іменем України
03 грудня 2025 рокуСправа №451/153/25
Провадження № 3/451/99/25
Суддя Радехівського районного суду Львівської області Магонь О.З., розглянула матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ВП №1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого на АДРЕСА_1 , не є особою з інвалідністю, раніше до адміністративної відповідальності не притягався,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Зміст протоколу про адміністративне правопорушення
ОСОБА_1 , 22.01.2025 о 23 год 31 хв на вулиці Центральна, 15, у селі Оглядів Шептицького району Львівської області керував транспортним засобом «ВАЗ 21061», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в законному порядку на місці зупинки транспортного засобу, а також в найближчому медичному закладі відмовився, було відсторонено від керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Процесуальні дії у справі
28.01.2025 автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді передані згадані вище матеріали справи №451/153/25 для розгляду.
Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 та його захисник Герман Михайло Богданович у судове засідання не з'явилися, причини неприбуття суду не повідомили, хоч про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені (а.с.94).
4.12.2025 суду поступили заперечення від ОСОБА_1 на Протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №227913 від 23.01.2025, в якому ОСОБА_1 просить провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. У запереченнях зазначає, що відповідно до вказаного протоколу 22.01.2025 року о 23 год 31 хв на вулиці Центральна, 15, у селі Оглядів Шептицького району Львівської області керував транспортними засобом марки «ВАЗ 21061», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. З протоколом не погоджується та вважає, що такий підлягає скасуванню так як складений стосовно нього незаконно, оскільки законних підстав для зупинки транспортного засобу під його керуванням у працівників поліції не було тому, вважає, що у працівників поліції з цих підстав не було права вимагати у нього документи та проходження огляду на стан сп'яніння. Відповідно до фабули вищезазначеного протоколу він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з. Працівник поліції, який підійшов до його автомобіля після того, як він зупинився, запропонував надати йому документи, а саме, свідоцтво про реєстрацію т/з та посвідчення водія, а також попросив відчинити багажник для проведення огляду. Ці вимоги працівника поліції він виконав. Хоча йому було незрозуміло з яких підстав він був зупинений. Працівник поліції всупереч вимогам ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» не повідомив його про причину такої зупинки. Відповідно до висновків Чернівецького апеляційного суд у рішенні від 13 жовтня 2022 року, справа № 718/1824/22, зупинка водія поліцією «просто так» не є законною, тому всі подальші вимоги поліції до нього, зокрема й проходження огляду на стан сп'яніння, водій виконувати не зобов'язаний. З матеріалів цієї справи видно, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень ПДР України, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. У подальшомув ході розмови працівник поліції повідомив йому про те, що під час перевірки по базі «Армор» він почув з його порожнини рота різкий запах алкоголю і запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Вже після того, працівник поліції формально, для того, щоб, як розуміє ОСОБА_1 , мати підстави для проведення огляду на стан сп'яніння, повідомив, що він здійснював маневрування на автодорозі, не увімкнувши покажчика повороту, але не роз'яснив, які саме ПДР України він порушив, чим передбачена відповідальність за порушення таких правил, лише сказав, що не буде складати протокол і обмежується усним попередженням. З таким твердженнями працівника поліції ОСОБА_1 не згідний, оскільки не вчиняв жодного правопорушення, а саме здійснював незначне маневрування, минаючи ями на своїй смузі руху, не виїжджаючи за межі смуги руху по якій рухався. Вказує, що ця обставина підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом зупинки його транспортного засобу з якого чітко видно, що він не здійснював перетину осьової лінії автодороги та не здійснював значного маневрування навіть на своїй смузі руху. ПДР України не передбачено обов'язку вмикати покажчик повороту під час об'їзду ями чи іншої перешкоди, в межах своєї смуги руху, оскільки не відбувається зміна напрямку руху довільно і не перетинається смуга руху, що вимагає сигналу. Так ОСОБА_1 згідний, якщо об'їзд ями вимагає перестроювання в іншу смугу, то він повинен був обов'язково вмикати відповідний покажчик повороту (лівий для перестроювання ліворуч, правий - праворуч), щоб попередити інших водіїв про свій маневр. Він, як зауважив вище, здійснював незначне маневрування, уникаючи різких рухів, без перетину своєї смуги руху, які могли призвести до перетину меж смуги або створити небезпеку для інших водіїв. Зазначає, що з матеріалів цієї справи видно, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ним положень ПДР України, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під його керуванням. Вважає, що за таких обставин, а саме за відсутності факту законної зупинки т/з під його керуванням, працівник поліції не мав права вимагати у нього документи та проходження огляд на стан алкогольного сп'яніння відповідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1413/27858 від 11 листопада 2015 року. Він розумів, що працівники поліції зупинили т/з під його керуванням безпідставно і не мали права вимагати проведення огляду на стан сп'яніння, тому він і відмовився від проведення такого огляду з вищевказаних підстав. Більше того, зазначені в протоколі ознаки, а саме: різкий запах з порожнини рота, тремтіння пальців рук та поведінка що не відповідає дійсності. Працівник поліції, сидячи на передньому пасажирському сидінні, в той час як він сидів на задньому, не обертаючись до нього, повідомив, що від нього чути запах алкоголю, однак жодних дій для того, щоб переконатись, що саме з його порожнини рота відчутно запах алкоголю не здійснював, також він не проводив жодного огляду, який би підтверджував, що його поведінка не відповідає обстановці та не перевіряв на предмет тремтіння рук, а саме не пропонував витягнути руки перед собою, доторкнутись до кінчика носа чи вух як це зазвичай проводять при перевірці на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Отже, зазначені працівником ознаки сп'яніння не відповідають фактичним обставинам та є необ'єктивними, а висловлювання працівника поліції щодо запаху алкоголю з порожнини рота не може бути об'єктивним з вищезазначених ним підстав. Крім того, звертає увагу на той факт, що працівниками поліції не було роз'яснено мені жодних прав перед проведенням огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушили мої права зокрема права на захист. Ця обставина підтверджується відеозаписами наявними в матеріалах справи. Працівником поліції йому було роз'яснено лише вимоги ст. 63 Конституції України. У постанові Верховного Суду від 15.03.2019 № 686/11314/17 чітко вказано, що у випадку незаконної зупинки транспортного засобу працівники поліції не мають жодного права вимагати від водія пред'явити посвідчення водія та вчиняти будь-які інші дії щодо водія внаслідок такої незаконної зупинки. Тобто якщо працівники поліції зупиняють транспортний засіб незаконно, то вони також не мають законних підстав вимагати в особи надати документи чи, пройти той же огляд на стан сп'яніння. Також, звертає увагу на те, що ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, та (наприклад, у справах: «Гурепка проти України», рішення від 06 вересня 2005 року; Лучанінова проти України, рішення від 09 червня 2011 року; «Вєренцов проти України», рішення від 11 квітня 2013 року; «Швидка проти України», рішення від 30 жовтня 2014 року, тощо. Відповідно доктрини «плодів отруєного дерева», яку використовує ЄСПЛ, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його (джерела) допомогою, також будуть вважатися неналежними (справа «Гефген проти Німеччини»). Тобто незаконні дії працівників поліції не можуть у майбутньому породжувати законних вимог до особи. За таких обставин, в силу доктрини «плодів отруєного дерева» та з огляду на те, що обвинувачення має ґрунтуватись виключно на законних діях поліцейських здійснення (ст. 1, 7 КУпАП, ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію»), незаконні дії поліцейських щодо зупинки автомобіля роблять й не законними подальші вимоги поліцейських до такого водії щодо необхідності пройти огляд на стан сп'яніння, а тому, відмова водія від незаконної пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння з причин його незаконної зупинки не може бути караною за ст. 130 КУпАП. Аналогічно не може вважатись законним огляд водія на стан сп'яніння у випадку незаконної зупинки. Аналогічні висновки містяться і в судовій практиці, до прикладу, постанові Київського апеляційного суду від 14.09.2023 у справі № 756/1655/23. Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. З вищезазначеного, вважає, що є усі підстави прийти до висновку, що усі викладені фактичні дані свідчать про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.95-100).
Частиною 3 статті 268 КУпАП передбачений виключний перелік статтей при розгляді справ, за якими присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Категорія справ за ч. 1 ст. 130 КУпАП до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за даними статтями у судовому засіданні не є обов'язковою.
Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає можливим провести розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 та його захисника.
При цьому суд зауважує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 цієї Конвенції.
Докази, подані особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення
На підтвердження винності ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду подано:
- Протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №227913 від 23.01.2025, у якому зазначено, що ОСОБА_1 , 22.01.2025 о 23 год 31 хв на вулиці Центральна, 15, у селі Оглядів Шептицького району Львівської області керував транспортним засобом «ВАЗ 21061», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками акогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в законному порядку на місці зупинки транспортного засобу, а також в найближчому медичному закладі відмовився, було відсторонено від керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1);
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначено, що від огляду на стан алкогольного сп'яніння у зв'язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, за допомогою алкотестера «Драгер 6820», ОСОБА_1 відмовився (а.с.3);
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.01.2025, в якому зазначено, що ОСОБА_1 направлявся до медичного закладу для огляду на стан алкогольного сп'яніння, проте останній від огляду відмовився (а.с.4);
- довідку ВП №1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області від 23.01.2025, яка інформує про те, що згідно з інформаційно-комунікаційною системою «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягався (а.с.5);
- довідку ВП №1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області від 23.01.2025, яка інфорсує, що відповідно до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», підсистеми «Пошук посвідчення водія», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія, серії НОМЕР_2 від 27.06.2017, отримував (а.с.6);
- диск з відеозаписом (а.с.2).
Правова кваліфікація статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Оцінка суду доказів та норми права, які суд застосував
Суддя, оцінивши заперечення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського присутнє посилання на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України, згідно з яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Процедура огляду на стан сп'яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
У разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає огляду на відповідний стан сп'яніння.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно з вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.
Склад правопорушення наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, шо знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року.
Відповідно до п. 2-4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Так, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Передумовою для проходження водієм огляду на стан сп'яніння має бути виявлення (встановлення) поліцейським ознак сп'яніння, які передбачені пунктом 3, 4 розділу І вищезазначеної Інструкції. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння.
Статтею 266 КУпАП зазначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 5 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Наявний у матеріалах справи електронний носій (компакт-диск) містить фрагменти відеозапису, що свідчить про порушення безперервності відеозйомки, а зазначений відеозапис не є цілісним (повним) з моменту зупинки транспортного засобу до моменту оголошення протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені обставини свідчать на недотримання вимог зазначеної інструкції.
Суддя установила, що з оглянутого небезперервного диску з відеофіксацією подій, який міститься в матеріалах справи, видно, що поліцейський як на підставу для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 вказав те, що він здійснював маневрування на автодорозі, не увімкнувши покажчика повороту, але при цьому не роз'яснив, які саме ПДР України він порушив, чим передбачена відповідальність за порушення таких правил, лише сказав, що не буде складати протокол і обмежується усним попередженням, між тим жодних доказів того, що водій маневрував у матеріалах справи немає, інших підстав для зупинки автомобіля працівником поліції наведено не було, до матеріалів справи не долучено постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України чи протоколу про адміністративне правопорушення, яке б послужило підставою зупинки.
Із огляду на зазначене приходжу до переконання, що працівниками патрульної поліції не було дотримано вимог ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», а автомобіль ОСОБА_1 було зупинено незаконно, внаслідок чого було порушено його права.
Оскільки автомобіль ОСОБА_1 було зупинено з порушенням вимог ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», тому відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», недопустимими є всі наступні докази, отримані внаслідок зупинки транспортного засобу.
Крім цього, у матеріалах справи зазначені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах з ротової порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці (а.с.3).
Проте з відеозапису, долученого до матеріалів справи, не видно, що поведінка ОСОБА_1 не відповідає обстановці, також відсутня така ознака алкогольного сп'яніння як тремтіння пальців рук, а щодо різкого запаху алкоголю з ротової порожнини рота - ця ознака не підтверджена будь якими доказами, які знаходяться у матеріалах справи.
Посадовими особами, які складали протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не надано суду переконливих доказів винуватості особи у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України.
Суд зазначає, що Протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №227913 від 23.01.2025, стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП, сам по собі, не є достатнім доказом вини останнього у вчиненні цього правопорушення. Інших належних та допустимих доказів, які б узгоджувалися з ним, суду не надано.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків..., а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачаться на її користь.
В силу п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Зважаючи на характер та суворість адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що провадження відносно ОСОБА_1 , у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є кримінальним. Відповідно воно підпадає під визначення «кримінальної процедури» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 вказаної Конвенції.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини в справі «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року, заява № 39598/03, п. 65). Приймаючи до уваги це рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», заява №16437/04. Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючої в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Висновки суду
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя доходить до висновку, що в ході розгляду справи не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддею не встановлено доказів, і такі відсутні в матеріалах справи, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення не містить будь-яких фактичних даних, на підставі яких можна б було встановити наявність у діях ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому цей протокол, у сукупності з іншими матеріалами, не може бути визнаний належним та допустимим доказом у справі, тому суд вважає, що в його діях відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення орган, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 9, 247, 283, 284 КУпАП, суддя
закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Радехівський районний суд Львівської області.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
СуддяМагонь О. З.