Справа № 681/1064/25
Провадження 2/681/719/2025
04 грудня 2025 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді - Іллюка С.В.,
за участю секретарів судового засідання - Козюк Т.Р., Арзанцевої І.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представниці позивача - адвокатки Савлівої Л.О.,
представниці Служби у справах дітей виконавчого комітету Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області - Кукліновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Гвардійської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, служба у справах дітей виконавчого комітету Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав,
27.08.2025 позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокатка Савліва Л.О., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Гвардійської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, служба у справах дітей виконавчого комітету Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, залишила дитину в пологовому будинку, написала заяву про відмову від дитини, не цікавиться її життям та здоров'ям, не надає матеріальної допомоги.
Ухвалою суду від 04.09.2025 позовну заяву залишено без руху (а.с. 24).
12.09.2025 позивач усунув недоліки позовної заяви (а.с. 27).
Ухвалою суду від 16.09.2025 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (а.с. 36).
Ухвалою суду від 30.09.2025 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті (а.с. 45).
Ухвалою суду від 22.10.2025 визнано участь позивача ОСОБА_1 у розгляді справи обов'язковою (а.с. 81).
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні у режимі відеоконференції позов підтримав та просив його задовольнити. Надав пояснення, в яких зазначив, що спільне життя з відповідачкою не склалося ще до народження дитини. Після того як він отримав повідомлення від служби у справах дітей про те, що матір залишила новонародженого сина у пологовому будинку, він зібрав необхідні документи та забрав дитину з медичного закладу. Позивач пояснив, що з моменту народження дитини відповідачка жодного разу не поцікавилася станом здоров'я сина, не відвідувала його та не намагалася налагодити спілкування, фактично самоусунувшись від його виховання. Вказав, що на цей час малолітній син проживає разом із позивачем, який повністю забезпечує його матеріально та здійснює догляд за дитиною за допомогою своєї матері та брата. Вимогу про стягнення аліментів позивач не заявляв, оскільки має достатній рівень доходу від підприємницької діяльності та не потребує фінансової допомоги від відповідачки, яка не бажає брати участі в житті дитини.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Гвардійської сільської ради у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, посилаючись на висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.
Також, представниця третьої особи - служби у справах дітей виконавчого комітету Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області - Кукліновська Л.В. у судовому засіданні позов підтримала і просила його задовольнити.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до такого висновку.
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 12.11.2024 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 14).
Згідно з Актом закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України від 13.11.2024 року, складеним у КНП «Хмельницька обласна лікарня», мати дитини ОСОБА_2 відмовилася забрати новонароджену дитину з пологового відділення (а.с. 9).
Відповідно до повідомлення Служби у справах дітей Хмельницької міської ради від 15.11.2024 року № 2878/01/31, батька дитини, ОСОБА_1 , зобов'язано забрати сина з медичного закладу, оскільки матір відмовилася це зробити (а.с. 8).
Батько дитини виконав свій обов'язок та забрав сина на виховання. Згідно з Актом обстеження умов проживання від 12.06.2025, складеним комісією Гвардійської сільської ради, дитина проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання визнані задовільними, в будинку створені належні умови для розвитку та виховання дитини (а.с. 51-52).
Орган опіки та піклування Гвардійської сільської ради у своєму висновку № 1 від 17.06.2025 року вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав, посилаючись на те, що вона залишила дитину в лікарні, написала відмову та не цікавиться нею (а.с. 53-54).
Суд дослідивши матеріали цієї справи доходить до висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11 1989 року зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень ст. 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30.06.2020 у справі «Ілля Ляпін проти Росії», заява № 70879/11)
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
У п.п. 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особа представляє її законні інтереси, якщо такі дії суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
У цій справі відповідачка подала нотаріально завірену заяву про згоду на позбавлення її батьківських прав (а.с. 4). Суд розцінює таку позицію як спробу звільнитися від юридичних та моральних обов'язків щодо дитини. Однак, батьківські права - це насамперед обов'язки, від виконання яких батьки не мають права відмовлятися в односторонньому порядку.
Задоволення позову лише на підставі «згоди» матері суперечило б інтересам малолітньої дитини, яка має природне право на турботу обох батьків, а не лише одного з них. «Відмова від дитини» автоматично не породжує юридичні наслідки у вигляді припинення батьківських прав.
Статтею 164 СК України передбачено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Зокрема, така підстава може виникати коли мати або батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.
Судом встановлено, що дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент розгляду справи вік дитини складає трохи більше одного року. Хоча факт проживання дитини з батьком та неучасть матері у вихованні підтверджується матеріалами справи, суд вважає, що строк, який пройшов з моменту народження, є недостатнім для констатації факту повної та незворотної втрати соціального зв'язку між матір'ю та дитиною, який неможливо відновити.
Також суд враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що органи опіки та піклування або соціальні служби проводили з відповідачкою ОСОБА_2 будь-яку профілактичну роботу, спрямовану на підвищення її батьківського потенціалу, з'ясування причин відмови від дитини (наприклад, післяпологова депресія, складні життєві обставини тощо) та надання їй допомоги для належного виконання таких обов'язків.
Висновок органу опіки має формальний характер і базується виключно на факті окремого проживання та заяві матері. Проте обов'язком держави є не лише констатація такого факту, а й вжиття активних заходів для збереження родини. Оскільки до відповідачки раніше не застосовувалися заходи адміністративного впливу чи попередження, позбавлення батьківських прав на цьому етапі є передчасним та непропорційним.
Також при прийнятті цього рішення суд враховує, що позбавлення батьківських прав тягне за собою втрату дитиною не лише права на виховання матір'ю, але й низки майнових прав у майбутньому (зокрема, права на спадкування, права на житло тощо). Суд переконаний, що в інтересах дитини на цьому етапі є збереження юридичного зв'язку з матір'ю з одночасним застосуванням до неї заходів впливу.
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи може відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Враховуючи молодий вік матері (1994 р.н.), відсутність даних про її аморальний спосіб життя, хронічний алкоголізм чи наркоманію, або інші обставини, які об'єктивно заважають їх належно виконувати батьківські обов'язки, суд вважає, що можливість виправлення відповідачки та зміни її ставлення до дитини не втрачена остаточно.
Суд наголошує, що втручання держави у сімейне життя шляхом позбавлення батьківських прав має бути виправданим наявністю гострої соціальної необхідності. У цій справі така необхідність відсутня з огляду на те, що дитина проживає в безпечному середовищі разом із батьком, який забезпечує її всім необхідним. Відсутність матері у житті дитини, хоч і є негативним фактором, на цьому етапі не створює безпосередньої загрози життю чи здоров'ю малолітнього, яка б вимагала негайного розриву сімейних зв'язків без спроби їх збереження.
Гостра соціальна необхідність у позбавленні батьківських прав виникає тоді, коли подальше збереження батьківських прав суперечить інтересам дитини настільки, що завдає їй реальної шкоди. У цій справі поведінка матері характеризується пасивною бездіяльністю та самоусуненням, а не активними шкідливими діями (насильство, жорстоке поводження, втягнення у злочинну діяльність тощо). За таких обставин, застосування крайнього заходу впливу є непропорційним до характеру порушення, оскільки потенціал для виправлення поведінки відповідачки ще не вичерпано.
Також відсутність гострої соціальної необхідності підтверджується тим фактом, що задоволення позову фактично легалізувало б бажання матері в спрощеному порядку відмовитися від дитини через нотаріальну заяву. Інтереси суспільства та держави полягають у тому, щоб батьки несли відповідальність за своїх дітей, а не перекладали її на одного з батьків або державу за власним бажанням. Тому застосування попередження в цьому випадку є тим необхідним і достатнім засобом реагування, який відповідає меті судового втручання.
Суд критично оцінює наведені позивачем доводи як безумовну підставу для позбавлення цих прав, оскільки розірвання сімейних зв'язків є невиправданим без попередньої спроби корекції поведінки матері.
Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду на виконання вимог ухвали від 04.09.2025 про залишення позову без руху було сплачено судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп. (а.с. 31).
Відповідно до п. п. 1 та 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Отже, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 81, 206, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Гвардійської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, служба у справах дітей виконавчого комітету Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покласти на орган опіки та піклування Гвардійської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Жучків;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
Треті особи:
Орган опіки та піклування Гвардійської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04403673, місцезнаходження: 31352, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Гвардійське, вул. Соборна, 46;
Служба у справах дітей виконавчого комітету Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04404935, місцезнаходження: вул. Перемоги, 51, селище Понінка Шепетівського району Хмельницької області, поштовий індекс 30511.
Повний текст рішення складено 04.12.2025.
Суддя Сергій ІЛЛЮК