Справа № 302/1092/24
Закарпатський апеляційний суд
03.12.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/904/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15.11.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 658892 від 07.08.2024 та постанови судді від 15.11.2024 вбачається, що 07.08.2024 о 07 год 15 хв по вул. Головній у с. Синевир Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «УАЗ 3303», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що встановлено на місці події із застосуванням приладу «Алкотест Драгер 6820», результат - 0,86 проміле, чим порушив пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови судді від 15.11.2024 та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає про те, що у той день не вживав алкогольних напоїв, а приймав лікарський препарат «Барбовал». Указує на те, що суд першої інстанції порушив його право на захист, оскільки розглянув справу без його участі, належним чином не повідомивши його про час та місце судового засідання. При накладенні на нього стягнення, судом не враховано положення ст. 33 КУпАП.
Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується довідкою про доставку смс-повідомлення, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Микулін М. М. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилися. Останні рухом справи не цікавилися, до суду в черговий раз не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли та доказів про поважність причин неявки не надали. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має
-2-
реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Микулін М. М., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.
Дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Ці вимоги закону, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 658892 від 07.08.2024, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 658892 від 07.08.2024 вбачається, що 07.08.2024 о 07 год 15 хв по вул. Головній у с. Синевир Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом
-3-
марки «УАЗ 3303», д. н. з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що встановлено на місці події із застосуванням приладу «Алкотест Драгер 6820», результат - 0,86 %, чим порушив пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується: роздруківкою тесту № 157 від 07.08.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 о 07 год 25 хв 08.08.2024 знаходився у стані алкогольного сп'яніння, проміле - 0,86; направлення водія на огляд з метою виявлення стану сп'яніння; актом огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапортом інспектора СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області Скунць І.; відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів поліцейських.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необгрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 658892 від 07.08.2024 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП., чим скористався ОСОБА_1 , зазначивши, що вживав лікарські засоби на основі спирту.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області Марюничем В. В. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 658892 від 07.08.2024 складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
Жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 з приводу незаконних дій працівників поліції, матеріали справи не містять.
Будь-яких обставин, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі не зазначено і під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину.
Також поліцейським у протоколі зазначено, що огляд водія проведений за допомогою приладу «Драгер». Результат огляду на стан сп'яніння - 0,86 проміле. Апеляційний суд враховує, що результат тесту ОСОБА_1 , проведеного працівниками
-4-
поліції, а саме - 0,86 проміле, перевищує гранично допустиму норму (0,2 проміле) та беззаперечно вказує на перебування особи у стані алкогольного сп'яніння, виключаючи можливу технічну похибку.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у той день ОСОБА_1 не вживав алкогольних напоїв, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі не спростовують факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, який повністю підтверджуються наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами.
Не спротосують факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 приймав лікарський препарат «Барбовал» на основі спирту.
Як такі, що не знаходять свого підтвердження, а також не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив право ОСОБА_1 на захист, оскільки розглянув справу без його участі, належним чином не повідомивши його про час та місце судового засідання.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи беззаперечно свідчать про те, що стороні захисту було відомо про наявність у провадженні Міжгірського районного суду Закарпатської області справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , що підтверджується заявами про відкладення судових засідань та наданням захисником доказів. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції повідомляв ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи за допомогою смс-повідомлення на номер мобільного телефону, який зазначено ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення. Захисник-адвокат Микулін М. М. також був повідомлений про час та місце розгляду справи за допомогою смс-повідомлення. Між тим, відповідно до вимог закону України про адміністративні правопорушення участь сторони захисту в розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов'язковою, і при цьому, сторона захисту не була позбавлена можливості приймати участь при апеляційному перегляді справи.
Тому, апеляційний суд констатує, що право ОСОБА_1 на захист не було порушено, а доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення останнього від адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Також, всупереч доводів ОСОБА_1 , судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь останнього за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
-5-
При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається.
Тому, як безпідставні та необґрунтовані апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що при накладенні на нього стягнення судом першої інстанії не враховано положення ст. 33 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення нормативно-правових актів про те, що сторони провадження в справах про адміністративні правопорушення є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що стороною захисту не надано жодних доказів у підтвердження доводів апеляційної скарги та спростування висновків суду першої інстанції і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлено, а не з'явившись на розгляд справи сторона захисту позбавила себе можливості здійснити такі дії під час апеляційного розгляду справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15.11.2024 щодо нього, - без змін.
Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя