Справа № 301/2892/25
Провадження № 33/4806/832/25
про повернення апеляційної скарги
05.12.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., перевірив апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 на постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 11.11.2025.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що складає 170 (сто сімдесят) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 767049 від 20.10.2025 та постанови судді від 11.11.2025 вбачається, що ОСОБА_1 20.10.2025 о 12 год 50 хв в с. Мала Розтока, вул. Центральна, відмовився надавати дані для встановлення особи та був затриманий для встановлення особи відмовляючись від законних вимог працівників поліції, пред'явити та надати документ, який посвідчує особу, намагався втекти, брав за формений одяг, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на незаконність постанови від 11.11.2025, порушує питання про її скасування та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_1 з таких підстав.
Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин, і лише на підставі клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу. Поважність причин його пропуску має довести особа, яка подає апеляційну скаргу, і яка заявила таке клопотання.
-2-
Вищевказана норма забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, оскаржувана постанова винесена 11.11.2025, що відповідно до вищенаведених норм свідчить про те, що останнім днем її апеляційного оскарження є 21.11.2025.
З наявного на першій сторінці апеляційної скарги відтиску штемпелю вхідної кореспонденції вбачається, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Іршавського районного суду 24.11.2025, що у свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з пропуском передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 11.11.2025.
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості та докази, які б свідчили про те, що апеляційна скарга подана ОСОБА_1 у строк до 21.11.2025 включно, у тому числі поштовим зв'язком чи електронною поштою. До того ж сама апеляційна скарга датована 24.11.2025.
Вищенаведені норми та обставини, у своїй сукупності, свідчать про необхідність повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 як особі, що її подала, оскільки ним пропущено строк на апеляційне оскарження і він не клопоче про його поновлення та не посилається на будь-які обставини, які перешкодили йому подати апеляційну скаргу у встановлений законом десятиденний строк, у даному випадку до 21.11.2025 включно.
Також суд звертає увагу на те, що в рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн - членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).
Також апеляційний суд бере до уваги те, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 в справі «Мельник проти України» (заява № 23436/03) зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.
Приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги береться до уваги те, що саме неухильне дотримання вимог КУпАП є гарантією права на справедливий судовий розгляд, гарантією права на доступ до суду; що суд, за відсутності клопотань не вправі поновлювати пропущений особами строк на апеляційне оскарження, витребовувати будь-які докази, тощо; що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення, у тому числі й без заявлення клопотання про поновлення строку, порушує принцип юридичної визначеності, який не дозволяє ставити під сумнів остаточні судові рішення без переконливих підстав у суспільних інтересах.
-3-
Разом з тим, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді першої інстанції, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 11.11.2025, щодо нього про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП, повернути ОСОБА_1 як особі, що її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами, а також надіслати йому копію даної постанови.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя