Справа № 134/1695/25
Провадження №11-кп/801/1215/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
05 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_7
захисника засудженого - адвоката
в режимі відеоконференції ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2025 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, до засудження проживаючого по АДРЕСА_1 , одруженого, не працюючого,
про умовно дострокове звільнення від відбування покарання у виді обмеження волі, призначеного вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 21.04.2021 за ч. 1 ст. 289 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом обставини.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді обмеження волі, призначеного вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 21.04.2021 за ч. 1 ст. 289 КК України.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотання, суд виходив з того, що під час його розгляду із досліджених у судовому засіданні письмових доказів не встановлено, що засуджений своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, що є обов'язковою передумовою такого звільнення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що їх подала.
В апеляційній скарзі захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ставиться питання про скасування ухвали Крижопільського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2025 року через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Просить задовольнити клопотання засудженого та звільнити його від подальшого відбування покарання умовно-достроково на залишок невідбутого строку.
Апеляційна с карга мотивована тим, що місцевий суд неналежно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема судом не враховано, що засуджений протягом усього часу відбування покарання позитивно характеризується, працював на конртагентських об'єктах (ТОВ «Укрветсанзавод», ТОВ «Вінницька птахофабрика», ТОВ «Керамсвіт») за строковими трудовими договорами. Згідно висновку ступеня виправлення ОСОБА_7 демонструє стабільну позитивну поведінку, сумлінне ставлення до праці, дисциплінованість та відповідальність. У засудженого встановлено низький рівень вчинення повторного правопорушення, визнає провину у вчиненому, підтримує позитивні відносини з іншими засудженими, ввічливо ставиться до працівників адміністрації установи.
Позиції учасників судового провадження.
Засуджений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги сторони захисту з підстав, викладених в ній та просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника засудженого, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника засудженого не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, зазначені норми кримінального процесуального закону місцевим судом дотримані, а висновки про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого належним чином умотивовані.
Відповідно до ст. 81 КК України умовою для застосування умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є те, що засуджений до позбавлення чи обмеження волі відбув певний визначений п. 1-3 ч. 3 ст. 81 КК України строк покарання та за цей час сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Таким чином для прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання суду слід встановити:
-фактичне відбуття строку покарання, передбаченого п. 1-3 ч. 3 ст. 81 КК України;
-наявність обставин, які у своїй сукупності вказують на сумлінну поведінку та ставлення до праці, які свідчать про те, що особа довела своє виправлення.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 26.04.2000 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна не відбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При цьому, як зазначалось вище, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У даному провадженні місцевий суд установив, що ОСОБА_7 у «Крижопільському виправному центрі (№ 113)» відбуває покарання у виді трьох років обмеження волі, призначеного вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 21.04.2021 за ч. 1 ст. 289 КК України.
Для вирішення питання про можливість умовно-дострокового звільнення, засуджений мав відбути половину строку призначеного покарання (п. 1 ч. 3 ст. 81 ККУ), який минув 31.09.2024. Таким чином на момент звернення до суду із відповідним клопотанням засуджений фактично відбув термін покарання, необхідний для ініціювання питання про його умовно-дострокове звільнення.
Щодо з'ясування обставин, які б свідчили про ступінь виправлення засудженого, місцевий суд установив, що із матеріалів особової справи та наданої характеристики по прибутті в установу, засуджений ОСОБА_7 був працевлаштований згідно строкового трудового договору № 84-23 від 08.06.2023 по 11.09.2023 на контрагентському об'єкті ТОВ «Укрветсанзаврд», згодом на підставі додатковиха угод № 156-23 від 11.09.2023, № 41-24 від 01.01.2024 по 04.03.2024 на контрагентському об'єкті ТОВ «Вінницька птахофабрика», а також згідно строкового трудового договору № 95-24 від 07.03.2024 по 26.07.2024 на контрагентському об'єкті ТОВ «Укрветсанзавод», згодом згідно строкового трудового договору № 24-24 від 31.07.2024 на контрагентському об'єкті ТОВ «Керамсвіт», згодом згідно строкового трудового договору № Т-54-25 від 07.04.2025 по теперішній час на контрагентському об'єкті ТОВ «Вінницька птахофабрика».
Згідно дослідженої характеристики за час відбування покарання засуджений ОСОБА_7 характеризується посередньо, не завжди дотримується вимог, які визначають порядок і умови відбування покарання, допустив п'ять порушень режиму відбування покарання, та чотири рази був заохочений. Проявляє соціально-корисну ініціативу, приймає участь в суспільному житті відділення. Санітарний стан житлового приміщення підтримує в належному вигляді, не завжди має охайний зовнішній вигляд. До майна установи та предметів якими користується при виконанні дорученої роботи ставиться відповідно, здійснює за ними належний догляд, використовує їх за призначенням. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, не завжди виконує передбачені законом вимоги. По відношенню до засуджених неконфліктний, товариські стосунки підтримує із засудженими різної спрямованості. За час відбування покарання порушень вимог пожежної безпеки не допускає. Відвідує заходи виховного характеру, але не робить для себе позитивних висновків.
Рішенням комісії Державної установи «Крижопільський ВЦ (№113)» (протокол № 7 від 10.04.2024) відмовлено в заміні покарання більш мяким за власним бажанням, а рішенням цієї ж комісії (протокол № 21 від 16.10.2024) відмовлено у внесенні подання про умовно-дострокове звільнення як особі, що не довела свого виправлення.
Згідно довідки про наявність стягнень та заохочень, засуджений ОСОБА_7 за весь час відбування покарання до дисциплінарної відповідальності притягувався п'ять раз та чотири рази був заохочений.
Має заборгованість за виконавчими листами на суму 82409,75 гривень.
Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Висновок про те, що засуджений довів своє виправлення, передбачає, що його сумлінна поведінка і ставлення до праці свідчать про успішність процесу виправлення і можливості ефективного продовження його при умові застосування умовно-дострокового звільнення.
Прийняття рішення про умовно дострокове звільнення не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Таким чином процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
Установлені ж місцевим судом обставини свідчать про те, що засуджений ОСОБА_7 не довів свого виправлення, оскільки характеризується посередньо, поряд із навністю чотирьох подяк має п'ять стягнень, повязаних із грубим порушенням правил відбування покарання, а саме вживав спиртні напої, відмовлявся від працевлаштування та виходити на роботу, порушував розпорядок дня установи, що не дозволяє зробити висновок про сумлінну поведінку та ставлення до праці засудженого, отже даних про його зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці в період відбування покарання.
Як уже зазначалось, умовно достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього часу відбування покарання своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки. Таким чином процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
За таких обставин, суд місцевий дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення.
За наведених обставин суд не знаходить підстав для скасування чи зміни ухвали суду.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2025 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді обмеження волі, призначеного вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 21.04.2021 за ч. 1 ст. 289 КК України залишити без змін.
Ухвала є остаточною та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: