Справа № 947/29168/25
Провадження № 2/947/5112/25
05.12.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Куриленко О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Петрової А.М.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Вишнивецької А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку,
06 серпня 2025 року до канцелярії суду від представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 надійшла позовна заява, в якій вона просила визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №469 від 15.06.1999 року в частині безкоштовної передачі у приватну власність громадянину України ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,0145 га, для ведення садівництва, за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 20.07.2001 року, серії ІІІ-ОД №069945, виданого ОСОБА_3 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 761/5571 та скасувати право приватної власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0145 га, цільове призначення для садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , що належало йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ОД № 069945, виданого 20.07.2001 року Одеською міською радою, скасувавши також державну реєстрацію Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 20.07.2001 року серії ІІІ-ОД №069945, виданого ОСОБА_3 , в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 761/5571.
Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 18.08.2001 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подарували ОСОБА_2 садовий будинок під АДРЕСА_1 , у садівничому товаристві «За мир». Зазначений садовий будинок належав дарителям на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свідоцтво про право на спадщину за заповітом було виданого Третьою одеською державною нотаріальною конторою 06.03.2001 року за реєстром №4-614, зареєстрованого в ОМБТІ та РОН. Договір дарування був посвідчений державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Савіною К.П., зареєстрованого в реєстрі за №3-2865.
В договорі дарування зазначено, що садовий будинок з господарчими спорудами, розташовані на земельній ділянці розміром 141 кв.м. 12.09.2001 року садовий будинок АДРЕСА_1 був зареєстрований в ОМБТІ на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 18.08.2001 року.
Зазначає, що у червні 2023 року ОСОБА_2 , використовуючи своє право власника будинку на приватизацію присадибної земельної ділянки, вирішив приватизувати земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 та почав збирати документи для її належного оформлення. При перевірці даних, землевпорядною організацією було встановлено, що присадибна земельна ділянка, на якій знаходиться садовий будинок, приватизована і на земельну ділянку був виданий Державний акт на право приватної власності на землю громадянину ОСОБА_3 , серія ІІІ-ОД № 069945 від 20 липня 2001 року, який був батьком та чоловіком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - дарувальникам за вищевказаним договором дарування. Земельна ділянка не була предметом Договору дарування від 18.08.2001 року. Про існування державного акту на вказану земельну ділянку в договорі дарування не зазначалось. Сторони про існування Державного акту на право приватної власності на землю від 20.07.2001 року, виданого на ім'я ОСОБА_3 не знали. Таким чином, Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 20.07.2001 року серії ІІІ-ОД № 069945 був виготовлений та зареєстрований на ім'я громадянина ОСОБА_3 вже після його смерті, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.04.2000 року.
Зазначає, що на момент виготовлення державного акту на землю цивільна правоздатність ОСОБА_3 припинилась у зв'язку з його смертю (ч.4 ст.25 ЦК України). Тому до складу спадщини, яка відкрилась і була прийнята спадкоємцями в день смерті спадкодавця, земельна ділянка не увійшла, і не може спадкуватися за законом. Стверджує, що на даний час ОСОБА_2 належить садовий будинок з господарчими спорудами, тому позивач має право користуватися земельною ділянкою, він фактично набув право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відкрито володіє та користується нею з моменту отримання в дар будинку.
Стверджує, що на теперішній час позивач не має можливості зареєструвати за собою право власності на земельну ділянку без визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, який було видано ОСОБА_3 і тому позивач вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі, призначено підготовче судове засідання на 21.10.2025 року на 10.30 год.
26.08.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача Одеської міської ради - Вишнивецької Анастасії Олегівни надійшло клопотання, в якому вона просила продовжити Одеській міській раді строк для подання відзиву у справі № 947/29168/25 за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.
26.08.2025 року через систему «Електронний суд» від представника третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління держгеокадастру в Одеській області - Арнаутової Алли Віталіївни надійшли Пояснення по справі.
У зв'язку з неявкою представника відповідача, підготовче судове засідання, призначене на 21.10.2025 року, було відкладено до 18.11.2025 року до 09.45 год.
18.11.2025 року до канцелярії суду від представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій вона просила: визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 20.07.2001 року, серії ІІІ-ОД №069945, виданого ОСОБА_3 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 761/5571 та скасувати право приватної власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0145 га, цільове призначення для садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , що належало йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ОД № 069945, виданого 20.07.2001 року Одеською міською радою, скасувавши також державну реєстрацію Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 20.07.2001 року серії ІІІ-ОД №069945, виданого ОСОБА_3 , в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 761/5571; визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0145 га, цільове призначення для садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Протокольною ухвалою суду від 18.11.2025 року прийнято до провадження суду заяву про зміну позовних вимог; відкладено підготовче судове засідання до 05.12.2025 року до 10.00 год.
Протокольною ухвалою суду від 05.12.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті у судове засідання.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
В ході судового засідання, призначеного на 05.12.2025 року, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 просила залишити частину позовних вимог без розгляду, а саме вимоги про визнання за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0145 га, цільове призначення для садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача Одеської міської ради - Вишнивецька Анастасія Олегівна не заперечувала проти залишення частини позовних вимог без розгляду.
