Вирок від 05.12.2025 по справі 947/13685/23

Справа № 947/13685/23

Провадження № 1-кп/947/368/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2025 року місто Одеса

Київський районний суд м. Одеси, у складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарях с/з - ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_9 ,

потерпілого - ОСОБА_10 ,

захисників - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, об'єднанні в одне провадження, а саме: ЄРДР № 12017160330002164 від 11.12.2017 року ЄРДР № 12020160330000002 від 02.01.2020 року, ЄРДР № 12023163480000237 від 19.04.2023 року та ЄРДР № 12023163480000253 від 24.04.2023 року у відношенні:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мостове Доманівського району Миколаївської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не одноразово судимого: 1) 21.10.2021 року вироком Комінтерівскього районним судом Одеської області за ч.2 ст.185 КК України, із застування ч.1 ст.70 КК України, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, звільнений 06.02.2023 року з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання 2) 21.07.2023 року вироком Київського районного суду м. Одеси за ст.126-1 КК України до покарання у вигляді 3 місяців арешту, які відбув у повному обсязі; 3) 12.06.2024 року вироком Одеського апеляційного суду за ч.2 ст.190 КК України, із застосуванням ст.ст.71, 96-2 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 1 рік 8 місяців, яке відбув у повному обсязі, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 та ч.1 ст.357 КК України -

ВСТАНОВИВ:

ЕПІЗОД № 1

10.12.2017 року о 18:30 годині, ОСОБА_9 перебував у квартирі АДРЕСА_3 , разом з власником квартири ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , де виявив на кухонному столі мобільний телефон «LG - M 154» з сім картою оператора ПрАТ «Київстар», що належить останньому.

Під час подальшого перебування в домоволодінні у ОСОБА_9 виник умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна - мобільного телефону, поєднаного із застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

На виконання свого злочинного умислу, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_9 у присутності ОСОБА_15 шляхом застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, завдав ОСОБА_16 удар в область шиї, взяв до рук мобільний телефон «LG - M 154» з сім картою оператора ПрАТ «Київстар» та залишив місце події, чим спричинив потерпілому ОСОБА_16 майнову шкоду на загальну суму 1900 гривень легкі тілесні ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_9 вчинив кримінального правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України, за кваліфікуючими ознаками відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

ЕПІЗОД № 2

10.12.2017 року о 20:30 години, ОСОБА_9 прибув разом із ОСОБА_16 до домоволодіння ОСОБА_15 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

Під час перебування у вищевказаному домоволодінні у ОСОБА_9 виник умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна - грошових коштів на загальну суму 1000 гривень, поєднаного із застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_9 , діючи повторно, з корисливих мотивів, шляхом застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, завдав ОСОБА_15 один удар в область шиї та відкрито заволодів грошовими коштами на загальну суму 1000 гривень, після чого залишив місце події, чим спричинив потерпілому ОСОБА_15 майнову шкоду на вказану суму легкі тілесні ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України, за кваліфікуючими ознаками - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно.

ЕПІЗОД № 3

14.12. 2019 року, о 23:00 години, ОСОБА_9 перебував в гостях у ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_5 , де під час вживання алкогольних напоїв у нього виник злочинний умисел, направлений

на таємне викрадення майна ОСОБА_17 .

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_9 , діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів та переслідуючи ціль незаконного збагачення, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, а поряд відсутні стороні особи, шляхом вільного доступу таємно викрав майно ОСОБА_17 , а саме: мультиварку марки REDMOND моделі RMC-M10, вартістю - 1000,0 грн., обігрівач марки FAN HEATER, моделі NSP2000-А/В, вартістю - 1000,0 грн., мобільний телефон марки «Nokia» моделі TA-1034, вартістю - 400,0 грн., золоту каблучку

у вигляді серця, без камінців - 1,5 грам., 585 проби, вартістю - 1500 грн., срібну

каблучки у вигляді серця, ззовні з напиленням позолоти - 2,0 грами, 999 проби,

вартістю - 28,0 грн., та ланцюжок «Бісмарк» 44802.1 (дефект однієї ланки)

довжина 54 см, ширина 5 мм, позолота РВ, вартістю - 150,0грн.

В подальшому ОСОБА_9 викраденим майном розпоряд­ився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_17 майнову шкоду на загальну суму - 4078, 00 гривень.

За таких обставин, ОСОБА_9 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

ЕПІЗОД № 4

17.04.2023 року приблизно о 17:00 годин, ОСОБА_9 , перебував за адресою: АДРЕСА_2 , коли у нього виник умисел на вчинення шахрайства.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_9 , діючи умисно з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, зловживаючи довірою та ввівши в оману неповнолітню ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , під приводом необхідності здійснити терміновий телефонний дзвінок, отримав від неповнолітньої ОСОБА_18 мобільний телефон марки «VIVO», модель «VIVO 2015 YIS», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , в корпусі чорно - зеленого кольору, з встановленою сім-карткою оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після чого, з метою утримання зазначеного майна, ОСОБА_9 , безперешкодно покинув місце вчинення злочину, в подальшому розпоряджався зазначеним майном на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_19 матеріальну шкоду в розмірі 3500 гривень.

За таких обставин, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України, за кваліфікуючими ознаками - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

ЕПІЗОД № 5

Невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_7 побачила, як малознайома їй особа похилого віку - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з використанням належного останньому офіційного документа - банківської картки Акціонерного товариства (АТ) «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК (ПУМБ)» (код ЄДРПОУ 14282829) № НОМЕР_4 отримав зі свого банківського рахунку в банкоматі ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АКОРДБАНК» (код ЄДРПОУ 35960913) грошові кошти в сумі 500 гривень, після чого невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, вступила з ОСОБА_9 в попередню злочинну змову направлену на відкрите викрадення чужого майна та банківських карток, поєднаного з насильством яке не є небезпечним для життя і здоров'я ОСОБА_10 , вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, де об'єктом свого злочинного посягання вони визначили майно належне ОСОБА_10 та банківські картки останнього з метою зняття з них грошових коштів, належних ОСОБА_10 , розподіливши злочинні ролі таким чином: невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, ззаду рукою обхопить нижню частину шиї ОСОБА_10 та повалить останнього спиною на асфальтне покриття тротуару, після чого ОСОБА_9 та невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, відкрито викрадуть майно ОСОБА_10 та банківські картки останнього.

Потім, приблизно о 23:45 даного дня, з метою реалізації злочинної змови, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією рф проти України, біля будинку АДРЕСА_7 ОСОБА_9 і невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, підійшли біля ззаду до ОСОБА_10 , після чого невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, ззаду рукою обхопила правою рукою нижню частину шиї ОСОБА_10 , поваливши останнього спиною на асфальтне покриття тротуару, чим спричинила ОСОБА_10 фізичний біль спини, після чого ОСОБА_9 та невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, реалізуючи злочинну змову, почали нишпорити по карманах одягу ОСОБА_10 , розшукуючи там майно останнього та банківські картки ОСОБА_10 , а потім відкрито викрали майно ОСОБА_10 , а саме: невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, своєю правою рукою відкрито викрала з правої зовнішньої кишені куртки ОСОБА_10 вищевказану банківську картку АТ «ПУМБ» (код ЄДРПОУ 14282829)

№ НОМЕР_4 на рахунку якої було 6611 гривень 86 копійок, аркуш з ПІН-кодом від цієї банківської картки «ПУМБ», що не має майнової вартості; банківську картку акціонерного товариства (АТ) комерційний банк (КБ) "ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) № НОМЕР_5 , на рахунку якої не було грошових коштів, окуляри для зору - вартістю 350 гривень, після чого з правої передньої кишені штанів ОСОБА_10 невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, відкрито викрала грошові кошти у сумі 250 гривень, а ОСОБА_9 своєю правою рукою відкрито викрав з внутрішньої лівої кишені куртки

ОСОБА_10 мобільний телефон марки «Vivo» - вартістю 3000 гривень, з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Водафон» з абонентським номером НОМЕР_6 - вартістю 245 гривень, на рахунку якого було 20 гривень.

В подальшому, ОСОБА_9 та невстановлена особа, матеріали щодо якої

виділені в окреме кримінальне провадження, з викраденим майном та вказаними банківськими картками з місця вчинення кримінального правопорушення втекли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 10476 гривень 86 копійок.

За таких обставин, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України, за кваліфікуючими ознаками - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

ЕПІЗОД № 6

Невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_7 побачила, як малознайома їй особа похилого віку - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з використанням належного останньому офіційного документа - банківської картки Акціонерного товариства (АТ) «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК (ПУМБ)» (код ЄДРПОУ 14282829) № НОМЕР_4 отримав зі свого банківського рахунку в банкоматі ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АКОРДБАНК» (код ЄДРПОУ 35960913) грошові кошти в сумі 500 гривень, після чого невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, вступила з ОСОБА_9 в попередню злочинну змову направлену на відкрите викрадення чужого майна та банківських карток, поєднаного з насильством яке не є небезпечним для життя і здоров'я ОСОБА_10 , вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, де об'єктом свого злочинного посягання вони визначили майно належне ОСОБА_10 та банківські картки останнього з метою зняття з них грошових коштів, належних ОСОБА_10 , розподіливши злочинні ролі таким чином: невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, ззаду рукою обхопить нижню частину шиї ОСОБА_10 та повалить останнього спиною на асфальтне покриття тротуару, після чого ОСОБА_9 та невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, відкрито викрадуть майно ОСОБА_10 та банківські картки останнього.

Потім, приблизно о 23:45 даного дня, з метою реалізації злочинної змови, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією рф проти України, біля будинку АДРЕСА_7 ОСОБА_9 і невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, підійшли біля ззаду до ОСОБА_10 , після чого невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, ззаду рукою обхопила правою рукою нижню частину шиї ОСОБА_10 , поваливши останнього спиною на асфальтне покриття тротуару, чим спричинила ОСОБА_10 фізичний біль спини, після чого ОСОБА_9 та невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, реалізуючи злочинну змову, почали нишпорити по карманах одягу ОСОБА_10 , розшукуючи там майно останнього та банківські картки ОСОБА_10 , а потім відкрито викрали майно ОСОБА_10 , а саме: невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, своєю правою рукою відкрито викрала з правої зовнішньої кишені куртки ОСОБА_10 вищевказану банківську картку АТ «ПУМБ» (код ЄДРПОУ 14282829)

№ НОМЕР_4 на рахунку якої було 6611 гривень 86 копійок, аркуш з ПІН-кодом від цієї банківської картки «ПУМБ», що не має майнової вартості; банківську картку акціонерного товариства (АТ) комерційний банк (КБ) "ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) № НОМЕР_5 , на рахунку якої не було грошових коштів, з метою зняття з них грошових коштів, тобто з корисливих мотивів.

В подальшому, ОСОБА_9 та невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, з викраденим майном та викраденими банківськими картками з місця вчинення кримінального правопорушення втекли, та о 00:02 годин 24.04.2023 року ОСОБА_9 та невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, прийшли до банкомату АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) по проспекту Академіка Глушко,14 в м. Одесі, де невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, з використанням викраденого у офіційного документа - банківської картки Акціонерного товариства (АТ) «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК (ПУМБ)» (код ЄДРПОУ 14282829) № НОМЕР_4 та використовуючи викрадений ПІН-код зняла через цей банкомат з карткового рахунку ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 5000 гривень, які порівну поділила з ОСОБА_9 , спричинивши ОСОБА_10 майнову шкоду на суму 5000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357 КК України, за кваліфікуючими ознаками - викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.

ЕПІЗОД № 7

24.04.2023 о 00:01 біля будинку №14 по проспекту Академіка Глушко в м. Одесі, ОСОБА_9 , вступив в попередню злочинну змову з невстановленою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, направлену на таємне викрадення грошових коштів особи похилого віку - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з карткового рахунку раніше викраденої належної останньому банківської картки Акціонерного товариства (АТ) «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ

МІЖНАРОДНИЙ БАНК (ПУМБ)» (код ЄДРПОУ 14282829) № НОМЕР_4 , вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, розподіливши злочинні ролі наступним чином: невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, через банкомат з використанням раніше викраденого у ОСОБА_10 офіційного документа - банківської картки Акціонерного товариства (АТ) «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК (ПУМБ)» (код ЄДРПОУ 14282829) № НОМЕР_4 та використовуючи раніше викрадений ПІН-код доступу до неї, таємно викраде з карткового рахунку ОСОБА_10 грошові кошти останнього в сумі 5000 гривень, а ОСОБА_9 в цей час знаходитиметься біля банкомату та спостерігатиме за навколишньою обстановкою, щоб злочинні дії невстановленої особи, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, не були помічені сторонніми особам.

Після цього, приблизно через 1 хвилину, ОСОБА_9 та невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, реалізуючи злочинну змову, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією рф проти України, прийшли до банкомату АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) по проспекту Академіка Глушко, 14 в м. Одесі, де невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, з використанням раніше викраденого у ОСОБА_10 офіційного документа - банківської картки Акціонерного товариства (АТ) «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК (ПУМБ)» (код ЄДРПОУ 14282829) № НОМЕР_4 та використовуючи раніше викрадений ПІН-код доступу до неї зняла через цей банкомат з карткового рахунку

ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 5000 гривень, тим самим таємно викравши їх, а ОСОБА_9 в цей час знаходився біля банкомату та спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб злочинні дії невстановленої особи, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне

провадження, не були помічені сторонніми особам.

Потім, ОСОБА_9 та невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені

в окреме кримінальне провадження, розділивши викрадені кошти між собою порівну, з місця вчинення кримінального правопорушення пішли, розпорядившись викраденими грошовими коштами на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду на суму 5000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого

майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 підтвердив, що зміст пред'явленого йому обвинувачення за всіма епізодами кримінально протиправної діяльності він визнає у повному обсязі, без будь-яких застережень чи уточнень, підтверджуючи, що викладені у обвинувальному акті фактичні обставини відповідають реальним подіям, які мали місце у період, що охоплюється даним кримінальним провадженням. З його слів, усі описані дії він вчинив умисно, усвідомлюючи їх протиправний характер, переслідуючи корисливу мету та прагнучи особистого збагачення, а також розуміючи, що застосоване ним насильство, відкритий спосіб заволодіння майном, обман чи повторність дій становлять суспільну небезпеку та заборонені кримінальним законом. ОСОБА_9 підтвердив, що ні один із зазначених епізодів не був вигаданим, перебільшеним чи викривленим, усі істотні факти є достовірними, а наслідки реальними та спричиненими саме його поведінкою. У своїх показаннях обвинувачений зазначив, що усвідомлює неправомірність учиненого, визнає факт завдання потерпілим матеріальної шкоди та погоджується з кваліфікацією дій, наданою органом досудового розслідування та прокурором, зокрема щодо грабежів, крадіжок, шахрайських дій, а також неправомірного заволодіння та використання офіційних документів у співучасті з іншою особою. Він визнав, що усі інкриміновані правопорушення були вчинені саме ним, у тому числі повторно, у групі, за попередньою змовою, а частина з них в умовах воєнного стану, що повністю відповідає фактичним обставинам, зафіксованим у матеріалах провадження. Крім того, ОСОБА_9 повідомив суд, що не заперечує жодної із наданих сторонами доказів, не ставить під сумнів показання потерпілих і свідків, визнає достовірними результати оглядів, протоколи слідчих дій, висновки експертиз та інші докази, що підтверджують його причетність до вчинення всіх епізодів кримінально правопорушної діяльності. Обвинувачений зазначив, що розуміє значення свого зізнання, дає його добровільно та підтверджує, що робить це без будь-якого примусу. Крім того, ОСОБА_9 вказав, що щиро кається у вчиненому, визнає свою провину повністю, визнає обсяг та характер заподіяної шкоди, не наполягає на дослідженні доказів, які не оспорює, та просив суд врахувати його позицію під час ухвалення вироку. Цивільний позов про стягнення з нього матеріальної шкоди визнає у повному обсязі. Надав до суду заяву, згідно якої просив розглянути кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Разом із тим, попри те, що обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні повністю визнав свою вину у пред'явлених йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 та ч.1 ст.357 КК України, таке зізнання не є єдиним чи вирішальним джерелом доказування у справі. Його винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень достатньо, послідовно та переконливо підтверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних та взаємоузгоджених доказів, безпосередньо досліджених судом у ході судового розгляду, а саме:

-Показами допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_10 , який пояснив суду, що він дійсно став об'єктом протиправних дій, які, за його переконанням, були вчинені обвинуваченим ОСОБА_9 разом з іншою невстановленою особою. Потерпілий зазначив, що усі події, про які йдеться в обвинувальному акті, відбувалися раптово та несподівано для нього, супроводжувалися застосуванням до нього фізичного впливу, що спричинило йому фізичний біль, дезорієнтацію та емоційне потрясіння. У своїх свідченнях ОСОБА_10 пояснив, що обвинувачений та його спільник діяли з очевидною метою заволодіння його майном та банківськими картками, чим позбавили його можливості розпоряджатися належними йому грошовими коштами. Потерпілий наголосив, що внаслідок таких дій він зазнав як матеріальної шкоди, так і психологічного дискомфорту, зокрема через сам факт нападу на нього як на особу похилого віку. Заявлений цивільний позов до ОСОБА_9 підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його.;

-Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 19.04.2023 року; Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.04.2023 року з ілюстрованою фото - таблицею; Протокол огляду предмету від 20.04.2023 року з ілюстрованою фото - таблицею; Протоколом знаття показань технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки від 20.04.2023 року; Протокол огляду предмету від 20.04.2023 року з ілюстрованою фото - таблицею; Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.05.2023 року з ілюстрованою фото - таблицею; Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 24.04.2023 року; Протоколом огляду місця події від 24.04.2023 року з ілюстрованою фото - таблицею; Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.05.2023 року з ілюстрованою фото - таблицею; Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.05.2023 року з ілюстрованою фото - таблицею; Довідкою банку ПУМБ про рух грошових коштів за період часу з 22.04.2023 року по 25.04.2023 року; Протокол огляду предмету від 03.05.2023 року з ілюстрованою фото - таблицею; Протоколом знаття показань технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки від 29.04.2023 року; Протокол огляду предмету від 03.05.2023 року з ілюстрованою фото - таблицею; Протокол огляду предмету від 03.05.2023 року з ілюстрованою фото - таблицею; Протоколом знаття показань технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки від 03.05.2023 року; Протокол огляду предмету від 04.05.2023 року з ілюстрованою фото - таблицею; Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.05.2023 року з ілюстрованою фото - таблицею;

Беручи до уваги, що обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та не заперечував фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, суд, керуючись положеннями частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, після з'ясування думки всіх учасників судового провадження, дійшов висновку про можливість обмеження обсягу дослідження доказів.

Суд роз'яснив сторонам кримінального провадження зміст зазначеної норми закону, відповідно до якої, у разі визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину та за наявності згоди сторін, суд має право не досліджувати ті докази, що стосуються фактичних обставин справи, якщо вони ніким не оспорюються, за умови, що таке обмеження не суперечить завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України.

Під час судового розгляду суд з'ясував, що учасники процесу не заперечують проти застосування вказаної процедури, погоджуються з тим, що фактичні обставини події встановлені достатньо повно, а визнання обвинуваченим вини не викликає сумнівів у його добровільності та усвідомленості. У зв'язку з цим суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, окрім допиту самого обвинуваченого, потерпілого та вивчення матеріалів, що характеризують його особу, а також письмових доказів по справі, оскільки зазначені обставини не є спірними та підтверджуються сукупністю доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження.

Суд окремо роз'яснив обвинуваченому правові наслідки застосування положень частини третьої статті 349 КПК України, а саме - що в такому випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, оскільки вони визнаються такими, що не підлягають подальшому перегляду. Обвинувачений підтвердив, що зазначене йому зрозуміло, і наполягав на розгляді справи у скороченому порядку.

Таким чином, дотримавшись вимог кримінального процесуального закону, суд дійшов висновку, що обмеження обсягу дослідження доказів не порушує прав сторін, відповідає принципам безпосередності, змагальності та диспозитивності судового розгляду, закріпленим у статтях 22, 23, 26 КПК України, та спрямоване на забезпечення розумних строків судового провадження відповідно до статті 28 КПК України.

На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_9 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених:

-ч.2 ст.186 КК України, за кваліфікуючими ознаками відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого;

-ч.2 ст.186 КК України, за кваліфікуючими ознаками - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно;

-ч.2 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно;

-ч.2 ст.190 КК України, за кваліфікуючими ознаками - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно;

-ч.4 ст.186 КК України, за кваліфікуючими ознаками - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану;

-ч.1 ст.357 КК України, за кваліфікуючими ознаками - викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів;

- доведена у повному обсязі, зазначені докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для винесення обвинувального вироку.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд виходить із положень статті 50 Кримінального кодексу України, відповідно до яких покарання є заходом державного примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не лише кару за вчинений злочин, але й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним самим, так і іншими особами. Покарання повинно бути справедливим, співмірним тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даним про особу винного, відповідати принципам необхідності і достатності кримінально-правового примусу, не виходити за межі, визначені законом, та узгоджуватися з принципом гуманізму.

Згідно з статтею 65 КК України, при призначенні покарання суд зобов'язаний ураховувати ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, форму вини, мотив, спосіб та обстановку їх вчинення, поведінку обвинуваченого до і після вчинення злочинів, дані про його особу, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також вплив призначеного покарання на виправлення обвинуваченого та на умови життя його сім'ї. Зазначені критерії є визначальними для індивідуалізації покарання та забезпечення його відповідності завданням кримінального законодавства, визначеним статтею 1 КК України, відповідно до якої Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Суд установив, що ОСОБА_9 вчинив сукупність умисних корисливих кримінальних правопорушень проти власності та безпеки обігу офіційних документів, а саме: таємні викрадення чужого майна (крадіжки), відкриті викрадення чужого майна, поєднані із насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілих (грабежі), шахрайство, а також викрадення офіційних документів з корисливих мотивів. Частина з інкримінованих діянь (зокрема, за ознаками ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 КК України) відноситься до категорії тяжких злочинів відповідно до статті 12 КК України, інші до нетяжких, однак у сукупності вони свідчать про високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого.

Характер та послідовність дій обвинуваченого за кожним із епізодів, у тому числі застосування фізичного насильства, хоч і такого, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, вчинення злочинів повторно, у співучасті, за попередньою змовою групою осіб, із використанням офіційних документів банківських карток, належних потерпілому, та зняттям грошових коштів з карткових рахунків, свідчать про цілеспрямований, усвідомлений характер кримінально протиправної поведінки ОСОБА_9 , її небуденність та системність, а не випадковість або ситуативність.

Суд бере до уваги, що частину злочинів ОСОБА_9 вчинив щодо особи похилого віку - потерпілого ОСОБА_10 , який, з огляду на вік, об'єктивно має підвищену вразливість, а також із використанням офіційного документа банківської картки, з подальшим зняттям грошових коштів за допомогою викраденого ПІН-коду. Крім того, за одним із епізодів обвинувачений, діючи з корисливих мотивів, зловживав довірою неповнолітньої особи, вводячи її в оману щодо справжніх намірів використання мобільного телефону, що об'єктивно свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпеки обраного способу посягання, оскільки поєднується з використанням віково-психологічної вразливості потерпілої.

Окремої уваги заслуговує та обставина, що частина злочинів (зокрема епізоди, пов'язані з нападом на потерпілого ОСОБА_10 та подальшим використанням його банківських карток) була вчинена в умовах правового режиму воєнного стану, запровадженого Указом Президента України № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ, у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Вчинення умисних корисливих злочинів у період воєнного стану об'єктивно ускладнює забезпечення публічної безпеки, підриває довіру до правопорядку, суперечить обов'язку громадян сприяти захисту держави та є обставиною, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпеки таких посягань. Зазначене враховується судом як істотно вагома характеристика обстановки вчинення злочинів у розумінні статті 65 КК України.

Вирішуючи питання про обставини, що пом'якшують покарання, суд виходить із вимог статті 66 КК України та враховує, що ОСОБА_9 повністю визнав свою вину у вчиненні всіх інкримінованих йому кримінальних правопорушень, надав суду послідовні, логічні та узгоджені з іншими доказами показання, щиро розкаявся у вчиненому, не заперечував проти дослідження доказів сторони обвинувачення, фактично сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, чим сприяв більш оперативному та повному з'ясуванню всіх обставин кримінального провадження. Суд розцінює такі дії обвинуваченого як прояв певного рівня усвідомлення протиправності власної поведінки та формального сприяння правосуддю.

До обтяжуючих покарання обставин, передбачених статтею 67 КК України, суд відносить, по-перше, те, що епізод № 3, кваліфікований за ч.2 ст.185 КК України, був вчинений обвинуваченим у стані алкогольного сп'яніння, що законом прямо визначено як обставина, яка суттєво підвищує суспільну небезпеку вчиненого діяння та свідчить про зниження здатності особи контролювати свою поведінку. По-друге, у межах епізодів №№ 5, 6 та 7, кваліфікованих за ч.4 ст.186, ч.4 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України, суд бере до уваги обтяжуючу обставину, яка полягає у тому, що злочинні дії були спрямовані проти потерпілого особи похилого віку. Такий статус потерпілого об'єктивно підвищує вразливість та неспроможність до ефективного захисту, а отже, свідоме обрання обвинуваченим саме такої особи як об'єкта злочинного посягання свідчить про підвищений рівень цинізму та суспільної небезпеки його поведінки.

Таким чином, обтяжуючими покарання обставинами суд визнає як вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, так і вчинення ряду епізодів щодо особи похилого віку, що відповідно до вимог статті 67 КК України підлягає обов'язковому врахуванню при індивідуалізації покарання.

Суд також бере до уваги дані про особу обвинуваченого. ОСОБА_9 є раніше неодноразово судимим за умисні злочини, пов'язані з посяганнями на власність та насильством у сімейних відносинах, офіційно не працевлаштований, стабільного соціально корисного способу життя не продемонстрував, у період перебування на волі вчиняв нові умисні корисливі злочини, що свідчить про його схильність до протиправної поведінки та відсутність стійких ознак ресоціалізації. Наявність кількох окремих епізодів кримінальних правопорушень у відносно невеликий проміжок часу вказує на формування у нього стійкої кримінальної установки та неспроможність дотримуватися правил співжиття у суспільстві без застосування до нього реального кримінально-правового примусу.

Оцінюючи співвідношення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд виходить із того, що хоча визнання вини, щире каяття та сприяння розкриттю злочинів є істотними пом'якшуючими факторами, вони не нівелюють та не переважають значної кількості й вагомості обтяжуючих обставин множинність епізодів, вчинення злочинів у період воєнного стану, у співучасті, щодо особи похилого віку, з використанням офіційних документів.

З урахуванням установлених судом фактичних обставин кримінального провадження, правової кваліфікації дій обвинуваченого, даних про його особу, характеру та ступеня суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень, а також співвідношення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до однозначного висновку, що призначення обвинуваченому покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, є неможливим та не здатне досягти мети покарання, визначеної статтею 50 Кримінального кодексу України.

Сукупність умисних корисливих злочинів, учинених повторно, у співучасті, у тому числі щодо особи похилого віку, а також у період дії правового режиму воєнного стану, свідчить про високий ступінь суспільної небезпеки діянь та про нездатність обвинуваченого дотримуватися вимог закону в умовах перебування на волі. Умисний характер злочинних дій, їх багатоепізодність, цілеспрямованість та корисливий мотив підтверджують сформовану антисоціальну спрямованість поведінки ОСОБА_9 , що унеможливлює його виправлення без застосування реального кримінально-правового примусу.

Суд констатує, що навіть з урахуванням щирого каяття та визнання вини обвинуваченого, обтяжуючі покарання обставини за своєю кількістю та змістом істотно переважають, а тому пом'якшення покарання або застосування санкцій, не пов'язаних із позбавленням волі, суперечили б принципам справедливості, необхідності та достатності покарання, визначеним статтею 65 КК України.

За таких умов суд вважає, що лише призначення ОСОБА_9 покарання у вигляді позбавлення волі є справедливим, співмірним і таким, що відповідає ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, забезпечує як його виправлення, так і належний превентивний ефект щодо невизначеного кола осіб.

У зв'язку з викладеним, керуючись статтями 50, 65, 66, 67, 70 КК України, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому реального строку позбавлення волі, що повністю відповідає завданням кримінального провадження та принципу невідворотності кримінальної відповідальності.

Вирішуючи питання про долю речових доказів, суд керується положеннями статті 100 КПК України, відповідно до яких речові докази після завершення кримінального провадження підлягають зберіганню, поверненню законним власникам, знищенню або передачі відповідним установам залежно від їх правового статусу, властивостей і доказового значення.

Суд враховує, що електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) дій, є носіями процесуальних доказових даних, що мають значення для забезпечення повноти доказування та можливості подальшої перевірки доказів під час апеляційного або касаційного перегляду. Тому їх зберігання у матеріалах кримінального провадження відповідає вимогам закону та забезпечує дотримання принципу всебічності та повноти судового розгляду.

Стосовно мобільного телефону марки «LG - М 154», вилученого під час огляду за адресою: АДРЕСА_6 , суд установив, що зазначений предмет належить потерпілому ОСОБА_16 , не містить ознак заборонених до обігу предметів та не підлягає спеціальній конфіскації чи знищенню. З огляду на положення частин 9-11 статті 100 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність повернення цього речового доказу законному власнику.

Аналогічно, суд встановив, що мультиварка REDMOND RMC-M10, обігрівач FAN HEATER, мобільний телефон «NOKIA» TA-1034, та ланцюжок типу «Бісмарк», вилучені в межах епізоду, пов'язаного з потерпілою ОСОБА_17 , є її законною власністю, не містять заборонених властивостей та не потребують подальшого зберігання у провадженні. У зв'язку з цим суд визнає такі речові докази такими, що підлягають поверненню за належністю потерпілій ОСОБА_17 .

Розглядаючи питання щодо арешту майна, накладеного ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 19.12.2017 року (Справа № 504/4369/17, Провадження № 1-кс/504/868/17), суд виходить із вимог статті 174 КПК України, згідно з якими арешт підлягає скасуванню, якщо відпали підстави для його застосування.

Оскільки зазначене майно повертається законному власнику, а потреба у забезпеченні доказів або майбутніх вимог цивільного позову відсутня, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування арешту мобільного телефону «LG - М 154».

Оцінюючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 , суд виходить із вимог статей 127 та 128 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до яких цивільний позов, заявлений у межах кримінального провадження, підлягає розгляду судом одночасно з постановленням вироку. Суд здійснює такий розгляд у межах доведених фактичних обставин кримінального правопорушення та у суворій відповідності до процесуальних і матеріальних норм права.

Згідно з частиною першою статті 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути предметом цивільного позову в кримінальному провадженні. Потерпілий, цивільний позивач або прокурор наділені правом заявляти вимоги про відшкодування шкоди безпосередньо в межах кримінальної справи, що забезпечує ефективний і повний судовий захист їхніх прав.

Відповідно до частини першої статті 128 КПК України, цивільний позов розглядається судом за правилами кримінального процесу з урахуванням положень цивільного законодавства, що визначає підстави, обсяг та спосіб відшкодування шкоди. Отже, для покладення на обвинуваченого цивільно-правової відповідальності суд повинен установити факт завдання шкоди, її розмір, протиправність поведінки, причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками, а також вину особи.

Матеріали кримінального провадження містять належні та допустимі докази, які у своїй сукупності підтверджують, що потерпілому ОСОБА_10 внаслідок протиправних дій обвинуваченого було завдано майнової шкоди на загальну суму 10 476,86 грн.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України визначають, що особа, якій завдано майнової шкоди, має право на її повне відшкодування. Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала, незалежно від притягнення її до кримінальної відповідальності. Виявлені у провадженні обставини повністю відповідають підставам деліктної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні не заперечував факту завдання шкоди, не ставив під сумнів її розмір, не спростовував фактичних обставин, викладених у цивільному позові, та фактично визнав відповідні вимоги. Його позиція узгоджується з доказами у справі й свідчить про відсутність спору щодо підстав та обсягу відповідальності.

Урахувавши доведеність факту спричинення шкоди, підтвердження її розміру, наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями обвинуваченого та завданими наслідками, а також відсутність обставин, що виключають або обмежують цивільну відповідальність, суд дійшов висновку про існування правових підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, керуючись статтями 22, 1166 ЦК України, статтями 127, 128, 373, 374 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 у повному обсязі та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_9 грошових коштів у сумі 10 476,86 грн на відшкодування майнової шкоди.

Визначаючи момент початку строку відбування покарання, суд керується вимогами частини першої статті 72 КК України, відповідно до яких строк відбування покарання обчислюється з дня фактичного затримання, якщо особу було затримано та утримувано під вартою до постановлення вироку.

На підставі частини п'ятої статті 72 КК України, суд зобов'язаний зарахувати в строк покарання період попереднього ув'язнення з 09.05.2023 року по день набрання вироком законної сили включно, за формулою: один день попереднього ув'язнення = один день позбавлення волі.

Розглядаючи питання щодо запобіжного заходу, суд виходить із вимог КПК України, відповідно до яких після постановлення обвинувального вироку запобіжний захід може бути продовжений до набрання вироком законної сили.

З огляду на те, що підстави, які зумовили застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не усунуті, ризики, передбачені статтею 177 КПК України, зберігаються, а обставини справи свідчать про реальну загрозу ухилення від виконання вироку або повторного вчинення злочину, суд визнає за необхідне залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 129, 174, 177, 183, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395, КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 та ч.1 ст.357 КК України та призначити показання:

-за ч.2 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

-за ч.2 ст.186 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

-за ч.2 ст.190 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

-за ч.4 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;

-за ч.4 ст.186 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років;

-за ч.1 ст.357 КК України у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 розраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 09.05.2023 року.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України,зарахувати в строк покарання ОСОБА_9 термін його попереднього ув'язнення, з 09.05.2023 року по день набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 до обвинуваченого ОСОБА_9 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_10 грошові кошти на загальну суму 10 476, 86 гривень.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 19.12.2017 року (Справа № 504/4369/17, Провадження № 1-кс/504/868/17), на мобільний телефон марки «LG - М 154», який був виявлений та вилучений під час огляду ОСОБА_20 , 1989 року народження, за адресою: АДРЕСА_6 .

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

-Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) дій та процесуальних дій - зберігати в матеріалах кримінально провадження;

-Мобільний телефон марки «LG - М 154» - повернути за належністю потерпілому ОСОБА_16 ;

-Мультиварка марки «REDMOND» моделі RMC-M10, чорного кольору, круглої форми з електронним дисплеєм, обігрівач марки «FAN HEATER», біло-сірого кольору, мобільний телефон марки «NOKIA», моделі «TA-1034», чорного кольору, ланцюжок «Бісмарк», довжиною 54 см, ширина 5 мм, позолота РВ - повернути за належністю потерпілій ОСОБА_17 .

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1