Справа № 308/14268/25
Закарпатський апеляційний суд
02.12.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/730/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її законного представника ОСОБА_2 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.10.2025.
Цією постановою:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та до неї застосовано захід впливу у виді попередження.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 4657675 від 26.09.2025 та постанови судді від 20.10.2025 вбачається, що 26.09.2025 о 15 год 57 хв на автодорозі М08 1км, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 рухалася зі швидкістю 73 км/год в населеному пункті м. Ужгорода, де дозволяється рухатись зі швидкістю 50 км/год, при цьому перевищила встановлене обмеження швидкості руху транспортних засобів на 23 км/год, чим порушила вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та її законний представник - ОСОБА_2 просять постанову судді від 20.10.2025 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про присутність законного представника при його складанні. До того ж сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без наявності інших доказів, не може слугувати підставою для відповідальності.
Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та її законний представник - ОСОБА_2 на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилися. Останні смс-повідомлення про час та місце розгляду справи отримали, до суду не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність
-2-
особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та її законного представника - ОСОБА_2 , що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 270 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та її законного представника не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 4657675 від 26.09.2025, ОСОБА_1 26.09.2025 о 15 год 57 хв на автодорозі М08 1км, керуючи транспортним засобом «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , рухалася зі швидкістю 73 км/год в населеному пункті м. Ужгорода, де дозволяється рухатись зі швидкістю 50 км/год, при цьому перевищила встановлене обмеження швидкості руху транспортних засобів на 23 км/год, чим порушила вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху України.
В матеріалах справи наявні диски із відеозаписами події, яка мала місце 26.09.2025 за участю ОСОБА_1 , зміст яких підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вищенаведені докази є належними, достовірними та достатніми, у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 своїми діями порушила вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
-3-
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що працівник патрульної поліції Клюса І. І., який оформляв матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , був упереджений під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП та оформленні інших матеріалів справи.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які дані, які би свідчили про зацікавленість поліцейського у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких відомостей про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової згоди підписати протокол про адміністративне правопорушення, - на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку проте, що поліцейський при виконанні свої посадових обов'язків діяв виключно у межах наданих йому повноважень.
Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Частино 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками
На переконання апеляційного суду, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП доведена наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 4657675 від 26.09.2025, складеним з дотриманням вимог, передбачених ст. 254-256 КУпАП, відеозаписом, доданим до протоколу та іншими матеріалами справи.
Твердження ОСОБА_1 та її законного представника про те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, апеляційним судом оцінюються критично, оскільки такі спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений із порушенням ст. 256 КУпАП, оскільки складені адміністративні матеріали не містять відомостей про присутність законного представника при його складанні, є непереконливими, оскільки ст. 270 КУпАП передбачає право, а не обов'язок законних представників або адвоката представляти інтереси неповнолітнього.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги наявний в справі відеозапис події, яка мала місце 26.09.2025 за участю ОСОБА_1 , зміст якого підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та висновки місцевого суду про наявність в діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги щодо необхідності закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, є необґрунтованими і такі відхиляються, оскільки підстав для визнання вказаних тверджень слушними, апеляційний суд не вбачає.
-4-
Таким чином, винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених доказів, які є логічними, послідовними, належними та достатніми і узгоджуються між собою.
Апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги такими, що мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення.
З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, і враховуючи характер вчиненого правопорушення, а також з огляду те, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення у неповнолітньому віці, відповідно до ст. 24-1 КУпАП обґрунтовано застосував до останньої захід впливу у виді попередження.
При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що захід впливу у виді попередження відповідає характеру вчиненого правопорушення, даним про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступеню її вини та є необхідним і достатнім для досягнення мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
З огляду на вищенаведене, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а подана ОСОБА_1 та її законним представником апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, - без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань з цього приводу на ОСОБА_1 , ні її законним представником, не заявлялось; що не з'явившись на розгляд справи, позбавила себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її законного представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.10.2025 щодо ОСОБА_4 , - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя