10.06.2025
Справа № 331/1524/25
Провадження № 2/331/1557/2025
10 червня 2025 року місто Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Яцун О.О.,
за участю секретаря судового засідання Красан І.Л.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Заруднього І.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення юридичного факту, уточнивши який просила суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з грудня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з грудня 2017 року позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім'єю, як чоловік і дружина, мали спільний бюджет та вели спільне господарство. Державну реєстрацію шлюбу позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не здійснювали.
У лютому 2023 року, під час загальної мобілізації, ОСОБА_2 був мобілізований до лав Збройних Сил України у військову частину НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 , при виконанні службових обов'язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії Російської Федерації, виконуючи бойове завдання у складі підрозділу Збройних Сил України, в районі Бахмутського району Донецької області ОСОБА_2 загинув.
Окрім позивача ОСОБА_1 , у ОСОБА_2 відсутні рідні та близькі люди.
05 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Між тим, листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.11.2023 року була роз'яснено позивачу, що за поданими останньою документами неможливо встановити наявність правових підстав на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини.
Позивач ОСОБА_1 зазначила у позові, що встановлення факту проживання однією сім'єю разом із ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу має для позивача юридичне значення для набуття статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця та реалізації свого права на звернення до відповідних органів з метою отримання одноразової грошової допомоги після загибелі військовослужбовця та отримання пільг відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що і стало підставою звернення до суду.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 21.03.2025 року вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-ІХ від 26.02.2025 року, назву Жовтневого районного суду міста Запоріжжя змінено на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.
30 квітня 2025 року внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадянських формувань щодо перейменування Жовтневого районного суду міста Запоріжжя на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і представник позивача - адвокат Зарудній І.В., який діє на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1240423 від 10.06.2025 року, підтримали заявлені вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, та, посилаючись на обставини, викладені у позові та на надані докази, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позов, заперечень проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог на адресу суду також не надходило.
У судовому засіданні 10 червня 2025 року представником позивача - адвокатом Заруднім І.В. було заявлено клопотання, яке було підтримано позивачем ОСОБА_1 , про виклик та допит свідків.
Клопотання сторони позивача про виклик свідків було задоволено судом і у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які пояснили наступне.
Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у період з 2017 року і по день загибелі ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, за місцем проживання позивача ОСОБА_1 . При цьому, вони вели спільне господарство, купували разом продукти харчування і побутову техніку, разом відпочивали. У 2023 році ОСОБА_5 було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Згодом він дізнався, що ОСОБА_6 зник безвісті. Восени 2023 року останки ОСОБА_7 було поховано на цвинтарі Святого Миколая у місті Запоріжжі.
Свідок ОСОБА_4 надав суду аналогічні свідчення та пояснив, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у період часу з 2017 року і по день загибелі ОСОБА_2 проживали спільно однією сім'єю, як чоловік і дружина, без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство.
Суд, заслухавши пояснення позивача і її представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовна заява про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до п.5) ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Відповідно до статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 СК України, кожна особа має право на проживання в сім'ї.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю, спільний побут, взаємні права та обов'язки.
Нормами Сімейного кодексу України не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду під час їх оцінки.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 року, дія даного Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Пунктом 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п. 1 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Відповідно до п. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Пунктом 1 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
Пунктом 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Абзацами 1-3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - «Постанова») від 28.02.2022 року № 168 (із змінами) передбачено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов'язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначається відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 зазначеного Закону.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України № 5-рп/99 від 03 червня 1999 року встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.
У постанові Верховного Суду по справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) від 20.03.2023 року, суд зазначив, що належними та допустимими доказами проживання однією сім'єю є, зокрема: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення, докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого, чеки, квитанції, свідоцтва про право власності, заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
У постанові Верховного Суду по справі № 664/1206/19 (провадження № 61-6394св21) від 26.07.2022 року, суд дійшов до висновку, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки. Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Верховний Суд у постанові по справі № 531/295/19 від 08.12.2021 року, суд дійшов до висновку, вказавши наступне: для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться: показання свідків про спільне проживання фактичного членів сім'ї та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо).
Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживали разом у квартирі АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується актом про фактичне місце проживання від 04.08.2023 року, складеним головою ОСББ «Пр. Соборний буд. 176» Алексєєвою М., у присутності свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 (а.с.14).
Долучені позивачем до позовної заяви про встановлення юридичного факту фотографії свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проводили багато часу разом, подорожували, відвідували свята (а.с.15-18).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.08.2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 28 років у селі Кліщіївка Бахмутського району Донецької області, про що 28.08.2023 року складено відповідний актовий запис № 1593 (а.с.13).
05 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю під час захисту Батьківщини військовослужбовця ОСОБА_2 .
В той же час, листом ІНФОРМАЦІЯ_1 № 6077/С від 02.11.2023 року позивачу було роз'яснено, що за наданими позивачем ОСОБА_1 документами неможливо встановити наявність правових підстав на призначення та виплату останній одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю під час захисту Батьківщини військовослужбовця ОСОБА_2 , та було рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу. Із змісту даного листа також вбачається, що витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян№ 00042031116 від 27.10.2023 року підтверджено відсутність актового запису про шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а.с.19-20).
Згідно із частиною першою статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У Постанові від 30.05.2024 року у справі № 990/49/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку про те, що як обов'язок із доказування потрібно розуміти закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Таким чином, аналізуючи вищезазначене, враховуючи встановлені судом обставини та досліджені докази, що містяться у матеріалах цивільної справи, врахувавши покази свідків, які підтвердили у судовому засіданні факт проживання позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_2 однією сім'єю, наявність реєстраці суд прийшов до висновку про те, що дійсно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки.
За наведених вище обставин, суд вважає, що зазначений факт знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року (з подальшими змінами та доповненнями),
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з грудня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи, відповідно до п. 4) ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
представник позивача: адвокат Зарудній Ігор Вікторович, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 : АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 07835529.
Повний текст рішення суду виготовлено 13 червня 2025 року.
Суддя О.О. Яцун