ УжНУ може надати одній особі як ліжко-місце, так і кімнату, а також блок з двох кімнат. Фраза «кімната надається наймачу у спільне користування з іншими поселеними (студенти, аспіранти …) в якості житла відповідно до кількості
-3-
ліжко-місць» стосується одиноких осіб однієї статі, не пов'язаних між собою сімейними відносинами, які можуть займати вдвох кімнату площею 15.6 кв. м., тобто з розрахунку 6 кв. м. на особу, тому що площа одного ліжка-місця згідно з Примірним положенням про гуртожитки та Положенням про особливості користування гуртожитками фахової передвищої та вищої освіти не може бути менше 6 кв. м. (це імперативний припис). Як вже було доведено, сімей це правило не стосується. ОСОБА_10 та ОСОБА_8 прийшли 26.08.2023 в кімнату до потерпілих без їх дозволу та без будь-якої правової підстави робити «підселення» чи «переселення» ОСОБА_11 , як ВПО, а не студента. В матеріалах кримінального провадження № 12024078030000105 наявний витяг з технічного паспорту гуртожитку № 4 ДВНЗ УжНУ, а саме кімнати в блоці 25 на другому поверсі даного гуртожитку, де проживали потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . Її площа згідно з даним витягом складає 15.6 кв.м. Згідно з Примірним положенням про гуртожитки та Положенням про особливості користування гуртожитками фахової передвищої та вищої освіти, які є обов'язковими для виконання ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , розмір житлової площі в гуртожитку на одну особу не може бути меншим ніж 6 кв. м. У кімнаті блоку 25 гуртожитку 4 ДВНЗ УжНУ, де проживали потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , було 2 (два) ліжко-місця з розрахунку на одиноких осіб однієї статі. Поділ кімнат в гуртожитку ДВНЗ УжНУ на трьохмісні (з позначкою 3) та чотирьохмісні (з позначкою 4), як і право ОСОБА_10 та ОСОБА_8 без дозволу осіб, які проживають в кімнатах гуртожитків студмістечка ДВНЗ УжНУ, входити до них в кімнату з метою «підселення» чи «переселення» сторонніх осіб відповідно до встановленої невідомо ким місткості кімнат не закріплено в жодному нормативно-правовому акті, а також в їх посадових інструкціях.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, промову прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового та кримінального провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 до задоволення не підлягає з таких підстав.
Положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивного з'ясування обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з ухвали, вказані вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримані.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
За приписами ч. 5 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
При цьому, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
-4-
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризуючи особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, в тому числі, рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Враховуючи те, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчій суддя при розгляді скарги повинен перевірити як дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, так і підстави його закриття.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно положень Глави 24 КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Для виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з'ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Метою досудового розслідування є діяльність слідчого, дізнавача, прокурора спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття кримінальних правопорушень, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Основним засобом збирання доказів, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань є проведення слідчих дій.
Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 223 КПК України, слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Як встановлено слідчим суддею, з 02.02.2024 СВ Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024078030000105, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 296 КК України.
Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань слугувала заява ОСОБА_6 про те, що 26.08.2023 о 13 год, службові особи - директор студмістечка ДВНЗ «УжНУ ОСОБА_7 та комендант гуртожитку ОСОБА_8 , зайшли в кімнату АДРЕСА_1 , чим на його думку порушили недоторканість його та ОСОБА_9 житла. Крім того, за заявою ОСОБА_6 до Єдиного реєстру досудових
-5-
розслідувань було внесено відомості за ч. 1 ст. 296 КК України за фактом вчинення хуліганських дій директором студмістечка ДВНЗ «УжНУ ОСОБА_7 , який при порушенні недоторканості їх житла, в кімнаті № 25/4 розкидав їх речі, виражався у грубій формі, чим образив їх особисту гідність.
07.10.2025 слідчим СВ Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12024078030000105 від 02.02.2024, у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 296 КК України.
Постанова мотивована тим, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024078030000105 від 02.02.2024, слідчими та процесуальними діями не підтверджено обставини, викладені у заяві про вчинення кримінальних правопорушень, а відтак, прийнявши до уваги відсутність сукупності об'єктивних, неупереджених і достатніх даних для доведення вини особи у суді, слідчий прийшов до висновку про відсутність ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 296 КК України.
Як свідчать докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження та досліджені апеляційним судом, слідчий провів всі першочергові та необхідні слідчі дії, надав оцінку наявним доказам, всебічно, повно та об'єктивно дослідив всі обставини кримінального провадження, в тому числі вжив необхідних заходів, передбачених КПК України, щодо витребування необхідних документів та інформації в межах предмету розслідування.
Колегія суддів констатує, що під час розслідування кримінального провадження слідчий вичерпав існуючі можливості щодо збирання, дослідження, аналізу та перевірки вже отриманих доказів у кримінальному провадженні, відтак провів всі необхідні та можливі у даному випадку слідчі та процесуальні дії. Аналіз зібраних доказів дозволяє зробити висновок, що виконувати будь-які інші слідчі дії не є доцільним, а також здобути нові будь-які докази в даному кримінальному провадженні є не можливим.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що приймаючи рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, слідчий виходив з того, що у жодному разі виконання директором студмістечка та комендантом гуртожитку студмістечка, чи вчинення дій відповідно до наданих їм повноважень згідно посадових інструкцій директора студмістечка та коменданта гуртожитку, положення про гуртожитки студмістечка «УжНУ», та з урахуванням визначених правових підстав, не свідчить про вчинення кримінальних правопорушень.
Обставини події, що мали місце 26.08.2023 в гуртожитку № 4 ДВНЗ «УжНУ» в кімнаті блоку № 25, на які вказували ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у своїх поясненнях, слідчий перевірив показаннями свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_10 повідомив, що гуртожиток перебуває у власті ДВНЗ «УЖНУ», де є завідуючий та комендант, які відповідають за поселення осіб до гуртожитку, а він забезпечує контроль за цим процесом у всіх гуртожитках начального закладу. Звичайно до кімнати він та коменданти самі не заходять, а лише у присутності хоча б одного з проживаючих. До кімнати він може заходити для поселення інших студентів. Саме так було і у випадку з ОСОБА_14 . Наприкінці серпня 2023 року він з ОСОБА_8 прийшли до кімнати 25/4 підселяти студента - внутрішньо-переміщену особу ОСОБА_15 . Він попереджав про таку можливість ОСОБА_14 . На той час, коли він був у кімнаті, одне з ліжок було приперте до стіни у розібраному стані, а четверте взагалі було відсутнє. Залишилися тільки 2 ліжка, на яких спали ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . Він та ОСОБА_8 зайшли до кімнати з метою поселення ОСОБА_16 , коли в ній були присутні ОСОБА_6 , ОСОБА_9 і не мали на меті порушити їх житлові права. Останні розпочали дискусію з приводу того, що до них ніхто не має право підселяти
-6-
інших осіб, так як вони є сім'єю і на власний розсуд демонтували два ліжка в кімнаті гуртожитку без дозволу коменданта, який матеріально відповідає за майно та правила проживання в гуртожитку. В подальшому все таки вдалося дійти до вирішення проблеми та підселили ще одного чоловіка (ВПО) до них у кімнату. Причиною підселення до кімнати, де проживали ОСОБА_6 й ОСОБА_9 інших осіб було те, що у серпні 2023 року очікувалося прибуття великої кількості студентів. Він особисто дав вказівку всім комендантам гуртожитків про максимальне згуртування між собою внутрішньо-переміщених осіб та студентів і коменданти гуртожитків почали виконувати вказівку з урахуванням фактичного проживання ВПО в гуртожитках.
Свідок ОСОБА_8 надав показання аналогічні, що і свідок ОСОБА_10 та повідомив, що права ОСОБА_14 ні він, ні хто інший не порушував. Оскільки гуртожиток № 4 є студентський, то облік місць ведеться за ліжко-місцями. З врахуванням вказаного, при проживанні у кімнат 3 або 4 осіб, кожному з них надається право на ліжко-місце, а не на цілу кімнату. У вказаному гуртожитку ціла кімнати не здається у найм, а тому і зазначається номер кімнати та кількість місць. Саме кімнати надаються у спільне користування із врахуванням кількості ліжко-місць.
Свідок ОСОБА_12 повідомила, що працює на посаді завідувача гуртожитку № 4 ДВНЗ «УЖНУ». У гуртожитку працювало два коменданта ОСОБА_8 та ОСОБА_17 . За її дорученням питанням внутрішньо-переміщених осіб займався ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_6 були направлені до гуртожитку у квітні 2022 року. При цьому, на момент поселення їх попередили, що вони будуть проживати з іншими внутрішньо-переміщеними особами, на що вони дали згоду. Мова йшла про кімнату № 25/4. Гуртожиток перебуває у власті ДВНЗ «УЖНУ» та посадові особи, відповідальні за поселення, повинні періодично проводити огляд кімнат. Особисто вона не перевіряла обставити проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , так як цим займався ОСОБА_8 . У гуртожитку проживають студенти (у тому числі неповнолітні) та посадові особи гуртожитку повинні перевіряти дотримання ними умов проживання. Це стосується і внутрішньо-переміщених осіб. У подальшому було прийнято рішення підселити до кімнати № 25/4 студента ОСОБА_18 згідно ордера № 442 від 29.08.2023, що був студентом географічного факультету та був старшою особою. Поселенням ОСОБА_18 займався ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_13 ствердив, що з початку повномасштабного вторгнення приїхав до м. Ужгорода зі своєю мамою ОСОБА_19 і вони були поселені до кімнати № 25/4, гуртожитку № 4 ДВНЗ «УжНУ» та через деякий час у кімнату було підселено ще двох осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . У процесі спільного побуту їх поведінка була дивною та неприйнятною для життя. Вони часто ображали ОСОБА_19 , створювали конфлікти через різні дрібниці, морально давили на неї. Так вони жили деякий час, а далі їх переселили до кімнати № 25/3. В ході додаткового допиту свідок повідомив, що до Лементових у серпні 2023 було підселено ОСОБА_18 , який проживав сам, оскільки потерпілі покинули місце проживання.
Крім допиту вказаних осіб, слідчим, у ході досудового розслідування отримані посадові інструкції посадових осіб, відповідальних за організацію поселення студентів, аспірантів та інших осіб до гуртожитків, внутрішні положення про проживання у гуртожитках ВНЗ «УжНУ», на підставі яких встановлено посадові права та обов'язки службових осіб начального закладу, з'ясовано права та обов'язки мешканців гуртожитку.
Відповідно до цього Положення про особливості користування гуртожитками закладів фахової передвищої та вищої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти та науки України від 21.11.2019 за № 1452, - гуртожитки закладів освіти використовуються для проживання здобувачів вищої та фахової передвищої освіти під час навчання у закладі освіти за очною (денною), заочною формою здобуття освіти, які
-7-
не мають постійного місця проживання за місцем розташування закладу освіти. Усі приміщення гуртожитку мають використовуватися за їх функціональним призначенням. Гуртожитки певного закладу освіти можуть бути об'єднані в студентське містечко. Жила площа у гуртожитку закладу освіти надається: у вигляді окремого ліжко-місця за спільного проживання одиноких осіб однієї статі; окремого жилого приміщення для відокремленого проживання однієї особи або сім'ї. Право на проживання у студентському гуртожитку, в тому числі у відокремленій кімнаті для сім'ї, надає ордер (направлення) на поселення, виданий адміністрацією закладу вищої освіти після прийняття рішення про надання жилої площі. Цей ордер є єдиною підставою для заселення та разом із паспортом, медичною довідкою, квитанцією про оплату та іншими документами є частиною договору на проживання.
Як вбачається з досліджених матеріалів, наявних у матеріалах справи, відсутні відомості про те, що кімната в блоці № 25/4 гуртожитку № 4 ДВНЗ «УжНУ», була надана ОСОБА_6 та ОСОБА_9 для їх проживання відокремлено від інших мешканців гуртожитку, як сім'ї. Підставою поселення ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , як осіб, що мають статус внутрішньо переміщених до кімнати № 25/4 студентського гуртожитку, був талон реєстрації місця проживання, який надає право на користування житлом, тобто дозвіл на тимчасове або постійне проживання у відповідному помешканні та не визначає, спосіб проживання, як відокремлена кімната для проживання сім'ї у гуртожитках. Як правило, внутрішньо переміщені особини (ВПО) отримують ліжко-місця у кімнатах гуртожитку або в інших місцях колективного проживання. Окремі кімнати для проживання надаються значно рідше і залежать від наявності відповідного житлового фонду.
Про отримання ОСОБА_6 та ОСОБА_9 саме двох ліжко-місць в блоці № 25/4 гуртожитку № 4 ДВНЗ «УжНУ», свідчать показання свідка ОСОБА_12 , які відображені у постанові слідчого, якими, окрім іншого, стверджено, що на момент поселення до кімнати у ній вже проживали особи з сімейними зв'язками і ОСОБА_9 та ОСОБА_6 були задоволені таким характером проживання.
Крім того, Положенням про гуртожитки студмістечка ДВНЗ «УжНУ» визначено, що гуртожитки студмістечка призначені для проживання на період навчання іногородніх студентів, слухачів та аспірантів (п.2.1), розділом 4 визначено права осіб, які проживають у гуртожитках та розділом 5 - обов'язки осіб, які проживають у гуртожитку.
Відповідно до посадової інструкції завідувача гуртожитку ДВНЗ «УжНУ» від 06.02.2023, при поселенні до гуртожитку останній зобов'язаний: ознайомлювати особу, яка отримала дозвіл на проживання з Правилами внутрішнього розпорядку, технікою безпеки, протипожежною безпекою, санітарними правилами, поводження з електроприладами (п.ІІ.2); передавати в тимчасове платне користування ліжко-місце-кімнату (п. ІІ. 3); регулярно, узгоджено з директором студмістечка організовувати поточний ремонт місць загального користування, слідкувати за ремонтом жилих кімнат, які проводять мешканці з метою недопущення, без письмового дозволу адміністрації студмістечка, внесення змін в конструкцію житлового приміщення, тепло- та електромереж (п.ІІ.11); не менше одного разу на місяць спільно з комендантами проводити обхід усіх приміщень та жилих кімнат (п.ІІ.17).
Відповідно до посадової інструкції коменданта гуртожитку № 4 від 06.02.2023, окрім інших обов'язків зобов'язаний передавати в тимчасове користування лікожко-місце-кімнату (п.ІІ.3), при виселенні з гуртожитку забезпечувати процедуру виселення, а саме: прийом виданого майна, якщо таке видавалося, передачу житлового приміщення у справному та прибраному стані, ключі від кімнати та перепустку (п.ІІ.9), не менше одного разу на місяць проводити обхід усіх приміщень та жилих кімнат. У разі необхідності надавати усні або письмові вказівки проживаючим про негайне усунення порушень та недоліків (п.ІІ.22). Окрім вказаного, комендант гуртожитку має право
-8-
вимагати від всіх проживаючих дотримання Положення про поселення та проживання у гуртожитках студмістечка, Правил внутрішнього розпорядку у гуртожитках студмістечка, дотримання протипожежної безпеки, санітарних норм та санітарії, негайного відшкодування збитків за псування будівлі, обладнання та інвентаря (п.ІІІ.1).
Відповідно до посадової інструкції директора студмістечка, яка затверджена 27.04.2016, такий зобов'язаний забезпечити виконання правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку (п.2.1), керувати роботою завідуючих та комендантів гуртожитку (п.2.16).
Наказом ректора від 24.06.2021 за № 167/01-04 затверджено Положення про поселення та проживання в гуртожитках студмістечка ДВНЗ «УжНУ» та відповідно до п.1.2 вказане положення є основним нормативним документом, що регламентує організацію та проведення організованого поселення та проживання осіб у гуртожитку. При цьому, відповідно до п.1.3.3. поселення здійснюється за конкурсом у межах затвердженого розрахунку місць (кімнат) у гуртожитку студмістечка. Черговість поселення до гуртожитку визначається у чіткій послідовності в залежності від наявності вільних ліжко-місць. Передача вільних ліжко-місць, закріплених за факультетом/інститутом після від одного до іншого відбувається тільки за згодою обох таких факультетів/інститутів або за рішенням адміністрації університету.
Слідчим, у ході досудового розслідування витребувано документи щодо поселення та проживання у кімнаті АДРЕСА_2 ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 та інших осіб та такі долучено до матеріалів кримінального провадження.
Також досудовим розслідуванням встановлено, що 15.07.2022 за № 101 ОСОБА_6 підписано договір на проживання в студентському гуртожитку громадян України, які перебувають на обліку, як внутрішньо-переміщені особи або відносяться до категорії тимчасово переміщених осіб. Відповідно до п. 1.2 вказаного договору наймач на підставі договору приймає в тимчасове платне користування житлове приміщення кімнату № 25/4 (ліжко-місце, кімнату, блок з двох кімнат), для проживання та, згідно п.1.3 кімната надається наймачу у спільне користування з іншими поселеними (студенти, аспіранти …) в якості житла відповідно до кількості ліжко-місць. Окрім того договором встановлено, що дія договору припиняться достроково, якщо наймач фактично не проживає в гуртожитку більш як 2 тижні без письмового повідомлення керівництва студмістечка.
Слідчим, у ході у ході досудового розслідування переглянуто відеозапис, наданий ОСОБА_6 та який визнаний речовим доказом, щодо подій, які відбувалися у серпні 2023 при підселенні до кімнати № 25/4 студента ОСОБА_18 , на якому, видно розмову ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . При цьому, відеозапис починається у момент, коли двері кімнати відчинені. ОСОБА_10 роз'яснює, що до кімнати буде підселено третю особу-студента ВПО. У ході розмови ОСОБА_10 проходить у кімнату та помічає відсутність двох ліжок, виявляє приперту до стіни кімнати металічну частину ліжка та дає вказівку ОСОБА_8 відновити третє ліжко-місце у кімнаті. У ході огляду ліжко-місця ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , як ОСОБА_10 так і ОСОБА_8 , не чіпають, положення речей не змінюють. У ході огляду відеозапису встановлено вживання ОСОБА_10 слів нелексичного характеру при роз'ясненні ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , які заперечують проти поселення третьої особи до кімнати, наявності достатніх підстав до поселення студента в кімнату.
Доводи заявника про незаконність дій службових осіб, а саме: директора студмістечка ОСОБА_10 та коменданта гуртожитку студмістечка ОСОБА_8 , колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Частина 2 статті 162 КК України передбачає відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду
-9-
чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, вчинені службовою особою.
Об'єкт злочину: право людини на недоторканність житла, яке є важливим конституційним правом, гарантованим кожній особі.
Предмет злочину: житло (будинок, квартира, приміщення, призначене для проживання) або інше володіння особи (наприклад, земельна ділянка, гараж).
Суб'єктивна сторона: злочин вчиняється за прямим умислом. Винна особа усвідомлює, що порушує недоторканність, і бажає цього.
Кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України є вчинення його службовою особою. Це відрізняє цей вид злочину від загального складу, оскільки службова особа має особливий статус.
Як вбачається з Положення про гуртожитки студмістечка ДВНЗ «Ужгородський національний університет», п. 7.5 - директор студмістечка проводить поселення у гуртожиток на підставі ордера, укладеної угоди; відповідно до положень посадової інструкції директора студмістечка, забезпечує виконання правил внутрішнього розпорядку, керує роботою в т. ч. коменданта, комендант відповідно до посадової інструкції коменданта гуртожитку № 4 студмістечка УжНУ, веде контроль за дотриманням мешканцями гуртожитку Положення про поселення та проживання у студентських гуртожитках, веде облік матеріальних цінностей і відповідає за їх належне використання та зберігання. Комендант гуртожитку зобов'язаний, в т. ч. поселяти в гуртожиток студентів, при поселенні ознайомити особу з правилами внутрішнього розпорядку, передати в тимчасове користування ліжко місце-кімнату, не менше одного разу на місяць проводити обхід усіх приміщень та жилих кімнат, вимагати від всіх проживаючих дотримання положення про поселення та проживання в гуртожитках студмістечка.
Таким чином, встановлено, що службова особа (комендант, директор) має право заходити до кімнат студентів (мешканців гуртожитку) для перевірки інвентарю та вільних ліжко-місць, але лише за певних умов та з дотриманням установленого порядку, який зазвичай передбачає попередження.
Як встановлено з пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , 13.07.2023 на телефон ОСОБА_9 у месенджері «Вайбер» надійшло повідомлення від коменданта гуртожитку ОСОБА_8 про те, що впродовж тижня до них у кімнату блоку № 25 гуртожитку № 4 ДВНЗ «УжНУ» переселяється студент з числа ВПО.
Отже, мешканці кімнати студентського гуртожитку, були завчасно попереджені про поселення до них у кімнату ще одного мешканця - студента, який має статус особи ВПО.
Крім того, наявним у матеріалах кримінального провадження відеозаписом події, встановлено, що такий відображає події, що відбуваються в кімнаті № 25/4 гуртожитку, з яких вбачається, що директор студмістечка та комендант гуртожитку знаходяться в кімнаті з метою перевірки наявності інвентаря (ліжка) та підготовки ліжко-місця для поселення ще однієї особи в кімнату з чотирма ліжко місцями, з яких тільки два вже зайняті. Встановлено, що одне ліжко місце знаходиться у розкладеному вигляді приперте до стіни, іншого ліжко місця у полі зору немає. Із запису розмов, що відбуваються, слідує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 заперечують проти поселення до них, ще однієї особи - студента, розцінюючи це, як порушення їх прав на проживання у кімнаті.
З врахуванням встановленого, колегія суддів приходить до переконання, що складу кримінального правопорушення в діях директора студмістечка та коменданта, який зайшов до кімнати для перевірки інвентарю з метою підготування ліжко місця та поселення студента, немає, бо такі дії відповідають правилам внутрішнього розпорядку гуртожитку та посадових інструкцій службових осіб.
-10-
Таким чином, вхід директора студмістечка та коменданта гуртожитку студмістечка до кімнати гуртожитку у присутності мешканців кімнати приміщення для здійснення своїх законних функцій, зокрема поселення студента та облаштування ліжко місця, не містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України.
Крім того, не заслуговують на увагу і доводи заявника ОСОБА_6 про наявність в діях ОСОБА_10 ознак хуліганства (ч. 1 ст. 296 КК України), яке виразилось у його поведінці під час поселення студента у кімнату, яку вони займали, мав місце «винятковий цинізм», який виразився у нецензурних висловлюваннях на їх адресу.
Стаття 296 КК України, визначає хуліганство , як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Хуліганство має місце у випадку, коли у свідомості винуватого домінує мотив явної неповаги до суспільства та відсутній особистий мотив посягання, а протиправні дії вчиняються без приводу або з використанням малозначного приводу. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності.
Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства, при цьому неповага, має бути явною, тобто очевидною, безсумнівною як для винної особи, так і для очевидців його дій. «Винятковий цинізм» - це одна з ознак кримінально караного хуліганства (тобто ознака грубого порушення громадського порядку), яка виражається виключно у грубій, демонстративній і свідомій образі моральних почуттів людей. Якщо під цинізмом розуміють нахабне зневажливе ставлення до норм моральності, чемності, того, що користується особливою повагою, визнанням, то винятковим цинізмом визнаються дії, які додатково характеризуються виключністю такої нахабності та зневажливості.
При буквальному тлумаченні закону про кримінальну відповідальність відбувається з'ясування змісту кримінально-правової норми, у точній відповідності до тексту закону. Це найпоширеніший вид тлумачення за обсягом з поміж інших, при якому зміст норми закону або якоїсь її частини збігається з її словесним викладенням.
Таким чином, головна відмінність за якою слід відрізняти дрібне хуліганство від хуліганства, полягає в тому, що «винятковий цинізм» є ознакою, що характеризують «грубе порушення громадського порядку» як злочин, зокрема хуліганство за статтею 296 КК України.
Дрібне хуліганство (стаття 173 КУпАП) - це адміністративне правопорушення, тоді як грубе порушення громадського порядку з особливою зухвалістю або винятковим цинізмом (стаття 296 ККУ) - є кримінальним правопорушенням. Ключова відмінність полягає у тяжкості, характері та наслідках дій: дрібне хуліганство не передбачає насильства, а кримінальне - може включати особливу зухвалість, винятковий цинізм, насильство чи загрозу його застосування.
Разом з тим, наявні у кримінальному провадженні докази, зокрема, відеозапис, не підтверджує в діях директора студмістечка та коменданта гуртожитку студмістечка, ознак «виняткового цинізму», у зв'язку з чим відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
При цьому колегія суддів констатує, що саме слідчий вносить відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за наявності відповідних підстав (ч. 2, 4 ст. 214 КПК України). Слідчий, як учасник кримінального провадження, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень,
-11-
забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України). Він уповноважений починати досудове розслідування за наявності підстав та приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу (п. п. 1, 8 ч. 2 ст. 40 КПК України).
Слідчий як уповноважена особа під час внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань визначає попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України).
Таким чином, слідчим, виходячи з отриманих доказів, обґрунтовано не встановлено незаконних дій службових осіб, а саме директора студмістечка ОСОБА_10 та коменданта гуртожитку студмістечка ОСОБА_8 , які б вказували на існування підстав кваліфікувати їх дії за ч. 2 ст. 162 та ч. 1 ст. 296 КК України, і такий висновок належним чином обґрунтований.
Зокрема, оскаржувана постанова містить зміст обставин, які є підставами для прийняття такого рішення, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення Кримінального процесуального кодексу України.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчий суддя розглянула скаргу ОСОБА_6 з дотриманням положень ст. 303, 304, 306 КПК України. Рішення слідчого судді відповідає вимогам ст. 307 КПК України та містить відповідні мотиви про залишення скарги ОСОБА_6 без задоволення.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження належним чином вмотивована, в ній викладені обставини кримінального провадження, дано аналіз зібраним доказам, наведені мотиви і процесуальні підстави закриття кримінального провадження. Слідчий суддя погодився з висновком слідчого щодо відсутності складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 296 КК України у кримінальному провадженні № 12024078030000105 від 02.02.2024 та наявності підстав для закриття кримінального провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про те, що слідчим СВ Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області, так і слідчим суддею не виконані вимоги ст. 2, 9, 110, 283, 284, 372 КПК України, а відтак і постанова слідчого від 07.10.2025 про закриття кримінального провадження та ухвала слідчого судді від 24.10.2025 про відмову в задоволенні скарги про скасування цієї постанови, не можуть вважатися законними, обґрунтованими та вмотивованими, - апеляційний суд відхиляє, оскільки такі не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються наведеним вище.
Такими, що не знаходять свого підтвердження та спростовуються змістом оскаржуваної постанови, апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваній ухвалі без будь-яких обґрунтувань та надання відповідної оцінки доказів, слідчий суддя зазначила лише загальні фрази про те, що ніби то слідчим у ході досудового розслідування було здійснено всі необхідні процесуальні дії, при цьому не обгрунтовуючи та не конкретизуючи, які саме дії були фактично здійснені, що були достатніми для прийняття рішення про закриття провадження у справі.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали слідчого судді, в такій наявні посилання на те, які саме слідчі дії проведено під час досудового розслідування, яких саме осіб допитано та які саме докази отримано, у тому числі з урахуванням клопотань ОСОБА_6 .
З цих підстав, неспроможними і такими, що не впливають на висновки слідчого судді про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 , апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що слідчим суддею не вказано чи усунуто протиріччя у показаннях свідків, суперечності в доказах, наявних у матеріалах справи.