Протокольною ухвалою суду від 05.12.2025 року клопотання представника позивача задоволено; залишено без розгляду позовні вимоги про визнання за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0145 га, цільове призначення для садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог розгляд справи продовжено.
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 20.07.2001 року, серії ІІІ-ОД №069945, виданого ОСОБА_3 ; просила задовольнити ці позовні вимоги та скасувати право приватної власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0145 га, цільове призначення для садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 .
Представник відповідача Одеської міської ради - Вишнивецька Анастасія Олегівна заперечувала проти задоволення позову.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління держгеокадастру в Одеській області у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 18.08.2001 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подарували ОСОБА_2 садовий будинок під АДРЕСА_1 , у садівничому товаристві «За мир», який в цілому складається з однієї будівлі, означеної в технічному паспорті літерою «А», загальною житловою площею 17,1 кв.м. та надвірних споруд; Б - літня кухня, В - вбиральня, №1-4 огороження, І - замощення, розташованих на земельній ділянці розміром 141 кв.м.
Зазначений садовий будинок належав дарителям на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свідоцтво про право на спадщину за заповітом було виданого Третьою одеською державною нотаріальною конторою 06.03.2001 року за реєстром №4-614, зареєстрованого в ОМБТІ та РОН.
Договір дарування був посвідчений державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Савіною К.П., зареєстрованого в реєстрі за №3-2865. В договорі дарування зазначено, що садовий будинок з господарчими спорудами розташовані на земельній ділянці розміром 141 кв.м.
12.09.2001 року садовий будинок АДРЕСА_1 був зареєстрований в ОМБТІ на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 18.08.2001 року під № 12с стр. 103, реєстр 712, про що свідчить відмітка на договорі дарування та довідка БТІ ОМР від 15.09.2023 року за №28808/04-04.
Відділ № 5 управління надання адмінпослуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області листом від 25.08.2023 року повідомив, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрована за ОСОБА_2 , а за іншою особою.
05.06.2025 року садівниче товариство «За мир» видало довідку № 1-06/25 в якій зазначено, що ОСОБА_2 з 2001 року є членом садового товариства «За мир», володіє садовим будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Заборгованості по комунальним платежам не має.
Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в Письмових поясненнях від 26.08.2025 року повідомив, що згідно із переданими Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі та другими примірниками державних актів станом на 31.12.2012 року зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0145 га, надану на підставі рішення виконкому Одеської міської ради від 15.06.1999 № 469 та рішення Одеської міської ради від 29.06.1999 № 165-ХХІІІ для садівництва, гр. ОСОБА_3 - державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 069945, реєстр. № 761/5571 від 20.07.2001.
Зазначено, що вищевказаний державний акт передано у двох примірниках, а в Книзі реєстрації відсутній підпис отримувача.
Таким чином, Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 20.07.2001 року серії ІІІ-ОД № 069945 був виготовлений та зареєстрований на ім'я громадянина ОСОБА_3 вже після його смерті, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.04.2000 року.
Отже, на момент виготовлення державного акту на землю цивільна правоздатність ОСОБА_3 припинилась у зв'язку з його смертю (ч.4 ст.25 ЦК України). Тому до складу спадщини, яка відкрилась і була прийнята спадкоємцями в день смерті спадкодавця, земельна ділянка не увійшла, і не може спадкуватися за законом.
Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.
Згідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі № 6-253цс16, за змістом ст. 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
У договорі дарування від 18.08.2001 року зазначено, що садовий будинок під АДРЕСА_1 , у садівничому товаристві «За мир», який в цілому складається з однієї будівлі, означеної в технічному паспорті літерою «А», загальною житловою площею - 17,1 кв.м. та надвірних споруд; Б - літня кухня, В - вбиральня, №1-4 огороження, І -замощення, розташовані на земельній ділянці розміром 141 кв.м.
Відповідно до п.61 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/46-ц, згідно з принципом єдності доля земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під таким будинком і спорудою після їх набуття.
Згідно з Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 809/48/18, набуття речового права на земельну ділянку особою, яка набула права власності на розміщене на ній нерухоме майно, відбувається шляхом переходу від попереднього власника (користувача) земельної ділянки.
Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язанні з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.
Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання
Оскільки державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 069945, виданий 20.07.2001 року Одеською міською радою та зареєстрований за ОСОБА_3 , правоздатність якого припинилася в зв'язку зі смертю, на момент виготовлення та реєстрації державного акту, порушує права дійсного власника ОСОБА_2 , є підстави для задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 21, 328, 377 ЦК України, ст.ст. 152, 155 ЗК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 16, 19, 44, 76-81, 83, 89, 95, 141, 158, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, - задовольнити.
Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 20.07.2001 року, серії ІІІ-ОД №069945, виданого ОСОБА_3 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 761/5571 та скасувати право приватної власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0145 га, цільове призначення для садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , що належало йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ОД № 069945, виданого 20.07.2001 року Одеською міською радою, скасувавши також державну реєстрацію Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 20.07.2001 року серії ІІІ-ОД №069945, виданого ОСОБА_3 , в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 761/5571.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Одеського апеляційного суду.
Суддя О. М. Куриленко