Справа № 452/2988/25
Провадження № 2/452/1353/2025
"05" грудня 2025 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Пташинського І.А.,
з участю секретаря судового засідання Макаревич Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Айкон Дебт Коллекшн», від імені та в інтересах якого діє Пархомчук Сергій Валерійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТзОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1490512 від 23.01.2021 року у розмірі 8 490,00 грн., судовий збір в розмірі
2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 23.01.2021 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1490512 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Згідно із умовами кредитного договору, Товариство надало Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
07.09.2021 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 1-07092021, відповідно до умов якого, первісний кредитор відступив до ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 1490512 від 23.01.2021 року укладеним з ОСОБА_1
07.09.2021 року ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 2-07/09/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 1490512 від 23.01.2021 року до TзOB «ФК «Айкон Дебт Коллекшн», у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 12.06.2025 року, загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 8 490,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3 000,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 5 490,00 грн.
Враховуючи наведене, а також те, що станом на сьогодні відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1681088 від
19.08.2025 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому позивач клопотав розгляд справи проводити без участі його представника, не заперечував проти винесення заочного рішення у справі.
Ухвалою суду від 20.08.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем у строк встановлений судом відзиву на позов не подано. При цьому, суд звертає увагу на те, що поштова кореспонденція направлялась відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання, що зазначена у відповіді з ЄДДР № 1510210 від 24.06.2025 року, однак повернута суду з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання, а тому в силу положень ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається такою, що повідомлена про розгляд справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Вказана вимога ЦПК України роз'яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі. Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило та суд не вбачає підстав для розгляду справи з повідомленням сторін з власної ініціативи.
З врахуванням наведеного та положень ч. 13 ст.7, ч. 2 ст.247 ЦПК України, розгляд справи проводиться судом за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05 грудня
2025 року постановлено провести заочний розгляд даної справи на підставі наявних у справі доказів.
25.09.2025 року позивачем подано заяву про розподіл судових витрат та докази направлення такої відповідачу.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступних висновків.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, яка вказує на те, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до положень ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 цього ж Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як зазначено у правій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.11.2021 року у справі №243/6552/20 (провадження №61-1347св21), будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Судом встановлено, що 23.01.2021 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту
№ 1490512.
Відповідно до п.1.1. Договору, укладення Договору здійснене Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснилася при вході Клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ТС Товариства.
Згідно з п. 1.2 та 1.3. Договору вбачається, що Товариство зобов'язалося надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту становить 3 000,00 грн. Строк кредиту - 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору.
Згідно із п.1.4. Договору, тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Клієнта, відповідно до п.4.1 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.2 Договору. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день.
З п.1.5. Договору вбачається, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору: за стандартною ставкою становить 693,50% річних; за зниженою ставкою становить 3,65% річних.
Згідно з п. 2.1 Договору, кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № № НОМЕР_1
або на іншу платіжну картку Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту. Сума кредиту перераховується Товариством протягом трьох робочих днів з моменту укладення цього Договору.
Підписуючи договір, Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
З Довідки про ідентифікацію вбачається, що 23.01.2021 року ОСОБА_1 присвоєно одноразовий ідентифікатор Н172, який відправлений на його номер телефону НОМЕР_2 .
Відповідно до Інформаційної довідки Сервісу онлайн платежів iPAY.ua № 78436526 від 02.07.2025 року, первісний кредитор виконав своє зобов'язання, передбачене договором, шляхом перерахуванням коштів на картку № НОМЕР_3 у розмірі 3 000,00 гривень ОСОБА_1 .
Отже, доведеною є обставина укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору, отримання відповідачем обумовлених цим договором кредитних коштів, тобто виконання кредитного договору позивачем та його невиконання відповідачем.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частина 2 ст. 615 ЦК України вказує, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд дійшов висновку, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання за кредитним договором № 1490512 від 23.01.2021 року не виконав, у передбачений договором строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 8 490,00 грн.
Доказів протилежного суду не надано. Відповідачем не спростовано факт укладення зазначеного кредитного договору та наявність простроченої заборгованості за кредитом.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником, як зазначено вище, визначені ст. 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплатити суму боргу кредитору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника суми позики та процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Як зазначено вище, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У встановлений процесуальним законом строк відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали б підтвердити належне виконання ним договірних зобов'язань.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як правонаступник сторони договору, яка виконала свої зобов'язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов'язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
07.09.2021 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено Договір факторингу № 1-07092021.
Відповідно до п.1.1. Договору факторингу, ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» передає грошові кошти в розпорядження ТзОВ «Лінеура Україна» за плату, а ТзОВ «Лінеура Україна» відступає ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами.
Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу № 1-07092021 від 07.09.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 8 490,00 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3 000,00 грн. та прострочена заборгованість за процентами в розмірі 5 490,00 грн.
07.09.2021 року між ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТзОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» укладено Договір № 2-07/09/2021 відступлення права вимоги.
Відповідно до п.1.1 Договору, ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» відступає за плату ТзОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» належні йому Права Вимоги за Кредитним договором, а ТзОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» заміняє ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» як сторону - кредитора у Кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов'язки за Кредитним договором. ТзОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» сплачує ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» вартість Прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених Договором. При цьому ТзОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» набуватиме статус правонаступника ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» відповідно до чинного законодавства України, у виконавчому проваджені та усіх судових спорах, пов'язаному з Правом вимоги.
Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників до Договору № 2-07/09/2021 відступлення права вимоги від 07.09.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 8 490,00 грн. з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3 000,00 грн. та прострочена заборгованість за процентами в розмірі 5 4900,00 грн.
З Виписки з особового рахунку за кредитним договором № 1490512 від 23.01.2021 року вбачається, що заборгованість відповідача становить 6560 гривень, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 8 490,00 грн. з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3 000,00 грн. та прострочена заборгованість за процентами в розмірі 5 4900,00 грн.
13.06.2025 року ТзОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» зверталося до
ОСОБА_1 з Вимогою про виконання зобов'язань за кредитним договором, натомість відповідачем надалі умови Кредитного договору не виконуються.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, згідно із вказаними нормами щодо заміни кредитора, за своєю правовою природою договір відступлення права вимоги є договором про заміну кредитора у певному зобов'язанні, яка здійснюється без згоди боржника. В такому договорі сторони мають право самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора і цей обсяг не вичерпується лише існуючим боргом та при цьому чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог.
Відтак, оскільки умови кредитного договору № 1490512 від 23.01.2021 року, укладеного між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , відповідачем не виконано, право грошової вимоги за ним на підставі Договору факторингу № 2-07/09/2021 від 07.09.2021 року перейшло до позивача, суд приходить до висновку, що позов ТзОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Щодо судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання правової допомоги укладений 09.07.2025 року між ТзОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшин» та адвокатом Пархомчук С.В., акт про отримання правової допомоги від 15.09.2025 року, адвокат Парїомчук С.В. надав ТзОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшин» правничу допомогу по справі про стягнення заборгованості з
ОСОБА_1 .. Вартість правничої допомоги становить 10 500,00 грн.
Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8096/10 від 18.07.2019 року, виданого пархомчук Сергію Валерійовичу на підставі рішення Ради адвокатів Київської області № 72 від 18.07.2019 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України,для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з огляду на їх неспівмірність складності справи та обсягу наданої правничої допомоги, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.
Враховуючи наведене, беручи до уваги незначну складність справи, її типовість для даної категорії спорів, тривалість розгляду справи та відсутність судових засідань, співмірність задоволених позовних вимог заявленим витратам на правничу допомогу, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу у розмірі 10 500,00 грн. є завищеним, а відтак, суд дійшов висновку що з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Айкон Дебт Коллекшн» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн.
Окрім цього, з врахуванням вимог частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 274, 275, 279, 264, 265, 268 ЦПК України, суддя,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Айкон Дебт Коллекшн», від імені та в інтересах якого діє Пархомчук Сергій Валерійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання; АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, будинок 12, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ: 44002941 заборгованість за кредитним договором № 1490512 від 23.01.2021 року у розмірі
8 490 (вісім тисяч чотириста дев'яносто) гривень 00 копійок, яка складається з:
- простроченої заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок;
- простроченої заборгованості за комісіями і відсотками в розмірі 5 490 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання; АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, будинок 12, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ: 44002941 судовий збір в розмірі - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні
40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання; АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, будинок 12, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ: 44002941 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень, 00 копійок.
Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Самбірського міськрайонного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн», код ЄДРПОУ: 44002941, місцезнаходження: місто Київ, вул.Саперне Поле, буд.12, нежитлове приміщення 1008.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання; АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя