Справа №463/6731/25
Провадження №1-кс/463/11034/25
про відмову у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу
05 грудня 2025 року слідчий суддя Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції з ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19) клопотання про зміну запобіжного заходу підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Данилово Хустського р-ну Закарпатської обл., українця, громадянина України, раніше не судимого, військовослужбовця - начальника інженерно-технічної майстерні взводу управління та повітряної розвідки батареї зенітних безпілотних авіаційних комплексів (ВОС-790058П) військової частини НОМЕР_1 Західного ОТО Національної гвардії України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141130000782 від 20 липня 2025 року за ч. 3 ст. 286-1 КК України, -
підозрюваний ОСОБА_4 скерував до суду клопотання про зміну йому запобіжного заходу у вигляді триманням під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Вказує, що обставиною, яка ще не розглядалась в суді є його бажання перерахувати кошти на спеціальний рахунок ЗСУ для оборони України, у зв'язку з чим посилається на положення ч. 5 ст. 616 КПК України. Зазначає, що документами справи доведено, що він є військовослужбовцем Національної Гвардії України і після вироку буде продовжувати служити в Збройних Силах України. Просить дозволити йому внести заставу, яку в подальшому зарахувати на спеціальних рахунок ЗСУ, або одразу зарахувати їх на цей рахунок і змінити запобіжний захід на будь-який інший, не пов'язаний з триманням під вартою. Звертає увагу на те, що згідно з положеннями КПК України запобіжний захід не може бути тяжчим, ніж міра покарання. Зазначає, що він весь час дотримувався правил, на нього не складено жодного рапорту, скарги, йшов на зустріч слідству та прокурору, готовий визнати вину.
Матеріали клопотання надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 3 грудня 2025 року, системою автоматизованого розподілу суду клопотання для розгляду передано раніше визначеному слідчому судді ОСОБА_1 , клопотання призначено до розгляду в судовому засіданні на 5 грудня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді від 4 грудня 2025 року постановлено розгляд клопотання підозрюваного ОСОБА_4 про зміну йому запобіжного заходу здійснити у формі дистанційного судового провадження шляхом проведення судового засідання 5 грудня 2025 року о 11 годині 10 хвилин в режимі відеоконференції під час трансляції з ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19), в якому братиме участь підозрюваний ОСОБА_4 .
В судовому засіданні 5 грудня 2025 року підозрюваний ОСОБА_4 , який брав участь у такому в режимі відеоконференції, подане клопотання підтримав з мотивів, викладених у такому, просив задовольнити.
Прокурор відносно задоволення клопотання заперечив. Вказав, що на його думку ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу до підозрюваного не змінились, підозра є обґрунтованою, а тому просив відмовити в задоволенні клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання підозрюваного, матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу, заслухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
В судовому засіданні встановлено, що першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025141130000782 від 20 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
21 липня 2025 року в даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 23 липня 2025 року застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою на 60 (шістдесят днів) з часу фактичного затримання 21 липня 2025 року до 18 вересня 2025 року включно.
Постановою керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 від 12 вересня 2025 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025141130000782 від 20 липня 2025 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, до трьох місяців, тобто до 21 жовтня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2025 року продовжено строк тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , застосований ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 23 липня 2025 року, без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування, а саме до 21 жовтня 2025 року включно.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2025 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025141130000782 від 20 липня 2025 року за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, 5 (п'яти) місяців, тобто до 21 грудня 2025 року.
Ухвалою слідчої судді Личаківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2025 року у справі №463/6731/25, провадження №1-кс/463/9288/25, в рамках вказаного кримінального провадження підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто з 16 жовтня 2025 року до 14 грудня 2025 року включно.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зокрема свою ухвалу про продовження запобіжного заходу слідчий суддя мотивував тим, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України (сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення) свідчать, зокрема: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20 липня 2025 року, схема та фототаблиця до такого, протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 21 липня 2025 року та додаток до такого (відеозапис допиту), протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №395748 від 18 липня 2025 року, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №395912 від 19 липня 2025 року, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №395933 від 19 липня 2025 року, лікарське свідоцтво про смерть №123/25 від 21 липня 20025 року, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21 липня 2025 року, протокол огляду від 25 липня 2025 року, висновок експерта №3634-Е від 22 серпня 2025 року, протоколи огляду від 2 вересня 2025 року, протокол огляду від 25 вересня 2025 року.
Згідно з п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так ризиками, які дали підстави продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя вважав той факт, що підозрюваний, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років і у випадку визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого правопорушення, у відповідності до положень ст. 75 КК України йому може бути призначено покарання без можливості звільнення від відбування такого, а відтак перебуваючи на волі з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Окрім того, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення та те, що підозрюваний є військовослужбовцем, наявний ризик того, що останній зможе здійснювати незаконний вплив на свідків, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним інкримінованого злочину та які ще не допитувались в ході судового розгляду, з метою зміни ними показань або відмови від наданих показів задля уникнення кримінальної відповідальності. Також перебуваючи на волі підозрюваний зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, або вчините інше кримінальне правопорушення, оскільки покинув місце злочину. Також слідчий суддя врахував, що строк досудового розслідування продовжено до 21 грудня 2025 року і таке не може бути завершено до закінчення дії ухвали слідчого судді від 17 вересня 2025 року про продовження запобіжного заходу, у зв'язку з складністю провадження та необхідністю отримати висновки судових експертиз, провести ряд інших слідчих та процесуальних дій, що потребує значного часу, при цьому строк тримання під вартою не перевищує дванадцяти місяців.
При цьому у відповідності до пункту 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Так з врахуванням обставин кримінального провадження, слідчий суддя під час продовження підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прийшов до висновку, що слід не визначити такому розмір застави, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, і на даному етапі досудового розслідування такий запобіжний захід, як тримання під вартою без визначення розміру застави, зможе запобігти зазначеним ризикам, які на думку слідчого судді є досить реальними з підстав описаних вище.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 176 КПК України визначено перелік запобіжних заходів та такими є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Частиною 5 ст. 616 КПК України, на положення якої посилається підозрюваний, передбачено, що за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого слідчий суддя, суд має право ухвалити рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу (в повному обсязі або частково), для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.
Водночас до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 вказаної статті Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Також слідчий суддя звертає увагу на те, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року залишено без задоволення апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_4 , а ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 16 жовтня 2025 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_7 та продовжено підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід - тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто з 16 жовтня 2025 року до 14 грудня 2025 року включно без визначення розміру застави - залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131393900).
Апеляційний суд в своїй ухвалі вказав, що на думку колегії суддів, слідчим суддею з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , які в подальшому були оцінені судом в сукупності та стали підставою для прийняття судового рішення.
Колегія суддів вважала, що слідчим суддею обґрунтовано встановлено, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність встановлених в провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, або виникнення будь-яких нових обставин, які б не були предметом судового розгляду і свідчили про необхідність застосування стосовно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, про що доведено слідчим та прокурором, не встановлено.
Відтак, слідчий суддя, врахувавши фактичні обставини справи, особу підозрюваного ОСОБА_4 , який являється військовослужбовцем, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, а також, те, що строк досудового розслідування продовжено до 21 грудня 2025 року у зв'язку з складністю провадження та необхідністю отримати висновки судових експертиз, провести ряд інших слідчих та процесуальних дій, що потребує значного часу, ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прийшов до вірного висновку про необхідність продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, оскільки перебуваючи на волі він може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду; незаконно впливати на свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює застосування до останнього інших, більш м'яких запобіжних заходів, належним чином мотивувавши це в своїй ухвалі.
Відтак, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи підозрюваного ОСОБА_4 про можливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, а саме: у вигляді домашнього арешту у нічний час доби або тримання під вартою з визначенням розміру застави, є непереконливими.
Також, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахувавши підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, обґрунтовано не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який спричинив загибель людини.
При цьому колегія суддів звернула увагу на те, що таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак з наведеного вище вбачається, що будь-яких обставин, які могли б стати підставою для зміни підозрюваному запобіжного заходу останнім у своєму клопотанні не наведеного, мотиви такого зводяться до невірного тлумачення підозрюваним норм процесуального законодавства та переоцінки обставин, що вже були враховані слідчим суддею як при застосуванні до нього запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, так і при подальшому продовженні такого, встановлені щодо підозрюваного ризики, що були підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на даний час не змінились, відтак відсутні підстави для зміни такого, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196, 201, 372, 375, 309 КПК України, -
в задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141130000782 від 20 липня 2025 року за ч. 3 ст. 286-1 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1