Справа №523/19949/25
Провадження №1-кп/523/1798/25
24 листопада 2025 року Пересипський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , перекладача ОСОБА_4 , за участю захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у присутності потерпілої ОСОБА_9 , обвинуваченого, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт з долученими до нього документами у кримінальному провадженні за №12025160000000778 від 15.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286-1 ч.3 КК України,-
Встановив:
В провадженні Пересипського районного суду міста Одеси знаходиться обвинувальний акт з наданими до нього документами за обвинуваченням ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286-1 ч.3 КК України.
Вивченням матеріалів встановлено, що під час підготовчого провадження на підставі ст.315 КПК України в рамках вищезазначеного кримінального провадження на підставі ухвали судді Пересипського районного суд міста Одеси від 9.10.2025 року стосовно ОСОБА_12 був продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії ухвали суду припиняє свою дію 7.12.2025р.
У ході судового засідання прокурор надав письмове клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи клопотання тим, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у скоєнні інкримінованого йому злочину, яке відноситься до категорії тяжкого та має підвищену суспільну небезпеку, оскільки призвело до смерті людини, пред'явлене обвинувачення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, ОСОБА_10 є громадянином іншої держави, не має постійного місця проживання на території України, у нього наявне посвідчення водія, він не підлягає мобілізації, тому може безперешкодно перетнути кордон та покинути територію України, у зв'язку з чим ризики, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України не змінилися та дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, покази яких є визначальними у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на нього як на обвинуваченого у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, не виключається ризик вчинення іншого кримінального правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, факт вчинення ОСОБА_13 кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння вказує на схильність особи до порушень громадської безпеки та нехтування соціальними нормами та правами інших громадян, у зв'язку з чим на думку прокурора тримання під вартою у даному випадку є виправданим, більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам.
Дослідивши надані до суду матеріали, приймаючи до уваги особу ОСОБА_10 , тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується особа та покарання, що загрожує у разі визнання його винним, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду або вдатися до спроб будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню; вислухавши думку учасників процесу:
- захисника ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення клопотання, вважаючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою занадто суворим, ризики нічим не підтверджені, зазначаються автоматично, наявне тільки посилання на тяжкість інкримінованого злочину, вказуючи, що підзахисний з самого початку вину визнає, тому змінювати покази, впливати на свідків не має сенсу, у нього відсутній паспорт, ризик переховуванням відсутній, як і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, який є необґрунтованим, вказуючи, що мав місце злочин за необережності, підзахисний у добровільному порядку відшкодував значну частину завданої шкоди всі потерпілим, щодо невиконання обов'язків це лише є припущення прокурора, з огляду на викладене вважала, що є підстави для застосування цілодобового домашнього арешту, наданий дозвіл особи щодо проживання ОСОБА_13 , відповідні документи були раніше надані, у разі прийняття рішення продовження тримання під вартою просила визначити розмір застави в якості альтернативи;
- захисника ОСОБА_5 , який підтримуючи думку колеги, зауважив, що процесуальна позиція клієнта з першого моменту була визнавальна позиція, тому ризик перешкоджання та впливу нівелюється, при цьому захист не піднімає питання, що паспорт був вилучений протиправно, ризику переховування не існує, так як не має відповідних документів, що в свою чергу зводить нанівець посилання прокурора щодо ризику переховування, стосовно аргументів прокурора, що підзахисний не позбавлений прав водія, твердження є абсурдним, це не майновий, не насильницький злочин, мова йде про не навмисний злочин за необережності, транспортний засіб пошкоджений, ним не можливо користуватися, зазначаючи, що прокурор має довести не можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, тільки тяжкістю покарання не можна вимірювати поведінку ОСОБА_10 , за викладених підстав вважав, що цілодобовий домашній арешт цілком би забезпечив належну поведінку підзахисного;
- представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , потерпілої ОСОБА_9 , які підтримали клопотання прокурора;
- обвинуваченого ОСОБА_10 , який приєднався до думки захисників, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, заявивши, що бажає, щоб була його екстрадиція; враховуючи положення ст.331 ч.3 КПК України, оцінюючи у сукупності викладені доводи, суд вважає за доцільне продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» за наступними підставами.
За змістом ст.331 ч.3 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За змістом вимог ст.ст.177 та 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до положень ст.178 ч.1 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судовий розгляд по справі триває, за змістом пред'явленого обвинувачення дії ОСОБА_10 за ст.286-1 ч.3 КК України відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до тяжкого злочину, за який, у разі визнання особи винною, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, який не є громадянином України, не має постійного місця проживання на території України, утриманців, виходячи зі змісту обвинувального акту, вчинив кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, що призвело до загибелі людини, що у сукупності дає підстави вважати, що обвинувачений, будучи обізнаним про тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання особи винною, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, залишивши територію України або іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження, суд дійшов до висновку що раніше обраний запобіжний захід відносно ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та ступеню тяжкості інкримінованого обвинуваченому діяння, на теперішній час ризики, передбачені ст.177 КПК України не втратили своєї актуальності, що унеможливлює застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, будь-яких виключних обставин, категоричних протипоказань, які б перешкоджали застосуванню запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України та давали підстави для зміни щодо ОСОБА_10 запобіжного заходу на теперішній час не встановлено, у зв'язку з чим суд вважає за доцільне продовжити щодо обвинуваченого строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Разом з цим статтею 183 ч.3 КПК України передбачено що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Однак, згідно положення ст.183 ч.4 п.2 КПК України розмір застави у кримінальному провадженні не визначається щодо злочину, який спричинив загибель людини,
Приймаючи до уваги характер і обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_10 кримінального правопорушення, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 132, 177-178, 183, 194, 196, 205, 331, 369-372, 392 КПК України, суд,-
Постановив:
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_10 - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 22.01.2026 року включно без визначенням розміру застави.
Строк дії ухвали складає 60 днів з дня її проголошення та припиняє свою дію 22.01.2026 року.
Копію ухвали направити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягає апеляційному оскарженню безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя: ОСОБА_14