-12-
Тому, безпідставними та спростованими матеріалами кримінального провадження, у тому числі змістом ухвали слідчого судді, апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що в ухвалі слідчого судді не зазначено, яким саме доказам надано оцінку, адже постанова слідчого не містить такі відомості, а також не обґрунтовано, чим підтверджується відсутність у діях ОСОБА_8 та ОСОБА_10 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 296 КК України.
Не знаходять свого підтвердження та спростовуються змістом постанови слідчого від 07.10.2025 і доводи апеляційної скарги про те, що у постанові слідчого фактично відсутній достатній виклад мотивів, необхідних для прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Безпідставними й такими, що не спростовують висновків про закриття кримінального провадження, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_10 та ОСОБА_8 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 296 КК України, під час поселення до кімнати, в якій вони проживали, іншої особи - студента ВПО ОСОБА_18 , є і доводи апеляційної скарги про те, що слідчим було зібрано ряд доказів, однак у постанові про закриття кримінального провадження здійснено лише формальне посилання на частину доказів, без їх обґрунтування, відповідної оцінки та аналізу
Доводи ОСОБА_6 , наведені в апеляційній скарзі, в тому числі щодо свідомого, на його погляд, незаконного проникнення ОСОБА_8 та ОСОБА_10 до їх кімнати та вчинення останнім при цьому хуліганських дій, є аналогічними з позицією заявника, які викладені в його скарзі до слідчого судді. Ці доводи перевірялись під час проведення досудового розслідування та слідчим суддею при розгляді скарги у порядку п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України. При цьому колегія суддів констатує, що з отриманих слідчим доказів, не встановлено незаконних дій службових осіб, а саме директора студмістечка ОСОБА_10 та коменданта гуртожитку студмістечка ОСОБА_8 , які б указували на існування підстав кваліфікувати їх дії за ч. 2 ст. 162 та ч. 1 ст. 296 КК України.
Перевіряючи законність прийнятого слідчим рішення, слідчим суддею ретельно досліджені матеріали кримінального провадження № 12024078030000105 від 02.02.2024 та дана оцінка проведеним у ньому процесуальним та слідчим діям.
Колегія суддів уважає, що під час проведення перевірки обставин, на які посилається ОСОБА_6 , слідчим відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КПК України, всебічно, повно і неупереджено досліджені всі обставини кримінального провадження, які мають істотне значення для даного кримінального провадження, зроблений аналіз тих обставин, на які посилається ОСОБА_6 , проведено достатній обсяг слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин кримінальних правопорушень.
Розглянувши скаргу ОСОБА_6 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, слідчий суддя дійшла обґрунтованого висновку про те, що постанова слідчого відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, навівши в ухвалі мотиви своїх висновків.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_21 щодо неповноти проведеного досудового розслідування були предметом оцінки слідчим суддею, й з таким висновком погоджується колегія суддів, з таких підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення досудового розслідування.
При цьому, відповідно до вимог ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
-13-
Таким чином, кримінальне процесуальне законодавство не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
При цьому, слід зауважити, що слідчий, дізнавач та прокурор самостійно обирають тактику проведення слідчих дій.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_6 не свідчать про неповноту та неправильність висновків слідчого за результатами проведеного досудового розслідування та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження.
Крім того, недоліки, на які посилається ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, не впливають на повне, всебічне з'ясування обставин вказаного кримінального провадження та на рішення слідчого та слідчого судді.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи слідчим суддею, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постановленої слідчим суддею ухвали та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 .
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що учасниками провадження не надано таких доказів, які б могли вплинути на висновки суду, а не з'явившись на розгляд апеляційної скарги, апелянт позбавила себе можливості заявити будь-які клопотання чи надати докази у підтвердження доводів апеляційної скарги та спростування висновків слідчого судді.
Керуючись ст. 117, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 29.10.2025, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого СВ Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області від 07.10.2025 про закриття кримінального провадження № 12024078030000105, внесеного 02.02.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч.1 ст. 296 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді